Рішення № 133560541, 21.01.2026, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2/490/329/2026 Справа № 490/2972/25

Центральний районний суд м. Миколаєва

______________

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2026 року м. Миколаїв

26 січня 2026 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого-судді Гуденко О.А., при секретарі - Могила Д.І.,за участі представника позивача адвоката Петровського Л.А., відповідача ОСОБА_1 , його представника адвоката Бурлакова М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди завданої внаслідок ДТП,-

В С Т А Н О В И В:

21 квітня 2025 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом з подальшим уточненням позовних вимог до ОСОБА_1 та ПРАТ СК "ВУСО" , третя особа - ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди завданої внаслідок ДТП , в якому просив стягнути в солідарному порядку з відповідачів на кориить позивача відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної унаслідок ДТП в розмірі 163 259 ,25 грн.

В обгрунтування позову посилався на те, що 17.12.2024 року сталася ДТП, внаслідок винних дій відповідача ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було пошкоджено належний йому на праві власності автомобіль Мерседес Бенц, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 .

Цивільна відповідальність ОСОБА_3 , застрахована у відповідача ПрАТ "СК "ВУСО", ОСОБА_1 полісу обов`язкового страхування не мав.

Згідно Звіту " 262-24-1 від 17.12.2024 року проведеної незалежної оцінки з визначення матеріального збитку, заподіяного в результаті вказаного ДТП, автомобілю Мерседес Бенц, д.н.з. НОМЕР_1 , вартість матеріального збитку становить 163 259 грн 25 коп.

Відповідачі в добровільному порядку збитки відшкодовувати відмовляються, представник страхової компанії відповіді на звернення не надав.

Від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Бурлакова М.А. надійшов відзив на позов,в якому просив відмовити в задволенні позову. В обгрунтування заперечень посилався на те, що наданий звіт не можна вважати беззаперечним доказом розміру завданої шкоди , оскільки ен є судовою експертизою та проводилася лише за даними, наданими позивачем. Також шкода завдана внаслідок взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки , а отже відповідно до усталеної практики Верховного Суду має обов`язково враховуватися ступінь вини кожного заподіювача.

Ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 23.04.2025 року справу прийнято до провадження судді Гуденко О.А., призначено підготовче судове засідання.

09.06.2025 року від представника ПРАТ СК "ВУСО" надійшов відзив на позов, в якому просили відмовити у задоволенні позову в повному обсязі та розглядати справу за відсутності їх представника.

10.07.2025 року на адресу суду надійшло клопотання від представника відповідачаПРАТ СК "ВУСО" , в якому просить суд затвердити угоду про узгодження розміру та способу здійснення страхового відшкодування .

14 липня 2025 від представника позивача адвоката Петровського Л.А. надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій остаточно просить стягнути з ОСОБА_1 , на корсить позивача відшкодування матеріальної шкоди заподіяної внаслідок ДТП в розмірі 83 259 грн 25 коп. та судовий збір у розмірі 817 грн 50 коп.

14 липня 2025 від представника позивача адвоката Петровського Л.А. надійшла заява про відмову від позовних вимог до відповідача ПрАТ "СК "ВУСО".Просить суд прийняти відмову від позову в частині позовних вимог, заявлених до ПрАТ "СК "ВУСО" та закрити провадження в цій частині.

Протокольною ухвалою суду від 03 вересня 2025 року прийнято заяву представника позивача про зменшення позовних вимог та закрито підготовче провадження по справі, призначено справу до судоовго розгляду по суті.

Ухвалою суду від 26.01.2026 року закрито провадження в частині позовних вимог ОСОБА_2 до ПРАТ СК "ВУСО" про відшкодування матеріальної шкоди завданої внаслідок ДТП .

Постановлено продовжити розгляд справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди завданої внаслідок ДТП .

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги , просив про їх задволення з підстав, викладних у позові. Зазначив, що пошкоджений автомобіль перебував у гаражі позивача у невідремонтованому стані, проте в якому стані перебуває цей автомобіль наразі йому не відомо, не може він сказати, і чи згоден позивач передати залишки пошкодженого автомобіля на користь відповідача.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні суду пояснив, що усвідомлює свою провину в ДТП та завданні пошкоджень автомобілю позивача, проте вважає заявлену суму збитків занадто завищено Вважає, що він винен відповідачу близько 20 000 грн, яких з урахуванням вже сплаченої страхової компанії вистачить на відшкодування завданих збитків.

Представник відповідача в судовому засіданні звернув увагу суду на те, що в скоєнні ДТП та завданні збитків автомбілю позиваач винні два учасника ДТП - ОСОБА_4 , та третя особа ОСОБА_3 , отже слід враховувати ступінь вини кожного з учасників ДТП . проте позивачем не надано доказів того, які саме пошкодження автомобілю завдані внаслідок дій ОСОБА_3 , а які - внаслідок дій ОСОБА_1 . Також зазначив, що відповідача не запрошували на огляд автомобіля, отже вказаний Звіт не можна вважати належним доказом по справі. Просив суд врахувати ступінь вини відповідача, розмір вже здійсненої страхової виплати, залишення автомобіля у корситуванні позиваач - та не стягувати збитки з ОСОБА_1 , у заявленому позивачем завищеному розмірі.

Вислухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріалали справи, суд дійшов до наступного.

Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 03.02.2025 року справі № 490/11731/24 визнано ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в прибуток держави у розмірі 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 03.02.2025 року справі № 490/11732/24 визнано ОСОБА_3 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в прибуток держави у розмірі 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Як встановлено судом, як ОСОБА_1 , так і ОСОБА_3 допустили порушення п.п. 2.3 "б", 12.3 Правил дорожнього руху України та його дії слід кваліфікувати як вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а саме: порушення водіями транспортних засобів Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

17.12.2024р. близько 08:00 год. ОСОБА_5 , керуючи транспортним засобом марки "BMW" реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухався в м. Миколаєві по пр. Героїв України в районі буд. №2/2 та в порушення п.п. 2.3 "б", 12.3 Правил дорожнього руху України проявив неуважність до дорожньої обстановки та особливостей її змін, при появі перешкоди для руху не вжив заходів до зменшення швидкості руху аж до повної зупинки або безпечного її об`їзду, внаслідок чого допустив зіткнення із транспортним засобом марки "Mercedes Benz" реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 , , який в цей час зупинився попереду. В результаті вказаної ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Такі самі обставини вчинення ДТП встановлені і відносно водія ОСОБА_3 .

Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Згідно Звіту № 262-24-1 про незалежну оцінку майна з визначення вартості мтаеріального збитку , заподіяного в результаті ДТП власникові автомобіля Мерседес Бенц Е 280, р/н НОМЕР_3 становить 163 259,25 грн.

В результатаі дослідження встановлено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля складає 420 297,64 грн.Коефіцієнт зносу становить 0,7. Ринкова варітсть автомобіля на дату оцінки становить 163 259,25 грн.

Також до матеріалів справи долучено копію платіжної інструкції від 03.0-7.2025 року 3 42004 про сплату на користь ОСОБА_2 ПРАТ СК "ВУСО"80 000 грн страхового відшкодування згідно Страхового Акту № 2414257-1 від 03.07.2025 року та полісу № 224852633 від 18.11.2024 року та по справі 3 490/2972/25.

Також до матеріалів справи долучено копію угоди про узгодження розміру та способу здійснення страхового відшкодування у справі № 490/2972/25 від 25.06.2025 року , уклладену міжж ПрАТ "СК "ВУСО" та ОСОБА_2 про загальний розмір оплати страхового відшкодування за шкоду майну потерпілому , яке підлягає оплаті страховиком , становить 80 000 грн. сторони домовилися, що після виплати узгодженої суми страхового відшкодування - ОСОБА_2 підтверджує, що не матиме жодних претензій майнового чи немайнового характеру, та не буде мати в майбутньому.

Правилами ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.5 ст.81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Частиною першою ст.76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

За загальними положеннями ЦПК України обов`язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до цього ж Закону настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на його отримання, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинне відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Відповідно до п.36.2 ст.36 вказаного Закону якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість.

За ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

У постанові Верховного Суду від 26 січня 2022 року в справі № 465/674/19 зазначено про те, що тлумачення статті 1188 ЦК України свідчить, що її застосування можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже у разі відсутності вини особи в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП - через відсутність події і складу адміністративного правопорушення, відтак така обставина як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, не є реабілітуючою обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах: від 07 лютого 2018 року в справі № 910/18319/16; від 16 квітня 2019 року в справі № 927/623/18, від 04 березня 2020 року у справі № 641/2795/16-ц, від 07 лютого 2018 року у справі № 910/18319/16; від 16 квітня 2019 року у справі № 927/623/18, від 29 квітня 2020 року в справі № 686/4557/18.

З огляду на презумпцію вини заподіювача шкоди, яка викладена у частині другій статті 1166 ЦК України, особа звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду якщо доведе, що шкоди було завдано не з її вини.

Відповідачем фактично в судовому засіданні було визнано його вину у вчиненні ДТП.

Цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Таким чином, у даному випадку суди приходить до висновку , що вчинення ДТП відбулося внаслідок спільної вини обох водіїв ( ОСОБА_3 , та ОСОБА_1 ) та відповідно вина кожного - 50% ( принаймні іншого відповідач не довів в судовому засіданні), а тому і розмір відшкодування шкоди має бути не більше, ніж 50% від її розміру з кожного з винуватців ДТП

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частиною другою статті 22 ЦК України визначено, що збитками є витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування (постанова Верховного Суду від 27 березня 2019 року в справі № 754/1108/15-ц). Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц.

Ліміт відповідальності страховика визначається умовами договору страхування цивільно-правової відповідальності укладеного з власником (володільцем) транспортного засобу.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність іншого учасника ДТП ОСОБА_3 була застрахована в ПрАТ «СК «ВУСО, яке виплатило на користь потерпілої особи- позивача 80 000 грн, що з урахуванням франшизи, як раз і становить 50% від встановленого розміру збитку.

Суд відхиляє заперечення представника відповідача, що наданий позивачем Звіт з незалежної оцінки розміру завданого збитку є неналежним доказом , оскільки вказана оцінка проведена сертифікованим оцінювачем, а відповідачем не надано взагалі жодного доказу про те, що дійсна ринкова вартість автомобіля Мерседес Бенц Е 280, р/н НОМЕР_3 є меншою, ніж встановлена 163 259,25 грн.

Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. Транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди (стаття 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Оскільки наданим позивачем дослідженням встановлено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля складає 420 297,64 грн при ринковій вартості автомобіля на дату оцінки у сумі 163 259,25 грн Таким чином, ремонт автомобіля вважається економічно необґрунтованим, а отже, автомобіль вважається фізично знищеним.

Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Доказами у зазначеній категорії справ можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц зазначено, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона; таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Здійснюючи правосуддя, ЄСПЛ керується, у тому числі, принципом пропорційності, тобто дотримання «справедливого балансу», враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб`єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.

Таким чином, при розгляді даної справи суди першої та апеляційної інстанцій, крім іншого, також мали враховувати принцип пропорційності з метою дотримання при розгляді справи та ухваленні рішень «справедливого балансу» сторін.

Суд враховує, що позивачем не надано до суду доказів вартості автомобіля після дорожньо-транспортної пригоди, а отже не доведено який розмір складає різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди.

Як викладено у Постанові ВП ВС від 14 червня 2023 року у справі № 125/1216/20 якщо автомобіль вважається фізично знищеним, т то порядок відшкодування завданої позивачу шкоди мав відбуватися в порядку, визначеному статтею 30 Закону № 1961-IV, і позивач мав передати залишки транспортного засобу відповідачу як особі, яка відповідає за завдану шкоду, чим набути право отримати від останнього відшкодування шкоди в розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП.

Однак позивач не надав суду доказів, чи перебувають у його власності залишки транспортного засобу і чи є можливість передати ці залишки відповідачеві.

В судовому засіданні представнику позивача було роз`яснено про відстуність у матеріалах справи вищезазначених доказів, проте представник позивача наполягав на тому, що всі необхідні докази були надані до суду і просив про розглд справи н пдставі наданих сторонами доказів.

Враховуючи вищенаведені приписи цивільного законодавства та усталену практику Верховного Суду , позивач не набув права на відшкодування шкоди в розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП, однак, оскільки автомобіль позивача був пошкоджений під час ДТП, яка сталася з вини відповідача, то позивач згідно з приписами пункту 30.2 статті 30Закону №1961-IV має право на відшкодування матеріальної шкоди в розмірі, який дорівнює різниці між вартістю автомобіля до ДТП в непошкодженому стані і ринковою вартістю автомобіля, яка визначена експертом станом після ДТП.

Однак, відповідно до усталеної судової практики у справах за позовами про відшкодування шкоди, суд, постановляючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватися за призначенням, але має певну цінність, одночасно повинен обговорити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.

Суд звертає увагу на те, що позивач не є власником автомобіля Мерседес-Бенц Е 280, д/н НОМЕР_3 отже і вирішити питання про передачу залишків автомобіля відповідачеві без участі у справі власника автомобіля не є можливим.

Отже, вимоги позивача про стягнення на користь потерпілої особи ОСОБА_2 повної вартості транспортного засобу до моменту ДТП з одночасним залишенням у власності позивача чи іншої особи залишків цього транспортного засобу не забезпечить виконання приписів ст. 30 Закону № 1961-IV.

Зазначене узгоджується із застосуванням указаної норми права в подібних правовідносинах, зокрема в постановах Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 17 серпня 2023 року у справі № 715/723/21 та від 04 квітня 2024 року у справі № 450/3185/22.

Проте суд, з метою економії процесуального часу, враховуючи вимоги справедливості та розумності, принцип добросовісності дій учасників цивільних правовідносин, та враховуючи часткове визнання позову відповідачем ОСОБА_1 приходить до висновку про можливість часткового задоволення позовних вимог .

Так, в середньому, вартість залишків автомобіля, який вважається фізично знищеним, тобто дійсна ринкова вартість автомобіля після такого ДТП , становить 1/3 частини від його ринкової вартості до ДТП.

Отже, суд виходить з того, що вартість автомобіля Мерседес-Бенц Е 280, д/н НОМЕР_3 після ДТП ( у пошкодженому стані) становить 54 419 грн ( одна третина від 163 259,25 грн).

Отже, до відшкодування потерпілому підлягають різниця у 108 839,50 грн.

З врахуванням суми сплаченого страхового відшкодування страховика другого винуватця ДТП у розмірі 80 000 грн, з відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню залишок невідшкодованого матеріального збитку у розмірі 28 839 грн 50 коп.

Відповідно ст. 141 ЦПК України з відповідчаа на користь позивача підлягає до стягнення сума судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 283 грн 16 коп. ( 34 % від заявленого розміру позовних вимог).

На підставі викладеного та керуючисьст. 206,255 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди завданої внаслідок ДТП - задовольнити частково.

Стягнути на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_5 , виданий Центральним РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області 26.01.1998 року) 28 839 ( двадцять вісім тисяч вісімсот тридцять дев`ять) грн 50 коп. відшкодування матеріальних збитків та 283 грн 16 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.А. Гуденко