Рішення № 133559660, 26.01.2026, Ямпільський районний суд Вінницької області

Справа153/1918/25

Провадження2/153/744/25-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2026 р. м.Ямпіль

Ямпільський районний суд Вінницької області у складі головуючого судді Швеця Р.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором №2978686 від 18.08.2021 в сумі: 44012,40 грн., судові витрати в сумі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомого в сумі 16000,00 грн. Свої вимоги мотивує тим, що 18.08.2021 між ТОВ «МАНІФОЮ» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №2978686. Договір укладено у електронній формі, шляхом підписання електронним підписом відповідача. За цим договором, позикодавець передає позичальнику у власність грошові кошти (позику), а позичальник приймає на себе обов`язок повернути таку ж суму грошових коштів (суму позики) та сплатити позикодавцю проценти від суми позики та всі інші платежі, пов`язані з виконанням цього договору. Позика надається на умовах повернення, платності та строковості в національній валюті України гривні. Умовами договору позики встановлені параметри позики: тип позики короткострокова, тип процентної ставки - фіксований, мета отримання позики придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника, сума позики 12000 грн. на те, що позика надається позичальнику шляхом безготівкового переказу на рахунок банківської картки, зареєстрованої позичальником для цієї цілі в особистому кабінеті на веб-сайті. Відповідач підтвердила, що вивчила та повністю погоджується з умовами правил надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «МАНІФОЮ», які є невід`ємною частиною договору, а також вивчила та повністю погоджується з умовами цього договору позики. 29.12.2021 було укладено договір №29/12-2021, відповідно до якого ТОВ «МАНІФОЮ» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №2978686. 10.01.2023 було укладено договір №10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №2978686. Загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем, на момент подання позовної заяви, за кредитним договором, становить 44012,40 грн., яка складається з: 12000 грн. - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту); 32012,40 грн. - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги. З моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій та/або будь-яких інших додаткових нарахувань. Незважаючи на це позичальник не виконала свого обов`язку та припинив повертати наданий їй кредит в строки, передбачені кредитним договором №2978686 від 18.08.2021. Тому позивач вимушений звернутися до суду з вказаним позовом.

Відповідно до ухвали Ямпільського районного суду Вінницької області від 04.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін.

Копія ухвали про відкриття провадження у справі направлялась на адресу реєстрації відповідача, однак до суду повернувся конверт із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Враховуючи норми п.4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, відповідач вважається належним чином повідомленою про розгляд справи.

Відповідач у визначений ухвалою суду строк ні відзиву на позов, ні клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, до суду не подала.

Враховуючи вищевикладене та положення ст. 178, 279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами. При цьому, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Судом встановлено, що 18.08.2021 між ТОВ «МАНІФОЮ» та ОСОБА_1 укладено договір позики №2978686 на наступних умовах: тип позики короткострокова, тип процентної ставки - фіксований, мета отримання позики придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника, сума позики 12000 грн. Строк позики до 17.09.2021 (30 днів). Середньоденний розмір процентів за користування позикою, акційний, фіксований 1,99000 від суми позики за кожен день користування позикою в межах повного строку позики. Середньоденний розмір процентів за користування позикою базовий, фіксований 1,99000% від суми позики за кожен день користування позикою в межах повного строку позики. Базова процента ставка за позикою, фіксована 1,99000 % від суми позики за кожен день користування позикою. Розмір процентів на прострочену позику фіксований 1,01 % від суми позики за кожен день з моменту прострочення сплати суми позики та процентів за користування позикою. Договір підписано електронним підписом ОСОБА_1 НОМЕР_1 (а.с.7-8).

Відповідно до розрахунку заборгованості здійсненого ТОВ «МАНІФОЮ», заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №2978686 від 18.08.2021, станом на 17.09.2021 складала - 19164 грн. (а.с.11-12).

29.12.2021 було укладено договір №29/12-2021, відповідно до якого ТОВ «МАНІФОЮ» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за кредитним договором №2978686. (а.с.18-29).

Як вбачається із розрахунку заборгованості ТОВ «Вердикт Капітал» набувши право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №2978686 від 18.08.2021, продовжило нараховувати відсотки на тіло кредиту та станом на 10.01.2023 борг ОСОБА_1 становив 44012,40 грн. (а.с.14).

В подальшому 10.01.2023 було укладено договір №10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №2978686.

Відповідно до розрахунку позивача заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №2978686 від 18.08.2021 станом на 04.11.2025 року становить 44012 грн. 40 коп., яка складається з 12000 грн. сума заборгованості за тілом кредиту та 32012 грн. 40 коп. сума заборгованості за відсотками (а.с.15).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

У Постанові ВП ВС від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13-ц міститься такий висновок щодо тягаря доказування: «Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс» (п. 81).

Верховний Суд у своїй Постанові від 21.09.2022 року у справі № 645/5557/16-ц зазначив, що за загальним правилом доказування тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову покладається на позивача, за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача; пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний.

Отже, стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її не доведення.

ТОВ "Коллект Центр" не надано доказів на підтвердження відкриття відповідачем будь-якої кредитної або платіжної картки, так само як і карткового рахунку у будь-якому банку. Суду не надано жодного первинного банківського документа, що підтверджував би існування карткових рахунків на ім`я відповідача, відображав би рух коштів, по таких карткових рахунках.

Як вбачається з копії кредитного договору, останній не містить будь-яких даних про видачу кредитної або платіжної картки, її виду та строку дії.

У постановах Верховного Суду від 01 грудня 2021 року у справі № 569/7648/15-ц, від 17 грудня 2020 року у справі № 278/2177/15-ц, від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц, від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 зроблено висновок про те, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Позивачем на підтвердження своїх позовних вимог надано копію договору позики та складені первісним кредитором та позивачем розрахунки заборгованості за цим договором.

У п. 2.6. договору позики №2978686 від 18.08.2021 вказано, що позика надається позичальнику шляхом безготівкового переказу на рахунок банківської картки, зареєстрованої позичальником для цієї цілі в особистому кабінеті на веб-сайті товариства протягом 3 (трьох робочих) днів з дати підписання договору. Отже, кошти мають бути перераховані саме товариством, шляхом перерахування на картковий рахунок. Однак матеріали справи не містять посилання на номер рахунку банківської картки та доказів підтвердження здійснення перерахунку на таку картку.

Зокрема, ТОВ "Коллект Центр" не надано суду копії меморіальних ордерів, заяв на видачу готівки, платіжних доручень, виписки по картковому рахунку, тощо. З клопотанням до суду про витребування доказів, які становлять банківську таємницю, з банківських установ для підтвердження зарахування коштів на рахунок відповідача представник позивача не звертався.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до засади диспозитивності цивільного судочинства, визначеної ст. 13 ЦПК України, суд не може збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених самим ЦПК України.

У даній справі відсутні підстави для збирання доказів судом, а тягар збирання і подання доказів повністю покладається на позивача.

З огляду на наведені положення процесуального законодавства щодо належності, допустимості та достатності доказів, та аналізуючи встановлені обставини справи суд приходить до висновку, що факт отримання грошових коштів відповідачем від первісного кредитора за вказаним в позові кредитним договором є недоведеним, що не тягне за собою передачу прав вимоги за договорами факторингу і не набуття факторами прав вимоги за кредитним договором, укладеним з первісним кредитором, тому в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

Згідно з ч. 1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові, покладаються на позивача. Оскільки у задоволенні позову відмовлено повністю, судові витрати належить покласти на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 274, 279 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (01133, місто Київ вул. Мечнікова, 3 офіс 306) код ЄДРПОУ 44276926.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено 26 січня 2026 року.

Суддя Р.В. Швець