Ухвала суду № 133558397, 26.01.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/422/26

н/п 2/953/1558/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2026 р. Суддя Київського районного суду м. Харкова Шаренко С.Л., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", третя особа Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ КБ "Приватбанк", третя особа Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Вирішуючи питання щодо можливості відкриття провадження у справі, суддя зважає на наступне.

Дослідивши матеріали справи суддею встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам ст. ст. 175, 177 ЦПК України, з наступних підстав.

Згідно із ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів", споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону, послуга це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

В рішенні Конституційного Суду України № 12-рп/2013 від 28 листопада 2013 року, яке є остаточним та обов`язковим до виконання на території України, також зазначено, що перелік суб`єктів, які звільняються від сплати судового збору за подання позову, визначено у статті 5 Закону України "Про судовий збір" і цей перелік є вичерпним.

Як роз`яснено в п. 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України № 5 від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" (з наступними змінами), при пред`явленні позову про визнання виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави таким, що не підлягає виконанню, а також позову про визнання недійсним кредитного договору, договорів іпотеки, застави, поруки без застосування наслідків їх недійсності розмір судового збору обчислюється із ставок, встановлених законом за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, оскільки такі вимоги не є майновими та не підлягають грошовій оцінці. При цьому підлягає застосуванню положення частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" при пред`явленні позову споживачем.

Позивачем оскаржується виконавчий напис нотаріуса про стягнення заборгованості, яка виникла за договором кредиту.

Відповідно до п. 22 ст. 1 Закону України "Про захист прав споживачів" (з наступними змінами), споживач - фізична особа, яка придбає, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. При цьому Законом України № 1734-УІІІ від 15.11.2016 виключений п. 23 зазначеної статті, який визначав термін споживчого кредиту.

Вчинення виконавчого напису нотаріусом - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум. При цьому нотаріус не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх та не вирішує по суті питань права, а лише підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Порядок вчинення нотаріусами виконавчих написів регулюється Законом України "Про нотаріат" та Порядком вчинення нотаріальних дій.

Отже, норми Закону України "Про захист прав споживачів" не поширюються на правовідносини, що виникають з приводу визнання виконавчого напису нотаріусу таким, що не підлягає виконанню.

У спірних правовідносинах позивачем оскаржується виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом про звернення стягнення заборгованості, яка виникла за договором, а не звернення стягнення на предмет іпотеки/застави.

Таким чином, у даному випадку, позивач не може керуватися ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів", згідно якої споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав, у зв`язку з чим позивачем не було сплачено судовий збір.

Споживачем, права якого захищаються на підставі Закону України "Про захист прав споживачів", є лише громадянин (фізична особа), котрий придбає, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб. Закон України "Про захист прав споживачів" регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи громадянином-підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємництва.

Предметом спору у даній позовній заяві є визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис нотаріуса.

Вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше.

Таким чином, норми Закону України "Про захист прав споживачів" не поширюються на правовідносини, що виникають з приводу визнання виконавчого напису нотаріусу таким, що не підлягає виконанню.

Позивач ОСОБА_1 зазначив, що згідно ч. 3 ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів" він звільнений від сплати судового збору, як споживач фінансових послуг.

Проте, у Постанові Верховного Суду від 26.02.2020 у справі № 643/2870/18 (провадження № 61-4126св19) зазначено, що "позов про визнання виконавчого напису про стягнення заборгованості за кредитним договором таким, що не підлягає виконанню, стосується кредитних правовідносин. У випадку пред`явлення такого позову споживачем фінансових послуг підлягає застосуванню положення частини 3 статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів".

Враховуючи, що позовна вимога позивача про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, стосується кредитних правовідносин, а не фінансових послуг, положення частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" не підлягає застосуванню, а тому посилання позивача на ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів", відповідно до якої споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав, є безпідставними. Оспорюваний позивачем виконавчий напис, вчинений на виконання договору кредиту, не є споживчим договором в розумінні п. 7 ч. 1 Закону України "Про захист прав споживачів".

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір", ставка судового збору за подання позовної заяви про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, станом на день подання позовної заяви, становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 1331,20 гривень.

У зв`язку з вищезазначеним, суд дійшов до висновку, що підстави для звільнення позивача від сплати судового збору відсутні.

За таких обставин, є за необхідне надати позивачу строк для усунення вищевказаних недоліків позовної заяви, а саме: надати документ, що підтверджує сплату позивачем судового збору та надати відповідний документи про сплату судового збору до суду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. У разі не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачу.

Враховуючи викладене, позовну заяву на підставі ст. 185 ЦПК України слід залишити без руху, як таку, що подана без додержання вимог ст. ст. 175, 177 ЦПКУ країни, та надати позивачу строк для усунення недоліків.

На підставі викладеного, керуючись Законом України "Про судовий збір", ст. ст. 177, 185, 260 - 261 ЦПК України, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", третя особа Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - залишити без руху.

Роз`яснити, що якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк, виконає вимоги, визначені статтями 175, 177 ЦПК України, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду.

Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві (ч.3 ст. 185 ЦПК України).

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху направити позивачу до виконання.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя С.Л. Шаренко