Рішення № 133595196, 26.01.2026, Турійський районний суд Волинської області

Справа № 169/1155/25

Провадження № 2/169/286/26

ТУРІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2026 року селище Турійськ

Турійський районний суд Волинської області в складі

головуючого Тітівалова Р. К.,

з участю

секретаря судового засідання Веремчук Л. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

23 грудня 2025 року до суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (далі ТОВ «Українські фінансові операції») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивований тим, що 17 грудня 2023 року ОСОБА_1 уклала із Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (далі ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА») договір № 4222878 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, право вимоги за яким на підставі договору факторингу від 26 липня 2024 року перейшло до ТОВ «Українські фінансові операції». Вказуючи, що у зв`язку з невиконанням відповідачкою належним чином умов договору у неї виникла заборгованість в загальному розмірі 29250 гривень, позивач просив стягнути з відповідачки зазначену суму заборгованості та судові витрати.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений (а. с. 115, 116), 26 січня 2026 року подав до суду клопотання, в якому вказав, що не заперечує проти заочного розгляду справи, просить позов задовольнити та розглядати справу без його участі (а. с. 122).

Відповідачка у судове засідання не з`явилася, хоча належним чином була повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 117), про причини неявки суд не повідомляла, відзив на позов не подавала.

Враховуючи, що в судове засідання учасники судового розгляду не з`явилися, то відповідно до вимог частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Ухвалою суду від 26 січня 2026 року постановлено проводити заочний розгляд справи.

Дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України).

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частин сьомої, дванадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 17 грудня 2023 року звернулася до ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» з метою отримання кредиту та того ж дня уклала із ним договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4222878 (далі Договір) (а. с. 18-28).

Договір, таблиця обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит паспорт споживчого кредиту та інформаційне повідомлення підписаний відповідачкою за допомогою електронного цифрового підпису (а. с. 27, 28, 31).

Згідно з пунктами 1.2, 1.3, 1.4 Договору ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» взяло на себе зобов`язання надати ОСОБА_1 грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Сума погодженого сторонами Договору кредиту становить 3000 гривень, строк кредитування 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів кожні 25 днів, стандартна процентна ставка 2,5 % в день, та знижена процентна ставка 1% в день.

Відповідно до пункту 2.1 Договору кредит надається в безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок Клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 , реквізити якої надані останньою кредитодавцю з метою отримання кредиту.

Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та році (пункт 3 Договору).

Пунктом 4.5 Договору передбачено, що повернення кредитної заборгованості клієнтом, всі платежі та розрахунки, зазначені у цьому Договорі, здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на зазначені в Договорі та/або на вебсайті поточні рахунки ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» в національній грошовій одиниці України гривні.

На виконання умов Договору від 17 грудня 2023 року ТОВ «Універсальні платіжні рішення» на підставі договору на переказ коштів ФК-П-19/03-01, укладеного 12 березня 2019 року з ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», перерахувало кошти в сумі 3000 гривень на банківську картку відповідачки № НОМЕР_2 (номери транзакцій в системі іPay.ua 321153513 (а. с. 33).

Відповідно до повідомлення АТ КБ «ПриватБанк» № 20.1.0.0.0/7-260108/42241- БТ від 12 січня 2026 року банківська картка № НОМЕР_3 емітована на ім`я відповідачки ОСОБА_1 (а. с. 118).

Із виписки по вказаному рахунку відповідачки видно, що 17 грудня 2023 року на картку було зараховано 3000 гривень (а. с. 119 на звороті).

ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», надавши відповідачці кредит, свої зобов`язання за Договором виконало.

З наведеного ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» розрахунку видно, що заборгованість ОСОБА_1 за Договором станом на 26 липня 2024 року становить 19725 гривень, з яких заборгованість за тілом кредиту 3000 гривень, заборгованість за процентами 16725 гривень (а. с. 34-38).

Наведені обставини свідчать про те, що між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 виникли договірні зобов`язання, які випливають з кредитного договору, ними дотримана письмова форма укладення кредитного договору, цей договір є укладеним відповідно до вимог статей 639, 1054 ЦК України, оскільки передача грошей відбулася і сторонами кредитного договору було досягнуто згоди відносно всіх його істотних умов.

Такі ж висновки викладені у постанові Верховного Суду від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19), від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20), від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19 (провадження № 61-9071ск20).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

У частині першій статті 516 ЦК України зазначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).

Відступлення права вимоги по суті це договірна передача зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Частиною першою статті 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

З матеріалів справи видно, що 26 липня 2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «Українські фінансові операції» укладений договір факторингу № 26/07/2024 (а. с. 41- 51).

Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору ТОВ «Українські фінансові операції» зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» за плату, а ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» відступити ТОВ «Українські фінансові операції» право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або викикне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА».

Перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі згідно з додатком № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників та набуває відповідні права вимоги (пункт 1.2 договору).

Уповноважені представники ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «Українські фінансові операції» підписали акт прийому-передачі Реєстру боржників 26 липня 2024 року (а. с. 50).

Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі боржників, який формується згідно Додатку №1 та є невід`ємною частиною договору.

Відповідачка ОСОБА_1 є у витязі з Реєстру боржників до Договору факторингу № 26/07/2024 від 26 липня 2024 року під № 4819 і загальна сума її заборгованості становить 19725 гривень (а. с. 51).

Загальна сума заборгованості, яку позивач просив стягнути з відповідачки становить 29250 гривень, з яких тіло кредиту 3000 гривень, відсотки за користування кредитними коштами 26250 гривень (а. с. 14).

Проте, не можна повністю погодитися із розміром нарахованих позивачем процентів за користування кредитними коштами з таких підстав.

Зі змісту укладеного між ТОВ «Українські фінансові операції» та ОСОБА_1 кредитного договору видно, що кредит надавався відповідачці на задоволення власних потреб, і в контексті пункту 11 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» є споживчим кредитом.

Відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Вказана норма була введена в дію Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року №3498-IXта набрала чинності 24 грудня 2023 року.

Кредитний договір між відповідачкою ОСОБА_1 та первісним кредитором ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» укладений 17 грудня 2023 року.

Пунктом 17 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5 %, протягом наступних 120 днів 1,5 %.

Тобто, максимальний розмір денної процентної ставки з 24 грудня 2023 року до 22 квітня 2024 року не може перевищувати 2,5 %, з 23 квітня 2024 року до 20 серпня 2024 року 1,5 %, і з 21 серпня 2024 року 1 %.

Натомість у пункті 1.4 укладеного між сторонами кредитного договору передбачено сплату відсотків за користування кредитом за фіксованою процентною ставкою: стандартна процентна ставка 2,5 % в день, та знижена процентна ставка 1% в день, яка застосовується в межах строку кредитування.

З огляду на вказане, розмір відсотків за користування кредитними коштами за договором № 4222878 від 17 грудня 2023 року з урахуванням встановлених законом обмежень становить 18360 гривень:

3000 грн * 2,5 % * 128 дн. = 9600 грн (за період з 17 грудня 2024 року по 22 квітня 2024 року);

3000 грн * 1,5 % * 120 дн. = 5400 грн (за період з 23 квітня 2024 року по 20 серпня 2024 року);

3000 грн * 1 % * 112 дн. = 3360 грн (за період з 21 серпня 2024 року по 10 грудня 2024 року);

9600+5400+3360 = 18360 грн.

Щодо вимог позивача в частині нарахування та роз`яснення органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду про нарахування інфляційних втрат і 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Нарахування пені або відсотків у порядку частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України ґрунтується на підставі тих самих норм матеріального права, які є підставою для задоволення позову про стягнення відсотків або пені за порушення виконання зобов`язання.

Тобто, це ті самі заходи відповідальності, але продовжені на наступний період часу, протягом якого зобов`язання не виконується.

Передбачені частиною другою статті 625 ЦК України 3 % річних охоплюються приписами частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України за умови, що позивач заявив позовну вимогу про стягнення 3 % річних за порушення виконання зобов`язання та суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення цієї вимоги.

Такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2024 року у справі №910/14524/22 (провадження № 12-4гс24).

З огляду на вказані вище положення закону про звільнення боржників від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України на період дії в Україні воєнного стану, який на день ухвалення цього рішення діє в Україні, а також враховуючи, що в цій справі позивач позовну вимогу про стягнення процентів та інфляційних втрат на підставі статті 625 ЦК України за порушення грошового зобов`язання не заявляв, то підстави для застосування положень частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України відсутні.

За таких обставин справи, які підтверджуються належними і допустимими доказами, та відповідно до зазначених норм матеріального права, то суд дійшов висновку про наявність у розглядуваному випадку передбачених законом підстав для часткового задоволення позову та стягнення з відповідачки заборгованості за кредитним договором, оскільки остання порушила його умови, що виразилося у неналежному виконанні договірних зобов`язань, а саме неповерненні кредитних коштів у визначений договором строк.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу в розмірі 10000 гривень позивач надав копію договору про надання правової допомоги № 01/08/2024-А від 01 серпня 2024 року, акт №4222878 прийму-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно Договору № 01/08/2024 від 01 серпня 2024 року, рахунок на оплату№4222878-2025від 10 листопада 2025року,заявка № 4222878 на виконання доручення до Договору № 01/08/2024 від 01 серпня 2024 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №5972/10 від 24 березня 2017 року (а. с. 52-53, 63-68)

Витрати на професійну правничу допомогу на вказану суму є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Відповідачка відповідно до положень частини п`ятої статті 137 ЦПК Україн клопотанн про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу не заявляла, співмірності цих витрат наданим позивачу адвокатом послугам не спростовувала.

Таким чином, з урахуванням того, що позов задоволений частково (73,03%), з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7303 гривень (10000 * 73,03 % = 7303 грн) та судовий збір у розмірі 1769 гривень 08 копійок (2422,40 грн * 73,03 % = 1769,08 грн).

На підставі викладеного, статей 526, 514, 530, 610, 625, 629, 634, 1048, 1054, 1056-1, 1077 ЦК України та керуючись статтями 131, 137, 141, 247, 263, 264, 265, 268, 273, 280, 282, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» заборгованість за кредитним договором № 4222878 від 17 грудня 2023 року в розмірі 21360 (двадцять одна тисяча триста шістдесят) гривень, з яких заборгованість за тілом кредиту становить 3000 (три тисячі) гривень, заборгованість за процентами 18360 (вісімнадцять тисяч триста шістдесят) гривень.

У решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7303 (сім тисяч триста три) гривні та судовий збір у розмірі 1769 (одна тисяча сімсот шістдесят дев`ять) гривень 08 (вісім) копійок.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених Цивільним процесуальним кодексом України строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції, адреса місця знаходження: вулиця Набережно-Корчуватська, 27, приміщення 2, місто Київ, код ЄДРПОУ 40966896.

Представник позивача: Дідух Євген Олександрович, адреса місця знаходження: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Повне рішення складене 26 січня 2026 року.

Головуючий