Ухвала суду № 133571796, 26.01.2026, Черкаський окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про передачу справи за підсудністю

26 січня 2026 року справа № 580/13267/25 м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі судді Л.В.Трофімової перевірив матеріали позову №580/13267/25 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Коростишівського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (вул.Шевченка 1, м.Коростишів, Житомирський район, Житомирська область, 12501, ЄДРПОУ 35006734) про визнання протиправним та скасування індивідуального акта, постановив ухвалу.

01.12.2025 вх.№59452/25 (документ сформований в підсистемі Електронний суд 28.11.2025) позивач у позовній заяві просить (редакція за вх.№3606/26): визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт, а саме постанову головного державного виконавця Коростишівського ВДВС у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) Ластовецької О.А від 14.11.2025 про стягнення виконавчого збору у ВП №36198465 в сумі 7273 гривень 75 копійок. Додатково позивач надав клопотання про виклик свідка.

19.01.2026 суд продовжив строк для усунення недоліків адміністративного суду, позивачем недоліки можуть бути усунуті шляхом надання: обґрунтування змісту і характеру якого саме порушеного права (інтересу) позивача з якого часу і у порушення яких нормативно-правових актів допущено яким саме відповідачем; оформлення позовної заяви з дотриманням вимог ст.5, ч.2 ст.161 КАС України та п.2, 4 ч.5 ст.160 КАС України; підтвердження зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання на час звернення до суду; обгрунтованого клопотання з дотриманням ст.92 КАС України.

На виконання вимог ухвали суду позивач надав витяг з реєстру територіальної громади від 22.01.2026 з підтвердженою адресою реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Згідно зі статтею 17 Закону України Про судоустрій і статус суддів судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності. Принцип територіальності забезпечує територіальне розмежування компетенції судів загальної юрисдикції і зумовлений потребою доступності правосуддя на всій території України. Принцип територіальності реалізується через правила територіальної юрисдикції (підсудності) справ. Правила територіальної підсудності визначають розмежування компетенції судів першої інстанції щодо розгляду справ, підвідомчих загальним судам, за територіальною ознакою. Правила територіальної підсудності дають можливість визначити конкретний місцевий суд, який повинен розглядати справу як суд першої інстанції. Кожен місцевий чи апеляційний суд має свою територіальну юрисдикцію (підсудність), тобто поширює свою компетенцію на правовідносини, що виникли чи існують на певній території.

Згідно з висновками ВС у постанові від 24 червня 2024 року у справі №554/7669/21 (відступ від висновку щодо застосування норм процесуального права (частина перша статті 28 ЦПК України), викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2022 року у справі № 556/1395/21, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного від 12 лютого 2020 року у справі № 161/1246/18 щодо визначення підсудності за фактичним місцем проживання або перебування позивача, відмінним від зареєстрованого) про визначення територіальної юрисдикції (підсудності), яке здійснюється з урахуванням зареєстрованого місця проживання. Реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. Реєстрація (декларування) місця проживання/перебування у встановленому порядку має значення для реалізації окремих прав особи, зокрема, під час вибору суду, якому підсудна справа. Вимога процесуального закону унеможливлює зловживання процесуальними правами під час визначення підсудності, яке здійснюється з урахуванням зареєстрованого місця проживання.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України під час вибору і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки, що викладені у постановах Верховного Суду. Згідно частини 5 статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, що застосовують у діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Відповідно до ч.4 ст.6 Закону України Про адміністративну процедуру висновки про застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх адміністративних органів, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Згідно ч.1 ст.25 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, що прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об`єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини 2 статті 26 КАС України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до інформації у витязі з реєстру територіальної громад від 22.01.2026 підтверджена адреса реєстрації ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , Позивач не обгрунтував належну територіальну підсудність Черкаського окружного адміністративного суду.

Згідно з постановою від 7 лютого 2022 № 265 Кабінет Міністрів України затвердив Порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування), що визначає механізм здійснення декларування/реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), скасування декларування/реєстрації місця проживання (перебування), а також встановлює форми необхідних для цього документів (далі Порядок декларування № 265). Відповідно до п. 4 Порядку декларування № 265 особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції. Положення абзацу першого цього пункту не поширюються на осіб, адреса задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) яких знаходиться на територіях, на яких ведуться бойові дії, або тимчасово окупованих територіях, включених до переліку. Така особа може задекларувати/зареєструвати місце свого проживання без зняття з реєстрації місця свого попереднього проживання.

Встановлюючи зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання позивача суд враховує вказану Позивачем адресу місця реєстрації ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), що територіально належить до юрисдикції Житомирського окружного адміністративного суду.

Відповідно до ч.2 ст.74 Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII Про виконавче провадження рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Суд враховує, що відповідно до статті 318 КАС України визначені підстави для скасування рішення суду і направлення справи для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю: 1. рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25-28 цього Кодексу; 2. справа не підлягає направленню на новий розгляд у зв`язку з порушеннями правил територіальної юрисдикції (підсудності), якщо учасник справи, який подав апеляційну скаргу, під час розгляду справи судом першої інстанції без поважних причин не заявив про непідсудність справи.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що скарга на постанову державного виконавця про накладення штрафу у зв`язку з наявною заборгованістю зі сплати аліментів підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки така постанова не є постановою про накладення штрафу в розумінні ч. 2 ст. 63 Закону № 1404-VIII, яка підлягає оскарженню до суду в порядку, визначеному ч. 2 ст. 74 цього Закону, тобто в порядку адміністративного судочинства (справа № 320/7038/20 ЄДРСР 103402376).

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 29 КАС України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо під час відкриття провадження у справі встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Згідно з частиною 5 статті 29 КАС України питання про передачу адміністративної справи, крім випадків, визначених пунктами 4-6 частини першої цієї статті, розглядається судом у порядку письмового провадження або, за ініціативою суду, у судовому засіданні. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду цього питання. Відповідно до частини 6 статті 29 КАС України питання про передачу адміністративної справи, крім випадку, визначеного пунктами 4-6 частини першої цієї статті, суд вирішує ухвалою. Ухвалу про передачу адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого може бути оскаржено.

Відповідно до частини 1 статті 30 КАС України спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються. З урахуванням встановленого і зазначеного, суд доходить висновку, що справу № 580/13267/25 про протиправність постанови у ВП 36198465 про стягнення виконавчого збору належить передати на розгляд до Житомирського окружного адміністративного суду за територіальною підсудністю відповідно до зареєстрованого місця проживання Позивача та органу ДВС.

Керуючись статтями 2, 25, 29, 30, 171, 241-243, 248, 256,294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Матеріали справи № 580/13267/25 за позовом ОСОБА_1 до Коростишівського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування індивідуального акта передати на розгляд до Житомирського окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, може бути оскаржена в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала складена, підписана 26.01.2026.

Суддя Лариса ТРОФІМОВА