Рішення № 133589688, 27.01.2026, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/12484/25

2/212/984/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2026 року м. Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу Шевченко Л. В., при секретарі судового засідання Чуприни Я.Е., дослідивши матеріали цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

встановив:

28.10.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі - ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором № 395875 від 30 серпня 2022 року у розмірі 11980,00 грн, у тому числі 4000 грн заборгованості за тілом кредиту, 7980 грн заборгованість за процентами а 0 також понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн, витрати на професійну допомогу 8000 грн.

Позовні вимоги обґрунтувало тим, що 30 серпня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» (далі - ТОВ «Селфі Кредит») та ОСОБА_1 укладений договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 395875, відповідно до якого відповідач отримав грошові кошти в сумі 4 000,00 грн строком на 29 днів та зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені цим договором, визначеними в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту (за договором Графік платежів), що є Додатком № 1 до договору, укладення якого відбулося за допомогою ІТС товариства, доступ до якої забезпечується клієнту через Вебсайт або Мобільний додаток.

01 лютого 2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу № 01022024-1, відповідно до якого позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 395875 від 30 серпня 2022 року.

Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, обов`язкові платежі, передбачені умовами цього договору, у встановлений строк не здійснював, внаслідок чого утворилась заборгованість у загальному розмірі 11980,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 4000,00 грн; заборгованість за процентами - 7980,00 грн, що є предметом позовних вимог ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».

Ухвалою суду від 03.11.2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Справу призначено до розгляду на 27.11.2025 року.

06.11.2025 через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, у якому ОСОБА_1 повідомив суд, що факт отримання кредиту не заперечує, проте категорично не погоджується з заявленим розміром заборгованості 11980 грн. Вказує, що реальна сума кредиту 4000 грн., а всі нарахування (відсотки, комісії, штрафи, витрати за правничу допомогу та судовий збір) вважає безпідставними. Зазначає, що кредит укладено в 2022 році, а позов подано у жовтні 2025 року, тому строк позовної давності давно сплинув. Заявив про готовність добровільно погасити тіло кредиту частинами (по 1000-2000грн на місяць) у разі досягнення мирової угоди з позивачем. До відзиву додано заяву про застосування строку позовної давності за позовом, просить відмовити в задоволенні позовних вимог через сплив строку позовної давності (арк.с.60-64).

21.11.2025 через систему «Електронний суд» надійшла заява представника позивача Усенка М., у якій він просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та вказує, що строк позовної давності за договором 395875 від 30.08.2022 починає свій відлік 04.09.2025 з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з подальшими змінами, з 12.03.2020 до 22.05.2020 на всій території України встановлений карантин, який постановами КМУ продовжувався неодноразово, у тому числі постановою від 25.04.2023 № 383- до 30 червня 2023 року. Також вказує, що на момент укладення кредитного договору пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачав, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст. ст. 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії (арк.с.67-73).

08.12.2025 через систему Електронний суд відповідач надіслав заперечення (на відповідь на відзив), у яких зазначив, що категорично не згоден з доводами позивача про дотримання строку позовної давності та вважає, що станом на момент звернення до суду 28.10.2025 минуло більше трьох років з дати укладення кредитного договору. Крім того, повідомив суд, що фактично отримав 4000 грн коштів, а ціна позову є явно завищеною, нараховані проценти порушують принципи розумності, справедливості та добросовісності. Також вказав, що він не ухиляється від виконання зобов`язань та готовий добровільно сплатити фактичну суму тіла кредиту, але заперечує проти сплати додаткових витрат, які значно перевищують суму кредиту. Просить суд врахувати заперечення при розгляді справи, застосувати наслідки спливу строку позовної давності, у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» відмовити, а в альтернативному випадку обмежити стягнення включно сумою фактично отриманого тіла кредиту в розмірі 4000 грн (арк.с.86-91).

05.01.2026 позивач звернувся до суду з клопотанням проводити розгляд справи без участі представника, задовольнити позовні вимоги та не заперечував проти заочного розгляду справи (арк.с.104-108).

Дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, вважає, що заявлений позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд встановив, що 30 серпня 2022 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту № 395875, згідно з умовами якого відповідач отримав кредит в сумі 4 000,00 грн строком на 29 днів (п.1.4 договору), що не заперечується відповідачем.

Договором обумовлено, що Детальні терміни (дати) повернення кредиту та пслати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договром про споживчий кредит (Графік платежів), що є Додатком № 1 до цього Договору (п.1.4 Договору).

Тип процетної ставки фіксована. Порядок розрахування процентів за користування кредитом визначені пунктом 1.5 Договору (арк.с.18).

Пунктом 1.7 Договору сторони узгодили, що орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору становить 24965,68% річних за стандартною ставкою, та за зниженою ставкою - 3,71% річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту за стандартною ставкою 5140 грн, за зниженою ставкою 4006,00 грн (арк.с.18 зворотній бік).

Перед укладенням Договору Товариством було здійснено електронну ідентифікацію Споживача для входу в Сособистий кабінет, відповідно до п.1. Договору (п.1.15Договору) (довідка, арк.с.31 зворотній бік).

Відповідно до пункту 2.1 договору кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .

Пунктом 4.3.1 сторони домовилися, що у випадку, якщо у Споживача на дату закінчекння строрку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступни й календарний день, що слідує за днем закінчення т акого строку, але не більше ніж на 90 календарних деів поспіль, крмі випадку, якщо в цей день повинна відбутися автопролонгація строку кредиту за ініціативою Споживача, відповідно до пп 4.2.2-4.2.4 Договору. Тобто в даному випадку кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту (арк.с.20 зворотній бік).

Договір підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором М429 30.08.2022 0 08:37:08 (арк.с.27).

30 серпня 2022 року відповідачем також було підписано паспорт споживчого кредиту, в якому зазначено основні умови кредитування, інформацію щодо процентної ставки, порядок повернення кредиту (а.с. 7-17).

На підтвердження виконання ТОВ «Селфі Кредит» зобов`язань щодо перерахування коштів за кредитним договором позивачем надано суду лист-повідомлення від 22 квітня 2025 року про успішне перерахування коштів від ТОВ «Пейтек» на карту № НОМЕР_1 30 серпня 2022 року о 08:36:08 год. на суму 4 000,00 грн (а. с. 32).

ТОВ «Селфі Кредит» умови кредитного договору виконало в повному обсязі, надавши відповідачу кредит на потрібну йому суму, проте відповідач зі свого боку не виконав умов договору, кредит в сумі 4000 грн не повернув, що підтверджено відповідачем у відзиві на позов та запереченнях.

Згідно розрахунку заборгованості відповідач сплатив позивачу лише один раз - проценти за користування кредитом в сумі 5, 60 грн. 12.09.2022. За період з 13.09.2022 по 27.12.2022 позивачем нараховано 7980 грн. процентів за користування кредитними коштами (арк.с.34-35).

Згідно із договором факторингу № 01022024-1 від 01 лютого 2024 року, укладеного між ТОВ «Селфі Кредит», з однієї сторони, та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», з другої сторони, на умовах, встановлених цим договором та відповідно до глави 73 ЦК України фактор набув права вимоги від клієнта та сплатив клієнту фінансування в сумі, що дорівнює ціні договору в порядку та в строки, встановлені договором, а клієнт відступив (передав) факторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами (а.с. 35-40).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 01022024-1 від 01 лютого 2024 року ОСОБА_1 , за кредитним договором № 395875 станом на 01 лютого 2024 року не виконав зобов`язання щодо повернення кредиту ТОВ «Селфі Кредит» (а.с. 40).

Позивач надав до суду досудову вимогу, відповідно до якої 14 жовтня 2025 року «ФК «Кредит-Капітал» вимагало у ОСОБА_1 протягом 7 днів з моменту отримання цієї вимоги погасити заборгованість у загальному розмірі 11980,00 грн (а.с. 42).

Суд ухвалюючи рушення, виходить з такого.

Згідно з частиною 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом статей 524, 533-535, 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті чи в іноземній валюті), це таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 598 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Сторонами у справі не заперечується факт укладення 30.08.2022 кредитного договору в електронному вигляді із застосуванням електронного підпису відповідача одноразовим ідентифікатором М429, а також відступлення права вимоги за цим договором первісним кредитором на користь позивача відповідно до договору факторингу.

Відповідно до статті 202, частини першої статті 626 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договором є домовленість двох або більше сторін на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

За змістом положень статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Суд також враховує, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 752/17604/15-ц (провадження № 61-14780св23).

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про електронну комерцію» (далі - Закон № 675-VIII) розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні послуги», «;Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.

Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України),

Враховуючи, що у справах про стягнення кредитної заборгованості до предмета доказування включаються серед іншого обставини щодо розміру заборгованості, відповідно розрахунок заборгованості є належним доказом наявності та розміру заборгованості.

Позивач надав докази в обгрунтування позовних вимог. Натомість, відповідач підтвердив, що станом як на день пдання позову, так і станом на останнє його звернення із запереченнями він не погасив суму кредиту в розмірі 4000 грн, тобто фактично більше трьох років він користується цими коштами, тоді як позивач просить стягнути проценти за період з 13.09.2022 по 27.12.2022.

Наданий позивачем розрахунок є належним доказом наявної заборгованості відповідача за простроченим тілом кредиту та процентами, підтверджує несвоєчасне погашення кредиту і в повній мірі підтверджує доводи позивача про наявність заборгованості за кредитом та процентами у загальному розмірі 11980 грн.

Щодо доводів відповідача про застосування позовної давності до вимог позивача суд зазначає таке.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки (стаття 257 ЦК України).

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (стаття 258 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Періодом виникнення спірної заборгованості є вересень 2022 - жовтень 2025 року.

Відповідно до пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Так, Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" набрав чинності 02.04.2020.

Отже, на час дії установленого на території України карантину строки, визначені статтями 257, 258 ЦК України, були продовжені.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із відповідними змінами і доповненнями) з 12.03.2020 до 22.05.2020 установлено на всій території України карантин. Строк дії карантину неодноразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України та було відмінено лише з 24 год 00 хв. 30.06.2023, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

За приписами пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Тобто, у спірних правовідносинах, перебіг позовної давності зупинився на час дії установленого на території України карантину, а з 24.02.2022 перебіг позовної давності зупинився на строк дії воєнного стану в Україні, який діє станом на теперішній час, а тому суд погоджується з аргументами позивача про те, що строк позовної давності позивачем не пропущений, а тому відсутні правові підстави для застосування до вимог позивача наслідків спливу строку позовної давності.

У постанові Верховного Суду від 05.02.2025 у справі №907/214/20 зазначено, що на час дії установленого на території України карантину строки, визначені статтями 257, 258 ЦК України, були продовжені, а у подальшому - зупинені на строк дії воєнного стану, який (загальновідомий факт) діє безперервно до цього часу.

За таких обставин та з урахуванням дати звернення до суду з позовом у цій справі, доводи відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду не підтверджуються та не можуть слугувати підставою для відмови у позові з цих підстав.

Суд також не може прийняти до уваги мотиви відповідача вирішити спір «альтернативно»: або відмовити в задоволенні позову або обмежитися лише стягненням тіла кредиту з урахуванням такого.

У розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

При цьому, під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №910/7164/19.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до частини першої статті 16 ЦК України.

Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 ГК України) встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 зі справи № 912/1856/16, від 14.05.2019 зі справи № 910/11511/18.

Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Суд ухвалює рішення, які є процесуальними документами, де відображається інформація про процедуру захисту прав, свобод та інтересів учасників спірних правовідносин.

Відповідач викладає свої заперечення у відзиві в порядку ст.178 ЦПК України та має право надати докази в обгрунтування своїх заперечень та аргументів.

На підставі викладеного, суд вважає що позовні вимоги ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» підлягають задоволенню і з відповідача слід стягнути заборгованість за тілом кредиту 4000 грн. та 7980 грн. процентів за користування кредитом, а всього 11980 грн.

Щодо стягнення судових витрат.

Відповідно до вимог ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються Законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України.

Відповідно до положень частин першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати в сумі 2422.40 грн, сплачені ним до подання позову.

Щодо витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат позивач подав договір про надання правової допомоги № 0107 від 01.07.2025 року, акт про надання послуг № 576 від 08.10.2025 з сумою наданих послуг 8000 грн., детальний опис наданих послуг від 08.10.2025.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Суд враховує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання сторони утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача. Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (див. постанову Верховного Суду від 30.01.2023 № 910/7032/17).

Верховний Суд у справах № 905/1795/18 та № 922/2685/19 зауважував, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та не співрозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19).

Разом з тим, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт.

Суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи.

На це вказав Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 13 березня 2025 року по справі №275/150/22.

У розумінні положень частини п`ятої статті 141 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, є можливим лише на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Про вказане зазначається у постанові Верховного Суду України від 24.01.2019 року у справі № 910/15944/17, від 19.02.2019 року у справі № 917/1071/18.

Відповідач не заявляв клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, однак вважав судові витрати, відсотки, комісії, штрафи безпідставними (арк.с. 60 зворотній бік).

Суд, уникаючи надмірного формалізму, вважає, що заява відповідача про безпідставність розміру правничої допомоги в розмірі 8000 грн. має бути розглянута і задоволена частково шляхом зменешення розміру витрат на правничу допомогу до 5000 грн., оскільки заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, не відповідають критерію розумності їх розміру у порівнянні з заборгованістю за кредитом та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат.

Таким чином, з відповідача підлягають стягненню витрати на надання послуг з правничої допомоги в розмірі 5000 грн.

Керуючись ст.ст.2, 10, 12, 141, 247, 258, 259,263-265, 274-279, 280-282 ЦПК України, cуд,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 395875 від 30 серпня 2022 року у розмірі 11980,00 грн, у тому числі 4000 грн заборгованості за тілом кредиту, 7980 грн заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн, витрати на професійну допомогу 5000 грн.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складено 27.01.2026 року.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження юридичної особи:79028, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького 1, 28 корпус, 4-й поверх, ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя Л. В. Шевченко