Рішення № 133558784, 22.01.2026, Берестинський районний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Красноградський районний суд Харківської області)

Справа № 626/1921/25

Провадження № 2/626/67/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

22.01.2026 року м.Берестин

Берестинський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Бєлостоцької О.В.,

при секретарі Івашкіній Т.В.,

за участю

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулось до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому зазначено, що 29.12.2018 року між АТ «Банк Форвард» та відповідачем був укладений кредитний договір № 200181602, відповідно до умов якого відповідачу було відкрито рахунок та надано кредит, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов цього договору.Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, а саме перерахував грошові кошти в обсязі та у строк визначені умовами кредитного договору, що підтверджується виписками за кредитним договором.

25.07.2024 року АТ «БАНК ФОРВАРД» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір №GL1N426202/1 про відступлення прав вимоги.Згідно вищевказаного Договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками АТ «БАНК ФОРВАРД», в тому числі, і до ОСОБА_1 за кредитним договором №200181602 від 29.12.2018 року.

Станом на дату відступлення права вимоги заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором №200181602 від 29.12.2018 року становить 37768,82 грн., а саме:

заборгованість за тілом кредиту 17662,58 грн.;

заборгованість за відсотками 7589,14 грн.;

заборгованість за комісією 12517,1 грн.

Термін повернення кредиту у повному обсязі настав, заборгованість за кредитним договором у встановлений строк не була погашена, у зв`язку з чим ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» вимушене звернутись із даним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у судовому порядку з метою захисту та поновлення порушених прав, а саме повернення кредитних коштів, відсотків у зв`язку із неналежним виконанням позичальником зобов`язання за кредитним договором.

Позивач просить :

- стягнути із ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором № 200181602 від 29.12.2018 року в розмірі 37768 грн 82 коп, витрати пов`язані зі сплатою судового збору в сумі 2 422 грн 40 коп та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн 00 коп.

Ухвалою судді Берестинського районного суду Харківської області від 08 липня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

В судове засідання представник позивача не з`явився, звернувся до суду із заявою, в якій просив розглянути справу за його відсутності, повідомивши про підтримання заявлених позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» не визнав, пославшись на пропуск позивачем строку позовної давності. Крім того, нарахування за кредитним договором № 200181602 від 29.12.2018 року штрафів, пені та відсотків є незаконними, оскільки відповідно до п.18 Прикінцевих положень Закону України «Про споживче кредитування» на період дії воєнного стану та у 30-денний строк після його припинення кредитодавцям забороняється нараховувати та стягувати неустойку (штрафи, пені), а також інші платежі за прострочення виконання зобов`язань за договорами споживчого кредиту, укладеними до 24 лютого 2022 року. Не заперечував факту укладення кредитного договору № 200181602 від 29.12.2018 року та отримання кредитних коштів, проте зазначив, що здійснив їх повернення, про що свідчить виписка з кредитної історії. Зазначив, що квитанції на підтвердження сплати платежів за кредитом не зберіглись. Умови кредитного договору № 200181602 від 29.12.2018 року про щомісячну сплату комісії вважає нікчемними та не визнає позовні вимогі в цій частині. У випадку, якщо суд дійде висновку про задоволення позову, просив зменшити витрати на правову допомогу, як завеликі та неспівмірні із заявленими позовними вимогами.

З`ясувавши позицію сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 29.12.2018 року між АТ «Банк Форвард» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 200181602, відповідно до умов якого відповідачу було відкрито рахунок та надано кредит, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов цього договору (а.с.6-10).

Із заяви (оферти) № 200181602 від 29.12.2018 року, паспорту споживчого кредиту за кредитним договором № 200181602 від 29.12.2018 року вбачається, що сторони погодили, що кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії, строк кредитування 13 місяців, кредитна ставка 24% річних, сума кредитного ліміту не більше 19999 гривень (а.с.6,7).

Пунктом 3.2 заяви (оферти) № 200181602 від 29.12.2018 року та паспортом споживчого кредиту передбачено, що сторони домовились про сплату позичальником щомісячної комісії за розрахункове-касове обслуговування (плата за обслуговування кредитної заборгованості) у розмірі 2,25% щомісячно (а.с.6,7).

Відповідач ОСОБА_1 скористався кредитними коштами за кредитним договором №200181602 від 29.12.2018 року та здійснював часткове погашення заборгованості, що підтверджується випискою по рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 в АТ «Банк Форвард» (а.с.11-31, 42-66).

Відповідно до розрахунку заборгованості (а.с.10 на звороті) станом на 12.06.2025 року заборгованість за кредитним договором №200181602 від 29.12.2018 року становить 37768 грн 82 коп, яка складається із :

заборгованість за тілом кредиту 17662 грн 58 коп,

заборгованість за відсотками 7589 грн 14 коп,

заборгованість за комісією 12517 грн 10 коп.

Відповідачем ОСОБА_1 не спростовано розрахунку позивача та доводів про існування заборгованості по кредитному договору №200181602 від 29.12.2018 року в розмірі 37768 грн 82 коп.

Більш того, з долученого до матеріалів справи за клопотанням відповідача витягу з кредитної історії останнього вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 перед ФК «Кредит Капітал» за кредитним договором становить 37768 грн 82 коп (а.с.107-124).

25.07.2024 року між АТ «БАНК ФОРВАРД» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» було укладено договір про відступлення прав вимоги № GL1N426202/1 (а.с.38-40),відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги, в тому числі, і за кредитним договором №200181602 від 29.12.2018 року, що укладений між АТ «Банк Форвард» та ОСОБА_1 , що підтверджується копією витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № GL1N426202/1 від 25.07.2024 року (а.с.37).

ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» на адресу ОСОБА_1 було направлено досудову вимогу №23723945 від 09.06.2025 року про необхідність виконання зобов`язань за кредитним договором №200181602 від 29.12.2018 року (а.с. 36).

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. (стаття 628 ЦК України).

Відповідно до змісту статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно із частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що права вимоги за кредитним договором №200181602 від 29.12.2018 року, укладеним між АТ «Банк Форвард» та ОСОБА_1 , на підставі договору відступлення прав вимоги № GL1N426202/1 від 25.07.2024 року перейшли до позивача по справі - ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал».

Відповідачем не надано доказів на підтвердження належного виконання зобов`язань за кредитним договором №200181602 від 29.12.2018 року щодо повернення кредитних коштів, наданий позивачем розрахунок заборгованості не спростовано, з урахуванням чого суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 17662 грн 58 коп та заборгованості за відсотками в розмірі 7589 грн 14 коп підлягають задоволенню.

Щодо доводів відповідача суд вважає за доцільне зазначити наступне

Відповідно до п.12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з подальшими змінами, з 12.03.2020 року до 22.05.2020 на всій території України встановлений карантин. Дію карантину неодноразово було продовжено на всій території України, востаннє постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 №383 до 30 червня 2023 року.

Згідно п.19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Верховною Радою України, у зв`язку з військовою агресією РФ проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України відповідно до п.20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та триває по теперішній час.

Враховуючи викладене, доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності суд відхиляє як неспроможні.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 18 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Суд зауважує, що зазначеним вище законом не передбачено звільнення позичальника від сплати процентів, нарахованих відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України. Відповідачу за кредитним договором №200181602 від 29.12.2018 року штраф та пеня не нараховувались, з огляду на що доводи ОСОБА_1 з цього приводу суд відхиляє, як неспроможні.

Щодо стягнення заборгованості за комісією суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до частин 1-2, 5, 8 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, вказаним законом безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію пов`язану з наданням кредиту.

Водночас, наявність такої комісії вимагає зазначення в кредитному договорі переліку додаткових та супутніх фінансових послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням/поверненням кредиту, що надаються позичальнику, адже, само по собі надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України є обов`язком банку/фінансової установи, й виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).

Відповідно до ч. 1, 2 ст.11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до ч. 5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Згідно правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі №496/3134/19 комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. 1 та 2 ст.11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У постанові Верховного Суду від 31.08.2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому, до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з ч. 1 та 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування».

З пункту 3.2 заяви (оферти) № 200181602 від 29.12.2018 року та паспорту споживчого кредиту вбачається, що сторони домовились про сплату позичальником щомісячної комісії за розрахункове-касове обслуговування (плата за обслуговування кредитної заборгованості) у розмірі 2,25% щомісячно (а.с.6,7).

Враховуючи наведене вище та беручи до уваги позицію відповідача, суд вважає, що положення кредитного договору №200181602 від 29.12.2018 рокупро сплату позичальником щомісячної комісії за розрахункове-касове обслуговування (плата за обслуговування кредитної заборгованості) є нікчемними відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.06.2019 року у справі № 916/3156/17 дійшла висновку, що визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Приймаючи до уваги наведене вище, позовні вимоги в частині стягнення із ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за комісією в розмірі 12517 грн 10 коп задоволенню не підлягають.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати, пов`язані зі сплатою судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (66,86%) в розмірі 1619 грн 62коп.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

На підтвердження розміру витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги адвоката позивачем надано копію договору про надання правової (правничої) допомоги № 0206 від 02.06.2025 року (а.с.33 на звороті), акт №226 наданих послуг правової (правничої) допомоги від 09.06.2025 року (а.с.33), детальний опис наданих послуг до акту № 226 наданих послуг правової (правничої) допомоги за договором від 02.06.2025 року (а.с.32 на звороті), зі змісту яких вбачається, що розмір витрат позивача на оплату правничої допомоги у складає 7000 грн.00 коп.

Згідно ч.5 ст.137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

На підставі поданих позивачем доказів та враховуючи обґрунтованість розміру понесених витрат, а також критерій розумності їх розміру, беручи до уваги конкретні обставини справи, складність даної справи та ціну позову в ній, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд приходить до висновку, що клопотання відповідача ОСОБА_1 про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню і з відповідача на користь позивача слід стягнути на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу 4000 грн 00 коп.

Керуючись ст.ст.4,19,81,89,141,259,263,264,265 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (місцезнаходження: 79029, м.Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд.1. корпус 28, 4-й поверх; ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 35234236) до ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 200181602 від 29.12.2018 року, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 17662 гривні 58 копійок, заборгованості за відсотками в розмірі 7589 гривень 14 копійок, а всього 25251 гривня 72 копійки.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 1619 гривень 62 копійки, та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складений 26 січня 2026 року.

Суддя