Рішення № 133565814, 26.01.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/10992/25

Провадження № 2/711/392/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2026 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Скляренко В.М.

при секретарі Півень С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

Представник позивача - Ткаченко М.М., яка діє в порядку самопредставництва юридичної особи, як керівник ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», - звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за договором №4082554 від 14.07.2021р. в розмірі 37 889,50 грн. та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог в позові зазначено, що 14.07.2021р. між ТОВ «МІЛОАН» та відповідачем було укладено договір про споживчий кредит №4082554, на підставі якого відповідач отримав грошові кошти в розмірі 8 000 грн. Відповідно до умов договору факторингу №15/12-2021-22 від 15.12.2021р., укладеного між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «Вердикт Капітал», до останнього перейшло право грошової вимоги за договором про споживчий кредит №4082554 від 14.07.2021р. На підставі договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги №10-03/2023/01 від 10.03.2023р. відповідне право вимоги перейшло до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР». Відповідач всупереч умов кредитного договору не здійснював погашення заборгованості ані перед первісним кредитором, ані перед наступниками первісного кредитора, внаслідок чого на теперішній час розмір заборгованості відповідача складає 37 889,50 грн., з яких: 6 000 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 30 369,50 грн. - заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги; 1 520 грн. - заборгованість з комісії. З метою стягнення відповідних сум заборгованості позивач звернувся до суду.

Від відповідача заперечень проти позову не надходило.

24.11.2025р. судом відкрито провадження у справі та визначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, проте в позовній заяві викладене клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, а також зазначено що позивач підтримує позовні вимоги в повному обсязі та не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач також в судове засідання не з`явився. Про час і місце розгляду справи повідомлявся шляхом надсилання судової повістки-повідомлення засобами поштового зв`язку відповідно до п. 2 ч. 7 ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Натомість судова повістка-повідомлення повернулась до суду без вручення відповідачу з причин відсутності останнього за вказаною адресою, що в контексті положень п. 3, 4 ч. 8 ст. 128, ч. 10 ст. 130 ЦПК України суд вважає належним повідомленням. Додатково судом вживались заходи з повідомлення відповідача шляхом розміщення оголошень про виклик в судове засідання на веб-сайті суду, а також шляхом надсилання судової повістки про виклик до суду на мобільний телефонний номер, що зазначений у позові, як засіб контактного зв`язку з відповідачем.

Отже, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, відповідач не з`явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки, внаслідок чого на підставі ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України судом прийнято рішення про заочний розгляд справи.

Дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши надані учасниками справи докази, судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Згідно договору про споживчий кредит №4082554 від 14.07.2021р. (далі - Договір кредиту), укладеного в електронній формі між ТОВ «Мілоан» (кредитор) та ОСОБА_1 (позичальник), кредитор зобов`язувався надати позичальнику кредит на суму 8 000 грн. строком на 15 днів, а позичальник зобов`язувався повернути кредит та сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у строк, який визначений датою - 29.07.2021р. /а.с. 16-22/.

Умовами договору передбачено, що кредит надається на споживчі потреби, строком на 15 днів з 14.07.2021р. зі сплатою відсотків в розмірі 2,5% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.5.2 Договору кредиту), а також сплатою одноразової комісії в розмірі 1 520 грн. за видачу кредиту (п. 1.5.1 Договору кредиту). Відповідно до п. 1.6 Договору кредиту стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Відповідно до п. 2.2.1 Договору кредиту позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, визначених в п. 1.5.1-1.5.2 в конкретно визначену дату - 29.07.2021р.

Згідно п. 4.2 Договору кредиту сторони домовились, що у разі прострочення позичальником своїх зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування, має право нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою п. 1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України.

Додатком №1 до Договору кредиту передбачений графік платежів /а.с. 21/, а Додаток №2 має інформацію паспорту споживчого кредиту /а.с. 22/.

Відповідно до розділу 6 Договору кредиту він укладений в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства, а його підписання з боку позичальника відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно з анкетою-заявою на кредит №4082554 від 14.07.2021р. на сайті miloan.ua 14.07.2021 в період часу з 10год 59хв до 11год 01хв мало місце розгляд заяви з прийняттям рішення та погодженням з позичальником умов надання кредиту в сумі 8 000 грн. строком на 15 днів зі сплатою одноразовою комісії за ставкою 19% та сплатою процентів за ставкою 2,5% за кожен день користування кредитом /а.с. 28/.

Відповідно до довідки про ідентифікацію, складеної ТОВ «МІЛОАН», акцепт (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора) позичальником договору №4082554 від 14.07.2021р. мав місце 14.07.2021р. з телефонного номеру НОМЕР_1 зі змістом одноразового ідентифікатора W55069 /а.с. 29/.

На виконання умов Договору кредиту ТОВ «Мілоан» 14.07.2021р. здійснило надання кредитних коштів в сумі 8 000 грн. шляхом банківського переказу грошових коштів на банківську картку відповідача, що підтверджується відповідним платіжним дорученням №51221762 від 14.07.2021р. /а.с. 30/.

Відповідно до відомості про щоденні нарахування та погашення, складеної ТОВ «Мілоан» станом на 27.10.2021р. розмір заборгованості позичальника за кредитним договором №4082554 складав 16 589,50 грн., яка утворилась та обчислена за період з 14.07.2021р. по 27.10.2021р. і складається з наступних сум: залишок за тілом кредиту - 6 000 грн., заборгованість по комісії за оформлення кредиту - 1 520 грн., заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 9 069,50 грн. /а.с. 31-32/.

15.12.2021р. між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт капітал» укладено договір факторингу №15/12-2021-22, за умовами якого ТОВ «Вердикт капітал» набуло шляхом купівлі належні ТОВ «Мілоан» права грошової вимоги до боржників виключно в частині тих сум, що визначені в реєстрах боржників (п. 2.3 договору), в тому числі і права кредитора за Договором кредиту з відповідачем /а.с. 33-41/. Згідно змісту реєстру боржників станом на 15.12.2021р. розмір заборгованості відповідача за Договором №4082554 складає 16 589,50 грн. /а.с. 45-47, 48/.

Згідно платіжного доручення від 20.12.2021р. ТОВ «Вердикт капітал» здійснило оплату на користь ТОВ «Мілоан» згідно договору факторингу №15/12-2021-22 від 15.12.2021р. в повному обсязі в розмірі, визначеному в п. 7.1 договору факторингу /а.с. 42/.

Відповідно до розрахунку, складеного ТОВ «Вердикт Капітал» станом на 10.03.2023р., розмір заборгованості відповідача за Договором №4082554 складав 37 889,50 грн. і складається з наступних сум: тіло кредиту - 6 000 грн.; комісія - 1 520 грн.; проценти за користування кредитом станом на 15.12.2021р. - 9 069,50 грн.; проценти за користування кредитом, що нараховані за період з 15.12.2021р. по 23.02.2022р. - 21 300 грн. /а.с. 49/.

10.03.2023р. ТОВ «Вердикт капітал» на підставі договору №10-03/2023/01 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» шляхом продажу права вимоги, в тому числі і права кредитора до відповідача за Договором №4082554 /а.с. 50-60/. Згідно змісту реєстру боржників до такого договору, станом на 10.03.2023р. розмір заборгованості відповідача за Договором №4082554 складає 37 889,50 грн. /а.с. 64-66, 67/. Передача відповідних прав до нового кредитора підтверджується актом зарахування зустрічних однорідних вимог від 31.03.2023р. та актами прийому-передачі реєстру боржників /а.с. 61-63/.

Згідно наданого позивачем розрахунку, складеного станом на 05.11.2025р. загальний розмір заборгованості відповідача на теперішній час складає 37 889,50 грн. і складається з наступних сум: 6 000 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 1 520 грн. - заборгованість за комісією; 30 369,50 грн. - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги (10.03.2023р.) /а.с. 68/.

Оскільки до теперішнього часу відповідачем не виконане грошове зобов`язання за Договором кредиту №4082554 від 14.07.2021р., то позивач звернувся до суду з даним позовом.

Таким чином, спір між сторонами виник із зобов`язальних відносин, що регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі - ЦК) та Закону України №1734-VIII від 15.11.2016 «Про споживче кредитування» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №1734).

За змістом статей 626, 628 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ст. 1049 ЦК позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК).

За матеріалами справи судом встановлено, що між ТОВ «Мілоан» та відповідачем було укладено Договір кредиту №4082554 в електронній формі. На підставі такого договору відповідачем 14.07.2021р. було отримано у позику грошові кошти в сумі 8 000 грн., які він зобов`язувався повернути зі сплатою одноразової комісії за надання кредитних коштів та процентів за кожен день користування позикою у строк до 29.07.2021р., але в порушення умов договору не зробив цього.

Статтею 509 ЦК визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до положень ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 516 ЦК заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 517 ЦК первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч. 1 ст. 1082 ЦК боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

За обставинами спірних правовідносин судом встановлено, що набуття позивачем права вимоги до відповідача, яке належить кредитору за Договором кредиту, обумовлено дійсністю договору факторингу №15/12-2021-22 від 15.12.2021р., що був укладений між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт капітал», а також договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-03/2023/01 від 10.03.2023р., укладеного між ТОВ «Вердикт капітал» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР».

Відповідно до відомості про щоденні нарахування та погашення, складеної ТОВ «Мілоан» станом на 27.10.2021р., розмір заборгованості позичальника за кредитним договором №4082554 складає 16 589,50 грн., яка утворилась та обчислена за період з 14.07.2021р. по 27.10.2021р. і складається з наступних сум: заборгованість за тілом кредиту - 6 000 грн., заборгованість по комісії за оформлення кредиту - 1 520 грн., заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 9 069,50 грн. /а.с. 31-32/. Тож право вимоги саме в межах такої суми боргу було передано від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «Вердикт капітал» на підставі договору факторингу №15/12-2021-22 від 15.12.2021р.

Зазначений розрахунок розміру заборгованості відповідає умовам Договору кредиту, оскільки здійснений у відповідності до положень, передбачених п.п. 1.5.2, 1.6, 2.3.1.2 Договору кредиту і обумовлений пролонгацією строку дії договору на період до 07.09.2021р. на стандартних (базових) умовах у зв`язку з продовженням позичальником користування кредитними коштами відповідно до п. 2.3.1.2 Договору кредиту.

Отже, наявні в матеріалах справи докази дають підстави вважати доведеними аргументи позивача, що відповідачем було отримано кредитні кошти на умовах та в порядку, що зазначені у Договорі №4082554 і він користувався кредитними коштами. Також по обставинам спірних правовідносин судом встановлено, що відповідачем допущене порушення його зобов`язання в частині повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом, внаслідок чого за Договором №4082554 станом на 27.10.2021р., як і станом на 15.12.2021р. (дата відступлення права вимоги первісним кредитором), за ним обчислювалась заборгованість в загальному розмірі 16 589,50 грн., яка складається з наступних сум: заборгованість за тілом кредиту - 6 000 грн., заборгованість по комісії за оформлення кредиту - 1 520 грн., заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 9069,50 грн.

Враховуючи ту обставину, що в порушення умов Договору кредиту відповідач фактично отримані та використані кошти у добровільному порядку не повернув в порядку та у строки, передбачені договором, і після відступлення права грошової вимоги не здійснював жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки позивача, ні на рахунки попередніх кредиторів, чим порушив права кредитора, то позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в межах її розміру, яка існувала станом на 15.12.2021р. в сумі 16 589,50 грн. є обґрунтованими і правомірними.

Стосовно позовних вимог про стягнення процентів, нарахованих на суму заборгованості за період з 15.12.2021р. по 23.02.2022р., то суд зауважує наступне.

Цивільне судочинство ґрунтується на принципі диспозитивності, відповідно до якого суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України).

В обґрунтування розміру позовних вимог позивач посилався на розрахунок, відповідно до якого на теперішній час загальний розмір заборгованості відповідача складає 37 889,50 грн. і складається з наступних сум: 6 000 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 1 520 грн. - заборгованість за комісією; 30 369,50 грн. - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги (10.03.2023р.) /а.с. 68/.

Аналіз наявних в матеріалах справи доказів свідчить, що розрахунок позивача ґрунтується на розрахунку загального розміру заборгованості відповідача, який здійснений ТОВ «Вердикт капітал» на момент укладання з ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» договору про відступлення права вимоги №10-03/2023/01 від 10.03.2023р. Відповідно до такого розрахунку розмір заборгованості за Договором кредиту станом на 10.03.2023р. складав 37 889,50 грн. і складається з наступних сум: тіло кредиту - 6 000 грн.; комісія - 1 520 грн.; проценти за користування кредитом станом на 15.12.2021р. - 9 069,50 грн.; проценти за користування кредитом, що нараховані за період з 15.12.2021р. по 23.02.2022р. - 21 300 грн. /а.с. 49/.

Надаючи правову оцінку змісту позовних вимог в частині стягнення процентів, що нараховані за період з 15.12.2021р. по 23.02.2022р., слід звернути увагу, що за умовами Договору №4082554 кредитні кошти надавались відповідачу на строк 15 днів, а дата повернення кредиту визначена терміном 29.07.2021р. (п. 1.4 Договору).

Пунктом 2.3 Договору кредиту регламентований порядок пролонгації строку кредитування, яким передбачено можливість продовження строку кредитування на пільгових або на стандартних (базових) умовах.

За змістом п. 2.3.1.1 Договору кредиту позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що кредитодавцем надана така можливість Позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством, що розміщені на веб-сайті Товариства miloan.ua за посиланням https://miloan.ua/s/documents і є невід`ємною частиною цього Договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом Позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту.

Відповідно до п. 2.3.1.2 Договору кредиту позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів.

Аналіз змісту відомості про щоденні нарахування та погашення, складеної ТОВ «Мілоан» станом на 27.10.2021р., свідчить, що 03.09.2021р. та 18.09.2021р. мало місце продовження строку кредитування на пільгових умовах відповідно до п. 2.3.1.1 Договору, оскільки відповідачем здійснювалась часткова сплата тіла кредиту, процентів за користування кредитом та комісії за пролонгацію. В той же час, починаючи з 04.10.2021р. продовження строку кредитування відбувалось на стандартних (базових) умовах відповідно до п. 2.3.1.2 Договору кредиту. Беручи до уваги зміст положень п. 2.3.1.2 Договору кредитування, то відповідна не може перевищувати 60 днів, які спливають 02.12.2021р., а відтак, починаючи з 03.12.2021р. має місце понадстрокове користування кредитом.

За таких обставин проценти, які нараховані кредитором за період з 15.12.2021р. по 23.02.2022р., за своєю сутністю є процентами за понадстрокове користування кредитними коштами, тобто процентами, передбаченими ч. 2 ст. 625 ЦК, а їх нарахування здійснено на підставі п. 4.2 Договору кредиту.

В цьому контексті суд звертає увагу, що згідно ч. 2 ст. 625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Варто зауважити, що за своєю сутністю положення ч. 2 ст. 625 ЦК мають забезпечувальну функцію щодо спонукання боржника до належного (вчасного) виконання ним своїх зобов`язань перед кредитором. Натомість особливості використання права кредитора на отримання відповідних компенсаційних доплат, як міри цивільно-правової відповідальності, можуть бути додатково врегульовані договором або законом.

За обставинами спірних правовідносин судом встановлено, що положення розділу 4 Договору кредиту визначають певні особливості застосування до правовідносин сторін положень ч. 2 ст. 625 ЦК в частині права кредитора на отримання процентів від простроченої суми за весь час прострочення.

За змістом п. 4.2 Договору кредиту обов`язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця. Пунктом 4.3 Договору кредиту передбачено, що вимога кредитодавця про сплату вказаних процентів позичальником вважається здійсненою, якщо заборгованість зі сплати процентів відображена в особистому кабінеті позичальника чи іншим чином доведена до його відома (листування, повідомлення, тощо).

За матеріалами справи судом встановлено, що нарахування процентів за період з 15.12.2021р. по 23.02.2022р. здійснено не первісним кредитором (ТОВ «Мілоан»), а його правонаступником - ТОВ «Вердикт капітал» - після набуття останнім права грошової вимоги до відповідача на підставі договору факторингу №15/12-2021-22 від 15.12.2021р. При цьому, пунктом 2.3 такого договору передбачено, що за цим договором клієнт відступає факторові право грошової вимоги до боржників виключно в частині тих сум заборгованості, що визначені в реєстрах боржників. Згідно змісту реєстру боржників станом на 15.12.2021р. розмір заборгованості відповідача за Договором кредиту складав 16 589,50 грн. (заборгованість за тілом кредиту - 6 000 грн., заборгованість по комісії за оформлення кредиту - 1 520 грн., заборгованість по відсоткам за користування кредитом, що нараховані за період до 27.10.2021р., - 9 069,50 грн.).

Отже слід виснувати, що первісний кредитор - ТОВ «Мілоан» - не здійснило своє право вимоги до відповідача у відповідності до п. 4.2, 4.3 Договору кредиту, а відтак у спірних правовідносинах саме правонаступники первісного кредитора набули прав та обов`язків щодо здійснення відповідної вимоги до позичальника про сплату вказаних процентів.

Разом з тим, всупереч вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України стороною позивача не надано суду доказів виконання кредитором вимог п. 4.2, 4.3 Договору кредиту, а відтак вимоги про стягнення з відповідача процентів, нарахованих за період з 15.12.2021р. по 23.02.2022р. є необґрунтованими.

Таким чином, суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог на загальну суму 16 589,50 грн., яка складається з наступних сум: заборгованість за тілом кредиту - 6 000 грн., заборгованість по комісії за оформлення кредиту - 1 520 грн., заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 9 069,50 грн.

При цьому, варто звернути увагу, що відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, внаслідок чого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Всупереч вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України відповідачем не надано суду будь-яких заперечень проти позовних вимог та не повідомлено про обставини, які б спростували правомірність заявлених позивачем вимог та встановлені судом обставин спірних правовідносин.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з того, що такі витрати складаються з витрат позивача зі сплати судового збору в розмірі 2 422,40 грн. та оплати послуг правової допомоги в розмірі 13 000 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В даному випадку позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на суму 16 589,50грн., що складає 43,78% від ціни позову (16 589,50 грн. / 37 889,50 грн. * 100%), а відтак на підставі ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України позивачу слід компенсувати за рахунок відповідача 1 060,53 грн. в рахунок відшкодування витрат з оплати судового збору (2 422,40 грн. / 100% * 43,78%).

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи судом встановлено, що в якості доказів розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу суду надано: договір про надання правової допомоги №01-07/2024 від 01.07.2024; заявка на надання юридичної допомоги №340 від 01.10.2025р.; витяг з акту №15 від 31.10.2025р. про надання юридичної допомоги.

Позивачем заявлено вимогу про компенсацію йому за рахунок відповідача витрат з оплати правової допомоги адвоката в сумі 13 000 грн.

Надаючи оцінку вимогам позивача про відшкодування витрат на правову допомогу в контексті критерію співмірності та пропорційності таких витрат суд виходить з наступного.

Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За змістом ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання зазначених вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Як уже зазначалося, загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 2 ст. 141 ЦПК України. Проте, у частині третій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною другою статті 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин четвертої, п`ятої, дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою-п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами третьою-п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019р. у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019р. у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020р. у справі № 904/3583/19.

Також у постановах Верховного Суду від 07.11.2019р. у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020р. у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020р. у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.

У своїй практиці Європейський суд з прав людини вказує, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа «Гімайдуліна і інші проти України» від 10.12.2009р., справа «Баришевський проти України» від 26.02.2015р.). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справах: «East/West Alliance Limited» проти України» від 02.06.2014р., за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим; «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002р., за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналіз змісту наданих стороною позивача доказів на підтвердження розміру витрат на правову допомогу свідчить, що відповідні витрати складаються з оплати послуг адвоката за вчинення наступних процесуальних дій:

- надання усної консультації з вивченням документів (2 години, загальна вартість 4 000 грн.);

- складання позовної заяви (3 години, загальна вартість 9 000 грн.).

В той же час суд бере до уваги, що спірні правовідносини стосуються споживчого кредитування по кредиту, розмір тіла якого складає 8 000 грн., а позовні вимоги ґрунтуються на правочині, вчиненому у письмовій формі. За своєю сутністю спірні правовідносини не є складними, а судова практика по такій категорії справ є усталеною і однотипною.

Представництво інтересів позивача здійснювалось партнерами адвокатського об`єднання «Лігал Ассістанс», з яким позивачем укладено договір про надання правової допомоги за різними напрямками юридичної діяльності, а оплата таких послуг здійснюється без їх деталізації. Враховуючи, що основним видом діяльності ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» є надання інших фінансових послуг та інші види кредитування, що передбачає надання публічних послуг зі споживчого кредитування, то слід виснувати, що претензійно-позовна робота з боржниками позивача має однотипний характер.

Також суд бере до уваги, що представник позивача участі в судових засіданнях не брав, а розгляд справи здійснено судом оперативно в судовому засіданні без учасників справи.

Отже, оцінюючи обґрунтованість заяви позивача в контексті положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України, тобто щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, об`єктивно необхідним на їх виконання, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, суд доходить висновку, що заявлена позивачем сума в розмірі 13 000 грн. є необґрунтованою та не співмірною з реальним обсягом правової допомоги, часом, витраченим на надання таких послуг, а також не відповідає критерію реальності таких витрат (обсяг юридичної та технічної роботи щодо підготовки справи до розгляду в суді, яка обмежується виключно консультаціями та складанням процесуальних документів).

За таких обставин, беручи до уваги зміст позовних вимог, складність справи, сутність спірних правовідносин, обсяг виконаних представником позивача робіт, докази на підтвердження понесених витрат, а також часткове задоволення позову, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог щодо компенсації витрат позивача на правову допомогу в межах суми 4 000 грн., оскільки такий розмір видається пропорційним та обґрунтованим з огляду на складність, об`єм справи, ціну позову, а також результат розгляду справи судом та зміст і значення остаточного рішення суду для сторін.

Таким чином, загальна сума судових витрат, які слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача складає 5 060,53 грн. (1 060,53 грн. + 4000 грн.).

На підставі вищевикладеного і керуючись ст.ст.7, 9, 11-13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280, 282 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

вирішив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 44276926; місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, 01133) заборгованість за Договором про споживчий кредит №4082554 від 14.07.2021р. в розмірі 16 589,50 грн. 5 050,53 грн. в якості відшкодування судових витрат, тобто усього стягнути суму коштів в розмірі 21 650,03 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, а відповідачем - в той же строк з дня залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Повний текст судового рішення складений 26 січня 2026 року.

Головуючий : В.М. Скляренко