Ухвала суду № 133562814, 26.01.2026, Київський районний суд м. Одеси

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

_____________________

Справа № 947/16849/24

Провадження № 2/947/486/26

УХВАЛА

26.01.2026 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Калініченко Л.В.

при секретарі - Матвієвої А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі у залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за теплову енергію,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Київського районного суду міста Одеси на розгляді перебувала цивільна справа №947/16849/24 за позовною заявою Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за теплову енергію.

За наслідком розгляду вказаної справи, 10.07.2024 року Київським районним судом міста Одеси було ухвалено рішення яким позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» заборгованість за надані послуги з теплової енергії станом на 01.02.2024 року в сумі 38923 гривні 23 копійки та судові витрати.

25.08.2025 року до Київського районного суду м. Одеси надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Київського районного суду міста Одеси від 10.07.2024 року по цивільній справі №947/16849/24.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 23.09.2025 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду задоволено. Скасовано заочне рішення Київського районного суду міста Одеси від 10 липня 2024 року по цивільній справі №947/16849/24 за позовною заявою Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за теплову енергію. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського районного суду міста Одеси на 20 жовтня 2025 року о 14 годині 30 хвилин, з повідомленням сторін по справі.

Надалі, 25.11.2025 року до суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про витребування доказів.

За наслідком розгляду вказаного клопотання, 27.11.2025 року Київським районним судом міста Одеси постановлено ухвалу, якою вказане клопотання задоволено та витребувано від Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси»: документальне пояснення (розшифрування) щодо походження сум у графі «До сплати із ЗПО» у таблиці «Реєстр нарахувань та оплат за абонентом» по особовому рахунку № НОМЕР_1 ; належним чином завірені копії актів, розрахунків, протоколів або інших документів, які підтверджують підстави для донарахувань у графі «До сплати із ЗПО» за 20222023 роки; пояснення, чи є такі нарахування результатом коригування загальнобудинкових показників, зміни тарифу, або виявлення попередніх розбіжностей у даних обліку; належним чином завірену копію договору, укладеного між КП «Теплопостачання міста Одеси» та житлово-будівельним кооперативом (ЖБК) «Центральний 21», який обслуговує будинок за адресою: АДРЕСА_1 ; належним чином завірену копію договору, укладеного між КП «Теплопостачання міста Одеси» та ОСОБА_2 , як споживачем послуг за особовим рахунком № НОМЕР_1 .

Ухвалою суду роз`яснено позивачеві, що у разі неможливості подати витребувані докази до суду, необхідно повідомити суд про неможливість подати докази із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали. У разі неповідомлення суд про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів з причин, визнаних судом неповажними, винні особи несуть відповідальність, передбачену законом, у тому числі суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до ч.11 ст. 272 ЦПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами.

Приймаючи наявність у позивача - Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» зареєстрованого електронного кабінету, скерування копії вказаної ухвали суду від 27.11.2025 року про витребування доказів здійснювалось судом в електронній формі за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи.

28.11.2025 року о 02:25:02 до електронного кабінету позивача Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» надійшла копія вказаної ухвали суду від 27.11.2025, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про доставку електронного документу до електронного кабінету користувача.

Згідно з ч.6 ст. 272 ЦПК України, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Отже, починаючи з 28.11.2025 року позивач вважається таким, що одержав копію ухвали суду про витребування доказів від 27.11.2025 року.

Однак, станом на дату призначеного по справі судового засідання - 26.01.2026 року, від позивача не надійшло жодних доказів на виконання ухвали суду від 27.11.2025 року про витребування доказів, як і не повідомлено про поважність причин невиконання ухвали суду.

У судове засідання призначене на 26.01.2026 року сторони по справі не з`явились, про дату, час і місце проведення якого повідомлені належним чином.

Однак, від сторони відповідача надійшла до суду заява про застосування до позивача процесуальних наслідків у зв`язку з безпідставним невиконанням ухвали суду від 27.11.2025 року.

Приймаючи викладене та оглянувши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що в межах цивільної справи за позовом Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси», судом за клопотанням сторони відповідача 27.11.2025 року постановлено ухвалу, якою витребувано від позивача - Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» докази по справі.

Відповідна копія ухвала суду про витребування доказів від 27.11.2025 року належним чином в електронній формі отримана позивачем 28.11.2025 року, однак станом на 26.01.2026 року позивачем не виконана, як і не повідомлено про підстави невиконання і наявність причин, що ускладнюють виконання ухвали суду.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 2 ЦПК України).

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.5 ст.12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідно до ч.2 ст.13 ЦПК України, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Мета процесуального механізму витребування доказів є допомогти сторонам в отриманні доказів, які вони не можуть одержати самостійно, що підтверджується обов`язком особи, яка заявляє клопотання про витребування доказів, долучити до нього відомості про неможливість отримання таких доказів особисто.

Ухвала суду про витребування доказів, у відповідності до положень статті 258 ЦПК України належить до різновиду судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Так, згідно з ч. 6 ст. 84 ЦПК України будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.

Частинами 7, 8 ст. 84 ЦПК України встановлено, що особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів з причин, визнаних судом неповажними, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.

Згідно з ч. 10 ст. 84 ЦПК України, у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору.

При цьому, слід взяти до уваги правову позицію, сформовану Касаційним цивільним судом Верховного Суду під час розгляду справи №761/17393/19 у Постанові від 05.02.2020 року, а саме: «...Системне тлумачення п.9 ч.1 ст.257 ЦПК свідчить, що його слід застосовувати у взаємозв`язку з положеннями чч. 7-10 ст.84 ЦПК, а залишення позову без розгляду можливе лише у випадку неподання позивачем витребуваних доказів без поважних причин, тобто коли позивач володіє певними доказами, які необхідні для повного і всебічного з`ясування обставин справи, але свідомо ухиляється від надання їх суду. В іншому випадку суд, виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства, зобов`язаний розглянути справу по суті на підставі тих доказів, які надані учасниками справи... ».

Тобто, залишення позову без розгляду на підставі частини 10 статті 84 ЦПК України можливе за умови, якщо суд позбавлений можливості вирішити спір по суті з вини позивача, який не подав без поважних причин витребувані згідно з ухвалами суду докази, необхідні для вирішення спору. Більше того, в цьому випадку йдеться про свідоме ігнорування позивачем своїх прямих процесуальних обов`язків і вимог суду, що в подальшому унеможливлює провадження судового розгляду судом і вирішення спору по суті.

Крім того, згідно з ч.2 ст.43 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі, зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу, а також виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

На підставі викладеного, приймаючи повну обізнаність сторони позивача про наявний обов`язок з виконання ухвали суду від 27.11.2025 року, а саме надання до суду витребуваних судом доказів за клопотанням сторони відповідача, які мають значення для розгляду даної справи, приймаючи заперечення сторони відповідача проти задоволення позову, а також враховуючи безпідставне невиконання позивачем відповідної ухвали суду, без повідомлення суду про підстави невиконання, що ускладнює подальший розгляд справи, суд вважає наявними підстави для застосування положень ч.10 ст. 254 ЦПК України та положень п.9 ч.1 ст. 257 ЦПК України.

Судом також враховується, що відповідно до статті 6 Європейської конвенції з прав людини, Україна зобов`язана гарантувати дотримання «справедливого і публічного розгляду справ впродовж розумного строку» в судочинстві.

За приписами ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Згідно вимог ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Враховуючи викладене та, що для вирішення такого спору і для прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, не надання позивачем витребуваних письмових доказів, а також не повідомлення про неможливість подання таких доказів у строк встановлений судом, унеможливлює встановлення усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а відтак в силу наведених вище положень статті 257 ЦПК України, суд доходить до висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за теплову енергію, без розгляду.

Одночасно судом враховується, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді. (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.92, (Judgement of ECHR of 16 December 1992 De Geouffre de la Pradelle v. France // Series A N 253- В).

З цього приводу прецедентними є також рішення Європейського суду з прав людини у справах "Осман проти Сполученого королівства" від 28.10.98 та "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Одночасно суд зазначає, що ст. 129 Конституції України гарантовано, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений законом.

Процесуальні дії судді чітко врегульовані нормами ЦПК, які повинні правильно розумітися сторонами і застосовуватися, починаючи з моменту пред`явлення позову до суду.

Суд зазначає, що залишення позовної заяви без розгляду свідчить не про допущення судом надмірного формалізму, а про вчинення дій, направлених на упорядкування процесуальних правовідносин, тобто є необхідним (позитивним) формалізмом, який сприяє належному здійсненню правосуддя. При цьому, така процесуальна дія не є порушенням права позивача на доступ до суду в розумінні норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, оскільки відповідно до частини 2 статті 257 ЦПК України не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду.

Керуючись ст. 1, 2, 4, 18, 43, 84, 257, 352-354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за теплову енергію залишити без розгляду.

Роз`яснити позивачеві, що залишення позову без розгляду, не перешкоджає повторному зверненню до суду з цим позовом, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали суду складено 26.01.2026 року.

Головуючий Калініченко Л. В.