Ухвала суду № 133556845, 21.01.2026, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 225/352/22

Провадження № 1-кп/206/48/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2026 року Самарський районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого суді ОСОБА_1 ,

при секретареві ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12021052220000605 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 3 ст. 187 Кримінального кодексу України,

за участю:

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Самарського районного суду міста Дніпра перебуває кримінальне провадження № 12021052220000605 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 3 ст. 187 КК України.

В судовому засіданні прокурором Донецької обласної прокуратури ОСОБА_4 було долучено постанову Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Краматорську про закриття кримінального провадження № 12021052220000605 від 02 грудня 2025 року. Дане кримінальне провадження закрито у зв`язку з відсутністю в діях працівників відділення поліції № 1 Бахмутського РУП ГУНП в Донецькій області або інших співробітників правоохоронних органів складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК України.

Крім того, в судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження застосування обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_3 , яке обґрунтував тим, що ухвалою суду від 08 грудня 2025 року обвинуваченому ОСОБА_3 продовжено раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 05 лютого 2026 року. Прокурор вважав за доцільне, на час судового розгляду, продовжити у відношенні ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Зазначив, що продовжують існувати ризики, передбачені п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а в обґрунтованість продовження запобіжного заходу стосовно ОСОБА_3 , покладається необхідність попередження можливості переховуватися від суду, а також вчинення іншого кримінального правопорушення. З метою попередження можливості переховуватися від суду, а також вчинення іншого кримінального правопорушення, необхідно останньому продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Підставами вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду є те, що останній достовірно розуміє, що у разі доведення судом його провини у скоєнні вказаного злочину, йому може бути призначене покарання у вигляді позбавлення волі, і усвідомивши суворість покарання за вчинений злочин, наслідки та ризик втечі для обвинуваченого у цьому випадку можуть бути визнаними як менш небезпечними ніж покарання і процедура його виконання. Обвинувачений ОСОБА_3 раніше не однаразово судимий за вчинення, у тому числі, корисливих злочинів. На даний час йому інкриміновано вчинення особливо тяжкого корисливого злочину через незначний час після звільнення з місць позбавлення волі. З огляду на викладене, ризик вчинення обвинуваченим нового кримінального правопорушення залишається актуальним і на даний час ступень його не зменшується. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_3 забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Враховуючи вищевикладене, прокурор просив продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.

Не погоджуючись із клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_3 були надані суду письмові заперечення до нього. Заперечення обвинуваченого обґрунтовані тим, що клопотання прокурора носять шаблонний та формальний характер. Клопотання прокурора повністю повторюється з попередніми клопотаннями, які подаються прокурором кожні два місяці та не містять жодної нової обставини, котрі б підтверджували наявність актуальних ризиків; обґрунтовували необхідність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою; пояснювали, чому вказані у клопотанні прокурора ризики зберігалися впродовж 4 років. Також, клопотання не відповідає вимогам КПК України, оскільки продовження запобіжного заходу допускається тільки при наявності нових, конкретних та доведених обставин, а не по інерції або по шаблону. Заявлені прокурором ризики є абстрактними та недоведеними. Прокурор в своєму клопотанні посилається на стандартний перелік ризиків передбачених п. 1, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, однак прокурором не наданого жодного підтвердження, яким чином обвинувачений міг би це зробити та чому такі ризики не були реалізовані за 4 роки, чому вони продовжують зберігатися саме зараз. Абстрактні припущення прокурора не можуть служити обставинами для позбавлення волі ОСОБА_3 . Щодо порушення принципу розумності строку тримання під вартою обвинувачений зазначив, що він знаходиться під вартою вже 4 роки, що є черезмірним та винятковим строком. Тримання під вартою не може компенсувати неефективність або затягування процесу зі сторони держави. Сторона обвинувачення не вказує, чому неможливо застосувати запобіжний захід у вигляді: домашнього арешту, особистого зобов`язання, електронних засобів контролю. Позбавлення волі є крайньою мірою, а не стандартною практикою. Щодо порушення права на свободу та особисту недоторканість обвинувачений зазначив, що продовження тримання під вартою при відсутності нових обставин, при шаблонних доводах прокурора та при затягуванні процесу по причинам, не залежних від обвинуваченого, порушують фундаментальне право на свободу та свідчить про відсутність ефективного судового контролю. Враховуючи вищевикладене, обвинувачений ОСОБА_3 просив суд відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Обрати йому більш м`який запобіжний захід не пов`язаний із позбавленням волі у вигляді домашнього арешту та електронного контролю. У випадку прийняття іншого мотивованого рішення, просив докладно викласти в ухвалі суду конкретні обставини та докази, підтверджуючі необхідність подальшого тримання під вартою.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 підтримав клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 та просив його задовольнити з наведених в ньому підстав. Щодо наданих письмових заперечень обвинуваченого ОСОБА_3 , в яких також викладено клопотання про заміну запобіжного заходу обвинуваченому на більш м`який, просив відмовити.

Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечував щодо заявленого прокурором клопотання про продовження відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та зазначив, що клопотання прокурора є формальним та кожні два місяці прокурорами подаються аналогічні клопотання, які не відповідають вимогам КПК України.

Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримав свого підзахисного ОСОБА_3 .

Заслухавши думку прокурора, заперечення обвинуваченого та його захисника, дослідивши клопотання прокурора, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Відповідно до ст. 176 КПК України тримання під вартою є одним з різновидів запобіжних заходів. Запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування та до початку підготовчого судового засідання - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Положеннями ст. 178 КПК України визначено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Погоджуючись з доводами прокурора про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд в першу чергу враховує те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 3 ст. 187 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до особливо тяжких злочинів, у зв`язку із чим є підстави вважати, що ОСОБА_3 усвідомлюючи про покарання яке йому загрожує може переховуватись від суду.

Про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України вказує те, що ОСОБА_3 раніше був неодноразово засуджений за вчинення злочинів, зокрема і тяжких. Також, ОСОБА_3 не має постійного джерела доходів, тому для отримання грошових коштів для існування може продовжити вчиняти корисливі злочини.

Неможливість застосування альтернативного запобіжного заходу, як то домашній арешт, про що просив обвинувачений та його захисник, обумовлюється тим, що ОСОБА_3 має місце реєстрації свого проживання за адресою АДРЕСА_1 , що є на даний час окупованою територією, а тому такий вид запобіжного заходу не забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

За таких обставин, суд погоджується з тим, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти вказаним ризикам, а тому, з метою їх запобігання та виконання рішення суду, з урахуванням вимог ст. 183 КПК України, суд вважає за необхідне продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Разом з тим, враховуючи ту обставину, що у даному кримінальному провадженні допитано обвинуваченого, потерпілого та свідків, а також було досліджено матеріали кримінального провадження, тобто проведено майже всі процесуальні дії, однак захисник та обвинувачений просили суд надати їм час на ознайомлення з результатами перевірки ДБР щодо недозволених методів відносно ОСОБА_3 , суд вважає за доцільне продовжити запобіжний захід останньому.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Таким чином, задовольняючи клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд вважає правильним не визначати розмір застави, оскільки інкримінований ОСОБА_3 злочин полягає в нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаним із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, та з погрозою застосування такого насильства (розбій), з проникненням у житло, вчинений групою осіб.

Продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки по справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Задовольняючи вказане клопотання, суд акценту увагу на тому, що обвинувачений та захисник мають право оскаржити в апеляційному порядку прийняте рішення щодо продовження запобіжного заходу, однак таким правом не користувались на протязі всього часу розгляду справи.

Керуючись ст. ст. 177, 182, 197, 331, 350, 376 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 задовольнити.

Строк тримання під вартою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити на 60 діб, а саме до 21 березня 2026 року, без визначення розміру застави.

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою відмовити.

Повний текст ухвали складено 23 січня 2026 року.

Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Головуючий суддя ОСОБА_1