Ухвала суду № 13355615, 28.09.2010, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2010 року № 4181/09/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого судді Любашевського В.П.

суддів Багрія В.М.

Заверухи О.Б.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові справу

за апеляційною скаргою Луцької обєднаної державної податкової інспекції на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2008 року у справі за позовом Луцької обєднаної державної податкової інспекції до Товариства з обмеженою відповідальністю «Неріс Україна» про застосування адміністративного арешту активів у вигляді зупинення операцій на рахунку платника податків, -

В С Т А Н О В И Л А:

Луцька об'єднана державна податкова інспекція звернулася у Волинський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Неріс Україна» про застосування адміністративного арешту активів у вигляді зупинення операцій на рахунку платника податків.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2008 року у задоволенні адміністративного відмовлено. При цьому, постанова суду мотивована тим, що відповідно до п. п. 9.1.1 п. 9.1 ст. 9 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» адміністративний арешт активів платника податків є виключним способом забезпечення можливості погашення його податкового боргу, відповідно до п. п. 9.3.9 п. 9.3 ст. 9 цього Закону арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється за заявою податкового органу виключно на підставі рішення суду в порядку, передбаченому законодавством, а згідно із п. п. «г» п. п. 9.1.2 п. 9.1 ст. 9 цього ж Закону, арешт активів може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення. Таким чином, арешт коштів на рахунку платника податку, як виключний спосіб забезпечення можливості погашення його податкового боргу, може бути здійснений на підставі рішення суду у випадку відмови платника податків від проведення документальної перевірки лише за умови наявності у такого платника податків податкового боргу. Оскільки судом першої інстанції встановлено, що відповідач не має податкового боргу, а адміністративний арешт коштів на рахунку платника податків згідно із п. п. 9.1.1 п. 9.1 ст. 9 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є виключним способом забезпечення можливості погашення його податкового боргу, тому суд дійшов до висновку, що з цієї підстави в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції позивач оскаржив її в апеляційному порядку. У апеляційній скарзі просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2008 року та ухвалити нове рішення яким задовольнити позовні вимоги Луцької обєднаної державної інспекції. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги тим, що оскаржуваною постановою порушено п.п. 9.1.2 п. 9.1 ст. 9 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Також судом на думку скаржника не враховано, що однією з підстав, можливих для застосування адміністративного арешту, є відмова від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення, незалежно від того, має платник податків податковий борг перед бюджетами та державними цільовими фондами чи ні.

При розгляді справи, колегія суддів вбачає підстави для її вирішення в порядку письмового провадження, оскільки відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. При цьому, із наявних у матеріалах справи повідомлень про вручення поштових відправлень вбачається, що сторони у справі належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Зясувавши обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду без змін, з наступних підстав:

Розглядаючи справу, суд першої інстанції вірно встановив, що на підставі постанови Рівненського міського суду від 29.08.2008 року Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією було видано наказ № 983 від 23.10.2008 року про проведення позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Неріс Україна» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 04.07.2005 року по 1.10.2008 року, терміном проведення перевірки з 23.10.2008 року по 05.11.2008 року, а також видано направлення на вказану перевірку № 05971 від 23.10.2008 року, яке того ж дня було надано під розписку директору Товариства з обмеженою відповідальністю «Неріс Україна» Антонюк Л.А. Станом на 29.10.2008 року відповідачем жодних бухгалтерських документів для проведення перевірки надано не було. 29.10.2008 року було складено акт №46/2301/32273576 відмови платника податку від допуску до проведення перевірки, в якому зафіксовано факт відмови представника відповідача - директора Антонюк Л.А. допустити до перевірки працівників Луцької об'єднаної державної податкової інспекції, та зазначено, що причину недопуску до проведення перевірки Антонюк Л.А. повідомить в окремому поясненні до 30.10.2008 року, що стверджується поясненнями осіб, які беруть участь у справі, письмовими доказами. Вказане й стало для заявлення позову у справі.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам колегія суддів бере до уваги, що з гідно з п.п. 9.1.1 п. 9.1 ст. 9 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (надалі - Закон України № 2181-III) адміністративний арешт активів платника податків є виключним способом забезпечення можливості погашення його податкового боргу.

З аналізу наведеної норми вбачається, що адміністративний арешт може бути накладено на активи платника податків виключно у випадку наявності податкового боргу у такого платника. Проте, позивачем взагалі не було обґрунтовано свої вимоги наявністю у відповідача податкового боргу, що виключає наявність правових підстав для задоволення його подання шляхом арешту активів відповідача.

Посилання позивача на неправильне застосування судовими інстанціями положень абз. «г» п.п. 9.1.2 п. 9.1 ст. 9 Закону України № 2181-III не може бути визнане аргументованим з огляду на те, що зазначеною нормою передбачено лише підставу за наявності якої може бути застосовано арешт активів платника податків, вказане не виключає обов'язку податкового органу довести факт наявності у платника податку податкового боргу.

Враховуючи вказане, судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам у справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

Зважаючи на викладене, та керуючись ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Луцької обєднаної державної податкової інспекції та Моршинської міської ради залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2008 року у справі № 2-а-877/08 без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особа, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Головуючий суддя В. П. Любашевський

Судді В.М. Багрій

О.Б. Заверуха