Ухвала суду № 133577539, 20.01.2026, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/414/26

Провадження № 1-кс/0203/602/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2026 року слідчий суддя Центрального районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участі прокурора ОСОБА_3 ,

підозрюваного ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому засіданні в залі суду в м. Дніпрі клопотання старшого слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_6 , погоджене прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону, ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у кримінальному провадженні, розпочатому з часу внесення відомостей 24 жовтня 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 62025170030023552 з попередньою правовою кваліфікацією посягання за ч. 4 ст. 402 КК України, у вигляді тримання під вартою:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Новомосковськ, Дніпропетровської області, громадянина України, із середньо-спеціальною освітою за фахом автослюсаря, який одружений, має на утриманні неповнолітню доньку ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період військової частини НОМЕР_1 НГУ, перебуває на посаді чергового комендатури і бюро перепусток 1-ї стрілецької роти 1-го стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 НГУ у військовому званні «старший сержант», не зареєстрований, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

ВСТАНОВИВ:

16 січня 2026 року під наглядом Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону за проведенням цього досудового розслідування Третім слідчим відділом (з дислокацією у місті Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, слідчий клопочить застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 днів до ОСОБА_4 , підозрюваного в тяжкому військовому злочині за ознаками ч. 4 ст. 402 КК України, без визначення розміру застави.

Дане клопотання за формою та змістом відповідає вимогам ст. 184 КПК України, враховуючи добровільну згоду підозрюваного 16 січня 2026 року о 15:45 год. отримати копії клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу.

Клопотання обґрунтоване наявністю достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, що підозрюваний ОСОБА_4 з метою уникнення від кримінальної відповідальності може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, враховуючи тяжкість покарання у виді позбавлені волі до десяти років; також підозрюваний у разі повернення до розташування військової частини, може, як у спосіб погроз так і реально впливати на свідків вчиненого кримінального правопорушення, які разом із ним проходять військову службу в одній військовій частині. Окрім цього, підозрюваний може продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання з наведених у ньому підстав.

Захисник підозрюваного в судовому засіданні не заперечувала проти обставин викладених у клопотанні слідчого, однак посилалися на недоведеність ризиків, на які слідчий посилається у клопотанні, оскільки підозрюваний не переховувався та продовжує проходити військову службу, знаючи можливі наслідки та можливе призначення покарання за вказане кримінальне правопорушення самостійно з`явився до суду. Також вказала, що ризик впливу на свідків слідчим недоведено, так як підозрюваний проходив разом з ними військову службу, спілкувався з останніми, та жодним чином не намагався на них впливати, доказів зворотного стороною обвинувачення суду не надано. разом з тим, наразі підозрюваний проходить військову службу в іншій військовій частині. Крім того, вказала, що підозрюваний раніше не притягався ні до кримінальної ні до адміністративної відповідальності, а тому ризик вчинення іншого кримінального правопорушення або продовження вказаного правопорушення слідчим також недоведено. Підозрюваний має на утриманні дружину з інвалідністю 2 групи через захворювання на онкологію, а також неповнолітню доньку, які потребують його допомоги, у зв`язку із чим просила відмовити у задоволенні клопотання, задля надання підозрюваному можливості проходити військову службу.

Підозрюваний в судовому засідання підтримав доводи захисника, також зазначив, що він має намір продовжити проходження військової служби, відмовився від виконання наказу лише через те, що на той момент не мав змоги виїжджати за межі області, такої можливості і зараз у нього не має, так як дружина за станом здоров`я потребує його допомоги, а у звільненні з військової служби через наявність на утриманні дружини з інвалідністю йому відмовлено. Йому обіцяли, що він буде проходити службу не на передовій, а в межах області, щоб мати можливість допомагати дружині, однак в той момент його направляли в зону бойових дій, яка знаходиться віддалено від Дніпропетровської області.

Заслухавши думку прокурора, заперечення підозрюваного та його захисника, дослідивши додані до клопотання докази, а також матеріалів кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

ОСОБА_4 відповідно до ст. 276 КПК України обґрунтовано підозрюється у непокорі, тобто відкритій відмові виконати наказ начальника, вчинена в умовах воєнного стану, що стороною обвинувачення кваліфіковано за ознаками тяжкого військового кримінального правопорушення, за який санкція ч. 4 ст. 402 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років.

16 січня 2026 року ОСОБА_4 повідомлено відповідно до ст. ст. 277-278 КПК України про підозру в тому, що за версією з`ясованих стороною обвинувачення і викладених письмово у цьому повідомленні обставин він, будучи військовослужбовцем військової служби за призивом під час мобілізації на особливий період, перебуваючи на посаді чергового комендатури і бюро перепусток 1-ї стрілецької роти 1-го стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 НГУ, в порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 6, 11, 16, 28, 29, 30, 31, 32, 35, 36, 37, 127, 128 Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 03 вересня 2025 року, приблизно 19:00 год., перебуваючи за адресою: Дніпропетровська область, м. Підгороднє, діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, відкрито відмовився виконати законний усний наказ командира 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 НГУ майора ОСОБА_9 , доведений останнім на виконання бойового розпорядження НЦТУ НГУ №150/1-1323 від 02 вересня 2025 року, та бойового наказу командира РГр Цн ОТО НГУ №1 від 20 серпня 20 24 року, про необхідність з 19:00 год. 03 вересня 2025 року убути в оперативне підпорядкування 3 БрОП, на службовому транспорті, разом зі штатною зброєю, боєприпасами та особистими речами, вибути на виконання службових бойових завдань в н.п. Хороше, Дніпропетровської області, та після прибуття в район виконання завдань виконувати постановлені бойові завдання по стримуванню збройної агресії російської федерації. Таким чином, дії ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 4 ст. 402 КК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених КПК України.

У відповідності до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Як видно з клопотання та матеріалів кримінального провадження, сторона обвинувачення обґрунтовує підозру у непокорі, тобто відкритій відмові виконати наказ начальника, вчинена в умовах воєнного стану фактичними даними бойового наказу командира РГр Цн ОТО НГУ №1 від 20 серпня 2024 року, ОКП-Дніпро, витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 (по стройовій частині) №10 від 04 березня 2022 року; протоколом огляду відеозапису від 15 січня 2026 року; рапортом командира 1 СБ за фактом відкритої відмови ОСОБА_4 виконувати усного наказ 03 вересня 2025 року, що сукупно з витягом висновком службового розслідування для встановлення причин та обставин факту відмови від виконання наказу №150/1-1323 від 03 вересня 2025 року військовослужбовцями 1 стрілецького батальйону військової частини від 21 жовтня 2025 року; протоколами допитів свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , викривають роль ОСОБА_4 у поставленому йому за вину злочині.

Прокурором наведені достатні докази для наступного сумлінного підтвердження фактів та добутої інформації, які переконують у предметі кримінального розслідування, необхідного для підтвердження або розвіювання підозри у можливому вчиненні особою правопорушення відомого ступеня тяжкості, внаслідок чого за практикою тлумачення "обґрунтованої підозри" Європейським судом з прав людини, mutatis mutandis, у §§ 92-93 рішення від 07.06.2018 у справі «Рашад Хасанов та інші проти Азербайджану» (Заява № 48653/13) належить визнати доказаним її існування відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України для застосування заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості, включаючи запобіжного заходу з підстав відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, що вимагає оцінити ризики вчинення підозрюваним спроб перешкоджання кримінальному провадженню та ухилення від притягнення до кримінальної відповідальності.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, крім випадків, передбачених ч.ч. 6, 7 ст. 176 КПК України.

Слідчий суддя приходить до висновку про доведеність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлені волі від п`яти до десяти років, у зв`язку із чим, розуміючи тяжкість можливого покарання у разі визнання підозрюваного винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання. Також, підозрюваний значно краще ніж пересічний українець володіє інформацією щодо місць проходу на територію тимчасово непідконтрольну органам державної влади України та може використати цю інформацію, що може бути підставою для переховування підозрюваного на вказаній території.

Крім того, слідчий суддя вважає доведеним ризик за п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки підозрюваний знає як своїх співслужбовців усіх свідків, допитаних під час досудового розслідування, а тому має можливість впливу на них, як у спосіб погроз так і умовляннями впливати на таких свідків, спонукати співслужбовців та/або службових осіб військової частини НОМЕР_2 НГУ до надання завідомо неправдивих показів з метою ухилення від кримінальної відповідальності, з огляду на те, що їх свідчення матимуть доказове значення лише після безпосереднього допиту їх судом.

До того ж, при встановленні наявності ризику впливу на свідків, слідчий суддя враховує, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях свідків, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України. Тому, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Доведений є й ризик за п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, з огляду на те, що як військовослужбовець військової служби за мобілізацією підозрюваний може самовільно покинути військову частину або місце служби, вчинити дезертирство та ухилення від військової служби шляхом самокалічення або іншим способом, а тому може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється.

Доводи підозрюваного на спростування необхідності застосування до нього заявленого запобіжного заходу про те, що він бажає продовжити службу, проте лише на Дніпропетровщині та без виконання бойових завдань на передовій, слідчий суддя відхиляє, оскільки обов`язок військовослужбовця виконувати бойові завдання під час воєнного стану не залежить від його розсуду та вибору які завдання виконувати, а які ні. Крім того, доводи підозрюваного про те, що відмова у виконанні наказу командира зумовлена відмовою йому у звільненні від військової служби, слідчий суддя відхиляє, оскільки у звільненні з військової служби йому відмовлено вмотивовано та задовго до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення.

Таким чином, оцінивши в судовому засіданні в сукупності обставини за ст. 178 КПК України з урахуванням тяжкості повідомленої підозри, яка допускає застосування тримання під вартою згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, для забезпечення належної поведінки підозрюваного відповідно до ст. 177 цього Кодексу з метою запобігання наявним процесуальним ризикам втечі, впливу на інших учасників кримінального провадження, слідчому судді належить постановити цю ухвалу про застосування тримання під вартою строком на 56 днів в межах строків досудового розслідування з моменту фактичного затримання в залі суду, тобто з 20 січня 2026 року до 16 березня 2026 року, оскільки інший більш м`який запобіжний захід, зокрема, у вигляді домашнього арешту чи особистого зобов`язання, в умовах воєнного стану не забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного, і вірогідні відомості про медичні протипоказання чи про неможливість підтримувати стан здоров`я підозрюваного в умовах попереднього ув`язнення відсутні.

При цьому суд враховує, що відповідно до правової позиції, викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Марченко проти України», при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

На підставі ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України, крім випадків передбачених ч. 4 ст. 183 КПК України.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що у відповідності до абз. 4 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» складає з 01 січня 2026 року від 66 560 до 266 240 гривень.

Визначаючи згідно з ст. ст. 183 ч. 3, 194 КПК України розмір застави і обсяг обов`язків, виконання яких має бути нею забезпечене, слідчий суддя виходить з підозри особи в тяжкому злочині без визначення розміру заподіяної шкоди, через що здатна забезпечити належну процесуальну поведінку така застава, що за ст. 132 цього Кодексу має визнаватися виправданою, і, не перевищуватиме передбачений законом граничний розмір, а тому слідчий суддя вважає достатнім обмежитись заставою у 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а саме 166 400 грн., оскільки внесення застави саме у такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов`язків, і стане достатнім і співмірним важелем стримування від процесуальних порушень, відхиливши в цій частині клопотання слідчого не визначати розмір застави, оскільки такі вимоги жодним чином не обґрунтовані та вмотивовані.

Керуючись ст. ст. 131 , 176-178 , 193 -197, 199 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В:

Клопотання старшого слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_6 , погоджене прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону, ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у кримінальному провадженні, розпочатому з часу внесення відомостей 24 жовтня 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 62025170030023552 з попередньою правовою кваліфікацією посягання за ч. 4 ст. 402 КК України, у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 задовольнити частково.

Застосувати до ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 56 днів, тобто до 16 березня 2026 року, в умовах гауптвахти.

Визначити строк дії ухвали до 16 березня 2026 року.

ОСОБА_4 , може бути звільнений під заставу 166 400 (сто шістдесят шість тисяч чотириста) гривень, тобто 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, з часу підтвердження внесення цієї суми на рахунок № UA158201720355229002000017442, отримувач ТУ ДСА України в Дніпропетровській області, код отримувача (ЄДРПОУ) 26239738, банк отримувача ДКСУ, м. Київ, код 820172, одночасно з покладенням на підозрюваного обов`язків згідно з ст. 194 КПК України на строк дії ухвали до 16 березня 2026 року:

- за першою вимогою прибувати на виклик слідчого, прокурора, суду;

- не відлучатися з місця дислокації військової частини, в якій ОСОБА_4 проходить військову службу, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця проходження служби та свого місця перебування;

- утримуватися від спілкування зі свідками у зазначеному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

У разі внесення застави підозрюваного ОСОБА_4 , з моменту звільнення з-під варти вважати таким, до якого у вигляді запобіжного заходу застосована застава, про що уповноваженій службовій особі місця попереднього ув`язнення повідомити слідчого, прокурора та слідчого суддю, або суд.

Роз`яснити підозрюваному його обов`язки і наслідки їх невиконання з моменту постановлення цієї ухвали, а на випадок забезпечення ним надання у заставу коштів іншою особою заставодавцю, окрім його обов`язків із забезпечення належної поведінки підозрюваного та його явки за викликом і наслідків невиконання цих обов`язків, також передбачене законом покарання за кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, та саме таке правопорушення.

Попередити ОСОБА_4 про звернення суми застави в дохід держави із зарахуванням її до спеціального фонду Державного бюджету України в разі невиконання підозрюваним покладених на нього за цією ухвалою обов`язків з вирішенням питання про застосування застави у більшому розмірі або іншого виду запобіжного заходу.

Контроль за виконанням ухвали покласти на уповноважену особу Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складений і оголошений учасникам провадження 23 січня 2026 року о 16:40 год.

Слідчий суддя ОСОБА_1