Ухвала суду № 133558486, 26.01.2026, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 333/10237/25

Провадження №: 2-о/336/113/2026

УХВАЛА

іменем України

26 січня 2026 року м. Запоріжжя

Суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Петренко Л.В.,

розглянувши матеріали заяви поданої в окремому провадженні у цивільній справі ЄУН 333/10237/25 (провадження № 2-о/336/113/2026) за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області

про встановлення факту, що має юридичне значення, -

встановив:

27 жовтня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Комунарського районного суду м. Запоріжжя із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій просить: 1) встановити факт, що він працював на роботах із шкідливими та важкими умовами праці повний робочий день на посадах, передбачених Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених постановою КМУ № 461 від 24 червня 2016 року (розділ ХХХІІІ, позиція 33), що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, у періоди: - з 10.09.1992 р. по 31.08.2000 р. у ПАТ «Запоріжсталь» на посаді електрогазозварника 3 розряду; з 10.09.2001 р. по 31.10.2002 р. у ЗАТ «Будіндустрія» на посаді електрогазозварника 4 розряду; з 02.07.1991 р. по 27.07.1992 р. на «Автомобільному заводі Комунар» на посаді «сварщик на машинах контактної сварки другого розряду»; з 05.08.2013 р. по 31.03.2016 р. та з 04.04.2016 р. по 10.01.2018 р. у ТОВ «ЗСМУ» на посаді електрогазозварника 4 розряду; з 11.01.2018 р. по 19.09.2019 р. у ТОВ «Метпромбуд Інвест» на посаді електрогазозварника 4 розряду; 2) визнати зазначені періоди пільговим стажем та зарахувати їх до спеціального стажу, що надає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2-2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; 3) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області оформити та видати йому уточнюючу довідку про підтвердження пільгового стажу (за формою додатка 5 до постанови КМУ № 637 від 12.08.1993) для подальшого призначення пенсії на пільгових умовах.

15 січня 2026 року до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя із Комунарського районного суду м. Запоріжжя, за підсудністю визначеною ухвалою судді від 01 грудня 2025 року, надійшла вказана цивільна справа.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено та передано судді Петренко Л.В.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19 січня 2026 року ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про встановлення факту, що має юридичне значення - залишено без руху запропоновано уточнити вимоги, які підлягають розгляду в порядку окремого провадження та відповідно сплати судовий збір.

26 січня 2026 року на виконання ухвали суду заявник подав уточнену заяву в якій просив встановити факт, що він у періоди трудової діяльності, зазначені в заяві, працював повний робочий день на роботах зі шкідливими та важкими умовами праці на посадах електрогазозварювальника та зварювальника на машинах контактного зварювання, які за своїм характером та умовами відносяться до Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженого постановою КМУ № 461 від 24 червня 2016 року.

В обґрунтування заяви заявник зазначає, що згідно із записами у трудовій книжці він працював: з 10.09.1992 р. по 31.08.2000 р. у ПАТ «Запоріжсталь» на посаді електрогазозварника 3 розряду; з 10.09.2001 р. по 31.10.2002 р. у ЗАТ «Будіндустрія» на посаді електрогазозварника 4 розряду; з 02.07.1991 р. по 27.07.1992 р. на «Автомобільному заводі Комунар» на посаді «сварщик на машинах контактної сварки другого розряду»; з 05.08.2013 р. по 31.03.2016 р. та з 04.04.2016 р. по 10.01.2018 р. у ТОВ «ЗСМУ» на посаді електрогазозварника 4 розряду; з 11.01.2018 р. по 19.09.2019 р. у ТОВ «Метпромбуд Інвест» на посаді електрогазозварника 4 розряду.

У зазначені періоди він був безпосередньо зайнятий на роботах з ручного та напівавтоматичного зварювання із застосуванням електродів, флюсів та зварювальних матеріалів, що містять шкідливі речовини не нижче третього класу небезпеки, а також за умов постійного впливу зварювального аерозолю, металевих випарів, підвищених температур та інших небезпечних факторів виробничого середовища.

За своїм характером та умовами зазначені роботи відповідають розділу ХХХІІІ, позиції 33 Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженого постановою КМУ № 461 від 24 червня 2016 року.

Факт виконання робіт у шкідливих та важких умовах праці є юридичним фактом, від якого безпосередньо залежить реалізація його права на пенсійне забезпечення.

Дослідивши матеріали заяви, вважаю, що заявнику ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про встановлення факту, що має юридичне значення, слід відмовити у відкритті провадження з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 19 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку, зокрема, окремого провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (частина перша статті 315 ЦПК України).

Згідно з ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.

Зі змісту заяви та доданих до неї документів слідує, що заявник просить встановити факт, що він працював на роботах із шкідливими та важкими умовами праці повний робочий день на посадах, передбачених Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених постановою КМУ № 461 від 24 червня 2016 року (розділ ХХХІІІ, позиція 33), що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, у періоди: - з 10.09.1992 р. по 31.08.2000 р. у ПАТ «Запоріжсталь» на посаді електрогазозварника 3 розряду; з 10.09.2001 р. по 31.10.2002 р. у ЗАТ «Будіндустрія» на посаді електрогазозварника 4 розряду; з 02.07.1991 р. по 27.07.1992 р. на «Автомобільному заводі Комунар» на посаді «сварщик на машинах контактної сварки другого розряду»; з 05.08.2013 р. по 31.03.2016 р. та з 04.04.2016 р. по 10.01.2018 р. у ТОВ «ЗСМУ» на посаді електрогазозварника 4 розряду; з 11.01.2018 р. по 19.09.2019 р. у ТОВ «Метпромбуд Інвест» на посаді електрогазозварника 4 розряду, про що містяться записи в трудовій книжці.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з абз. 1 п. 2.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правлінням Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи зокрема, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року N 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за N 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року N 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).

Відповідно до п. 1, п. 2 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. N 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з п. 20 Порядку, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5).

У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.

Додатково в довідці наводяться такі відомості:

- стосовно трактористів-машиністів підприємств сільського господарства (в тому числі колгоспів) - про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції;

- стосовно жінок, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами на підприємствах сільського господарства (в тому числі в колгоспах) - про виконання встановлених норм обслуговування;

- стосовно жінок, які працюють на вирощуванні, збиранні та післязбиральному обробленні тютюну, - про зайнятість на перелічених роботах протягом повного сезону.

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на територіях, зазначених в абзаці другому пункту 18 цього Порядку, стаж роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

У разі відсутності правонаступника, а також у разі знищення архівів у зв`язку з воєнними (бойовими) діями підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи, а також до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням із Мінсоцполітики та Мінфіном.

Відповідно до п. 26 Порядку, у судовому порядку встановлюється лише факт приналежності документа, що підтверджує трудовий стаж, якщо ім`я, по-батькові та прізвище, які зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по-батькові або прізвищем особи за паспортом або свідоцтвом про народження.

Тобто, встановлення фактів наявності трудового стажу здійснюється органами ПФУ і не можуть розглядатися у порядку цивільного судочинства заяви про встановлення фактів трудового стажу, а відмова відповідного органу у встановленні таких фактів може бути оскаржена заінтересованою особою до адміністративного суду.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 04.09.2019 у справі №198/623/18 та від 10.06.2020 у справі №347/576/18.

З урахуванням наведеного питання встановлення факту наявності трудового стажу не підлягає судовому розгляду, а повинне вирішуватись у позасудовому порядку відповідно до встановленої законодавством процедури.

Так, Верховний Суд в постанові від 10 червня 2020 року у справі 347/576/18 (провадження № 61-45995св18) вказав, що встановлення факту наявності трудового стажу для призначення пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України під час прийняття рішення про призначення пенсії, а рішення вказаного органу щодо її призначення підлягає оскарженню у встановленому законом порядку.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 04 вересня 2019 року у справі № 198/623/18 (провадження № 14-369цс19), та відповідає практиці Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду (постанови: від 10 березня 2020 року у справі № 556/132/18 (провадження № 61-44101св18), від 13 листопада 2019 року у справі № 559/2652/16-ц (провадження № 61-28244св18), від 11 вересня 2019 року у справі № 401/2020/17-ц (провадження № 61-3570св19), від 24 жовтня 2019 року у справі № 523/30/17 (провадження № 61-12771св18), від 03 липня 2019 р. у справі № 433/3/16-ц (провадження № 61-34913св18), від 10 червня 2020 року у справі № 347/576/18 (провадження № 61-45995св18), від 20 березня 2024 року у справі 125/569/23 (провадження № 61-10675св23) тощо.

Заяви про встановлення фактів трудового стажу не можуть розглядатися у порядку цивільного судочинства. Відмова відповідного органу (в даному випадку - Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області) у встановленні таких фактів може бути оскаржена заявником до адміністративного суду.

Якщо є трудова книжка, однак в записах містяться неточності та такі справи підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства адміністративним судом. Відповідна позиція викладена Верховним Судом в постанові від 21 лютого 2018 року у справі 687/975/17 (адміністративне провадження № К/9901/110/17), в постанові від 30 вересня 2021 року у справі №300/860/17(адміністративне провадження № К/9901/2537/20) тощо.

Відповідно до пункту 12 постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року N 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» при розгляді справи про встановлення відповідно до п. 6 ст. 273 ЦПК факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства.

Заяви про встановлення із зазначених підстав факту належності особі вироку або рішення суду, квитка про членство в об`єднанні громадян, військового квитка, посвідчення до ордена або медалі, паспорта, чи свідоцтв, що їх видають органи реєстрації актів громадянського стану, та інших документів, що посвідчують особу, не підлягають розгляду в порядку, передбаченому главою 37 ЦПК, оскільки ці питання вирішуються органом, який видав документ. Судами також не встановлюється тотожність особи. Разом з тим, на підставі п. 6 ст. 273 ЦПК суд може встановлювати факти належності особі документів, які не відносяться до таких, що посвідчують особу, наприклад, довідок про поранення чи перебування у госпіталі у зв`язку з пораненням, повідомлення військових частин, військкоматів і інших органів військового управління про загибель чи пропажу без вісті в зв`язку з обставинами військового часу, а також заповіту, страхового свідоцтва (полісу), ощадної книжки, трудової книжки, іншого документа про трудовий стаж.

Заявник просить встановити факт, що він працював на роботах із шкідливими та важкими умовами праці повний робочий день на посадах, передбачених Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених постановою КМУ № 461 від 24 червня 2016 року.

Установлений нормативно-правовими актами порядок призначення пенсії за віком на пільгових умовах передбачає і встановлення органом ПФУ відповідного факту, а рішення вказаного органу у разі незгоди з ним підлягає оскарженню у встановленому законом порядку.

У постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 161/4728/19 викладено висновок про те, що «встановлений законом порядок призначення пенсії на пільгових умовах передбачає також встановлення органом Пенсійного фонду України факту наявності відповідного трудового стажу, а рішення вказаного органу щодо призначення чи не призначення такої пенсії підлягає оскарженню у встановленому законом порядку».

Верховний Суд у постанові від 29 березня 2023 року у справі № 638/5047/21 зазначив, що «спори щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсій та інших соціальних виплат, є публічно-правовими, виникли з публічно-правових відносин за участю органу державної влади як суб`єкта владних повноважень, тому повинні розглядатися у порядку адміністративного судочинства… Тому суд апеляційної інстанції зробив обґрунтований висновок, що між сторонами має місце публічно-правовий спір, пов`язаний зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій з приводу нарахування та виплати пенсії позивачу, а отже такий спір повинен розглядатися у порядку адміністративного судочинства».

У постанові Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 336/1272/19 зазначено, що «порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній передбачає можливість лише встановлення судом факту належності документа, що підтверджує трудовий стаж, якщо зазначені в ньому прізвище, ім`я та по батькові не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові особи за паспортом або свідоцтвом про народження. В усіх інших випадках підтвердження наявного трудового стажу здійснюється підрозділами Пенсійного фонду України під час прийняття рішення про призначення пенсії, яке (рішення) може бути предметом оскарження у встановленому законом порядку. Заяви про встановлення фактів трудового стажу не можуть розглядатися в порядку цивільного судочинства. Відмова відповідного органу у встановленні таких фактів може бути оскаржена заінтересованою особою до адміністративного суду».

Верховний Суд у постанові від 25 травня 2022 року у справі № 363/1099/21 вказував, що «у судовому порядку не може бути встановлений факт наявності трудового стажу, оскільки встановлення такого факту здійснюється органами Пенсійного фонду України в позасудовому порядку, відмова цього органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до адміністративного суду».

У постанові Верховного Суду від 27 серпня 2021 року у справі № 947/14019/20 викладено висновок про те, що «встановлення факту наявності трудового стажу для призначення пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України під час прийняття рішення про призначення пенсії, а рішення вказаного органу щодо її призначення підлягає оскарженню у встановленому законом порядку. Заяви про встановлення фактів трудового стажу не можуть розглядатися у порядку цивільного судочинства. Відмова відповідного органу у встановленні таких фактів може бути оскаржена заінтересованою особою до адміністративного суду. З урахуванням наведеного питання встановлення факту наявності трудового стажу не підлягає судовому розгляду.

За таких обставин суддя дійшов до висновку про те, що в окремому провадженні не може бути встановлений факт наявності трудового стажу, оскільки встановлення такого факту здійснюється органами Пенсійного фонду України, а не в судовому порядку.

Отже, заява про встановлення факту трудового стажу для призначення пенсії не може розглядатися у порядку цивільного судочинства.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Як передбачено законодавцем у ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст.4 КАС України, публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Відповідно до роз`яснень наданих судам у п.3 Постанови пленуму ВАСУ «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» від 20.05.2013 № 8, суди повинні звертати увагу на те, що спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб`єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.

Для цілей і завдань адміністративного судочинства владну управлінську функцію необхідно розуміти як діяльність усіх суб`єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

ПФУ (його територіальні органи) є суб`єктом владних повноважень, наділеним владними управлінськими функціями у сфері пенсійного забезпечення.

Відповідно до частини другої статті 12 КАС України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи, а згідно з пунктом 3 частини шостої цієї ж статті для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Частиною першою ст. 5 КАС України передбачено право кожної особи звернутися до адміністративного суду, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, визначено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Якщо вирішення спору має відбуватися в позовному провадженні за правилами адміністративного судочинства, то згідно з вимогами пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження.

З огляду на встановлені у справі обставини та наведені вимоги закону, враховуючи постанову Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 287/167/18-ц провадження № 14-505 цс 19, у випадку якщо справа підлягає розгляду в порядку іншого судочинства, ніж подано заяву про встановлення факту, що має юридичне значення, то суд відмовляє у відкритті провадження або закриває провадження у справі, якщо провадження у справі було відкрито, суд приходить до висновку про необхідність відмовити у відкритті провадження на підставі пункту 1 частин 1 статті 186 ЦПК України так як подана заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки суд вбачає спір, який має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

Керуючись ст.ст. 19, 186 ч. 1 п. 1, 258-261, 293, 315, 318, 353-355 ЦПК України, суддя -

постановив:

Відмовити у відкритті провадження в цивільній справі ЄУН 333/10237/25 (провадження № 2-о/336/113/2026), в порядку окремого провадження, за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про встановлення факту, що має юридичне значення.

Роз`яснити заявнику, що спір заявника з приводу наявності підстав для призначення пенсії за віком на пільгових умовах і встановлення необхідних для призначення пенсії юридичних фактів належить до юрисдикції адміністративного суду.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя: