Рішення № 133580963, 27.01.2026, Козівський районний суд Тернопільської області

Справа № 951/841/25

Провадження №2/951/61/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

/заочне/

27 січня 2026 року селище Козова

Козівський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Чапаєва Р.В.,

за участі секретаря судового засідання Барилко А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Козова в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

До Козівського районного суду Тернопільської області надійшли матеріали цивільної справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 04.09.2024 товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №152476 на суму 38 824,00 грн. На виконання умов кредитного договору, 04.09.2024 первісний кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням на платіжну картку № НОМЕР_1 -ХХХХ-7876 відповідача, що, в свою чергу, на думку позивача, є доказом того, що відповідач прийняв пропозицію первісного кредитора. Позивач зазначає, що кредитодавець виконав свої зобов`язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі, що підтверджується Довідкою про перерахування коштів. 10.10.2024 товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» та товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» уклали договір факторингу №10102024, відповідно до умов якого товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» передає (відступає) товариству з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» за плату належні йому права вимоги, а товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» приймає належні товариству з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» права вимоги до боржників, вказані у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 10102024 від 10.10.2024 товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» набуло право грошової вимоги до відповідача. Таким чином, відповідно до Реєстру Боржників №4 від 07.01.2025 до Договору Факторингу № 10102024 та Акта приймання-передачі Реєстру прав вимог №4 від 07.01.2025 до Договору Факторингу № 10102024, до позивача перейшло право вимоги до відповідача. відповідач належним чином умови договору не виконувала і має непогашену заборгованість перед товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» в сумі 39 436,55 грн, з яких: 38 824 грн - заборгованість за тілом кредиту, 11,55 грн - заборгованість за відсотками, яку позивач просив стягнути на свою користь, 601,00 грн заборгованість по комісії, а також судові витрати по справі, які складаються із судового збору та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн.

Ухвалою судді Козівського районного суду Тернопільської області від 11.12.2025 у справі відкрите спрощене позовне провадження з викликом сторін, відповідачу наданий строк на подання відзиву на заявлену вимогу. Клопотання представника товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» про витребування доказів - задоволено. Витребувано у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» інформацію щодо карткового рахунку ОСОБА_1

24.12.2025 на адресу суду, на виконання ухвали суду від 11.12.2025, від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надійшла запитувана інформація щодо карткового рахунку ОСОБА_1 , зарахування на картку кредитних коштів, що відображено у банківській виписці.

Представник позивача у судове засідання не прибув, проте в позовній заяві зазначив, що просить розгляд справи проводити без його участі, позовні вимоги підтримав та не заперечив щодо ухвалення заочного рішення у справі.

Відповідач в судове засідання повторно не прибула, хоча про час та місце судового розгляду була повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила, відзиву на позов, клопотань, заяв не подавала.

На адресу відповідача, яка згідно з інформацією з Єдиного державного демографічного реєстру є її адресою реєстрації, направлялась ухвала про відкриття провадження у справі та позовна заява з додатками, із зазначенням дати судового засідання, проте лист із вказаними документами повернувся до суду без їх отримання відповідачем та з відміткою пошти.

Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а в даному випадку - суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б), від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20, від 23.01.2023 у справі № 496/4633/18).

Крім того, їй направлялись повістки, у яких повідомлялися дати судових засідань, та на зазначених повістках є підпис про їх одержання, проте відповідач у судове засідання не прибула.

Відповідач письмового відзиву на позов не надала.

Участь у судових засіданнях є правом особи, яка бере участь у справі, і ця особа зобов`язана добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки, що закріплено в статті 43 ЦПК України.

За наведених вище обставин та відповідно до положень цивільного процесуального законодавства, зокрема тих, за якими суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування умов, передбачених ч. 1 ст. 280 ЦПК України, - суд дійшов висновку про заочний розгляд справи за відсутності сторін без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі наявних у суду матеріалів справи.

Отже, фіксування судового процесу технічними засобами не проводилося відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі.

Дослідивши та оцінивши докази у справі, суд доходить до висновку про часткове задоволення позову з огляду на таке.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, 04.09.2024 між товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №152476 в формі електронного документа з використанням електронного підпису.

Договір про споживчий кредит відповідач підписала електронним підписом одноразовим ідентифікатором e0fcb292 04.09.2024 о 16:07:53.

Введення позичальником одноразового ідентифікатора є підписанням Договору відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п. 2.2.1. сума (загальний розмір) кредиту становить 38 824,00 грн (тридцять вісім тисяч вісімсот двадцять чотири грн 00 коп.) надається не пізніше наступного дня після укладення Договору в такому порядку: у розмірі 32 990,34 грн для погашення заборгованості Позичальника за договором про споживчий кредит №144604 від 25.06.2024, укладеним з Кредитодавцем; у розмірі 10,06 грн на № рахунку/картки Позичальника № НОМЕР_2 , у національній валюті (далі - рахунок Позичальника); у розмірі 5823,60 грн шляхом погашення заборгованості Позичальника за комісією, нарахованою згідно з п.2.5 індивідуальної частини.

Відповідно до п. 2.3. Договору, проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 0,10 % річних. Згідно з п. 2.7. Договору загальні витрати позичальника за кредитом становлять 5856,68 грн., орієнтовна реальна річна процентна ставка становить 36,29 % річних (п. 2.8.), орієнтовна загальна вартість кредиту становить 44680,68 грн (п. 2.9.1.).

Загальний строк кредитування за цим договором складає 365 днів з 04.09.2024 (дата надання кредиту) по 04.09.2025. (п. 2.6 договору).

Можливість укладення кредитного договору в електронній формі передбачена п. 3.1. договору. Разом з Договором ОСОБА_1 підписала також Графік платежів за кредитним договором та Паспорт споживчого кредиту, який містить умови, аналогічні викладеним у договорі.

Витребувана судом інформація від АТ «ПРИВАТБАНК» підтверджує обставину перерахування відповідачу кредитних коштів 04.09.2024 відповідно до п. 2.2.1. Договору в розмірі 10,06 грн. (а.с. 91-92).

Також згідно з довідкою №3878/30-10 товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС», товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» повідомило про успішність операцій відповідно до договору №1412/22-1 від 14.12.2022, укладеного з товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «Контрактовий дім», зокрема, на ім`я ОСОБА_1 за кредитним договором №152476 від 04.09.2024 на суму 10,06 грн на картку (а. с. 31).

На підтвердження обставини перерахування суми кредиту, передбаченої п. 2.2.1. Кредитного договору, у розмірі 32 990,34 гривень, позивач надав довідку про проведення взаємозаліку від 04.11.2025 вих.№ 3955/04, з якої вбачається, що товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» відповідно до кредитного договору №152476 від 04.09.2024 видав ОСОБА_1 , в тому числі, кредитній кошти в розмірі 32 990,34 гривень та зарахував цю суму на погашення заборгованості за іншим укладеним між сторонами кредитний договір № 144604 від 25.06.2024.

10.10.2024 між товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» та товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» укладено договір факторингу № 10102024, відповідно до умов якого товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» відступило товариству з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» належне йому право вимоги до відповідача коштів, що включають у себе суму заборгованості за основною сумою кредитів, нарахованими процентами, комісіями та всіма іншими платежами за основними договорами, право на одержання яких належить товариству з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС», а товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» набуло право вимоги грошових коштів в сумі 39 436,55 грн до відповідача.

Відповідно до витягу з Додатку №1 до Договору факторингу № 10102024 від 10.10.2024 року Реєстр прав вимог №4 товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 у сумі 39 436,55 грн.

Всупереч умов договору № 152476 від 04.09.2024 відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконувала, що створило заборгованість, у зв`язку з чим загальна сума заявлених до стягнення вимог становить: 39 436,55 грн, що складається з: 38 824 грн - заборгованість по кредиту; 11,55 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом та 601 грн заборгованості по сплаті комісії.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України закріплено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За правилами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Пунктами 1, 3 частини першої статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом; розірвання договору; сплата неустойки.

За приписами частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до вимог частини першої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Враховуючи наведені положення закону та встановлені судом обставини справи, зважаючи на те, що відповідач отримала кредитні кошти, однак взяті на себе зобов`язання належним чином не виконала, суд приходить до висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором №152476 від 04.09.2024 у розмірі 38 824 грн.

При вирішення позовних вимог в частині стягнення комісії суд керується таким.

Відповідно до п. 2.1. договору Кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п.2.6. Договору надати Позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п.2.2.1 Договору (далі кредит), а Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту, комісію за управління та обслуговування кредиту та проценти за користування кредитом (далі плата) в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно п.2.6. Договору та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором.

Згідно з п.2.4. договору Знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1,00 гривень. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 200,00 гривень. Розмір комісії за управління та обслуговування кредиту не може бути змінено.

Відповідно до п.2.5. договору Комісія за надання кредиту складає 5 823,60 грн, що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього Договору за ставкою 15,00 % від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів Позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п.2.2.1. цієї індивідуальної частини. Розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено.

Як вбачається із наведених пунктів договору, комісія чітко визначена умовами договору, включена до загальних витрат за споживчим кредитом, що пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, її нарахування відповідає приписам ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», а розмір та ставка були узгоджені сторонами при укладенні договору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) вказано, зокрема, що відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Відповідно до статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.

За таких обставин, суд, враховуючи наведені положення Закону України «Про споживче кредитування» та правову позицію Великої Палати Верховного Суду Так, вважає, що позовні вимоги в частині стягнення із відповідача визначеної в договорі комісії підлягають до задоволення.

Частиною 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Позивачем при зверненні до суду через систему «Електронний суд» був сплачений судовий збір в розмірі 2 422 грн. 40 коп.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, отже судовий збір у розмірі 2422,40 грн, сплачений позивачем при подачі позовної заяви до суду, підлягає стягненню із відповідача.

Згідно з п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України врегульовано порядок розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Надання позивачу оплатної правничої допомоги підтверджується наданими позивачем доказами, а саме договором про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025 з АБ «СОЛОМКО ТА ПАРТНЕРИ» (а.с. 55-56), додатковою угодою № 25770855638 до Договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025 (а.с. 57), актом прийому-передачі наданих послуг (даний акт є невід`ємною частиною до Договору про надання правничої допомоги) № 20/08/25-01 від 20.08.2025 на суму 7000,00 грн (а.с. 58), свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС № 7073/10 від 19.10.2018 (а.с. 59) та довіреністю від 11.08.2025 (а.с.60).

Суд вважає, що витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу у цій справі, підтверджені належними та допустимими доказами, їх розмір у сумі 7000 грн є співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідач клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу не подавала.

Отже, відповідно до ст.141 ЦПК України суд стягує з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн.

З огляду на викладене, керуючись ст. 13, 76-78, 81, 137, 141, 263 - 265, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити повністю.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» заборгованість в розмірі 38 824 (тридцять вісім тисяч вісімсот двадцять чотири) гривні 00 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 7000 (сім тисяч) гривень 00 коп.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 27.01.2026.

Реквізити учасників справи:

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», адреса місця знаходження: вул.Поправки Юрія, будинок 6, каб.13, м.Київ, 02094, ЄДРПОУ 42986956;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Головуючий суддя Р.В. Чапаєв