Рішення № 133549576, 26.01.2026, Благовіщенський районний суд Кіровоградської області (до 25.04.2025 - Ульяновський районний суд Кіровоградської області)

Благовіщенський районний суд Кіровоградської області

Справа № 402/948/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2026 р. Благовіщенський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді - Ясінського Л.Ю.

секретаря судового засідання - Ільченко Л.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Благовіщенське, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Благовіщенської міської ради Кіровоградської області про зобов`язання вчинити дії, стягнення

упущеної вигоди та моральної шкоди.

В С Т А Н О В И В :

представник позивача ОСОБА_1 адвокат Висіцька Ірина Володимирівна звернулась до Благовіщенського районного суду Кіровоградської області із позовом до Благовіщенської міської ради Кіровоградської області про зобов`язання вчинити дії, стягнення

упущеної вигоди та моральної шкоди, в якому просить:

- зобов`язати Благовіщенську міську раду Кіровоградської області виділити ОСОБА_1 в натурі (на місцевості) частину належної йому земельної частки (паю) площею 1,3888 га за рахунок земельної ділянки комунальної власності Благовіщенської міської ради з кадастровим номером 3525583600:02:000:5101;

- стягнути з Благовіщенської міської ради Кіровоградської області на користь ОСОБА_1 збитки у вигляді упущеної вигоди в сумі 52 560.00 грн (п`ятдесят дві тисячі п`ятсот шістдесят гривень 00 копійок) та 30 000 грн (тридцять тисяч гривень 00 копійок) моральної шкоди;

-для вирішення питання про судові витрати призначити судове засідання після ухвалення рішення у справі.

Позов мотивовано наступним.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 28.11.2023 у справі

№402/438/20 за ОСОБА_1 (надалі Позивач) було визнано в порядку спадкування за законом право на земельну частку (пай) в розмірі 4,38 умовних кадастрових гектарі», що на праві колективної власності належали КСП «Нива» Ульяновського району Кіровоградської області.

Згідно з вищезазначеною постановою суду у справі №402/438/20 Благовіщенська міська рада зобов`язана виконати цю постанову та виділити ОСОБА_1 земельну ділянку із земель запасу (резервного фонду) Кам`янобрідської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області в рахунок такого паю.

З метою виконання вказаної вище постанови Кропивницького

апеляційного суду від 28.11.2023 Благовіщенська міська рада на своїй сорок третій сесії восьмого скликання прийняла рішення від 14.06.2024 № 2247 «Про виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) громадянину ОСОБА_1 », відповідно до якого ОСОБА_1 було виділено в натурі (на місцевості) земельну ділянку (земельну частку (най) у вигляді земельної ділянки з кадастровим номером 3525583600:02:000:2092 площею 2.9912 та для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з земель запасу, яка знаходиться за адресою: Кіровоградська область. Голованівський район, Благовіщенська міська територіальна громада (колишня Кам`янобрідська сільська рада).

Оскільки вказаним вище рішенням від 14.06.2024 Благовіщенська міська рада фактично виділила ОСОБА_1 в рахунок належної йому земельної частки в розмірі 4,38 умовних кадастрових гектарів, що належали на праві колективної власності КСП «Нива» Ульяновського району Кіровоградської області, земельну ділянку площею лише 2.9912 га, що є значно меншою від площі, визначеної у постанові суду, то Позивач вважає, що Відповідач не виконав в повному обсязі своє зобов`язання, визначене в постанові Кропивницького апеляційного суду від 28.11.2023 у справі №402/438/20.

На думку Позивача, неналежне виконання Відповідачем постанови

Кропивницького апеляційного суду від 28.11.2023 у справі №402/438/20

порушує права Позивача щодо здійснення його права власності на вказану

вище земельну частку (пай) та завдало Позивачу збитків у вигляді доходів, які він міг би реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушене (упущена вигода), завдана моральна шкода, а тому з метою захисту своїх прав та інтересів позивач змушений звернутися до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 04 вересня 2025 року справу прийнято до провадження, відкрито провадження в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 02.10.2025 року.

02.10.2025 року до суду представником відповідача подано відзив на позов, в якому відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог.

Заперечення мотивоване наступним.

В постанові Кропивницького апеляційного суду від 28.11.2023 року у

справі №402/438/20 зазначено наступне: «Виділити

ОСОБА_1 земельну ділянку із земель запасу (резервного фонду) Кам`янобрідської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області в рахунок такого паю».

На виконання постанови Кропивницького апеляційного суду від 28.11.2023 року та враховуючи ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 30.04.2024 року у справі №402/438/20Благовіщенською міською радою, було прийнято рішення № 2247 від 14 червня 2024 року «Про виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) громадянину ОСОБА_1 » та виділено земельну ділянку з кадастровим номером 3525583600:02:000:2092 площею 2,9912 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код згідно КВЦІІЗ - 01.01), по угіддях - рілля (код згідно КВЗУ - 001.01), із земель запасу, яка була сформована та знаходиться в адміністративних межах колишньої Кам`янобрідської сільської ради, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та ніким не обтяжена.

Згідно Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08.08.1995 року №720/95 розміри земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах визначаються виходячи з вартості земельної частки (паю) та середньої грошової оцінки одного гектара сільськогосподарських угідь для даного підприємства, кооперативу, товариства.

Згідно інформації відділу №1 Управління забезпечення реалізації

державної політики у сфері земельних відносин ГУ Держгеокадастру у

Кіровоірадській області від 28.11.2051 №18-22-0.555,1-2690/290-24 середній розмір земельної частки (паю) на території Благовіщенської міської територіальної громади, Голованівського району, Кіровоірадської області, с. Кам`яний Брід, за межами населеного пункту становить 3,70 фізичних гектарів.

Враховуючи вищезазначене, розглянувши заяву громадянина ОСОБА_1 , Благовіщенська міська рада прийняла рішення «Про надання згоди на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності кадастровий номер 3525583600:02:000:5101» № 2522 від 18 грудня 2024 року.

Таким чином, Благовіщенська міську раду просить відмовити у

задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Задоволення позовних вимог зобов`яже відповідача повторно виділити земельну ділянку у власність, що є неприпустимим.

17.10.2025 року представник відповідача адвокат Висіцька І.В. подала до суду відповідь на відзив, в якому зазначила наступне.

Позивач вважає, що суд першої інстанції не повинен враховувати вказаний відзив при ухваленні рішення у справі № 402/948/25, оскільки такий відзив був поданий Відповідачем з порушенням строків, визначених Благовіщенським районним судом Кіровоградської області в ухвалі від 04.09.2025 у справі № 402/948/25, а причини пропуску строку на подання відзиву взагалі в ньому не вказані.

При цьому, ознайомившись із доводами відзиву, Позивач також наголошує, що вважає викладену у ньому позицію Відповідача безпідставною та такою, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства та не відповідає фактичним обставинам справи. Відтак Позивач повідомляє, що доводи Відповідача, викладені ним у відзиві у справі № 402/948/25, не визнає у повному обсязі.

Свої твердження Позивач обґрунтовує наступним.

Щодо поновлення строків для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою Благовіщенського районного суду Кіровоградської області від 04.09.2025 у справі № 402/948/25 про відкриття провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Благовіщенської міської ради Кіровоградської області про зобов`язання вчинити дії, стягнення упущеної вигоди та моральної шкоди Відповідачу було надано строк для надання відзиву на позовну заяву п`ятнадцять днів з дня отримання вказаної ухвали.

Оскільки Відповідач є органом місцевого самоврядування, то, з огляду на приписи ч. 6 ст. 14 ЦПК України, наявність електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, є для нього обов`язковою.

Згідно з ч. 7 ст. 14 ЦПК України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не

позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за

окремою заявою.

В умовах воєнного чи надзвичайного стану у разі знеструмлення електромережі суду чи настання інших обставин, які унеможливлюють функціонування Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, суд може вручати особі, яка зареєструвала електронний кабінет, будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, у паперовій формі.

Хоча у своєму відзиві від 02.10.2025 Благовіщенська міська рада і не зазначила дату отримання нею ухвали суду від 04.09.2025 у справі №402/948/25, однак з огляду на вказані вище норми ст. 14 ЦПК України можна стерджувати, що Відповідач отримав таку ухвалу шляхом її направлення до його електронного кабінету ще 04.09.2025.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ЦПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Документ сформований в системі «Електронний суд» 16.10.2025 року.

Таким чином перебіг строку для подання відзиву у справі № 402/948/25 у Відповідача розпочався 05.09.2025 та закінчився 19.09.2025.

Однак з матеріалів справи № 402/948/25 вбачається, що Благовіщенська міська рада надала відзив на позовну заяву у цій справі лише 02.10.2025, тобто вже поза межами строку для надання відзиву, визначеного ухвалою Благовіщенського районного суду Кіровоградської області від 04.09.2025.

У своєму відзиві від 02.10.2025 Відповідач попросив суд поновити йому процесуальний строк на подання відзиву на позовну заяву ОСОБА_1 .

Строк на подання відзиву встановлюється судом, отже його поновлення чиним процесуальним законом не передбачено, а положеннями ч. 2 ст. 127 ЦПК України передбачено саме продовження такого строку з врахуванням часу подання відповідного клопотання до закінчення визначеного судом строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути також бути продовжений судом з ініціативи суду. Однак Позивач просить Благовіщенський районний суд Кіровоградської області звернути увагу, що Відповідачем у його відзиві на позовну заяву взагалі навіть не згадується про причини пропуску ним строку для подання відзиву у справі № 402/948/25, що може свідчити про зловживання Відповідачем своїми процесуальними правами та

порушує правову визначеність.

Таким чином, задоволення судом клопотання Відповідача щодо поновлення йому строків на подання відзиву на позовну заяву у справі № 402/948/25 дозволить Відповідачу зловживати своїми процесуальними правами та призведе до порушення принципу правової визначеності, що є фундаментальною складовою верховенства права.

З огляду на все викладене вище, Позивач вважає, що Відповідачем без

поважних причин пропущено строк для подання відзиву на позовну заяву у справі №402/948/25, з порушенням норм законодавства подано клопотання про поновлення процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву ОСОБА_1 , а тому суд має відмовити у задоволенні клопотання Відповідача, не продовжувати йому строк для подання відзиву на позовну заяву та розглянути справу за наявними у справі матеріалами без врахування відзиву Відповідача від 02.10.2025.

Заперечення по суті відзиву.

Відповідач у своєму відзиві від 02.10.2025 стверджує, що на

виконання постанови Кропивницького апеляційного суду від 28.11.2023 у справі №402/438/20 він зобов`язаний виділити ОСОБА_1 з земель запасу земельну частку (пай) в натурі (на місцевості) в розмірі 3,70 фізичних гектарів, а не 4,38 га, оскільки саме таким є середній розмір земельної частки (паю) за межами населенного пункту на території Благовіщенської міської територіальної громади, Голованівського

району, Кіровоградської області, с. Кам`яний Брід.

Однак, на думку Позивача, вказані вище твердження Відповідача є

необґрунтованими та не базуються на нормах законодавства та матеріалах справи.

По-перше, посилання Відповідача лише на певну частину тексту резолютивної частини постанови суду апеляційної інстанції у справі №402/438/20 є неправомірним та призводить до довільного трактування Відповідачем цього судового рішення та його протиправного невиконання в повному обсязі.

Так, Позивач звертає увагу, що повний текст резолютивної частини постанови Кропивницького апеляційного суду від 28.11.2023 у справі №402/438/20 є наступним:

«Апеляційну скаргу Висіцької Ірини Володимирівни, яка представляє інтереси ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 11 листопада 2021 року - скасувати та ухвалити нове рішення у справі.

Позов ОСОБА_1 до Благовіщенської районної державної адміністрації, Благовіщенської міської ради, Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом право на земельну частку (пай) в розмірі 4,38 умовних кадастрових гектарів, що належала на праві колективної власності КСП «Нива» Ульяновського району Кіровоградської області, розташовану на території Кам`янобрідської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області.

Виділити ОСОБА_1 земельну ділянку із земель запасу (резервного фонду) Кам`янобрідської сільської ради

Благовіщенського району Кіровоградської області в рахунок такого паю.

Стягнути з Благовіщенської районної державної адміністрації (ЄДРПОУ 04055179), Благовіщенської міської ради (ЄДРПОУ 05402697), Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (ЄДРПОУ 39767636) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір за подання позовної заяви, апеляційної скарги, касаційної скарги в сумі - 3811,00 грн (три тисячі вісімсот одинадцять гривень).»

Тобто, у своєму рішенні від 28.11.2023 у справі №402/438/20 Кропивницький апеляційний суд зазначив конкретний розмір земельної частки (паю), яка є власністю ОСОБА_1 , - «4,38 умовних кадастрових гектарів, що на праві колективної власності належали КСП «Нива» Ульяновського району Кіровоградської області», в якому належить виділити ОСОБА_1 земельну ділянку із земель запасу (резервного фонду) Кам`янобрідської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області в рахунок такого паю.

Відповідно до ст. 1291 Конституції України судове рішення є обов`язковим до

виконання.

Таким чином, з огляду на викладене вище, твердження Відповідача про те, що ОСОБА_1 належить виділити земельну ділянку в середньому розмірі земельної частки (паю) за межами населеного пункту на території Благовіщенської міської територіальної громади Голованівського району Кіровоградської області, с. Кам`яний Брід, є неправомірним, оскільки суперечить змісту постанови суду від

28.11.2023 у справі №402/438/20.

По-друге, Позивач погоджується, з Відповідачем щодо того, що згідно з Указом № 720/95 розміри земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах визначаються виходячи з вартості земельної частки (паю) та середньої грошової оцінки одного гектара сільськогосподарських угідь для даного підприємства, кооперативу, товариства.

Однак в той же час Позивач звертає увагу, що відповідно до п. 4 Указу № 720/95 розміри земельної частки (паю) обчислюються комісіями, утвореними у підприємствах, кооперативах, товариствах з числа їх працівників. Рішення щодо затвердження обчислених цими комісіями розмірів земельної частки (паю) по кожному підприємству, кооперативу, товариству окремо приймається районною державною адміністрацією.

Оскільки ОСОБА_1 на підставі судового рішення став власником земельної частки (паю) с. Кам`яний Брід КСП «Нива» Ульяновського району Кіровоградської області, то розміри такої частки (паю) були визначені саме по цьому підприємству відповідною комісією, утвореною на цьому підприємстві та затверджені по цьому підприємству відповідною районною державною адміністрацією, а не, як помилково

зазначає Відповідач, по Благовіщенській міській територіальній громаді

Голованівського району Кіровоградської області, с. Кам`яний Брід, за межами населеного пункту.

Інформація відділу №1 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області від 25.11.2024 №18-22-0.555,1-2690/290-24 щодо середнього розміру земельної частки (паю) в 3,70 га на території Благовіщенської міської територіальної громади Голованівського району Кіровоградської області, с. Кам`яний Брід, за межами населеного пункту, на яку посилається Благовіщенська міська рада як на основу своїх заперечень у справі №402/948/25 не тільки не містить інформації щодо розміру земельної частки (паю) по КСП «Нива» Ульяновського району Кіровоградської області та її затвердження, але також і не підтверджує, яким має бути розмір земельної ділянки ОСОБА_1 в фізичних гектарах в результаті виділення в натурі належної йому земельної частки (паю).

Так, у своєму відзиві від 02.10.2025 Відповідач вказує, що «згідно з інформацією відділу №1 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області від 25.11.2024 №18-22- 0.555,1-2690/290-24 середній розмір земельної частки (паю) на території Благовіщенської міської територіальної громади Голованівського району Кіровоградської області, с. Кам`яний Брід, за межами населеного пункту становить 3,70 фізичних гектарів», однак сам текст цієї інформації дослівно звучить так: «середній розмір земельної частки (паю) на території Благовіщенської міської територіальної громади, Голованівського району, Кіровоградської області, с.Кам`яний Брід, за межами населеного пункту становить 3,70 га». Тобто насправді у інформації №18-22-0.555,1-2690/290-24 відсутнє формулювання «фізичних гектарів», як стверджує Відповідач.

З огляду на те, що відповідно до норм Указу № 720/95 розміри земельної частки (паю) визначаються саме в умовних кадастрових гектарах виходячи з вартості земельної частки (паю) та середньої грошової оцінки одного гектара сільськогосподарських угідь для даного підприємства, кооперативу, товариства, а в фізичних гектарах вимірюється площа земельних ділянок після їх формування, а у інформації від 25.11.2024 №18-22-0.555,1-2690/290-24 йдеться саме про розмір земельної частки (паю), то слід зробити висновок, що під величиною вимірювання розміру «га», зазначеній в цій інформації, слід взагалі розуміти саме умовні кадастрові га, а не фізичні га, як помилково вважає Відповідач.

Під час розгляду справи №402/438/20 щодо визнання за ОСОБА_1 права на земельну частку (пай) КСП «Нива» Ульяновського району Кіровоградської області в порядку спадкування за законом судом було, зокрема, встановлено, що земельна частка (пай) по цьому колективному сільськогосподарському підприємству затверджена розпорядженням Ульяновської районної державної адміністрації від 19.08.1997 № 356 у розмірі 4,38 умовних кадастрових

гектари сільськогосподарських угідь загальною вартістю 17390 грн.

Саме тому постановою Кропивницького апеляційного суду від 28.11.2023 у справі №402/438/20 за ОСОБА_1 було визнано в порядку спадкування за законом право на земельну частку (пай) в розмірі 4,38 умовних кадастрових гектарів, що на праві колективної власності належали КСП «Нива» Ульяновського району Кіровоградської області.

Копії вказаного вище розпорядження та розрахунку до нього наявні матеріалах справи №402/438/20, а тому Відповідач та Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області були ознайомлені з ними, оскільки були відповідачами у цій

справі.

ОСОБА_1 звертає увагу, що під час розгляду справи №402/438/20, в рамках якої вирішувалося, зокрема, питання і щодо розміру земельної частки (паю), належної ОСОБА_1 , ні Благовіщенська міська рада, ні Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, яке наддало інформацію від 25.11.2024 №18-22-0.555,1-2690/290-24 про середній розмір земельної частки (паю) на території Благовіщенської міської територіальної громади Голованівського району Кіровоградської області, с. Кам`яний Брід, за межами населеного пункту в розмірі 3,70 фізичних гектарів, проти визнання за ОСОБА_1 права власності на земельну частку (пай) КСП «Нива» Ульяновського району Кіровоградської області в розмірі 4,38 умовних кадастрових гектарів не заперечували та не вказували, що такий розмір становить 3,70 фізичних гектарів.

Відтак, заперечення Відповідача у справі № 402/948/25 є безпідставними та не ґрунтуються на нормах законодавства та матеріалах справи.

По-третє, ОСОБА_1 у своїй позовній заяві детально обґрунтовував, чому саме вважає, що Відповідач зобов`язаний виділити йому в натурі (на місцевості) належну йому земельну частку (пай) саме розміром 4,38 га.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 178 ЦПК України у відзиві відповідач викладає заперечення протии позову.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 178 ЦПК України відзив повинен містити, зокрема, заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права.

Однак, всупереч вказаним вище нормам ЦПК України, Відповідач у своєму відзиві від 02.10.2025 на позовну заяву так і не обґрунтував із посиланням норми права, чому саме не погоджується з виділенням ОСОБА_1 належної йому земельної частки (паю) у розмірі 4,38 га та якими нормами права передбачено, що виділення в натурі (на місцевості) земельних часток (паїв) їх власникам має відбуватися в середньому розмірі земельної частки (паю) на території відповідної територіальної громади та/або відповідного населеного пункту.

Також законодавство (зокрема, Земельний кодекс України і спеціальний Закон № 899) не містить приписів, відповідно до яких у разі виділення земельної частки (паю) його власнику в натурі (на місцевості) площа у фізичних кадастрових гектарах земельної ділянки, яка сформована у результаті такого виділення, має бути перерахована та

бути відмінною від площі земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах, як помилково вважає Відповідач.

Не містить законодавство і визначення поняття «середній розмір земельної частки (паю) на території територіальної громади». Так, у ст. 121 Земельного кодексу України наявне поняття «середній розмір земельної частки (паю) по сільськогосподарських підприємствах, розташованих на території сільської, селищної, міської ради та по району», однак таке поняття застосовується для розрахунку розміру земельної ділянки, яка може бути передана безоплатно у власність

членам фермерського господарства із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства (у процесі т.зв. «приватизації»), а не для виділення земельної частки (паю) власнику такої частки в натурі (на місцевості).

Як вже зазначалося вище, рішення суду про визнання права на земельну частку

(пай) є документом, що посвідчує право на земельну частку (пай).

Однак всупереч тому, що документом, який посвідчує право власності на земельну частку (пай) ОСОБА_1 , є рішення суду, у своєму відзиві від 02.10.2025 Благовіщенська міська рада вказує норми права, що стосуються заміни сертифікатів на право на земельну частку (пай) на державні акти на право власності на землю, хоча з 01.01.2013 такі документи більше не видаються. Так, Відповідач вказує, що «відповідно до п. 17 Перехідних положень Земельного кодексу України

сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації нами права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства» та що «сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам

земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на землю».

На думку Позивача, Відповідач також всупереч нормам законодавства ототожнює поняття «виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) його власнику» з поняттям «безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян з земель комунальної власності». Адже в першому випадку відбувається виділення належного власнику майна за рахунок земель колишньої колективної власності, які передані у комунальну власність, а у другому передача частини земель комунальної власності у приватну, яке для одного громадянина

України може відбутися лише один раз по кожному виду цільового

використання і в межах відповідних норм. З огляду на такі відмінності в

законодавчих механізмах реалізації права власності на землю, твердження Відповідача, що виділення ОСОБА_1 частини земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) у вигляді земельної ділянки площею 1,3888 га зобов`яже Відповідача повторно виділити земельну ділянку у власність, є безпідставними та не ґрунтуються на нормах законодавства.

Тому з огляду на викладене вище, з метою повного виконання постанови Кропивницького апеляційного суду від 27.11.2023 у справі №402/438/20, Благовіщенська міська рада має виділити Телятнику в натурі (на місцевості) земельну частку (пай) у вигляді земельної ділянки площею 4,38 га, а не 3,70 га. Відтак, твердження Відповідача про протилежне не ґрунтуються на нормах права, з огляду на що Позивач повністю заперечує проти обґрунтування відзиву на позовну заяву Благовіщенської міської ради у справі № 402/948/25.

Позивач та представник позивача 19.01.2025 року у судове засідання не з`явились, повідомлені належним чином.

19.01.2025 року представник позивача надіслала до суду заяву, в якій просить суд розглянути справу без їх участі.

Представник відповідача 19.01.2025 року в судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином, будь-яких заяв чи клопотань до суду не надіслав.

Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до положень ч.2 ст. 247 ЦПК України, зважаючи на відсутність всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив.

Відповідно до ч.7 та 8 ст.178 ЦПК України - відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Виходячи з вищевикладеного суд встановив, що відзив поданий відповідачем поза межеми строку встановленому в ухвалі суду від 04 вересня 2025 року, без поважних причин, клопотання про поновлення строку необґрунтоване, не зазначені будь-які причини пропуску строку, а тому суд вважає за необхідне вирішити справу за наявними матеріалами.

Частиною 3 ст. 2 Земельного кодексу України передбачено, що землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї), є об`єктами земельних відносин.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими

відповідно до них нормативно- правовими актами.

Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток

(паїв) земельних ділянок у пазурі (на місцевості) із земель, що належали

колективним сільськогосподарським підприємствам. сільськогосподарським

кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві

колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками,

особливості розпорядження землями та використання земель, то залишилися у колективній власності після РОЗПОДІЛУ земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) визначено Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05.06.2003 № 899-IV (надалі також Закон № 899-ІУ).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону X» 899-ІУ рішення суду про визнання права на земельну частку (пай) є документом, що посвідчує право на земельну частку (пай).

Згідно з п.г ч.1 ст. 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до ст.3 Закону № 899-ІУ підставами для виділення земельних

ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення

відповідної сільської, селищної, міської ради.

Згідно з ч.1 ст.122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські

ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель

комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до п. 21 Перехідних положень Земельного кодексу України

(який є чинним з 01.01.2019) з дня набрання чинності Законом України «Про

внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» землі ко.іскі піших сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані.

Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.

Тобто. з огляду на вказане вище, відповідно до постанови Кропивницького апеляційного суду від 28. 1 1.2023 у справі .№402/438/20 ОСОБА_1 є власником земельної частки (паю) в роїмірі 4,38 умовних кадастрових гектарів, що належала на праві колекційної власності КСІІ «Нива» Ульяновського району Кіровоградської області, розташовану на гериюрії Кам`ямобрідської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області. Вказану земельну частку (пай) відповідно до вищезазначеної постанови суду у справі №402/438/20 та діючих норм законодавства Благовіщенська міська рада зобов`язана виділити у вказаному розмірі її власнику, ОСОБА_1 , в натурі (на місцевості) за рахунок земель запасу комунальної власності, оскільки з 01.01.2019 землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені, були передані у власність територіальних громад, на території яких вони розташовані. Для цього Відповідач має прийняти відповідне ршення.

Вказані вище норми законодавства та судове рішення також свідчать про те, що виділення земельної частки (паю) Відповідачем в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 як власнику такої земельної частки (паю) не є передачею йому земель комунальної власності у приватну власність, а є виділенням в натурі його майна у визначеному судовим рішенням розмірі. Оскільки землі, які перебували у спільній частковій (колективній) власності КСП «Нива» Ульяновського району Кіровоградської області та розташовані на території Кам`янобрідської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області, з 01.01.2019 визнані власністю Благовіщенської територіальної громади, то таке виділення відбувається з земель, що перебуває у власності цієї громади (земель комунальної власності).

Верховний Суд у постанові від 24.12.2019 у справі №823/59/17 виклав правовий висновок, відповідно до якого повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обгрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, оскільки діючим законодавством передбачено лише один можливий варіант поведінки органу місцевого самоврядування щодо виділення земельних часток (паїв) в натурі на місцевості їх власникам - прийняти рішення щодо виділення земельної частки (паю) У натурі (на місцевості), то повноваження Благовіщенської міської ради щодо виділення ОСОБА_1 належної йому земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до постанови Кронивницького апеляційного суду від 28.11.2023 у справі №402/438/20 не є дискреційними, а тому Благовіщенська міська рада зобов`язана виділити ОСОБА_1 , належну йому земельну частку (пай) у розмірі, зазначеному у вказаній постанові суду.

Щодо порушенення прав ОСОБА_1 суд дослідивши матеріали справи дійшов висновку про те, що прийнявши рішення від 14.06.2024 № 2247 «Про виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) громадянину ОСОБА_1 » (а.с.31), Благовіщенська міська рада фактично не виконала постанову Кропившщького апеляційного суду від 28.11.2023 у справі № 402/438/20, оскільки виділила Позивачу в рахунок належної йому земельної частки (паю) в розмірі 4,38 умовних кадастрових гектарів, що належала на праві колективної власності КСП «Нива» Ульяновського району Кіровоградської області, земельну ділянку площею лише 2,9912 га, що є значно меншою від площі, визначеної у постанові суду,

Відповідно до положень ст. 190 Цивільного кодексу України земельна частка (пай) с майном.

Відповідно до судового рішення від 27.11.2023 у справі №402/438/20 у

Відповідача виникло зобов`язання виділити майно (земельну частку (пай)) належне ОСОБА_1 за рахунок майна комунальної власності,

розпорядником якого є Відповідач.

Згідно з ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє,

користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності с непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, (ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 386 Цивільного кодексу України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно з ч. 1 ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Таким чином, з огляду на викладене вище, тривале та неповне виконання Відповідачем постанови суду від 27.11.2023 у справі 402/438720, як представником власника майна, за рахунок якого має бути виконано це судове рішення та виділено належне ОСОБА_1 майно (земельна частка (пай)) в натурі (на місцевості), порушує права останнього, оскільки обмежує його можливість володіти, користуватися, розпоряджатися своїм майном па власний розсуд.

Виходячи з вищезазначеного, суд дійшов упевненого висновку про те, що позовні вимоги в частині зобов`язання Благовіщенську міську раду виділити ОСОБА_1 в натурі (на місцевості) частину належної йому земельної частки (паю) площею 1,3888 га за рахунок земельної ділянки комунальної власності Благовіщенської міської ради з кадастровим номером 3525583600:02:000:5101, яка була не додана йому у межах виконання постанови Кропивницького апеляційного суду від 28.11.2023 у справі №402/438/20.

Щодо не отриманого доходу (упущеної вигоди) та моральної шкоди, суд належно дослідивши матеріали справи дійшов висновку про задоволення цієї частини позовних вимог виходячи зі слідуючого.

Суд встановив, що триваюче неналежне виконання Відповідачем постанови Кропивницького апеляційного суду від 27.11.2023 у справі №402/438/20 призвело до порушення права ОСОБА_1 на вільне володіння, користування та розпорядження належним йому майном - земельною часткою (паєм).

Відповідно до ч. 3 ст. 356 Цивільного кодексу України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті

порушення її цивільного права, мас право на їх відшкодування.

Збитками є:

1.втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки):

2. доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було попущене (упущена вигода).

Відповідно до висновку Верховного Суду у справі №703/3303/20 від 26.10.2022 «неодержанний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в манні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у не допустив правопорушення. Звернення з вимогою про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди покладає на кредитора (позивача) обов`яязок також довести реальну можливість отримання визначених ним доходів, тобто, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання. Важливим елементом доказування наявності нсодержаних доходів (упущеної вигоди), є. встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи».

У своїй постанові від 26.08.2021 у справі № 468/46/18-к Верховний Суд вказав, що позивач мас право на відшкодування упущеної вигоди, однак зобов`язаний надати суду докази, які підтверджують той факт, що він міг і повинен був отримати відповідні доходи і лише неправомірні дії відповідача стали підставою, яка позбавила його можливості отрнмл ні прибуток.

Згідно з ч.1 ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підставою для відшкодування є наяність складу цивільного правопорушення, зокрема об`єктивної та суб`єктивної сюронн (шкоди, протиправного діяння її заподіювана, причинного зв`язку між шкодою та протиправною поведінкою заподіювана, вини останнього). За відсутності хоча б одного з елементів цього складу цивільно-правова відповідальність не настає.

Відповідно до ч. 1 ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або

юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою. Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Аналіз вказаних вище правових норм вказує на те, що відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність таких елементів складу цивільного правопорушення як:

протиправної поведінки, дії або бездіяльності:

негативного результату такої поведінки (збитків);

причинного зв*я псу між протиправною поведінкою та

збитками.

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи

бездіяльністю органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується цим органом незалежно від його вини.

Відсутність хоча б одного з перелічених елементів не тягне за собою настання цивільно-правової відповідальності.

Отже, відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише за наявності передбачених законодавством умов, які в своїй сукупності становлять склад правопорушення та є підставою для притягнення до цивільно-правової відповідальності.

Щодо наявності протиправної поведінки Відповідача, яка призвела до неодержаного доходу (упущеної вигоди) Позивачем.

Відповідно до ст. 129 і Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ч. ч. 1,2 ст. 18 ЦПК України судові рішення, то набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність,

встановлену законом.

У свої постанові від 28.05.2019 у справі № 905/2458/16 Верховний Суд

зазначив, що виконаний судового рішення є прямим обов`язком боржника (ч. 2 ст.15 Закону України «Про виконавче провадження»).

За загальним правилом, рішення суду виконують після набрання ним законної сили. Рішення суду відповідно до норм законодавства може бути виконано боржником зокрема і в добровільному порядку. Особа може виконати рішення суду добровільно:

-з моменту набрання рішенням суду законної сили;

- до моменту надходження виконавчого листа до державного або приватного виконавця та відкриття виконавчого провадження.

Якщо особа добровільно не виконує рішення, то таке рішення виконується примусово.

Однак всупереч законодавчим приписам обов`язковості виконання судового рішення, незважаючи на неодноразові звернення до Благовіщенської міської ради представника Позивача та самого Позивача, виконавчого провадження ВП № 75076086 про примусове виконання вказаного виконавчого документа, на дату подання цього позову Благовіщенська міська рада виконала постанову Кроіпівницького апеляційного суду від 28.11.2023 у справі №402/438/20 лише частково, виділивши 14.06.2024 своїм рішенням № 2247 ОСОБА_1 в натурі (на місцевості) належну йому частку (пай) площею лише 2,9912 гл на противагу 4,38 умовних кадастрових гектари, визначених у судовому рішенні.

Окрім того, навіть таке часткове виконання постанови суду у справі

№402/438/20 відбулося майже через 7 місяців після набрання нею законної сили та з порушенням строків, встановлених для його виконання постановою від 20.05.2024, винесеної державним виконавцем відділу примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Улюшевим Б.В. в рамках виконавчого провадження ВН №75076086, що. зокрема, підтверджується ухвалою Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 22.01.2025 у справі №402/438/20.

Вказаною вище ухвалою від 22.01.2025 Ульяновський районний суд

Кіровоградської області відмовив Благовіщенській міській раді у визнанні таким, що не підлягає виконанню, виконавчого листа, виданого Ульяновським районним судом Кіровоградської області 28.11.2035 на виконання постанови Кропивницького апеляційного суду

Кіровоградської області від 28.11.2023 у справі № 402/438/20, оскільки дійшов висновку, що доводи міської ради не доводять видачі виконавчого листа помилково, повної чи часткової відсутності обов`язку боржника у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою чи інших причин визнання його таким, що не підлягає виконанню.

Отже, оскільки на дату подання цього позову Благовіщенська міська рада не виконала повністю постанову Кропивницького апеляційного суду від 28.11.2023, та виділила ОСОБА_1 із земель запасу, які перебувають у власності Благовіщенської територіальної громади, лише частину належної йому земельної част ки (паю) в натурі (па місцевості) площею 2,9912 га замість належних 4,38 умовних кадаст рових гектарів, то це вказує на протиправну бездіяльність Відповідача.

Окрім того, і виділення земельної ділянки площею 2,9912 га відбулось із порушенням законодавчо встановлених строків виконання судового рішення - майже через 7 місяців після набрання рішенням суду законної сили. А це також є свідченням протиправної поведніки Відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що 17.01.2024 ОСОБА_1 отримав від ФОН « ОСОБА_5 » комерційну пропозицію, в якій вказаний суб`єкт господарювання повідомив, що має в оренді на території Благовіщенської міської ради земельні ділянки, а тому пропонує ОСОБА_1 укласти з ним договір емфітсвзису належної ОСОБА_1 земельної ділянки площею 4.38 га. строком на 49 років (а.с.122).

Відповідно до вказаної вище комерційної пропозиції ФОП ОСОБА_5 . Позивачу було запропоновано у разі укладення ним договору ємфітсвзису на всю площу земельної ділянки (4,38 га) щорічну плату за цим договором в розмірі 8000 грн за 1 га землі. Тобто у разі укладення вказаного договору емфітсвзису належної йому земельної частки (паю) розміром 4,38 ум. кад. Га після винесення її меж в натуру (на місцевість) такою ж площею ОСОБА_1 міг би отримувати від користувача земельної ділянки плату в розмірі 35 040,00 грн (4,38 га х 8000,00 грн) за кожний рік її використання або ж 2 920.00 грн за кожний місяць її використання (35 040,00 гри / 12 місяців).

Таким чином, оскільки відповідно до ч. 1 ст.18 ЦПК України постанова суду від 28.11.2037 у справі №402/438/20 є обов`язковою до виконання Благовіщенською міською радою і підлягає виконанню нею з моменту набрання цим судовим рішенням законної сили (28.11.2023), то у разі, якщо б Відповідач не вчиняв протиправної бездіяльності щодо невиконання рішення суду від 28.11.2023 та належним чином виконав його, то вже 17.01.2024 року ОСОБА_1 міг би отримати в натурі (на місцевості) належну йому земельну частку (пай) розміром 4,38 ум. кад. га, зареєструвати на виділену в рахунок такої частки земельну ділянку право власності та прийняти пропозицію ФОН ОСОБА_5 шляхом укладення з ним договору емфітевзису цієї земельної ділянки. У такому разі ОСОБА_1 за період з 17.01.2024 до 17.07.2025 (18 місяців) зміг би отримати плату за користування належним йому майном у розмірі 52 560,00 грн (2 920,00 гри х 18 місяців).

Тобто внаслідок протиправної бездіяльності Благовіщенської міської ради, яка розпочалася 28.11.2023, триває до цього часу та полягає у неповному і не в розумні строки виконанні постанови Кропивницького апеляційного суду від 28.11.2023 у справі № 402/438/20, ОСОБА_1 позбавлений реальної можливості вільно володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, а саме виділити належне йому майно в натурі (на місцевості), передати його в користування ФОН ОСОБА_5 та відповідно отримувати дохід у вигляді плати від землекористувача за користування цим майном.

Таким чином, оскільки Благовіщенська міська рада належним чином не виконала постанову суду від 28.11.2023, комерційна пропозиція містила умову щодо передачі в користування не частини земельної частки (маю), а всієї її площі, то це, в свою чергу, позбавило ОСОБА_1 можливості передати належну йому земельну част ку (най) після її виділення в натурі в користування і призвело до заподіяння йому збитків у формі упущеної вигоди у вигляді плати за користування цією земельною ділянкою у розмірі 52 560,00 гри, яку б ОСОБА_1 міг реально отримати від потенційного землекористувача за період користування нею з 17.01.2024 до 17.07.2025.

Щодо моральної шкоди.

Як детально обґрунтовано вище, триваюче неналежне виконання

Відповідачем постанови суду від 27.11.2023 у справі №402/438/20 призвело до порушення права ОСОБА_1 на вільне володіння, користування та розпорядження належним йому майном - земельною часткою (паєм).

Відповідно до ч.3 ст. 356 Цивільного кодексу України власник, права якого порушені, мас право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 23 ЦК України особа мас право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів: у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з ч. 3 ст. 23 Цивільного кодексу України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодувавші моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 міститься висновок, згідно із яким моральна шкода може полягати, зокрема, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У п. 4 вказаної постанови Пленуму ВСУ передбачено, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди мас бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань вій виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Суд встановив, що внаслідок вчинення Відповідачем протиправної бездіяльності з невиконання рішення суду Позивачу було завдано моральної шкоди, яка полягає у немайнових втратах, спричинених моральними стражданнями, які викликали негативні зміни у його житті.

Наслідки триваючої бездіяльності Відповідача потягли за собою нераціональне витрачання життєвого часу (зокрема, на звернення за правничою допомогою, здійснення інших правових заходів), обумовили необхідність залучення значних фізичних, душевних та матеріальних ресурсів та дотепер вимагають компенсаторних можливостей задля їх подолання.

Отже, у зв`язку із допущенням Відповідачем півторарічної бездіяльності з невиконання рішення суду, ОСОБА_1 було завдано моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, моральних переживаниях, у порушенні нормальних жити них зв`язків через неможливість продовження активного повсякденного життя та інших зазначених вище негативних явищах.

Саме через допущення Відповідачем півторарічної бездіяльності - ОСОБА_1 був неправомірно позбавлений свого законного права на

отримання земельної ділянки в пазурі та можливості розпорядження нею із отриманням прибутку, який так потрібен пенсіонеру в тяжкий воєнний час. Через неправомірну поведінку Відповідача ОСОБА_1 змушений докладати додаткових зусиль, зокрема, і звертатися за юридичною допомогою та до правоохоронних органів, аби все ж захистити та реалізувати своє право на землю.

Згідно з п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 суд. зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оціїнос заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, іцо мають значення для вирішення спору.

Визначаючи розмір моральної шкоди, ОСОБА_1 суд виходить із характеру завданих йому моральних страждань - образи особливої зухвалості та цинічності; глибини душевних переживань з огляду на неможливість протягом такого тривалого періоду добитись виконання рішення суду; необхідності звернення за професійною правничою допомогою і до правоохоронних органів для відновлення свого емоційного стану та захисту законних прав та інтересів; неможливості реалізувати свос законне право на отримання земельної ділянки в натурі.

Зважаючи на вищекладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині моральної шкоди, яку спричинено ОСОБА_1 в результаті неправомірної бездіяльності Відповідача, підлягають задовенню у повному обсязі.

Крім того, керуючись ст. ст. 137, 141 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути із відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн.

Керуючись ч. 6 ст. 259, 265, 268, 273 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

позов ОСОБА_1 до Благовіщенської міської ради Кіровоградської області про зобов`язання вчинити дії, стягнення

упущеної вигоди та моральної шкоди задоволити у повному обсязі.

1.Зобов`язати Благовіщенську міську раду Кіровоградської області виділити ОСОБА_1 в натурі (на місцевості) частину належної йому земельної частки (паю) площею 1,3888 га за рахунок земельної ділянки комунальної власності Благовіщенської міської ради з кадастровим номером 3525583600:02:000:5101.

2. Стягнути з Благовіщенської міської ради Кіровоградської області на користь ОСОБА_1 збитки у вигляді упущеної вигоди в сумі 52 560.00 грн (п`ятдесят дві тисячі п`ятсот шістдесят гривень 00 копійок) та 30 000 грн (тридцять тисяч гривень 00 копійок) моральної шкоди.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Кропивницького апеляційного суду.

Повний текст рішення складено 26.01.2026 року.

ССуддя: Л. Ю. Ясінський