Ухвала суду № 133593792, 26.01.2026, Хотинський районний суд Чернівецької області

Справа № 724/1060/25Провадження № 1-кп/724/24/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2026 року Хотинський районний суд Чернівецької області у складі:

головуючого судді: ОСОБА_1

за участю:

секретаря судового засідання: ОСОБА_2

прокурора Дністровської окружної прокуратури: ОСОБА_3

захисника: ОСОБА_4

законного представника ОСОБА_5

особи, відносно якої вирішується питання про

застосування примусових заходів медичного

характеру в режимі відеоконференції: ОСОБА_6

представника потерпілого ГУНП в

Чернівецькій області ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Хотин Чернівецької області клопотання прокурора у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42024266100000088 від 22.08.2024 року про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_6 за вчинення суспільно небезпечних діянь, що містять ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч.1 ст.343, ч.1 ст.345, ч.1 ст. 347, ст.348 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Хотинським районним судом Чернівецької області розглядається клопотання прокурора у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42024266100000088 від 22.08.2024 року про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_6 за вчинення суспільно небезпечних діянь, що містять ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч.1 ст.343, ч.1 ст.345, ч.1 ст. 347, ст.348 КК України.

Ухвалою Хотинського районного суду Чернівецької області від 25 червня 2025 року щодо ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у виді поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги, в умовах, що виключають його небезпечну поведінку, який в подальшому ухвалами суду продовжено на строк до 31 січня 2026 року включно.

У судовому засіданні прокурор заявив клопотанням про продовження застосування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають його небезпечну поведінку терміном на 60 днів. Клопотання обґрунтовує тим, що ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, переховуватись від суду та незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженніне зменшились та продовжують існувати, а також враховуючи характер вчинених суспільно-небезпечних діянь, їх вчинення із застосуванням зброї, психічний стан ОСОБА_6 , який згідно висновку експерта № 108 від 10.02.2025 страждає на хронічне психічне захворювання у вигляді гострого поліморфного психотичного розладу із симптомами шизофренії, свідчить про неможливість застосування до ОСОБА_6 більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ст.508 КПК україни.

Захисники ОСОБА_4 просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора. Зазначає, що ОСОБА_6 перебуває у психіатричному закладі Рівненська філія «Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги» Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України», з лютого 2025 року, на підставі ухвали слідчого судді Кельменецького районного суду Чернівецької області від 19.02.2025 року. При цьому прокурором не надано суду відомостей, які, поза розумним сумнівом, підтверджують факт, що станом на 26.01.2026 року ОСОБА_6 з огляду на стан його здоров`я потребує подальшої госпіталізації до психіатричного закладу. Вказує, що впродовж року ОСОБА_6 отримує спеціалізоване лікування, спілкується з рідними, одружився, отже стан його здоров`я виключає суспільну небезпеку особи, стосовно якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру, а отже і необхідність його подальшої госпіталізації до психіатричного закладу.

Законний представник ОСОБА_5 просила відмовити у задоволенні клопотання прокурора.

Особа, відносно якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримав позицію свого захисника.

Представник потерпілого ГУНП в Чернівецькій області ОСОБА_7 підтримала клопотання прокурора.

Заслухавши думку учасників судового засідання, суд приходить до наступних висновків.

Згідно положень ст.19 КК України, осудною визнається особа, яка під час вчинення кримінального правопорушення могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними.

Не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого цим Кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього КПК України.

Відповідно до ст. 506 КПК України, особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, користується правами підозрюваного та обвинуваченого в обсязі, який визначається характером розладу психічної діяльності чи психічного захворювання відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи, та здійснює їх через законного представника, захисника.

Виходячи з положень ст. 508 КПК України, до особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, можуть бути застосовані судом такі запобіжні заходи:

1)передання на піклування опікунам, близьким родичам чи членам сім`ї з обов`язковим лікарським наглядом;

2)поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають її небезпечну поведінку.

Передбачені частиною першою цієї статті запобіжні заходи застосовуються судом до особи з моменту встановлення факту розладу психічної діяльності чи психічної хвороби.

Застосування передбачених запобіжних заходів здійснюється згідно із загальними правилами, передбаченими цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1)переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2)знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4)перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5)вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені в цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:

1)вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2)тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;

3)вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого;

4)міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;

5)наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;

6)репутацію підозрюваного, обвинуваченого;

7)майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;

8)наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;

9)дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;

10)наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;

11)розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;

12)ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Судом встановлено, що ухвалою Хотинського районного суду Чернівецької області від 25 червня 2025 року щодо ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у виді поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги, в умовах, що виключають його небезпечну поведінку.

Ухвалою Хотинського районного суду Чернівецької області від 03.12.2026 року продовжено строк дії запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 у виді поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги, в умовах, що виключають його небезпечну поведінку до 31 січня 2026 року включно.

Перевіряючи доводи клопотання прокурора на предмет наявності передбачених ст. 177 КПК України ризиків, суд встановив, що ризики, передбачені п.1, п.3 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшилися та продовжують існувати, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду, або ж створить загрозу суспільству.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).

Надаючи оцінку можливості особи, стосовно якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру, переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.

Так, ОСОБА_6 інкримінується вчинення суспільно небезпечного діяння, передбачених ч. 1 ст. 263, ч.1 ст.343, ч.1 ст.345, ч.1 ст. 347, ст.348 КК України.

Однак, тяжкість інкримінованого суспільно небезпечного діяння не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

З урахуванням фактичних обставин кримінального провадження, а саме того, що ОСОБА_6 інкримінуються суспільно небезпечні діяння, серед яких проти життя та здоров`я особи, а саме замаху на вбивство працівників правоохоронного органу у зв`язку з виконанням цими працівниками службових обов`язків, - на думку суду, у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства.

При цьому належить врахувати, що саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій є об`єктивні підстави вважати, що особа, стосовно якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру, може переховуватись від правоохоронних органів та суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків судового розгляду, а також до належного дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов`язків.

За таких обставин, суд погоджується з доводами прокурора, наведеними у клопотанні щодо продовження існування ризиків, передбачених п.п. 1,3 ч.1 ст. 177 КПК України, оскільки існування ризиків, в тому числі і втечі від правоохоронних органів та суду, об`єктивно вбачається з відомостей, що є наявними у кримінальному провадженні, зокрема, ОСОБА_6 , після вчинення суспільно-небезпечних діянь, які йому інкримінуються, залишив місце свого постійного проживання, внаслідок чого був оголошений у розшук та затриманий на підставі ухвали слідчого судді у грудні 2024 року.

Ризик незаконно впливати на свідків та потерпілих в даному кримінальному провадженні обумовлюється тим, що ОСОБА_6 зможе незаконно впливати на них, у тому числі з метою зміни їх показань.

Також судом враховуються дані про особу ОСОБА_6 , який є офіційно непрацевлаштований, одружений, малолітніх дітей на утриманні не має, має фактичне місце проживання, раніше не судимий, а також висновок судово-психіатричного експерта Вінницької філії судових експертиз ДУ «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України» № 108 від 10.02.2025 року, яким встановлено, що ОСОБА_6 страждає на хронічне психічне захворювання у вигляді гострого поліморфного психотичного розладу із симптомами шизофренії (F23.10). За своїм психічним станом не здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними та потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді стаціонарного примусового лікування в психіатричній лікарні.

Враховуючи обставини вчинення суспільно небезпечних діянь, зокрема їх вчинення із застосуванням вогнепальної зброї, дані про особу ОСОБА_6 , враховуючи висновок експерта, щодо психічного стану останнього, а також беручи до уваги, що заявлені ризики, які були підставою для застосування запобіжного заходу, не припинили існувати, тому для їх запобігання є необхідним продовження ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді його поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають його небезпечну поведінку, а саме поміщення до Рівненської філії «Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги» Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я» строком на 60 (шістдесят) днів.

Щодо посилань захисника на ненадання прокурором відомостей, які б підтверджували факт, що станом на 26.01.2026 року ОСОБА_6 , з огляду на стан його здоров`я, потребує подальшої госпіталізації до психіатричного закладу, а також того, що стан здоров`я останнього виключає суспільну небезпеку особи, стосовно якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру, а отже і необхідність його подальшої госпіталізації до психіатричного закладу, то суд вважає їх позбавленими підґрунтя, оскільки відомостей на підтвердження цих даних захисником не надано та матеріали справи не містять .

Керуючись ст.ст. 369-372, 508 КПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Клопотання прокурора Дністровської окружної прокуратури про продовження відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають його небезпечну поведінку - задовольнити.

Продовжити відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають його небезпечну поведінку, а саме поміщення до Рівненської філії «Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги» Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я» (34500, Рівненська область, Сарненський район, с. Орлівка, вул. Миру, 36-А), строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 26 березня 2026 року включно.

Копію ухвали надіслати Рівненській філії «Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги» Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я» для виконання.

Ухвала може бути оскаржена до Чернівецького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали проголошено 27.01.2026 року о 14:00 год.

Суддя ОСОБА_1