Рішення № 133566061, 26.01.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/21607/25

Провадження № 2/752/2391/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2026 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі головуючого - судді - Машкевич К.В., за участю секретаря - Зінченка Д.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, суд

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з позовом і просить стягнути з відповідачки 25 939, 26 грн заборгованості за кредитними договорами.

Посилається в позові на те, що 20 грудня 2023 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога » та відповідачкою був укладений Кредитний договір №342251443.

Договір був укладений у формі електронного документа з використанням електронного підпису за допомогою одноразового ідентифікатора UMEC-8652.

Перед укладенням договору відповідачка за допомогою мережі інтернет перейшла на офіційний сайт кредитора, зареєструвалася на ньому, заповнила та подала заявку на отримання грошових коштів, зазначивши при цьому свої персональні дані, паспортні дані, номер телефона, РНОКПП, адресу електронної пошти, номер банківської карти та місце реєстрації місця проживання.

В подальшому пройшла належну перевірку, ознайомилася та підтвердила згоду з офертою, отримала на вазаний нею номер телефону персональний одноразовий ідентифікатор, який використала при підписанні договору.

На виконання умов договору відповідачці був наданий кредит у сумі 5 300, 00 грн, які 20 грудня 2023 року буди перераховані на банківську картку № НОМЕР_1 , вказану нею в заявці.

28 листопада 2018 року між первісним кредитором та ТОВ`Таліон Плюс» був укладений договір факторингу, до якого в подальшому укладалися додаткові угоди про продовження терміну дії договор факторингу.

В подальшому право вимоги за даним кредитним договором неодноразово відступалося, останній раз 31 липня 2024 року на користь ТОВ» ФК`Онлайн Фінанс».

08 липня 2025 року між ТОВ`ФК`Ейс» та ТОВ» ФК`Онлайн Фінанс» був укладений договір факторингу №08/07/25-Е, за яким право вимоги відповідно до Реєстру боржників від 08 липня 2025 року перейшло до ТОВ`ФК`Ейс» на суму 25 939, 26 грн.

Сума заборгованості була розрахована первісним кредитором ТОВ`Таліон Плюс»,з яких: 5 300, 00 грн заборгованості по тілу кредиту; 20 639. 26 грн заборгованості по процентах.

Виходячи з цього, невиконання відповідачкою умов кредитного договору,просить задовольнити позов.

Позов був зареєстрований судом 04 вересня 2025 року та відповідно до статті 33 ЦПК України було визначено склад суду.

Ухвалою суду від 09 вересня 2025 року в справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачці додатково копію позовної заяви з додатками.

Відповідно до статті 178 ЦПК України відповідачці був наданий строк для подання відзиву.

24 вересня 2025 року відповідачка подала відзив, яким проти позову заперечує.

Зазначає, що кредитний договір не містить її підпису, а позивач не надав доказів того, що вона пройшла ідентифікацію в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ`Манівео швидка фінансова допомога».

Не визнала факту заповнення заяви на отримання кредиту, а також зазначила, що позивачем не надано доказів належності їй банківської картки, на яку були перераховані кошти.

В той же час, заперечила правильність нарахування процентів у розрахунку та вважає правильною суму процентів у розмірі 1 844, 40 грн.

Вважає також, що на момент відступлення права вимоги у первісного кредитора не викникло право вимоги до неї, а тому таке право не могло бути відступлено.

Крім того, позивачем не надано доказів оплати при укладенні договорів факторингу, а тому позивачем не доведено факту переходу права вимоги до нього.

Вважає також суму витрат на правничу допомогу неспівмірною із складністю справи.

24 вересня 2025 року представник позивача подав відповідь на відзив, в якій обґрунтовані дії відповідачки перед отриманням кредиту та порядок укладення кредитних договорів відповідно до Закону України « Про електронну комерцію», порядок нарахування процентів, строк чинності договору факторингу від 28 листопада 2018 року між первинним кредитором та ТОВ`Таліон Плюс».

Крім того, зазначив, що при укладенні договору факторингу товариством було сплачено грошові кошти, визначені договором, та докази про це.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа /кредитодавець/ зобов`язується надати грошові кошти/кредит/ позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно з частиною 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом частини 2 статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Судом встановлено, що 20 грудня 2023 року між ТОВ» Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачкою був укладений Договір кредитної лінії №342251443.

За умовами договору його невід`ємною частиною є Правила надання грошових коштів у позику та Паспорт споживчого кредиту.

Пунктом 4.10.7 договору сторони дійшли згоди про використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Правил та Закону України « Про електронну комерцію».

Відповідно до пунктів 2.1 та 3.1 договору кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитної лінії на суму 5.300, 00 грн строком на 30 днів, який є дисконтним періодом.

Відповідно до розділу 3 Паспорту споживчого кредиту строк кредитування становить до 1857 днів, з яких дисконтний період 30 днів з можливістю продовження.

Пунком 3.2 договору сторони погодили, що встановлений пунктом 3.1 договору строк дисконтного періоду та, відповідно, строк надання кредитної лінії може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо позичальником Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду.

Розділом 4 паспорту споживчого кредиту сторони узгодили орієнтовну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту.

Договір був вчинений у формі електронного документа з використанням електронного підпису відповідно до Правил надання грошових коштів у позику, які є невід`ємною частиною договору.

Після виконання Алгоритму дій споживача в телекомунікаційній системі товариства, відповідачкою був підписаний договір за допомогою одноразового паролю-ідетифікатора UMEC-8652.

Одноразовий пароль-ідетифікатор було введено позичальником у відповідне поле в інформаційно-телекомунакаційній системі товариства, після чого відповідачка натиснула кнопку »так», що є підтвердженням підписання договору.

Після вчинення цих дій товариством було перераховано грошові кошти в сумі 5 300, 00 грн на банківську картку № НОМЕР_1 , зазначену відповідачкою в заявці.

Це підтверджується платіжним дорученням від 20 грудня 2023 року та довідкою АТ`Ощадбанк» про належність картки, на яку перераховані кошти, відповідачці.

( а.с. 10 - 46; 158 - 159 )

Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

28 листопада 2018 року між ТОВ`Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ» «Таліон Плюс» був укладений Договір факторингу № 28/1118-01 строком дії до 28 листопада 2019 року.

В подальшому до вказаного договору сторонами неодноразово укладалися додаткові угоди в частині строку його дії, останній 31 грудня 2023 року, яким продовжено строк дії договору до 31 грудня 2024 року.

Відповідно до п.2.1 розділу 2 Договору факторингу № 28/1118-01 клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені в відповідних Реєстрах прав вимоги.

За умовами п.1.3 розділу 1 договору до нового кредитора переходять права вимоги до боржників по сплаті сум за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть у майбутньому.

За даним договором відповідно до Реєстру прав вимоги №272 від 20 лютого 2024 року до ТОВ» «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до відповідачки за кредитним договором.

( а.с. 65 - 98 )

31 липня 2024 року між ТОВ`Таліон Плюс» та ТОВ`Фінансова компанія`Онлайн Фінанс» був укладений Договір факторингу № 31/0724-01.

На виконання умов даного договору сторони підписали Реєстр прав вимоги №2 від 31 липня 2024 року.

( а.с. 99 - 110 )

08 липня 2025 року між ТОВ`ФК`Онлайн Фінанс`та ТОВ`Ейс» був укладений Договір факторингу № 08/0725-Е.

Відповідно до Реєстру боржників від 08 липня 2025 року до ТОВ`Ейс» перейшло право вимоги на суму 25 939. 26 грн.

( а.с. 61 - 138 )

Відповідно до Розрахунку сума заборгованості розрахована станом на липень 2024 року та становить 25 939, 26 грн. з яких:

1) 5 300, 00 грн заборгвоаності по тілу кредиту;

2) 20 639. 26 грн заборгованості по процентах.

( а.с. 54 - 57 )

Звертаючись до суду, позивач зазначив, що після укладення договорів факторингу відповідачка будь-яких дій, направлених на виконання умов укладеного кредитного договору, не вчинила, заборгованість не погасила.

Відповідачка у відзиві на позов вказані обставини не заперечувала.

Відповідно до частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частинами 1, 2 статті 207 цього Кодексу правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони; воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку; він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 3 Закону України "Про електрону комерцію" визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

З матеріалів справи вбачається, що укладений з відповідачкою кредитний договір відповідає вимогам закону, умови договору з боку кредитодавця виконані, грошові кошти відповідачці надані.

В свою чергу, відповідачка умови договору не виконує, в зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом частини 1 статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Частиною 1 статті 517 ЦК України визначено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати розмір процентів, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові Великої Палати в справі № 444/9519/12 від 28 березня 2018 року, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України.

З паспорту споживчого кредиту вбачається, що сума кредиту за умовами кредитного договору від 20 грудня 2023 року, укладеного між ТОВ» « Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачкою, становить 5 300, 00 грн, строк кредитування - 30 днів з можливістю продовження, загальні витрати за кредитом - 1 844, 40 грн. орієнтовна вартість кредиту становить 7 144, 40 грн.

( а.с.35 - 36 )

Враховуючи викладене вище, неналежне виконання відповідачкою умов кредитного договору, що привело до виникнення заборгованості, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача.

Щодо суми до стягнення, суд виходить з наступного.

З розрахунку позивача вбачається, що сума процентів 20 639, 26 грн нарахована станом на липень 2025 року.

( а.с. 54 - 57 )

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові Великої Палати в справі № 444/9519/12 від 28 березня 2018 року, припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

З урахуванням цього, досягнутої сторонами ціни договору при його укладенні, до стягнення з відповідачки належить сума не виконаного зобов`язання за умовами договору за обумовлений сторонами строк кредитування.

Суд не приймаєдо уваги заперечення відповідачки, виходячи з наступного.

З долучених позивачем при зверненні до суду платіжних документів вбачається, що при укладенні договорів факторингу розрахунки між їх сторонами були проведені.

Крім того, первинний кредитор відступив право вимоги ТОВ`Таліон Плюс» 20 лютого 2024 року, тобто після настання строку права вимоги до відповідачки, що відповідає вимогам статті 1078 ЦК України.

Будь-які докази, які б свідчили про неукладення нею кредитного договору, відповідачка не надала, перекладаючи цей обов`язок на позивача.

Належність їй приведених у матеріалах справи ідентифікуючих даних не спростовувала.

Належність їй кредитної картки, на яку були перераховані кредитні кошти, також не спростовує.

( а.с. 58 - 60; 70; 98; 158 - 159 )

Враховуючи викладене та особливості укладення кредитних договорів, врегульовані Законом України «Про електронну комерцію», заперечення відповідачки суд не приймає до уваги.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладються на відповідача.

Відповідно до частин 1, 2 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, у тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Звертаючись до суду, позивач надав Договір про надання правничої допомоги від 11 серпня 2025 року, укладений з Адвокатським бюро`Соломко та партнери» та Додаткову угоду до нього.

Відповідно до Акту прийому-передачі наданих послуг від 22 серпня 2025 року позивачу було надано правових послуг на 7 000, 00 грн.

( а.с.47 - 53 )

Відповідно до частин 5, 6 статті 137 ЦПК України за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Це відповідає позиції Верховного Суду, висловленій у постановіВеликої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Заперечуючи співмірність витрат на правову допомогу відповідачка в відзиві цитує самі норми закону та витяги з судових рішень, про що свідчить стиль їх викладення, при цьому не посилаючись на них.

Заперечуючи проти позову, в той же час вважає достатнім розмір правової допомоги в сумі 2 000, 00грн, не зазначаючи, на чому ґрунтується така позиція.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15 зазначено, що принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин 5 та 6 статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

При вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу надано оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Велика Палата Верховного Суду приймає до уваги положення частини 3 статті 141 ЦПК України, згідно з якою при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

В акті приймання-передачі наданих послуг адвокатом приведено перелік виконаної роботи та час, витрачений на її виконання.

Суд вважає, що вказані послуги пов`язані з розглядом справи та потребували певного часу та вчинення певного алгоритму дій для представництва інтересів клієнта, а час, витрачений на їх вчинення, вважає обгрунтованим.

Крім того, права адвоката визначені пунктом 2.2 договору та направлені саме на задоволення вимог клієнта.

Враховуючи викладене вище, предмет спору сторін та складність справи, характер та обсяг виконаної роботи адвокатом, принцип співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, суд приходить до висновку про стягнення з відповідачки на користь позивача витрат на правничу допомогу в заявленому розмірі.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, часткового задоволення позову, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню 732, 59 грн судового збору.

Керуючись статтями 3, 6, 11,15, 16, 205, 207,512, 513, 514, 517,525-526, 536, 610, 611, 626- 629, 1048, 1049, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, Законом України « Про електронну комерцію», статтями 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю « Фінансова компанія «Ейс» 7 844, 40 грн заборгованості, 7 000, 00 грн витрат на правничу допомогу та 732, 59 грн судового збору.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», адреса: 02090 м. Київ вул. Алматинська, 8, офіс 310а, ЄДРПОУ: 42986956.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.В. Машкевич