Рішення № 133557023, 13.01.2026, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №338/1331/25

13 січня 2026 року селище Богородчани

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області в складі головуючого судді Куценка О.О., секретаря судового засідання Двібородчин І.В. за участю: представника позивача адвоката Васютина Я.В. , позивача ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Богородчани цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області про позбавлення батьківських прав,

в с т а н о в и в:

03 жовтня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про позбавлення відповідачки ОСОБА_2 батьківських прав щодо їхнього неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позову зазначає, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 02 серпня 2013 року, від якого народився син. Рішенням Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 02 грудня 2022 року шлюб між сторонами розірвано, а неповнолітнього сина залишено проживати з батьком - позивачем по справі.

Починаючи з липня 2022 року і по цей час позивач самостійно здійснює виховання, утримання, навчання та всебічний розвиток дитини, забезпечує її фізичні, освітні, духовні та медичні потреби. Дитина фактично проживає та зареєстрована за однією адресою із позивачем, що підтверджується даними Реєстру територіальної громади.

Позивач активно бере участь у шкільному житті сина, що підтверджується довідкою навчального закладу, регулярно оплачує його навчання у приватному ліцеї, а також забезпечує спортивний розвиток дитини шляхом відвідування футбольної секції, супроводжує дитину на тренування та змагання, несе відповідні витрати. Медичний супровід дитини також здійснюється виключно позивачем, який звертається до лікаря-педіатра та підписав декларацію з медичним закладом.

Позивач зазначає, що має стабільний дохід від підприємницької діяльності, що дозволяє йому створити належні умови для проживання та розвитку дитини, при цьому він не притягувався до кримінальної відповідальності та не має судимостей.

Водночас відповідачка, за твердженням позивача, протягом тривалого часу фактично самоусунулась від виконання батьківських обов`язків: не бере участі у вихованні та утриманні дитини, не цікавиться її навчанням, станом здоров`я, розвитком, не підтримує зв`язку з дитиною, проживає за межами України та створила нову сім`ю. Така поведінка, на переконання позивача, є свідомим та винним ухиленням від виконання батьківських обов`язків.

Орган опіки та піклування Служба у справах дітей Тлумацької міської ради - за результатами розгляду питання дійшов висновку про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав, що оформлено відповідним письмовим висновком, який, на думку позивача, відповідає найкращим інтересам дитини.

Посилаючись на положення Сімейного кодексу України, Закону України «Про охорону дитинства», Конвенції про права дитини, практику Європейського суду з прав людини та Верховного Суду, позивач вважає, що подальше збереження формального статусу матері за відсутності реального виконання батьківських обов`язків суперечить інтересам дитини.

У зв`язку з наведеним позивач просить суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо неповнолітнього сина ОСОБА_3 , як винятковий, але необхідний захід захисту прав та найкращих інтересів дитини.

Ухвалою від 07 жовтня 2025 року було відкрито провадження по справі.

Ухвалою суду від 03 листопада 2025 року було закрито підготовче провадження у справі та справа призначена до судового розгляду.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Васютин Я.В. доводи позову підтримали, не заперечували проти заочного розгляду справи за відсутності відповідача.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання повторно не з`явилась про причини неявки суд не повідомила, про час та місце судового розгляду повідомлялась належним чином, відзив на позовну заяву не подала. Судом ухвалено проводити розгляд справи за відсутності відповідача.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Служби у справа дітей Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області Януш Р. проти позову не мала заперечень. Просила провести судовий розгляд за відсутності представника третьої особи.

Суд, вислухавши учасників, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку про те, що позов не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що 02 серпня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції, актовий запис № 1043. Від шлюбу у сторін народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зазначені обставини підтверджуються копією свідоцтва про народження дитини та даними, наведеними в позовній заяві(а.с.5,8).

Рішенням Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 02 грудня 2022 року у цивільній справі № 338/1125/22 шлюб між сторонами розірвано. Після розірвання шлюбу неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 залишено проживати з батьком - ОСОБА_1 (а.с.8).

Матеріалами справи встановлено, що малолітній ОСОБА_3 зареєстрований та фактично проживає разом із батьком, що підтверджується Витягом № 2025/0133145543 від 11.09.2025 з Реєстру територіальної громади про адресу місця проживання позивача; Витягом № 2025/013314427 від 11.09.2025 з Реєстру територіальної громади про адресу місця проживання дитини (а.с.6,7).

Суд вважає доведеними обставини, щодо фактичного здійснення позивачем повного догляду, виховання та забезпечення потреб дитини.

Згідно довідки № 01/07-25 від 11.07.2025, виданої ТОВ «Приватний ліцей «УНІКУМ» (м. Київ), позивач як батько учня 2 класу: приводить і забирає дитину зі школи, підтримує постійний контакт із класним керівником, відвідує батьківські збори, контролює навчання та дозвілля дитини.

Також поданими платіжними інструкціями підтверджується, що позивач здійснював регулярну оплату за навчання дитини у зазначеному закладі за період 01.10.2024 - 01.10.2025 роки на загальну суму 106 950,00 грн.

Відповідно до довідки дитячого спортивного клубу «АВС ACTIVITY» від 14.07.2025, позивач забезпечує систематичне відвідування дитиною футбольної секції, регулярно супроводжує на тренування та змагання, підтримує контакт із тренерами, є основним дорослим, відповідальним за участь дитини у спортивному житті секції.

Факт оплати спортивних занять підтверджується платіжними інструкціями за період 01.01.2025 - 01.10.2025 роки на загальну суму 17 500,00 грн.

З відповіді № 347/60 від 17.07.2025 року КНП «Центр первинної медичної і консультативно-діагностичної допомоги» на адвокатський запит вбачається, що за наданням медичної допомоги неповнолітньому ОСОБА_3 з моменту підписання декларації з лікарем і по теперішній час звертається батько - ОСОБА_1 .

Також матеріалами справи встановлено, що Позивач здійснює підприємницьку діяльність з 2012 року, має стабільний дохід, що дає змогу забезпечити належні умови утримання та розвитку дитини, що підтверджується: Витягом № 48577 від 11.09.2025 з реєстру платників єдиного податку; податковою декларацією платника єдиного податку - фізичної особи підприємця за 2024 рік.

Також із Витягу з інформаційно-аналітичної системи Департаменту інформатизації МВС станом на 01.10.2025 вбачається, що позивач до кримінальної відповідальності не притягувався, судимості не має та в розшуку не перебуває.

З матеріалів справи та висновку органу опіки суд установив, що відповідачка не бере участі у вихованні та утриманні дитини, не здійснює належного піклування про її навчання, стан здоров`я та розвиток.

Так, у висновку органу опіки та піклування зазначено, що питання позбавлення батьківських прав розглянуто 01.09.2025 на засіданні комісії з питань захисту прав дитини. Встановлено, що вихованням дитини фактично займається батько, оскільки у матері є інша сім`я, і вона проживає за межами території України. Відповідачка була відсутня на засіданні комісії, проте в телефонній розмові повідомила, що не заперечує щодо позбавлення її батьківських прав. Згідно листа служби у справах дітей Солотвинської селищної ради від 28.08.2025 № 316/01-07 відповідачка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , однак фактично не проживає там кілька років, а її місце проживання невідоме. Орган опіки та піклування Тлумацької міської ради за результатами розгляду матеріалів і обставин, пов`язаних з життям та вихованням дитини, дійшов висновку про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як такого, що відповідає інтересам дитини.

Вказані обставини підтверджується висновком № 1172 від 09.09.2025 року Виконавчого комітету Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області (а.с.35).

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Стаття 9 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі Конвенція про права дитини), ратифікованої Україною згідно з постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-III «Про охорону дитинства» (далі Закон № 2402-III) виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону № 2402-III).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України (далі СК України) мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення наведених положень статті 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках за доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Під час вирішення такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише за наявності вини у діях батьків.

Такий підхід узгоджується з усталеними правовими висновками Верховного Суду, відповідно до яких суд у виняткових випадках, навіть за наявності певних недоліків у виконанні батьківських обов`язків, може відмовити в позові про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини та поклавши на орган опіки і піклування контроль за виконанням батьківських обов`язків.

ЄСПЛ у своїй практиці наголошує, що втручання держави у сімейне життя шляхом застосування заходів, які спричиняють розрив сімейних зв`язків, має бути пропорційним, обґрунтованим суттєвими й достатніми причинами та здійснюватися після ретельної оцінки обставин (зокрема, рішення у справах «Хант проти України», «Мамчур проти України»). При цьому основні інтереси дитини є надзвичайно важливими: як правило, у найкращих інтересах дитини - збереження сімейних зв`язків, окрім випадків, коли сім`я є явно неблагополучною або існує реальна загроза для дитини.

Як установлено судом, сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 02.12.2022 у справі № 338/1125/22 шлюб між сторонами розірвано, а дитину залишено проживати з батьком. Дитина фактично проживає з позивачем; позивач здійснює її утримання, навчання та медичний супровід, що підтверджується наданими довідками навчального закладу, спортивної секції, відповіддю медичного закладу, а також платіжними документами про оплату навчання та занять дитини.

Разом з тим предметом доказування у цій категорії справ є не лише факт окремого проживання батьків чи нерівномірність участі у вихованні, а доведеність саме винного ухилення від виконання батьківських обов`язків у такому ступені, який робить виправданим застосування найсуворішого заходу - позбавлення батьківських прав (статті 164, 166 СК України), з урахуванням принципу пропорційності та найкращих інтересів дитини.

Докази, на які посилається позивач, безперечно підтверджують, що фактичне виховання та забезпечення дитини здійснює батько, а участь матері у житті дитини є недостатньою. Однак з матеріалів справи судом не встановлено таких виключних обставин, які б свідчили про: наявність з боку матері реальної загрози для життя, здоров`я чи психічного розвитку дитини; жорстоке поводження з дитиною, насильство, експлуатацію, хронічний алкоголізм/наркоманію чи інші обставини, що об`єктивно унеможливлюють збереження сімейного зв`язку; вжиття до відповідачки до звернення з цим позовом гнучких/менш суворих заходів впливу, спрямованих на спонукання її до належного виконання батьківських обов`язків (визначення способу участі у вихованні, встановлення графіка спілкування, вирішення питання матеріальної участі, взаємодія через орган опіки тощо) та їх неефективність.

Висновок органу опіки та піклування № 1172 від 09.09.2025 про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав, відповідно до частин п`ятої, шостої статті 19 СК України, має рекомендаційний характер і підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами. Суд враховує зазначений висновок, проте виходить з того, що сам по собі висновок органу опіки не замінює необхідності встановлення судом наявності достатніх, переконливих і виняткових підстав для позбавлення батьківських прав як крайнього заходу.

Суд також бере до уваги, що, за даними висновку органу опіки, відповідачка у телефонній розмові повідомила про відсутність заперечень щодо позбавлення її батьківських прав. Разом з тим згода/байдужість одного з батьків до такого наслідку сама по собі не може бути визначальною, оскільки позбавлення батьківських прав є заходом, що зачіпає насамперед права та інтереси дитини, а не лише диспозицію дорослих учасників спору. Суд не може підміняти оцінку необхідності і пропорційності такого втручання формальним волевиявленням батька чи матері.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що на цьому етапі застосування такого найсуворішого заходу як позбавлення відповідачки батьківських прав не ґрунтується на суттєвих і достатніх причинах, не доведено неможливості зміни поведінки відповідачки у кращий бік та не доведено, що менш суворі заходи є неефективними. Відтак позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Водночас встановлені судом обставини свідчать про неналежне ставлення відповідачки до виконання батьківських обов`язків, що суперечить вимогам статей 150, 155 СК України та не відповідає інтересам дитини. З огляду на це, керуючись підходом, сформульованим Верховним Судом, суд вважає за необхідне: попередити відповідачку - ОСОБА_2 про недопустимість самоусунення від виконання батьківських обов`язків щодо сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та про необхідність змінити ставлення до участі у вихованні, спілкуванні та забезпеченні потреб дитини.

Суд окремо роз`яснює, що ігнорування відповідачкою попередження суду та подальше невиконання батьківських обов`язків може за наявності належних і достатніх доказів у майбутньому бути враховане судом як обставина, що підтверджує винне ухилення від виховання дитини та може слугувати підставою для застосування заходів, передбачених законом, у тому числі за статтею 164 СК України.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 10-13,76,77-80,81, 82, 89,141, 229, 263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

В задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виконання своїх обов`язків по вихованню сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Повний текст судового рішення складено 23 січня 2026 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Третя особа: Служба у справах дітей Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області, Код ЄДРПОУ 44000853, адреса місцезнаходження юридичної особи: вул. Макуха, 12 м. Тлумач, Івано-Франківського району Івано-Франківської області, 78001.

Суддя :