Ухвала суду № 133547287, 23.01.2026, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

МЕТАЛУРГІЙНИЙ РАЙОННИЙ СУД

МІСТА КРИВОГО РОГУ

У Х В А Л А

іменем України

Справа № 210/4109/24

Провадження № 1-кп/210/218/26

23 січня 2026 року

Металургійний районний суд міста Кривого Рогу у складі:

головуючого-судді: ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,

прокурора: ОСОБА_3 ,

обвинуваченого: ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого, - адвоката: ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, кримінальне провадження по обвинуваченню:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області, громадянина України, маючого професійно-технічну освіту, офіційно не працюючого, одруженого, маючого малолітню дитину, - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого 14 листопада 2024 року Дзержинським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, за ст.307 ч.1 КК України, до покарання у виді 05 років позбавлення волі. На підставі ст.ст.75, 76 КК України, звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 02 роки. Ухвалою Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 вересня 2025 року, скасовано звільнення від відбування покарання з випробуванням, призначеного вироком Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 листопада 2024 року, та направлено в місця позбавлення волі строком на 05 років,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.361 ч.1, 185 ч.4 КК України, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024041710000630 від 28 травня 2024 року, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні суду перебуває вищевказане кримінальне провадження.

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримала клопотання про обрання відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з мотивів викладених у ньому, просила його задовольнити. Зазначає, що інші більш м`які запобіжні заходи не можуть бути застосовані щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , оскільки метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. Крім того, у обвинуваченого відсутні міцні соціальні зв`язки, які б дозволяли обрати інший більш м`який запобіжний захід та останній перебував неодноразово у розшуку, тим самим переховувався від суду.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник, адвокат ОСОБА_5 , кожен окремо проти клопотання прокурора не заперечували.

Вислухавши думку сторін, суд доходить наступного висновку.

В провадженні судді Металургійного районного суду міста Кривого Рогу ОСОБА_1 перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024041710000630 від 28 травня 2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.361 ч.1, 185 ч.4 КК України.

Згідно обвинувального акту, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 року №2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указами Президента України від 14.03.2022 року №133/2022, від 18.04.2022 року №259/2022, від 17.05.2022 року №341/2022, від 12.08.2022 року №573/2022, від 07.11.2022 року №757/2022, від 06.02.2023 року №58/2023, від 01.05.2023 року №254/2023, від 26.07.2023 року №451/2023, №49/2024 від 05.02.2024 року, №271/2024 від 06.05.2024 року) в Україні введено воєнний стан.

25.05.2024 року ОСОБА_4 , перебуваючи з потерпілим ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_3 , розпивали спиртні напої. Приблизно о 05:00 годині ОСОБА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, впевнившись, що його дії носять таємний характер та за ним ніхто не спостерігає, скориставшись відсутністю свідків та очевидців, діючи умисно, з корисливою метою, в умовах воєнного стану, помітив на підлозі мобільний телефон, який належить потерпілому, а саме: «SamsungGalaxyA50», моделі: SM-А505FZKUSEK, та шляхом вільного доступу викрав вказаний мобільний телефон, після чого, ОСОБА_4 з місця скоєння злочину з викраденим майном зник, обернувши викрадене на свою користь, розпорядившись ним на власний розсуд, тим самим спричинив ОСОБА_7 майнову шкоду в сумі 2524,67 гривні.

Дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ст.185 ч.4 КК України, як крадіжка, за ознаками таємного викрадення чужого майна, вчиненого в умовах воєнного стану.

Крім того, 25.05.2024 року, приблизно о 05:10 годині, перебуваючи у невстановленому слідством місці, ОСОБА_4 , використовуючи раніше викрадений мобільний телефон «SamsungGalaxyA50», ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 , моделі: SM-А505FZKUSEK, який належить ОСОБА_7 , виявив раніше встановлений у ньому додаток «Приват24» та, переслідуючи умисел, направлений на несанкціоноване втручання в роботу автоматизованої системи з використанням сім-карти оператора мобільного зв`язку ПрАТ «Київстар» НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_7 та є фінансовим номером, пов`язаним із банківськими рахунками в АТ КБ «ПриватБанк», змінив пароль входу до додатку онлайн-банкінгу «Приват24».

Продовжуючи свої злочинні дії, без згоди та відома потерпілого, зайшов до особистого кабінету в мобільному додатку «Приват24», тим самим отримав доступ до інформації про поточний стан банківських рахунків та суми грошових коштів на них, а саме: карткового рахунку АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_4 та карткового рахунку АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_5 , відкритих на ім`я ОСОБА_7 , чим отримав можливість здійснювати за допомогою мобільного додатку «Приват24» фінансові операції з грошовими коштами, розміщеними на вищевказаних рахунках, які відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» є банківською таємницею.

Дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ст.361 ч.1 КК України, за ознаками несанкціонованого втручання в роботу інформаційних (автоматизованих) систем.

Крім того, 25.02.2024 року, о 05:08 годині, ОСОБА_4 , діючи повторно, з прямим умислом на таємне викрадення чужого майна, тобто усвідомлюючи суспільну небезпечність свого діяння, передбачаючи його шкідливі наслідки та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, діючи в умовах правового режиму воєнного стану, попередньо отримавши можливість здійснювати за допомогою мобільного додатку «Приват24» фінансові операції з грошовими коштами потерпілого, які перебували на його банківських рахунках, відкритих в АТ КБ «Приватбанк»,таємно викрав грошові кошти ОСОБА_7 у загальній сумі 29748,00 гривень, шляхом їх перерахування одинадцятьма транзакціями за допомогою мобільного додатку «Приват24» з кредитної карти № НОМЕР_5 та з картки для виплат № НОМЕР_4 на карту для виплат № НОМЕР_6 , яка належить ОСОБА_4 .

Перерахувавши вказані грошові кошта, ОСОБА_4 обернув їх на свою користь та розпорядився ними на власний розсуд, здійснивши зняття готівкових коштів у банкоматах Металургійного району м. Кривого Рогу, а саме: 25.05.2024 року о 05:29год. - зняття готівки в сумі 800грн. у банкоматі (термінал АА0308573); 25.05.2024 року о 06:17год. - зняття готівки в сумі 3000грн. у банкоматі (термінал А0308429); 25.05.2024 року о 06:18год. - зняття готівки в сумі 3000грн. у банкоматі (термінал А0308429); 25.05.2024 року о 06:19год. - зняття готівки в сумі 3000грн. у банкоматі (термінал А0308429); 25.05.2024 року о 06:20год. - зняття готівки в сумі 3000грн. у банкоматі (термінал А0308429); 25.05.2024 року о 06:21год. - зняття готівки в сумі 3000грн. у банкоматі (термінал А0308429); 25.05.2024 року о 06:22год. - зняття готівки в сумі 3000грн. у банкоматі (термінал АОЗ08429); 25.05.2024 року о 06:23год. - зняття готівки в сумі 3000грн. у банкоматі (термінал А0308429); 25.05.2024 року о 06:24год. - зняття готівки в сумі 3000грн. у банкоматі (термінал А0308429); 25.05.2024 року о 06:25год. - зняття готівки в сумі 3000 грн. у банкоматі (термінал А0308429).

Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_4 спричинив потерпілому ОСОБА_7 майнову шкоду в сумі 29748,00 гривень.

Дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ст.185 ч.4 КК України, як крадіжка, за ознаками таємного викрадення чужого майна, вчиненого повторно, в умовах воєнного стану.

Зазначене кримінальне провадження надійшло до суду 12 липня 2024 року.

Ухвалою від 15 липня 2024 року, справу було призначено до розгляду у підготовчому судовому засіданні.

На час відкриття провадження у справі відносно обвинуваченого ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід у виді домашнього арешту, термін дії котрого в подальшому скінчився через неявки обвинуваченого до суду, та суд позбавлений був можливості вирішити питання щодо його дії.

В подальшому обвинувачений ОСОБА_4 почав до суду не з`являтися.

Ухвалою суду від 07 травня 2025 року відносно обвинуваченого ОСОБА_4 було оголошено привід, котрий виконано не було у зв`язку із не встановленням місця перебування обвинуваченого.

Ухвалою суду від 29 травня 2025 року відносно обвинуваченого ОСОБА_4 було оголошено повторний привід, котрий виконано не було у зв`язку із не встановленням місця перебування обвинуваченого.

Ухвалою суду від 23 червня 2025 року обвинуваченого ОСОБА_4 оголошено в розшук, провадження зупинено.

06 січня 2026 року від прокурора Криворізької південної окружної прокуратури ОСОБА_3 до суду надійшло письмове клопотання про надання дозволу на затримання ОСОБА_4 з метою приводу для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Разом з вказаним клопотанням 06 січня 2026 року прокурором до суду подано також клопотання про обрання відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

22 січня 2026 року обвинуваченого ОСОБА_4 затримано та 23 січня 2026 року, доставлено до суду для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу.

Як вбачається із матеріалів справи, питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою вирішується під час судового розгляду, тобто на стадії, яка унеможливлює перевірку обґрунтованості підозри, оскільки остання припинила існувати і на заміну їй було висунуте обвинувачення.

Обґрунтованість обвинувачення перевіряється судом, який здійснює судовий розгляд на підставі обвинувального акта шляхом дослідження наданих сторонами кримінального провадження доказів і може бути вирішене шляхом ухвалення остаточного рішення у даному кримінальному провадженні.

Таким чином, при вирішенні питання про необхідність застосування запобіжного заходу відповідно до положень статті 331 КПК України на стадії судового розгляду вирішальним є питання наявності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

Таким чином, на даний час виникла необхідність у обранні обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у зв`язку з чим прокурором до суду подано відповідне клопотання.

У відповідності до ст.12 КПК України під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.331 ч.ч.1, 3 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

У відповідності до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до вимог статті 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.

В силу вимог статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Підставою для обрання даного запобіжного заходу відповідно до ч.2 ст.177 КПК України є наявність обвинувачення у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.361 ч.1, 185 ч.4 КК України, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до вимог ст.177, п.4 ч.1 ст.184 КПК України, метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 на час судового розгляду кримінального провадження є наявність ризиків, передбачених п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України.

Наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

У справі «Москаленко проти України», Європейський суд з прав людини зазначив, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачувався. У цьому контексті Суд нагадує, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо особи обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такі ризики існують.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. КПК України покладає на слідчого, прокурора обов`язок обґрунтувати ризики кримінального провадження.

В контексті практики ЄСПЛ ризик втечі обвинуваченого оцінюється не лише на основі суворості можливого вироку, а має досліджуватися з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі, або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.

В обґрунтування ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України щодо переховування від суду прокурор посилається на те, що ОСОБА_4 до суду систематично не з`являвся, причини своєї неявки не повідомляв, до цього часу переховується від суду, у зв`язку з чим судом оголошено його розшук.

ОСОБА_4 на час вчинення кримінальних правопорушень вважався таким, що раніше не судимий, однак 14 листопада 2024 року засуджений вироком Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, за ст.307 ч.1 КК України, до покарання у виді 05 років позбавлення волі. На підставі ст.ст.75, 76 КК України, звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 02 роки. Ухвалою Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 вересня 2025 року, скасовано звільнення від відбування покарання з випробуванням, призначеного вироком Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 листопада 2024 року, та ОСОБА_4 направлено в місця позбавлення волі строком на 05 років.

При цьому, ОСОБА_4 хоча на час вчинення кримінальних правопорушень і вважався таким, що не судимий, не має міцних соціальних зв`язків, хоча і одружений, має малолітню дитину, однак з останніми не проживає, відносини не підтримує, не має постійного місця роботи, законних джерел доходів, постійного місця проживання.

Санкція ст.185 ч.4 КК України, тобто злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 , передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 05 до 08 років.

Санкція ст.361 ч.1 КК України, тобто злочину, у вчиненні якого також обвинувачується ОСОБА_4 , передбачає покарання у виді штрафу від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або пробаційним наглядом на строк до трьох років, або обмеженням волі на той самий строк.

В обґрунтування ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України щодо вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому обвинувачується особа, покладається те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку та тяжких злочинів проти власності, при цьому офіційно не працевлаштований, законних джерел доходів не має.

Під час вирішення питання про доцільність обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги статті 29 Конституції України, статті 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.

Врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності певної особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Відповідно до частини 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статті 177 КПК України.

Частиною 2 цієї ж статті визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

ОСОБА_4 пред`явлено обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.361 ч.1, 185 ч.4 КК України, котрі відносяться до кримінальних проступків та тяжких злочинів.

Також суд враховує, особу обвинуваченого, а саме те, що останній офіційно не працевлаштований, не має міцних соціальних зв`язків, хоча і одружений, має малолітню дитину, однак з останніми не спілкується, відносини не підтримує, підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, котрі відносяться до категорії кримінальних проступків та тяжких злочинів, на час вчинення кримінальних правопорушень вважався таким, що не судимий, однак 14 листопада 2024 року засуджений вироком Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, за ст.307 ч.1 КК України, до покарання у виді 05 років позбавлення волі. На підставі ст.ст.75, 76 КК України, звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 02 роки. Ухвалою Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 вересня 2025 року, скасовано звільнення від відбування покарання з випробуванням, призначеного вироком Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 листопада 2024 року, та ОСОБА_4 направлено в місця позбавлення волі строком на 05 років.

Встановлено, що обвинувачений неодноразово піддавався приводу, оголошувався у розшук, до суду не з`являвся будучи обізнаним про перебування в суді відносно нього кримінального провадження, чим перешкоджав здійсненню кримінального провадження у розумні строки.

На думку суду, обвинувачений свідомо нехтував своїми процесуальними обов`язками, намагався уникнути суворого покарання.

ОСОБА_4 знаходячись на свободі буде мати можливість продовжувати свою злочинну діяльність, оскільки ніде офіційно не працює, тобто не має засобів для існування, а так само не має міцних соціальних зв`язків, а так само переховуватись від суду.

Встановлені під час судового розгляду обставини свідчать про те, що застосування до ОСОБА_4 будь-якого іншого запобіжного заходу, не пов`язаного з ізоляцією від суспільства, крім тримання під вартою, є не доцільним та не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого, а застосування такого запобіжного заходу є необхідним для виконання завдань кримінального провадження.

Суд враховує, що обвинувачений свідомо ухилявся від розгляду справи, що призвело до його неодноразових приводів, та оголошення розшуків, однак навіть такі заходи не вплинули на поведінку ОСОБА_4 .

21 січня 2026 року суддею Металургійного районного суду міста Кривого Рогу ОСОБА_1 винесено ухвалу про надання дозволу на затримання ОСОБА_4 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.361 ч.1, 185 ч.4 КК України, у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024041710000630 від 28 травня 2024 року, з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

22 грудня 2023 року, о 17год. 40хв. ОСОБА_4 затримано уповноваженими особами ВКП Світошинського УП ГУНП у м. Києві. За фактом затримання обвинуваченого ОСОБА_4 складено відповідний протокол та доставлено до суду.

За ч.1 ст.191 КПК України затримана на підставі ухвали слідчого судді, суду особа не пізніше тридцяти шести годин з моменту затримання повинна бути звільнена або доставлена до слідчого судді, суду, який постановив ухвалу про дозвіл на затримання з метою приводу.

Судом встановлено, що станом на сьогодні наявні ризики, передбачені пунктами 1, 5 статті 177 КПК України, на які посилається прокурор у клопотанні, і стороною захисту та обвинуваченим не спростовано у суді їх відсутність.

Альтернативні запобіжні заходи, враховуючи наведене, на думку суду не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та не зможуть запобігти вище переліченим ризикам у даному кримінальному провадженні.

Досліджені під час судового засідання ризики свідчать, що менш суворий запобіжний захід, не пов`язаний з тимчасовою ізоляцією, може негативно відобразитися на здійсненні досудового розслідування і руху кримінального провадження.

Відповідно до п.2 ч.5 ст.182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, становить від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи майновий стан обвинуваченого, обставини кримінальних правопорушень, суспільно-небезпечні наслідки ймовірного вчинення таких кримінальних правопорушень та тяжкість покарання, а також встановлений в судовому засіданні ризик переховування, суддя приходить до переконання про необхідність застосування застави у розмірі 80 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 266 240 гривень, оскільки саме вказаний розмір застави здатний стримувати можливу протиправну поведінку обвинуваченого, під загрозою звернення застави в дохід держави, та забезпечити виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов`язків, у випадку її внесення.

Підстав для незастосування застави суд не вбачає.

З урахуванням встановлених обставин суд вважає, що запобігти ризикам, визначених у пунктах 1, 5 частини 1 статті 177 КПК - переховуватися від суду; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, - можливо лише шляхом застосування обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк, що не перевищує двох місяців, тобто до 22 березня 2026 року включно.

Матеріали справи не містять відомостей або обставин, які б унеможливлювали застосування обвинуваченому запобіжного заходу тримання під вартою.

Керуючись ст.ст.177, 183, 199, 291, 331, 370, ч.2 ст.376 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора Криворізької південної окружної прокуратури ОСОБА_3 , в межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР 28 травня 2024 року за №12024041710000630, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити.

Обрати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Криворізька установа виконання покарань №3», строком на 60 (шістдесят) днів, а саме починаючи з 22 січня 2026 року до 22 березня 2026 року включно.

Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України в розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 266 240 гривень (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок гривень 00 копійок).

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі визначеному в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні процесуальні обов`язки (ст.194 КПК України): прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та/або проживає без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця реєстрації, проживання та роботи, контактних номерів мобільного телефону; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, докласти зусиль до пошуку роботи.

З моменту звільнення з-під варти у разі внесення застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Копію ухвали вручити обвинуваченим, прокурору, захиснику та направити уповноваженій особі місця ув`язнення.

Ухвала суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга може бути подана протягом п`яти днів з дня її постановлення до Дніпровського апеляційного суду, а обвинуваченим, який перебуває під вартою - у той же строк з моменту її отримання.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.

Повний текст ухвали складено 23 січня 2026 року.

Суддя: ОСОБА_1