Рішення № 133566658, 08.12.2025, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 760/5136/24-ц

пр. 2-2771/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2025 року

Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Хайнацького Є.С.,

при секретарі судового засідання - Сміян А.Ю.,

за участю:

позивача-1: ОСОБА_1 ,

позивача-2: ОСОБА_2 ,

представника позивача: ОСОБА_3 ,

представника відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач-1, ОСОБА_1 ), ОСОБА_2 (далі - позивач-2, ОСОБА_2 ) звернулись до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - відповідач, АТ КБ «ПриватБанк»), в якому просять визнати АТ КБ «ПриватБанк» таким, що втратило право вимоги до спадкоємців ОСОБА_1 , ОСОБА_2 щодо заборгованості по кредитному договору від 10.07.2008 року № SAMDN34000022429845.

Свої вимоги позивачі обґрунтовують тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їх батько ОСОБА_4 , після його смерті відкрилася спадщина, яку вони прийняли в рівних частках.

Зазначають, що спадкодавець ОСОБА_4 був клієнтом АТ КБ «ПриватБанк» та мав там відповідні рахунки.

15 червня 2020 року позивачі повідомили банк про смерть батька шляхом написання відповідної заяви та подання копії свідоцтва про смерть від 15 червня 2020 року серії НОМЕР_1 та звернулись із заявами про надання інформації щодо банківських рахунків, накопичень та страхових платежів. Проте, працівники відповідача відмовили спадкодавцям ОСОБА_4 у наданні будь-якої інформації щодо останнього.

Через три роки після смерті спадкодавця та повідомлення відповідача про смерть їх клієнта АТ КБ «ПриватБанк» надіслав лист-претензію від 01.11.2023 року до спадкоємця та нотаріуса, який видавав свідоцтво про право на спадщину, з повідомленням про наявність заборгованості в розмірі 30 920,00 грн. і вимагає від спадкоємців сплатити цю заборгованість.

Зі змісту листа відповідача неможливо встановити, який саме обсяг заборгованості мав спадкодавець. У матеріалах спадкової справи відсутні відповідна бухгалтерська документація на підтвердження щодо зобов`язань, про які заявляє відповідач та посилається на право вимоги до спадкоємців.

Відповідач (кредитор) з 2020-2021 років був обізнаний щодо смерті боржника, проте лист-претензію щодо наявності заборгованості за кредитним договором до спадкоємців та нотаріальної контори надіслав через три роки після смерті спадкодавця.

Вважають, що відповідач відповідно до ч. 3 і 4 ст. 1281 ЦК України позбавлений права вимоги до спадкоємців, оскільки ним пропущено встановлений законом строк.

Посилаючись на те, що сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за зобов`язаннями, а також припинення таких зобов`язань, позивачі просять позов задовольнити.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 09.05.2024 року прийнято до провадження та відкрито провадження в порядку загального позовного провадження у зазначеній справі та призначено підготовче засідання у справі на 06.08.2024 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 06.08.2024 року відкладено підготовче засідання до 06.11.2024 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 06.11.2024 року відкладено підготовче засідання до 18.02.2025 року.

14.11.2024 року надійшов відзив представника відповідача, в якому останній просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі через їх необґрунтованість та безпідставність.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 18.02.2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні на 07 травня 2025 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 07.05.2025 року розгляд справи відкладено до 02.09.2025 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 02.09.2025 року розгляд справи відкладено до 08.12.2025 року.

Позивачі та їх представник у судовому засіданні 08.12.2025 року вимоги підтримали та просили позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився; про розгляд справи повідомлений належним чином.

Вислухавши думку учасників справи, дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Суд установив, що 10.07.2008 року ОСОБА_4 уклав із АТ КБ «ПриватБанк» кредитний договір № SAMDN34000022429845.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 15.06.2020 року серії НОМЕР_1 , виданим Конотопським міжрайонним відділом реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми).

Спадщину після смерті ОСОБА_4 прийняли його дочки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , отримавши свідоцтво про право на спадщину за законом.

15 червня 2020 року позивачі повідомили банк про смерть батька ОСОБА_4 шляхом написання відповідної заяви та подання копії свідоцтва про смерть від 15 червня 2020 року серії НОМЕР_1 , а також звернулись із заявами про надання інформації щодо банківських рахунків, накопичень та страхових платежів.

АТ КБ «ПриватБанк» надіслав лист - претензію від 01.11.2023 року на адресу спадкоємців ОСОБА_4 з повідомленням про наявність заборгованості в розмірі 30 920,00 грн і вимагав сплатити цю заборгованість.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див., зокрема постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справа № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (постанова Верховного Суду від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23)).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20) зазначено, що позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюється судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 червня 2022 року в справі № 602/1455/20).

Звертаючись до суду із цим позовом, позивачі посилались на те, що відповідно до ч. 3 і 4 ст. 1281 ЦК України банк позбавлений права вимоги до спадкоємців, оскільки ним пропущено встановлений законом строк. Водночас сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за зобов`язаннями, а також припинення таких зобов`язань.

Заперечуючи проти позову, представник відповідача посилався на те, що банк, звернувшись до нотаріуса з відповідною вимогою до можливих спадкоємців, вже реалізував своє право, передбачене правилом ст. 1281 ЦК України, здійснюючи свої повноваження на власний розсуд та у власному інтересі. Зокрема, 02.05.2023 року банк звернувся з вимогою кредитора через нотаріуса до спадкоємців боржника, що підтверджується копією вимоги з доказами її направлення позивачам. До теперішнього часу кредитні зобов`язання перед банком, які виникли на підставі укладеного договору між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_5 від 10.07.2008 року, залишаються невиконаними.

Правовідносини, які виникли між відповідачем, як кредитором, та позивачами, як спадкоємцями боржника, - є зобов`язальними, а порядок та строки виконання таких зобов`язань регламентовані ст.ст. 1281, 1282 ЦК України.

Спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб (частина перша статті 1281ЦК України).

Згідно з положеннями чинного законодавства кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою статті 1281 ЦК України, позбавляється права вимоги (частина четверта вказаної статті).

Позивачі стверджують, що відповідач відповідно до ч. 3 і 4 ст. 1281 ЦК України позбавлений права вимоги до спадкоємців, оскільки ним пропущено встановлений законом строк, у зв`язку з чим просили суд визнати АТ КБ «ПриватБанк» таким, що втратило право вимоги до спадкоємців ОСОБА_1 , ОСОБА_2 щодо заборгованості за кредитним договором від 10.07.2008 року № SAMDN34000022429845, укладеним між банком та ОСОБА_4 .

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричинених цими діяннями наслідкам (постанови від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 21), від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (пункт 56), від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18 (пункт 55)).

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 24)). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 24)). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6, 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19).

Якщо обраний позивачем спосіб захисту порушеного права враховує зміст порушеного права, характер його порушення, наслідки, які спричинило порушення, правову мету, якої прагне позивач, обставини, наслідки порушення, такий спосіб захисту відповідає властивості (критерію) належності. Іншою не менш важливою, окрім належності, є така властивість (критерій) способу захисту порушених прав та інтересів, як ефективність можливість за наслідком застосування засобу захисту відновлення, наскільки це можливо, порушених прав та інтересів позивача. Ефективним є спосіб захисту, який забезпечує відновлення порушеного права позивача (спричиняє потрібні результати) без необхідності вчинення інших дій з метою захисту такого права, повторного звернення до суду задля відновлення порушеного права. Тобто спосіб захисту, який виходячи з характеру спірних правовідносин та обставин справи здатен призвести до відновлення порушених, невизнаних або оспорюваних прав та інтересів (має найбільший ефект у відновленні). Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Згідно з правовими висновками, викладеними Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (провадження № 14-626цс18), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20), обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.

Заявлені позивачами позовні вимоги про визнання банку таким, що втратив право вимоги до спадкоємців щодо заборгованості за кредитним договором, укладеним із спадкодавцем, не відповідають критерію ефективності способу захисту порушеного права, оскільки належним способом захисту є визнання припиненими зобов`язань за кредитним договором. Крім того, питання наявності чи відсутності підстави для стягнення заборгованості вирішується у спорах про стягнення боргу за кредитом зі спадкоємців боржника.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з викладених вище підстав.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 174, 178, 263-265, 273, 274 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов « ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про зобов`язання вчинити дії - залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено та підписано 22.12.2025 року.

Суддя Євген ХАЙНАЦЬКИЙ