Ухвала суду № 133563292, 23.01.2026, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/1218/26

Провадження №2/523/2880/26

У Х В А Л А

"23" січня 2026 р.

Пересипський районний суд містаОдеси в складі:

головуючого судді Кисельова В.К.,

за участю секретаря Дзюба Г.І,

розглянувши заяву Одеської міської ради про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Одеської міської ради до ОСОБА_1 ОСОБА_2 про визнання правочину недійсним, скасування рішень державних реєстраторів, скасування запису в реєстрі прав власності на нерухоме майно, приведення будівлі у попередній стан, знесення самочинної збудованої будівлі

ВСТАНОВИВ:

До Пересипського районного суду міста Одеси надійшла позовна заява Одеської міської ради до ОСОБА_1 ОСОБА_2 про визнання правочину не дійсним, скасування рішень державних реєстраторів, скасування запису в реєстрі прав власності на нерухоме майно, приведення будівлі у попередній стан, знесення самочинної збудованої будівлі

Після надходження цивільної справи, 31.12.2025р. суддю визначено автоматизованою системою документообігу суду, відповідно до ст.ст. 14, 33 ЦПК України.

Разом з позовною заявою подано заяву про забезпечення вищевказаного позову шляхом накладення арешту на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: № 1799202351101, а також шляхом заборони суб`єктам державної реєстрації та державним реєстраторам вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: № 1799202351101..

Заява обґрунтована тим, що уповноваженим виконавчим органом Одеської міської ради зафіксовано факт самовільного зайняття земельної ділянки комунальної власності територіальної громади м. Одеси шляхом здійснення самочинного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 . Оскільки спірний об`єкт незаконно реєструвався, тому є підстави вважати, що відносно нього може бути укладено незаконний правочин щодо його відчуження, передання у користування третім особам тощо та внаслідок таких дій стане неможливим або утрудненим виконання рішення по даній справі, вважаємо за необхідне вжити заходи забезпечення позову.

З метою запобігання відчуженню спірного об`єкту, а також розпорядження даним об`єктом нерухомого майна чи об`єднання тобто створення нових об`єктів нерухомого майна за час розгляду справи у суді унеможливить відновлення прав позивача, у разі прийняття рішення суду на користь Одеської міської ради, а відтак це може стати наслідком звернення з аналогічним позовом до нового (або нових) власників нерухомого майна., тому позивач припускає, що невжиття заходів забезпечення цього позову може істотно ускладнити чи взагалі унеможливити ефективний захист та поновлення порушених прав держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Суд вважає можливим розглянути справу без участі сторін, відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, дослідивши матеріали справи в межах заявленої заяви, суд вважає, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 150 ЦПК України забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання;

В силу вимог ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При цьому, загроза утруднення або неможливості виконання рішення суду наявні тоді, коли у сторони спору до його вирішення є можливість розпорядитися об`єктом прав, що став предметом спору.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості забезпечення позову, враховуючи їх співмірність із заявленими вимогами, відповідність виду забезпечення позову заявленим позовним вимогам, збалансованість інтересів сторін, а також інших учасників процесу.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, оскільки воно є предметом перевірки судом під час розгляду справи по суті.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17 грудня 2018 року у справі № 914/970/18, від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20..

Суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: 1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; 2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

З огляду на матеріали позовної заяви та докази, надані на підтвердження позову, суд не вбачає підстав для застосування зустрічного забезпечення.

Отже, перевіривши доводи позивача та враховуючи предмет позову, а саме відновлення становища, яке існувало до порушення, зважаючи на обставини, на які посилається позивач,приймаючи до уваги, що у подальшому ймовірне відчуження спірного нерухомого майна на користь третіх осіб та реєстрація прав власності на спірне майно за набувачами значно ускладнить або навіть унеможливить виконання рішення суду та захист інтересів держави у виниклих спірних правовідносинах, з метою ефективного захисту порушених інтересів держави у даному судовому процесі необхідним є вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно та заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нього

Керуючись ст. ст.149-153, 260,261,353 ЦПК України, суддя,-

УХВАЛИВ:

1. Заяву позивача Одеської міської ради про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Одеської міської ради до ОСОБА_1 ОСОБА_2 про визнання правочину не дійсним, скасування рішень державних реєстраторів, скасування запису в реєстрі прав власності на нерухоме майно, приведення будівлі у попередній стан, знесення самочинної збудованої будівлі задовольнити.

2.Накласти арешт на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: № 1799202351101.

3. Заборонити суб`єктам державної реєстрації та державним реєстраторам вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: № 1799202351101.

Копію ухвали направити для виконання до Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її складення.

Учасник справи, якому дана ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення ухвали суду.

Суддя В.К. Кисельов

складено 23.01.2026