Ухвала суду № 133583720, 26.01.2026, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 338/34/26

26 січня 2026 року селище Богородчани

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області в складі головуючого судді Куценка О.О., секретаря судового засідання Двібородчин І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Богородчани справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про визнання незаконною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

в с т а н о в и в:

15 січня 2026 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області (далі відповідач), в якому просить скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 6215433 від 24 листопада 2025 року, якою на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400 грн за ч. 2 ст. 126 КУпАП, та закрити справу про адміністративне правопорушення, а також стягнути судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в сумі 665,60 грн.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 14.01.2026 року в соціальні мережі «ДІЯ» виявив, що Богородчанським відділом державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління юстиції України 09.01.2026 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження у справі № 79945634, якою з нього стягується 6800 грн штрафу.

14.01.2026 року у Богородчанському відділі державної виконавчої служби позивачу стало відомо, що відносно нього поліцейським відділення поліції №2 (смт Богородчани) Івано-Франківського районного управління поліції ГУНП в Івано-Франківській області старшим сержантом поліції Дричаком Іваном Ігоровичем 24.11.2025 року винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення ЕНА № 6215433, якою накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу 3400 грн. Постанова мотивована тим, що 26.10.2025 року о 22:00 год він керував транспортним засобом баггі BRP, який не зареєстрований у встановленому законом порядку та не маючи права керувати транспортним засобом, чим порушив п.п. 2.1.а ПДР України, внаслідок чого, на думку посадової особи, вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Позивач вважає вказану постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню, а справу - закриттю. Зазначає, що 26.10.2025 року на транспортному засобі баггі BRP до озера в с. Саджава Івано-Франківського району його на рибалку підвіз син ОСОБА_2 , після чого транспортний засіб залишив біля нього, а сам поїхав із дружиною позивача до м. Івано-Франківська. На рибалці позивач, вживав спиртні напої, заснув та прийшов до тями у лікарні 30.10.2025 року. Як йому стало відомо у лікарні, його виявили на дорозі в с. Саджава, а баггі знаходився за 40 метрів від нього. Позивач зазначає, що працівникам поліції пояснював, що не керував транспортним засобом. Посилається на вимоги ст. 283 КУпАП щодо змісту постанови та на ст. 251 КУпАП щодо доказів, вказує на відсутність належних доказів вчинення правопорушення, а також зазначає про розбіжності щодо місця події. Додатково посилається на правові висновки Верховного Суду (зокрема про недопустимість ґрунтування висновку про вчинення правопорушення виключно на поясненнях інспектора) та на те, що йому не були роз`яснені права за ст. 268 КУпАП.

До позову додано заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій позивач зазначає, що оскаржувану постанову винесено 24.11.2025 року, однак він її отримав 14.01.2026 року у відділі ДВС, а про існування постанови дізнався 13.01.2026 року із «ДІЯ». Також вказує, що з липня 2022 року проходить службу в Збройних Силах України. Посилається на ч. 2 ст. 122 КАС України та просить визнати причини пропуску строку поважними і поновити строк для подання позовної заяви.

Ухвалою суду від 15 січня 2026 року відкрито провадження у справі, призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Питання поновлення строку звернення до адміністративного суду при відкритті провадження не вирішувалося.

26 січня 2026 року до суду надійшов відзив представника відповідача, в якому проти заявленого адміністративного позову заперечують, просять відмовити у його задоволенні, зазначаючи, що твердження позивача не підтверджені належними доказами та спростовуються матеріалами справи.

У відзиві зазначено, що 26.10.2025 року близько 22:00 год позивач керував транспортним засобом «багі», який незареєстрований у встановленому законом порядку, та керував ним, не маючи посвідчення водія відповідної категорії, при цьому, керуючи вказаним транспортним засобом, скоїв дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок чого був доставлений до лікувального закладу. Після перевірки було встановлено відсутність у позивача права керування відповідним транспортним засобом, у зв`язку з чим, на думку відповідача, в діях позивача наявний склад правопорушення за ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Відповідач зазначає, що поліцейським було роз`яснено позивачеві права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, у порядку ст.ст. 278, 279 КУпАП справу розглянуто та винесено постанову серії ЕНА № 6215433 від 24.11.2025 року з накладенням штрафу 3400 грн. Після складання постанови її було оголошено позивачу, однак позивач відмовився отримувати копію постанови.

Крім того, відповідач посилається на вимоги ч. 1 ст. 285 КУпАП та вказує, що 26.11.2025 року копію постанови серії ЕНА № 6215433 разом із супровідним листом № 221249-2025 від 26.11.2025 було направлено позивачу рекомендованим поштовим відправленням за місцем проживання: АДРЕСА_1 , трек-номер № 7770100121765. За даними відстеження АТ «Укрпошта», 02.12.2025 року поштове відправлення було повернуто відправнику у зв`язку з тим, що одержувач був відсутній за зазначеною адресою.

23 січня 2026 року до суду надійшла також заява відповідача про залишення позову без розгляду, в якій відповідач просить застосувати наслідки пропущення строку звернення до суду, посилаючись на ст. 122, 123, 240, 286 КАС України, ст. 289 КУпАП, та на те, що позивач пропустив 10-денний строк на оскарження постанови, а зазначені ним причини пропуску не є поважними, оскільки позивач відмовився отримати постанову при її винесенні та фактично ухилявся від отримання рекомендованого поштового відправлення, надісланого за адресою, яку позивач сам зазначає як актуальну.

На підставі ст. 262 КАС України розгляд справи проводиться в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті в їх сукупності, встановив наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положенням ч. 5 ст. 5 КАС України, яка гарантує право на судовий захист, передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.

Згідно з частиною першою статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 2 статті 286 КАС України передбачено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Строк звернення до адміністративного суду це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

У відповідності до ч. 1 ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Отже, строк звернення до адміністративного суду це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому, перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Тобто, чинне законодавство обмежує строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів, при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду у визначений законом строк звернення до суду.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові 29 вересня 2022 року у справі N 500/1912/22 зазначив наступне: …причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Таким чином, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.

За обставинами спірних правовідносин судом встановлено, що предметом позовних вимог є оскарження позивачем постанови поліцейського серії ЕНА № 6215433 від 24.11.2025 року. Позовна заява датована 15.01.2026 року та подана до суду після спливу встановленого законом строку на оскарження.

Як вбачається із заяви про поновлення строку на подання позовної заяви, підставою для поновлення строку звернення з позовом до суду позивач зазначає ті обставини, що оскаржувану постанову винесено 24.11.2025 року, однак він її отримав 14.01.2026 року у відділі ДВС, а про її існування йому стало відомо 13.01.2026 року з «ДІЯ». Також позивач посилається на проходження служби в Збройних Силах України з липня 2022 року.

Водночас судом встановлено, що у постанові про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 6215433 від 24.11.2025 року міститься відмітка про відмову позивача від ознайомлення з постановою та її отримання під розписку.

Відповідно до вимог частини першої статті 285 КУпАП, відділенням поліції № 2 (смт Богородчани) копію постанови серії ЕНА № 6215433 від 24.11.2025 року разом із супровідним листом № 221249-2025 від 26.11.2025 року було направлено позивачу за місцем його проживання: АДРЕСА_1 , рекомендованим поштовим відправленням 26.11.2025 року.

Згідно з даними трекінгу відстеження поштового відправлення № 7770100121765, 02.12.2025 року вказане поштове відправлення було повернуто відправнику у зв`язку з тим, що одержувач був відсутній за зазначеною адресою.

Таким чином, відділенням поліції № 2 (смт Богородчани) було виконано вимоги частини першої статті 285 КУпАП щодо направлення копії постанови особі, стосовно якої її винесено.

Крім того, як убачається з позовної заяви самого позивача, він самостійно зазначив місцем свого проживання адресу: АДРЕСА_1 , тобто ту саму адресу, на яку органом поліції було направлено рекомендований лист із копією постанови.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що позивач, усвідомлюючи правові наслідки отримання постанови про адміністративне правопорушення, фактично ухилявся від її отримання. Відмова від ознайомлення з постановою під час її винесення, а також подальше повернення рекомендованого листа з відміткою про відсутність одержувача за адресою проживання, яку сам позивач зазначає як актуальну, свідчать про поведінку, яка не може бути підставою для поновлення строку звернення до суду.

Суд звертає увагу, що позивачем не надано належних та допустимих доказів існування таких об`єктивних, непереборних обставин, які б унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк. Посилання позивача на те, що він ознайомився з постановою лише 14.01.2026 року у відділі ДВС, за встановлених судом обставин направлення йому копії постанови за місцем його проживання 02.12.2025 року та відмови від її отримання за місцем складання, не може визнаватися поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Практика Європейського суду з прав людини, також, свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому, числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс та інші проти Великобританії, справа Девеер проти Бельгії).

Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення Європейського суду у справі Перез де Рада Каванілес проти Іспанії від 28 жовтня 1998 року, заява №28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

У рішенні Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25 січня 2000 року, пункт 33).

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини, застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.

Згідно ч. 4 ст. 123 КАС України якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Також пунктом 8 ч. 1 ст. 240 КАС України встановлено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Таким чином, наведеними вище правовими нормами передбачено, що адміністративний суд зобов`язаний в кожному випадку з`ясувати чи дотримано особою (позивачем) строк звернення до адміністративного суду із відповідним позовом, чи є поважними підстави пропуску цього строку. Якщо ж вказані позивачем підстави пропуску строку звернення до адміністративного суду є не поважними, то суд зобов`язаний залишити позовну заяву без розгляду.

Таким чином, аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, суд приходить до висновку про відсутність поважних причин, які б обумовили виправдану необхідність поновлення позивачу строку для звернення до суду з даним позовом, а відтак позовна заява підлягає залишенню без розгляду.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 9, 20, 77, 121, 122, 123, 240, 262, 286 КАС України, ст. 285, 289 КУпАП, суд, -

у х в а л и в :

Адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про визнання незаконною та скасування постанови про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 6215433 від 24.11.2025 року залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Повний текст судового рішення складено 26 січня 2026 року.

Суддя