Ухвала суду № 133583743, 27.01.2026, Верховинський районний суд Івано-Франківської області

Справа№938/908/25

Провадження № 1-кп/938/31/26

УХВАЛА

про вирішення клопотань про продовження строку запобіжного заходу та зміну запобіжного заходу

27 січня 2026 року селище Верховина

Верховинський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3 , який приймає участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з власних технічних засобів,

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Перехресне Верховинського району Івано-Франківської області, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 436-2, ч.3 ст. 436-2, ч.2 ст. 342 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Верховинського районного суду Івано-Франківської області перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 436-2, ч.3 ст. 436-2, ч.2 ст. 342 КК України.

Ухвалою суду від 15.07.2025 року призначено судовий розгляд даного кримінального провадження та обрано щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 13.09.2025 року включно.

Ухвалою суду від 02.09.2025 року продовжено обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів, а саме до 01.11.2025 року включно, з утриманням у Державній установі "Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)" без визначенням розміру застави.

Ухвалою суду від 21.10.2025 року продовжено обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів, а саме до 20.12.2025 року включно, з утриманням у Державній установі "Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)" без визначенням розміру застави.

Ухвалою суду від 12.12.2025 року продовжено обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів, а саме до 10.02.2026 року включно, з утриманням у Державній установі "Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)". Визначено заставу в розмірі 908400 (дев`ятсот вісім тисяч чотириста) гривень, що відповідає 300 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Зараховано до застави в розмірі 908400 (дев`ятсот вісім тисяч чотириста) гривень внесену 02.06.2025 року заставу в розмірі 90 840 (дев`яносто тисяч вісімсот сорок) гривень, внаслідок чого визначено остаточну суму застави в розмірі 817560 (вісімсот сімнадцять тисяч п`ятсот шістдесят ) гривень.

У ході судового розгляду даного кримінального провадження 20.01.2026 року поступило клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою терміном на 60 днів.

В обґрунтування цього клопотання прокурором зазначено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 436-2, ч.3 ст. 436-2, ч.2 ст. 342 КК України, найважчий з яких згідно з ст. 12 КК України є тяжким злочином, за який передбачено основне покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років.

Крім того, наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме, що обвинувачений, усвідомлюючи про можливість покарання за вчинення тяжкого злочину, оскільки санкція ч.3 ст. 436-2 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років, у зв`язку з чим враховуючи режим воєнного стану та території України, може покину її територію, тим же самим переховуватися від суду, крім того ОСОБА_4 уже намагався уникнути кримінальної відповідальності, переховуючись від органу досудового розслідування, а також може вчинити інше кримінальне правопорушення.

Від захисника адвоката ОСОБА_5 до суду поступило клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на заставу, зменшивши її розмір з врахуванням вже внесеної суми 90840 гривень. Клопотання обгрунтовано тим, що ОСОБА_4 має постійне місце проживання в Україні, є членом сім`ї власника будинку, всі його найближчі родичі проживають в Україні, до цього він не притягався до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується органом місцевого самоврядування.

Прокурор у судовому засіданні просив задоволити клопотання та продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на сток 60 днів.

Захисник та обвинувачений у судовому засіданні просили змінити запобіжний захід з тримання під вартою на застову та зменшити її розмір.

Заслухавши учасників справи, суд вважає, що клопотання сторін обвинувачення та захисту слід задоволити частково.

Зокрема, за змістом ч.3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань, суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до ч.4 ст.176 КПК України запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

Як зазначено в ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

У ч. 2 ст.177 КПК України визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно зі ч.ч.3,5 ст.199 КПК України, якою суд керується в силу ч.2 ст.331 КПК України, суд зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор не доведе, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.

Отже, виходячи із вищевказаних положень чинного законодавства, звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, прокурор має викласти обставини, які доводять, що заявлені раніше ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою, а застосування більш м`яких запобіжних заходів не гарантує запобігання цим ризикам.

Вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою, суд керується загальними приписами, якими врегульовано застосування запобіжних заходів, з урахуванням додаткових відомостей щодо продовження існування ризиків, які стали підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Суд зазначає, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Тобто ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій.

Водночас КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. При чому ризик кримінального провадження як критерій застосування запобіжного заходу має прогностичний характер, спрямований на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому.

Також суд звертає увагу, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.02.2010 року в справі «Гарькавий проти України» зазначив, що особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у п. 1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє до Франції» від 26.06.1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.

Відповідно до ст. 5 п. «С» Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, допускається взяття особи під варту з метою запобігти цій особі зникнути після скоєння злочину.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин, покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, її зв`язки з суспільством.

Зазначені стандарти доказування (переконання) суд використовує для перевірки наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, у цьому кримінальному провадженні щодо обвинуваченого ОСОБА_4 .

Враховуючи вимоги кримінального процесуального законодавства України та практику Європейського Суду з прав людини, зважаючи, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні повторно злочину проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі від 5 до 8 років, пов`язаного зі застосуванням мережі Інтернет в умовах воєнного стану, то суд вважає доведеним наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від суду.

Також суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_4 після вручення йому 28.05.2025 року за місцем проживання письмового повідомлення про підозру за ч.2 та ч.3 ст.436-2 КК України впродовж періоду з 28.05.2025 року по 31.05.2025 року переховувася від органу досудового розслідування, в зв`язку з чим постановою слідчого від 28.05.2025 року його оголошено в розшук та ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 30.05.2025 року надано дозвіл на його затримання з метою приводу для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на підставі якої його затримано у лісовому масиві на околиці н.п. Верхній Ялівець Вижницького району Чернівецької області, де він переховувався від органу досудового розслідування. Навіть у ході підготовчого судового засідання обвинувачений вказав, що 28.05.2025 року він здійснив втечу, бо СБУ вравалися до його будинку, погрожували відправити його на передову, в зв`язку з чим він переховувався в лісовому масиві впродовж 28-30 травня поточного року. Одночасно звертаєтьсу увага, що обвинувачений ні під час розгляду слідчими суддями Івано-Франківського міського суду 31.05.2025 року та 03.06.2025 року, ні під час підготовчого засідання в цій справі, не вказував про застосування до нього працівниками СБУ фізичного насильства. Крім того, під час огляду фахівцями ДУ «Івано-Франківська міська медична установа №12», якими виявлено наявність у нього тілесних ушкоджень - садна зовнішньої поверхні плеча зліва, садна на лівому коліні, він зазначив про їх отримав до затримання. Також під час дослідження в судовому засіданні 06.10.2025 року відеозапису проведення 28.05.2025 року обшуку за місцем проживання обвинуваченого стороною захисту не акцентувалася увага учасників справи про застосування до обвинуваченого насильства під час чи після проведення цієї слідчої дії.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченою частиною четвертою цієї статті. У свою чергу в ч.4 ст. 183 КПК України передбачено випадки, коли слідчий суддя, суд не зобов`язаний, але має право визначити розмір застави у кримінальному провадженні. Одним із таких випадків є застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства.

Таким чином, змістом цієї норми суду не заборонено визначати розмір застави підозрюваному, обвинуваченому при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства.

Відповідно до ч. ч. 4,5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу; розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього та визначається у таких межах:щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, ( ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 436-2 КК України), від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Одночасно в цій нормі процесуального закону закріплено, що у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 31.05.2025 року застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 та ч.3 ст.436-2 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят днів до 28 липня 2025 року включно, в межах строку досудового розслідування. Взято під варту його в залі суду, визначено заставу 90 840 (дев`яносто тисяч вісімсот сорок) гривень.

Вказана застава в розмірі 90840 гривень сплачена 02.06.2025 року (а.с.96 т.1).

Надалі ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 03.06.2025 року в зв`язку зі зміною підозри ОСОБА_4 з ч.2 та ч.3 ст.436-2 КК України на ч.2 ст.342, ч.2 та ч.3 ст.436-2 КК України застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на строк до 27 липня 2025 року включно без визначення застави та взято його під варту в залі суду.

Враховуючи, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочинів, один з яких є тяжким, а другий - злочином, пов`язаним із застосуванням насильства, які вчиненіз використанням мережі Інтернет в умовах воєнного стану, на стадії досудового розслідування переховувався від органу досудового розслідування, то суд вважає, що розмір застави, зазначений у межах ч.5 ст.182 КПК України, не здатний забезпечити виконання обвинуваченим обов`язків, в зв`язку з чим слід обвинуваченому призначити заставу в розмірі, що становить 272 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У ст. 7 Закону України «Про державний бюджет на 2025 рік» установлено в 2026 році прожитковий мінімум працездатних осіб: з 1 січня 3328 гривень.

Враховуючи вищевказане, суд приходить до висновку щодо визначення обвинуваченому застави в розмірі 905216 гривень, що відповідає 272 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 01 січня 2026 року) та узгоджується зі змістом ст. 182 КПК України, враховувавши внесення 02.06.2025 року застави в сумі 90840 гривень.

Окрім цього, застосовуючи щодо обвинуваченого альтернативний запобіжний захід у виді застави, який може бути внесений у будь-який момент, суд вважає за необхідне відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на нього такі обов`язки:

1) прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожною вимогою;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

4) утримуватись від спілкування зі свідками в даному кримінальному провадженні;

5) не відвідувати бари, кафе, ресторани та інші місця, в яких продаються спиртні напої;

6) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в`їзд в Україну.

Згідно з ч. 7 ст. 194 КПК України, зазначені обов`язки покладаються на підозрюваного на строк не більше двох місяців.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України, підозрюваний, обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного під вартою.

Враховуючи вищевказане, суд вважає, що застосування інших більш м`яких видів запобіжного заходу є недостатнім для забезпечення виконання ОСОБА_4 покладених на нього обов`язків, а тому необхідно продовжити строк тримання його під вартою строком на 60 днів з визначення розміру застави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.177, 178, 183, 197, 199, 331, 332 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою та клопотання захисника про зміну запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_4 з тримання під вартою на заставу задовольнити частково.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, а саме до 28 березня 2026 року включно, з утриманням у Державній установі "Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)" із визначенням розміру застави.

Визначити заставу в розмірі 905216 (дев`ятсот п`ять тисяч двісті шістнадцять) гривень, що відповідає 272 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 01 січня 2026 року), у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на такий депозитний рахунок: одержувач - ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код - 26289647, банк одержувача - ДКСУ м. Київ, МФО - 820172, р/р (IBAN) - UA158201720355259002000002265.

Зарахувати до застави в розмірі 905216 (дев`ятсот п`ять тисяч двісті шістнадцять) гривень внесену 02.06.2025 року заставу в розмірі 90 840 (дев`яносто тисяч вісімсот сорок) гривень, внаслідок чого визначити остаточну суму застави в розмірі 814376 (вісімсот чотирнадцять тисяч триста сімдесят шість) гривень.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали до 28 березня 2026 року включно.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 в разі внесення застави такі обов`язки:

1) прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожною вимогою;

2) не відлучатися з населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, - с. Перехресне Верховинського району Івано-Франківської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

4) утримуватись від спілкування зі свідками в даному кримінальному провадженні;

5) не відвідувати бари, кафе, ресторани та інші місця, в яких продаються спиртні напої;

6) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в`їзд в Україну.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 28 березня 2026 року включно.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі Державної установи "Івано-Франківська установа виконання покарань № 12".

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Державної установи "Івано-Франківська установа виконання покарань № 12" негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_4 з-під варти та повідомити Верховинський районний суд Івано-Франківської області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані зі застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави ОСОБА_4 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Копію ухвали вручити учасникам судового процесу та направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів, які здійснюють процесуальне керівництво в кримінальному провадженні №22025090000000055 від 28.05.2025 року.

Ухвала підлягає до негайного виконання після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_6