Ухвала суду № 133566358, 23.01.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/23745/25

Провадження №: 2/755/61/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про залишення позовної заяви без руху

"23" січня 2026 р. Суддя Дніпровського районного суду міста Києва Хромова О.О., перевіривши матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації, стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

До Дніпровського районного суду міста Києва надійшов цивільний позов ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації.

В порядку автоматизованого розподілу справ між суддями заяву передано на розгляд судді Яровенко Н.О.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Дніпровського районного суду міста Києва Коровича О.С. від 13 січня 2026 року № 56 щодо проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 січня 2026 року, справу передано на розгляд судді Хромовій О.О.

В порядку автоматизованого розподілу справ між суддями заяву передано на розгляд судді Хромовій О.О.

Перевіривши матеріали позовної зави та долучених до неї документів, судом встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам статей 175, 177 ЦПК України.

Додержання процесуальної форми і змісту позовної заяви є однією з обов`язкових вимог процесуального законодавства, що забезпечує прийняття суддею заяви та порушення ним провадження у справі.

Статтею 175 ЦПК України визначені основні вимоги до позовної заяви, які мають бути дотримані особами, які звертаються до суду за захистом своїх прав та інтересів шляхом пред`явлення позову до суду.

Пунктом 2 частини третьої статті 175 ЦПК України передбачено, що позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Обов`язковою ознакою відповідності позивача вимогам, які висуваються до нього є встановлення його цивільної процесуальної правосуб`єктності.

Під час вирішення питання щодо наявності або відсутності у позивача процесуальної правосуб`єктності суд, крім іншого, має встановити особу позивача.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», документами, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, є:

а) паспорт громадянина України; б) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; в) дипломатичний паспорт України; г) службовий паспорт України; ґ) посвідчення особи моряка; д) посвідчення члена екіпажу; е) посвідчення особи на повернення в Україну; є) тимчасове посвідчення громадянина України.

Отже, до позовної заяви не надано документу, що посвідчує особу позивача, також не надано копію довідки про присвоєння позивачу реєстраційного номеру облікової картки платника податків.

Таким чином, на виконання вимог ухвали про залишення позову без руху позивачеві слід подати належним чином завірені копії документів, що підтверджують особу позивача та довідки про присвоєння реєстраційного номеру облікової картки платника податків.

Також суд звертає увагу позивача на таке.

Згідно із частиною першою статті 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.

Відповідно до частини першої статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

За теоретичним визначенням «відповідач» - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

У постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19 (провадження

№ 61-9953св20) зазначено, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням потрібного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

Водночас, позивачем не визначено особу відповідача та не зазначено відповідної інформації про відповідача у розумінні частини третьої статті 175 ЦПК України.

Також суд звертає увагу позивача, що частиною першою статті 177 ЦПК України встановлено, що позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.

У разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет позивач зобов`язаний додати до позовної заяви доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.

Частиною сьомою статті 43 ЦПК України встановлено, що у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи.

Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.

Судом встановлено, що до позовної заяви позивачем не додано доказу надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів, а саме: відповідачу копії позовної заяви з додатками.

Таким чином, на виконання вимог ухвали про залишення позову без руху позивачеві слід визначитися із суб`єктним складом учасників справи та подати позовну заяву у новій редакції, з урахуванням викладеного в цій ухвалі, а також надати докази надсилання позовної заяви з додатками іншим учасникам справи.

Прохальна частина позовної заяви ОСОБА_1 містить такі вимоги:

1)Визнати недостовірними та такими, що принижують честь, гідність і ділову репутацію ОСОБА_1 , поширені ОСОБА_2 у соціальній мережі Facebook відомості, зокрема, твердження про «щоденні десятки листів у всі інстанції, що вказує на відсутність у його діях логічної мети», твердження про «звернення в поліцію від постраждалих (переважно жінок)», твердження про «лист, написаний з великою кількістю помилок»;

2)Визнати незаконним і припинити поширення ОСОБА_2 зображень (фото або сканів) внутрішнього документу (його фрагменту) Громадської організації «Сірий корпус» - звернення «Скарга щодо неналежного виконання покладених обов`язків…», який має конфіденційний характер і не був публічно оприлюднений;

3)Зобов`язати ОСОБА_2 спростувати зазначені недостовірні відомості шляхом оприлюднення на її сторінці у соціальній мережі Facebook у спосіб, максимально подібний до первинного поширення, протягом п`яти календарних днів із дня набрання рішенням законної сили, тексту спростування такого змісту: «Спростування. У моєму дописі в соціальній мережі Facebook я поширила недостовірні відомості щодо ОСОБА_1 . Зазначені твердження не відповідають дійсності. Прошу вважати їх спростованими та приношу вибачення.»

4)Зобов`язати ОСОБА_2 залишити таке спростування у вигляді інформаційного матеріалу (публікації) на її Facebook профілі (сторінці) « ОСОБА_3 » у «закріплених» протягом календарного року з моменту оприлюднення такого спростування на сторінці (у профілі);

5)Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 символічну компенсацію моральної шкоди в розмірі 1,00 грн, яку після набрання рішенням законної сили позивач зобов`язується перерахувати на потреби Збройних Сил України.

Таким чином, прохальна частина позовної заяви ОСОБА_1 містить самостійну немайнову вимогу про визнання інформації, поширеної ОСОБА_2 у соціальній мережі Facebook, недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача, та похідні вимоги про зобов`язання припинити поширення копії скарги ГО «Сірий корпус» та опублікування спростування поширеної інформації. Також позивачем заявлено самостійну вимогу про стягнення моральної шкоди.

Суд звертає увагу позивача, що пунктом 3 частини третьої статті 175 ЦПК України встановлено, що позовна заява, серед іншого, повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Зазначення ціни позову щодо вимог майнового характеру є обов`язковою вимогою до змісту позовної заяви. Зазначаючи ціну позову, позивач повинен обґрунтувати у позовній заяві наведену ним оцінку, оскільки щодо цієї обставини застосовується загальне правило про те, що кожна особа повинна довести обставини, на які вона посилається.

Як уже зазначалося раніше, позивачем заявленого вимогу про стягнення грошових коштів на компенсацію моральної шкоди, спричиненої поширеної, на думку позивача, недостовірної інформації.

Суд враховує, що згідно із частиною третьою статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Аналіз цієї норми дає підстави зробити висновок про те, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди може полягати у відшкодуванні грошима, майном або в інший спосіб.

Отже, характер такої вимоги (майновий чи немайновий) є похідним від обраного позивачем (потерпілою особою) способу відшкодування моральної шкоди. Якщо позивач просить відшкодувати моральну шкоду грошима або майном, то така позовна вимога набуває майнового характеру. Якщо ж позивач вибрав інший спосіб відшкодування моральної шкоди, який не має грошового вираження (спростування неправдивих відомостей, прилюдне вибачення тощо), то така вимога є немайновою. Таким чином, позовна вимога про відшкодування моральної шкоди грошима або майном є майновою, а вимога про відшкодування моральної шкоди в інший (немайновий) спосіб є немайновою вимогою.

Зазначений висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від

28 листопада 2018 року у справі №761/11472/15-ц.

Позивачем обрано спосіб відшкодування моральної шкоди саме шляхом її компенсації вартісного виразу, тобто шляхом стягнення грошових коштів.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Таким чином, на виконання вимог ухвали про залишення позову без руху позивачеві слід зазначити ціну позову з урахуванням положень частини першої статті 176 ЦПК України.

При цьому суд враховує, що згідно із частиною четвертою статті177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовано Законом України від

08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (із змінами та доповненнями).

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» у 2025 році прожитковий мінімум працездатних осіб з 1 січня 2025 року становить 3 028 гривень.

При цьому частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Як уже зазначалося раніше, позовна заява містить самостійну позовну вимогу немайнового характеру про визнання інформації недостовірною та зобов`язання вчинити дії, а також майнову вимогу про стягнення грошових коштів на відшкодування моральної шкоди.

За подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру (частина третя статті 6 Закону України «Про судовий збір»).

Підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, справляється судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, при поданні позовної заяви, що містить вимогу немайнового характеру сума, що підлягає сплаті за кожну з немайнових вимог становить 968,96 грн (розраховано з урахуванням коефіцієнту пониження).

Також, підпунктом першим пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, справляється судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, враховуючи розмір заявленої позивачем грошової оцінки спричиненої моральної шкоди, сума судового збору, що підлягає сплаті за заявлену позовну вимогу майнового характеру становить 968,96 грн (розраховано з урахуванням коефіцієнту пониження).

Частиною першою статті 9 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. А відповідно до частини другої цієї статті суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

При зверненні з позовом до Дніпровського районного суду міста Києва судовий збір сплачується за такими реквізитами: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Дніпров.р-н/22030101, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, Банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.), код банку отримувача (МФО) - 899998, рахунок - № UA478999980313141206000026005, Код класифікації доходів бюджету - 22030101.

Водночас, судом встановлено, що до позовної заяви не долучено документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Пунктом 7 частини третьої статті 175 ЦПК України встановлено, що позовна заява повинна містити також відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися.

Крім того, у тексті позовної заяви ОСОБА_1 не зазначає чи вживалися заходи забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви.

Також суд звертає увагу позивача, що відповідно до вимог пункту 8 частини третьої статті

175 ЦПК України позовна заява, серед іншого, повинна містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Водночас, всупереч вказаній нормі, позивач ОСОБА_1 не зазначає щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Згідно із частиною першою статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що позовну заяву слід залишити без руху та встановити позивачу строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків.

На підставі викладеного, керуючись статтями 175, 177, 185 ЦПК України, суддя,

П О С Т А Н О В И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації, стягнення моральної шкоди, - залишити без руху.

Встановити позивачу строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків - три дні з дня отримання копії даної ухвали.

Роз`яснити позивачу, що у разі невиконання вимог ухвали, позовна заява буде вважатися неподаною та підлягатиме поверненню.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.О. Хромова