Рішення № 133564278, 26.01.2026, Богуславський районний суд Київської області

Справа № 358/1843/25 Провадження № 2/358/149/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2026 року м. Богуслав

Богуславський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Буравової К.І.,

за участю секретаря судових засідань Годжаєвої З.Ф.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

УСТАНОВИВ:

1. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

До Богуславського районного суду Київської області звернулось ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» (04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд № 8) із позовом до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 37 320,00 грн. та судових витрат по справі.

Свої вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що 05.08.2021 в особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВ «МІЛОАН» Погоріла М.В. подала заявку на отримання кредиту №100208932. ТОВ "МІЛОАН" було направлено відповідачці електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при введенні якого відповідачка підтвердила прийняття умов кредитного договору № 100208932 від 05.08.2021, який також знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті товариства. Відповідно до умов кредитного договору, до укладення договору відповідачка отримала проект цього кредитного договору разом з додатками (в електронному вигляді в особистому кабінеті), ознайомився з усіма його умовами та правилами, розміщеними на веб-сайті товариства та є невід`ємною частиною цього договору. На виконання умов договору ТОВ «МІЛОАН» на підставі платіжного доручення були перераховані відповідачці кредитні кошти на картковий рахунок в розмірі 8 000, 00 грн.

12.11.2021 між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та ТОВ "МІЛОАН" укладено договір відступлення права вимоги № 13Т, за умовами якого до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 100208932 від 05.08.2021, укладеним з ТОВ "МІЛОАН".

Відповідно до договору відступлення сума боргу перед новим кредитором (ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС») становить 37 320, 00 грн, з яких: 8 000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 27 800, 00 грн - заборгованість за відсотками; 1 520, 00 грн - заборгованість за комісією.

Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути з відповідачки на його користь заборгованість за кредитним договором № 100208932 від 05.08.2021 в сумі 37 320, 00 грн, судовий збір в розмірі 2 422 грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000, 00 грн.

2. Процесуальні дії у справі, клопотання сторін

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями головуючою суддею визначено суддю Буравову К.І. (а.с.48).

Ухвалою судді від 10.11.2025 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 10 грудня 2025 року о 11 год. 00 хв. (а.с. 55-56).

У судове засідання, призначене на 10.12.2025, 09.01.2026, 20.01.2026 представник позивача не з`явився, позивач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. 11.12.2025 представник позивача Романенко М.Е. надіслав до суду заяву про розгляд справи без його участі та просив розгляд справи проводити за його відсутності та не заперечував проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання, призначене на 10.12.2025, 09.01.2026, 20.01.2026, не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була належним чином повідомлена.

Згідно з частиною другою статті 43 ЦПК України відповідач зобов`язаний добросовісно здійснювати процесуальні права та виконувати процесуальні обов`язки. Відповідно до принципу юридичної визначеності, як складової конституційного принципу верховенства права, це зобов`язує відповідача самостійно цікавитися перебігом розгляду судом пред`явленого до нього позову та вживати заходів для реалізації свого права на захист. Тривала відсутність такого інтересу з боку відповідача свідчить про його небажання захищати свої процесуальні права та фактичне самоусунення від участі у справі.

Суд бере до уваги, що учасник справи зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах судового розгляду, що стосуються безпосередньо його прав та обов`язків, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі надані внутрішнім законодавством засоби для прискорення процедури слухання. Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, викладеною, зокрема, у рішенні у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховний Суд від 30 листопада 2022 року у справі № 759/14068/19 (провадження № 61-8505св22), відповідно до якої пасивна поведінка сторони у процесі, зокрема відсутність зацікавленості у перебігу справи, не може розцінюватися як підстава для покладення на суд обов`язку відкладати розгляд справи або створювати умови для штучного затягування судового процесу.

Отже, відповідач зобов`язаний добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, а їх невиконання не може перешкоджати суду у здійсненні правосуддя та забезпеченні розгляду справи у розумний строк.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 25 листопада 2022 року у справі № 175/4075/18 (провадження № 61-5401св22), якщо належним чином повідомлені сторони чи їх представники не з`явилися у судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він має право, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. При цьому відкладення розгляду справи є правом суду, а не його обов`язком, і застосовується лише у разі неможливості вирішення спору у відповідному судовому засіданні без участі сторін за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

З огляду на неявку в судове засідання всіх учасників справи, на підставі положень ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Оскільки відповідачка не з`явилася на судовий розгляд справи, про причини неявки суд не повідомила, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, відзив на позов, а також заяву про розгляд справи у її відсутності не надала, представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, суд ухвалою від 20.01.2026 вирішив провести заочний розгляд справи на підставі наявних у ній матеріалів.

20.01.2026 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення за наслідками розгляду цивільної справи, та проголошення повного тексту судового рішення було призначено на 26.01.2026 о 16 год. 30 хв. (а.с.69).

3. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи 05.08.2021 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ « ДІДЖИ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір про споживчий кредит №100208932 (індивідуальна частина) (далі - договір) (а.с.23-27).

Пунктом 1.1. договору визначено, що кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк, визначений п.1.3. Договору надати позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній у п. 1.2. Договору (далі - кредит), а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п. 1.4. Договору та виконати інші зобов`язання у повному обсязі та на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Кредит надається з метою задоволення потреб Позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит.

Згідно з пунктом 1.2. договору, сума (загальний розмір) кредиту становить 8 000,00 грн.

Пунктами 1.3, 1.4., 1.5.1, 1.5.2, 1.6 договору встановлено, що кредит надається строком на 19 днів з 05.08.2021 по 24.08.2021. Комісія за надання кредиту - 1 520, 00 грн. Проценти за користування кредитом 3 800, 00 грн, які нараховуються за ставкою 2,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Стандартна (базова) ставка за користування кредитом становить 5 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

У пункті 2.3.1.2 договору сторони погодили пролонгацію договору на стандартних (базових) умовах: позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування, яке відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користування кредитними коштами, але не більше 60 днів. У такому випадку проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в пункті 1.6. договору.

Кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок (пункт 2.1. договору).

Договір укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Товариства та доступний, зокрема, через сайт Товариства та/або мобільний додаток чи інші засоби (пункт 6.1. договору).

З додатку № 1 до договору про споживчий кредит №100208932 від 05.08.2021 вбачається, що він містить інформацію про комісії, графік платежів, визначення сукупної вартості кредиту.

З додатку № 2 до договору про споживчий кредит №100208932 від 05.08.2021 (Паспорт споживчого кредиту) вбачається, що він містить основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача; інформацію щодо процентної ставки; порядок повернення кредиту та іншу додаткову інформацію.

Згідно з копією платіжного доручення № 30737788 від 05.08.2021, ТОВ "МІЛОАН" перерахувало на банківський рахунок ОСОБА_1 грошові кошти, згідно договору №100208932 від 05.08.2021, в розмірі 8 000, 00 грн (а.с. 33).

З наданої позивачем відомості про щоденні нарахування та погашення, складеної ТОВ "МІЛОАН", станом на 23.10.2021 розмір заборгованості за вказаним кредитним договором становить 37 320, 00 грн., з яких 8 000,00 грн. борг по тілу, 27 800, 00 грн. борг по відсотках, 1520,00 грн. - борг по комісії (а.с. 13).

12 листопада 2021 року між ТОВ "МІЛОАН" та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено договір відступлення прав вимоги №13Т, за яким до позивача перейшло право вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників, в тому числі до ОСОБА_1 (а.с.15).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимог №13Т від 12.11.2021, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №100208932 від 05.08.2021, становить 37 320, 00 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту 8 000,00 грн., заборгованості по відсотках 27 800, 00 грн. та заборгованості за комісією 1 520,00 грн.(а.с.12).

На виконання вимог договору факторингу №13Т ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» сплатило ТОВ "МІЛОАН" в якості компенсації за придбання (відступлення) прав вимоги кошти згідно договору, що підтверджується копіями платіжних інструкцій (а.с. 38-39).

ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» 27.07.2025 звернувся до ОСОБА_1 з вимогою про погашення кредитної заборгованості на підставі ст. 530, 512, 516 ЦК України. Проте, відповідачкою вимогу позивача залишено без задоволення (а.с. 36).

Відповідачкою не подано суду належних та допустимих доказів належного виконання зобов`язань за кредитним договором, не спростовано факту користування отриманими кредитними коштами та не надано жодних доказів, які б свідчили про необґрунтованість або неправильність розрахунку заборгованості, поданого позивачем.

4. Застосовані норми права

Суд, дослідивши надані документи і матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши у сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до статті 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв, ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (ч. 1, ч. 2 ст. 631 ЦК України).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачені відсотки.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Законом України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення договорів в мережі, процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Так, електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, відповідно до якого: будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Отже, кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч.1 статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 року у справі № 668/7544/15-ц зазначено, що: "за приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

5.Мотиви та висновки суду

Таким чином, судом встановлено, що сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідачки для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Суд констатує, що позивачем для підтвердження обставин надання грошових коштів в борг надано платіжне доручення № 30737788 від 05.08.2021 (а. с. 33).

Згідно вимог ч. 2 ст. 40 Закону України «Про платіжні послуги» платіжна інструкція має містити інформацію, що дає змогу надавачу платіжних послуг ідентифікувати особу платника та отримувача за платіжною операцією, рахунки платника та отримувача, надавачів платіжних послуг платника та отримувача, суму платіжної операції та іншу інформацію (реквізити), необхідну для належного виконання платіжної операції.

Таким чином, вказане вище платіжне доручення містить всі необхідні реквізити електронного розрахункового документа: дату і номер; назву, код платника та номер його рахунку; код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача; суми цифрами; призначення платежу, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Так, вказане вище платіжне доручення є первинним документом у розумінні статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», а подальше підтвердження розміру заборгованості за допомогою саме первинних документів не вимагається.

Отже, порядок видачі коштів в безготівковій формі первісним кредитором не порушено.

Відповідачка належним чином не виконала взяті на себе за договором зобов`язання, своєчасно не повернула кредит, у зв`язку з чим у неї утворилась заборгованість в розмірі 37 320,00 грн., з яких: 8 000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 27 800, 00 грн - заборгованість за відсотками; 1 520, 00 грн - заборгованість за комісією.

Крім того, як встановлено судом, 12.11.2021 між ТОВ "МІЛОАН" та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено договір відступлення прав вимоги №13Т, згідно якого ТОВ "МІЛОАН" відступило ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», а ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» прийняло належні ТОВ "МІЛОАН" права вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №100208932 від 05.08.2021.

Вказаний договір факторингу є чинним, оскільки його дійсність ніким не оспорено, а тому він підлягає виконанню.

Щодо позовних вимог про стягнення відсотків, суд зазначає наступне.

Установивши, що відповідачка отримала кошти в кредит в сумі 8 000, 00 грн та свого обов`язку з його повернення не виконала, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» кредитної заборгованості з урахуванням процентів.

Так, згідно з укладеним між сторонами договору про споживчий кредит, відповідачці надані кредитні кошти в розмірі 8 000, 00 грн строком на 19 днів до 24 серпня 2021 року.

При цьому пунктом 2.3. договору передбачено пролонгацію строку кредитування.

Продовження, вказаного в пункті 1.3. договору строку кредитування може відбуватись на пільгових або стандартних (базових) умовах (пункт 2.3.1.).

Пунктом 2.3.1.2. договору передбачено пролонгацію на стандартних (базових) умовах: позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користування кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилася до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною у пункті 1.6. Договору.

Зазначені обставини свідчать про те, що умовами кредитного договору сторони передбачили порядок продовження строку кредиту та умови і строк нарахування процентів за користування кредитом.

Отже період нарахування процентів за користування кредитом після закінчення строку кредитування, тобто 19 днів + 60 днів (пролонгація на стандартних умовах), відповідає умовам пункту 2.3.1.2 вказаного Договору.

Тому, з урахуванням того, що відповідачка після 24 серпня 2021 року продовжила користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, нарахування процентів з 25 серпня 2021 року відбувалося згідно з пунктом 1.6 договору, що підтверджується відомостями про щоденні нарахування та погашення (а.с. 13), з 25 серпня 2021 року відбулась автоматична пролонгація строку кредитування на стандартних (базових) умовах, як передбачено пунктом 2.3.1.2 Договору.

Відтак, з урахуванням строку кредитування (19 днів) та пролонгації на стандартних умовах (60 днів), термін користування кредитними грошима розпочався 05 серпня 2021 року та закінчився 23 жовтня 2021 року, оскільки за вищевказаними погодженими сторонами умовами договору про надання споживчого кредиту не передбачено можливість його подальшої пролонгації.

При цьому суд зауважує, що станом на момент укладення договору про споживчий кредит від 05 серпня 2021 року, положення Закону України "Про споживче кредитування" не містили заборони щодо встановлення умов у договорі про продовження строку користування (пролонгації) кредитними коштами.

Відповідні зміни щодо заборони встановлювати умову про продовження в односторонньому порядку строку користування кредитом були внесені 22 листопада 2023 року.

Таким чином, за відсутності доказів повернення відповідачкою кредитних коштів та обумовленої суми відсотків за користування кредитом до 24 серпня 2021 року, відбулося продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування, що свідчить про пролонгацію строку кредитування на стандартних умовах, як передбачено пунктом 2.3.1.2 договору.

Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про виконання відповідачкою своїх зобов`язань з повернення коштів за тілом кредиту у строк, визначений договором, тобто до 24 серпня 2021 року, відповідно, остання продовжила користуватись кредитними коштами, а тому пролонгація дії кредитного договору відбулась автоматично, що відповідає пункту 2.3 договору.

Нараховані проценти відповідають умовам, встановленим у договір №100208932 від 05.08.2021.

Щодо вимоги про стягнення комісії, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 цього Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

На підставі ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно п. 1.5.1 Договору Комісія за надання кредиту: 1 520,00 грн., яка нараховується за ставкою 19.00 відсотків від суми кредиту одноразово. Згідно графіка платежів: комісія сплачується 1 платежем.

Таким чином, заборгованість за комісієюу розмірі 1 520,00 грн розрахована позивачем відповідно до умов кредитного договору, у межах строку його дії.

Суд зазначає, що встановлена договором комісія є разовою та пов`язана з наданням кредиту, прямо передбачена кредитним договором, підписаним відповідачкою, та відповідає вимогам ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», включена до загальних витрат за кредитом та не стосується оплатності інформації, яка відповідно до ст. 11 зазначеного Закону повинна надаватися споживачу безоплатно один раз на місяць.

Враховуючи викладене, а також правову позицію Великої Палати Верховного Суду, висловлену у постанові від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19, підстави для визнання умови договору щодо зазначеної комісії нікчемною відсутні, у зв`язку з чим включення комісії у розмірі 1 520,00 грн до загальної суми заборгованості за кредитним договором є правомірним, а вимога ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» про її стягнення обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Враховуючи те, що ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» як первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором перед відповідачкою виконало у повному обсязі, будь-яких доказів в спростування чого суд не встановив, а відповідачка не надала, тому, враховуючи правомірність набуття прав вимоги ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», суд приходить висновку про обґрунтованість позовних вимог до ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст.77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч.2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст.79, 80 ЦПК України).

Відповідно до ст.12 та ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, на підставі зазначеного, керуючись принципом диспозитивності, суд приходить до висновку про задоволення позову та стягнення з відповідачки згідно умов договору заборгованості за кредитом у заявленому розмірі 37 320,00 грн., з яких: 8 000 грн. 00 коп.- заборгованість за тілом кредиту; 27 800 грн. 00 коп. заборгованість за процентами та 1 520,00 грн.- заборгованість за комісією.

6. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні до суду позивач поніс судові витрати у виді судового збору за подання цієї позовної заяви в розмірі 2 422,40 грн. (а.с.35).

Відповідно до правил частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір в розмірі 2 422,40 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Що стосується витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить до наступного висновку.

Представником позивача в позовній заяві заявлено вимогу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5 000,00 грн.

Так, позивачем на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу надано суду такі документи: договір про надання правової допомоги №42649746 від 05.05.2025, додаткову угоду № 100208932 від 29.07.2025 до договору про надання правової допомоги № 100208932 від 29.07.2025, акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 29.07.2025, з детальним описом робіт та їх вартістю, яка становить 5 000, 00 грн., копію детального опису робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю на ім`я Міньковської А.В. серії КС № 11306/10 від 02.11.2023 (а.с. 9,14, 29-32).

Зокрема, із змісту акту про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 29.07.2025 встановлено, що вартість наданих адвокатом послуг складає 5 000,00 грн. (а.с. 9).

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою, підлягають розподілу разом з іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу визначається згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні відповідача всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Аналогічні позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.09.2019 у справі №810/3806/18, від 01.09.2022 по справі № 640/16093/21.

Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з постановою Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц, визначаючи суми судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, суд має виходити з критерію їх реальності (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21).

З урахуванням конкретних обставин, зокрема, складністю справи та ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. При цьому, суд враховує, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема складністю справи та ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

За таких обставин, при визначенні розміру витрат на правову допомогу судом встановлено, що заявлена позивачем до стягнення сума витрат на правову допомогу в розмірі 5000, 00 грн. є завищеною щодо предмета спору. Окрім того, справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження, спори вказаної категорії є поширеними та не мають особливої складності.

Враховуючи незначну складність справи, розгляд її у порядку спрощеного провадження, обсяг виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, а також те, що всі обставини справи були встановлені при розгляді справи без участі представника позивача, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення вимог позивача про стягнення витрат на правову допомогу на загальну суму 3 500,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 204, 207, 526, 527, 530, 610, 612, 615, 634, 1048, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, статтями 12, 13, 81, 89, 141, 253, 256, 258, 259, 263, 265, 267, 268, 280-283 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» (ЄДРПОУ: 42649746) заборгованість за кредитним договором №100208932 від 05.08.2021 в розмірі 37 320 (тридцять сім тисяч триста двадцять) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» (ЄДРПОУ: 42649746) судовий збір в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. та витрати на правову допомогу в розмірі 3 500,00 грн (три тисячі п`ятсот) грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем до Київського апеляційного суду в загальному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Інформація про учасників справи:

Позивач:

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС», місцезнаходження: код ЄДРПОУ: 42649746, місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул.Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд № 8.

Відповідач:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя К. І. Буравова