Ухвала суду № 133583122, 20.01.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа №201/14878/25

Провадження 2-з/201/27/2026

УХВАЛА

20 січня 2026 року суддя Соборного районного суду міста Дніпра Куць О.О., ознайомившись із заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» про захист прав споживача,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про захист прав споживача.

Ухвалою суду від 01 січня 2026 року було відкрито провадження у даній цивільній справі.

У подальшому, до суду надійшла заява позивача про забезпечення позову, в якій ОСОБА_1 просить до набрання законної сили рішенням суду у даній цивільній справі вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу АТ КБ «Приватбанк» вчиняти дії щодо предмета спору, а саме вимагати та списувати платежі/відсотки з карткового рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), карта НОМЕР_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , на виконання зобов`язань по кредиту, посилаючись на те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Учасники справи у судове засідання не викликались відповідно до правил ч.1 ст. 153 ЦПК України.

Суддя, дослідивши матеріали позовної заяви та додані до неї документи, заяву про забезпечення позову дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У частині першій статті 150 ЦПК України закріплено види забезпечення позову. Зокрема, позов забезпечується: забороною вчиняти певні дії; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

При цьому, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року (справа № 183/5864/17-ц, провадження № 61-38692св18).

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позовними вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (пункти 3-4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9).

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість вчинення відповідачем недобросовісних дій без наведення відповідного обґрунтування та надання доказів на підтвердження зазначених обставин не свідчить про необхідність вжиття відповідних заходів забезпечення позову та про співмірність вказаного способу забезпечення позову заявленим позовним вимогам.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись із позовною заявою, з урахуванням уточнень, позивач просила:

- зобов`язати АТ КБ «Приватбанк» відновити залишок кредитних коштів на її рахунку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), карта НОМЕР_3 до стану, який був перед проведенням несанкціонованих операції 07 лютого 2025 року, а також зобов`язати Банк скасувати всі нараховані платежі, відсотки та заборгованість по вказаному картковому рахунку, яка утворилась внаслідок несанкціонованих операцій від 07.-08.02.2025 року щодо використання кредитних коштів та які будуть нараховані по день закриття картки. Крім того позивач просила зобов`язати відповідача закрити кредитну картку НОМЕР_3 , видану на її ім`я, та стягнути з відповідача на її користь 16061,94 грн.

У заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 просить заборонити відповідачу АТ КБ «Приватбанк» вимагати та списувати платежі/відсотки з карткового рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), карта НОМЕР_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , на виконання зобов`язань по кредиту.

Між тим, позивачем не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Вид забезпечення позову, про вжиття якого ставить питання позивач не є співмірним із заявленими позовними вимогами у розумінні ч.3 ст.150 ЦПК, вирішує спір по суті наперед, а не просто забезпечує можливе виконання рішення суду, зупиняє виконання кредитного договору, чим порушує баланс інтересів сторін.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суддя вважає, що заява про забезпечення позову є недоведеною та необґрунтованою, а тому у її задоволенні слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149 - 151 ЦПК України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» про захист прав споживача - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом 15 днів.

Суддя О.О.Куць