Рішення № 133547064, 26.01.2026, Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/6764/25

Провадження № 2/159/275/26

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2026 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі

головуючого судді - Смалюха Р.Я.,

за участю:

секретаря судового засідання - Клевецької О.М.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

неповнолітньої - ОСОБА_3 ,

відповідача - не з`явився,

представника третьої особи - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), від імені якого діє представник ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), до ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Ковельської міської ради (45008, Волинська область, м. Ковель, вул. Незалежності, буд.73), про позбавлення батьківських прав,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1 ), від імені якої діє представник Моргун Ірина Анатоліївна (далі - представник позивача або ОСОБА_2 ), звернулась в суд з позовом до ОСОБА_4 (далі - відповідач або ОСОБА_4 ) про позбавлення батьківських прав щодо ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги мотивує тим, що відповідач у справі є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 розірвано на підставі рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 18.07.2017, яке набрало законної сили. Після розірвання шлюбу малолітня донька сторін залишився проживати з матір`ю за адресою: АДРЕСА_4 .

Батько, після розірвання шлюбу, фактично з 2017 року, будь якої участі у житті доньки не приймав. Відповідач не піклується про доньку, не дбає про її фізичний і духовний розвиток, не спілкується з нею, не бере участі в її вихованні і не виявляє жодного інтересу до доньки. Зазначені обставини, на переконання позивача, свідчать про те, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків стосовно малолітньої доньки, що є підставою для позбавлення його батьківських прав, відповідно до вимог с. 164 Сімейного кодексу України (далі - СК України).

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

У заяві від 16.10.2025, що надійшла до суду, підписантом якої зазначений відповідача, останній просить слухати справу за його відсутності, позов визнає повністю.

Третя особа в заяві про розгляд справи за її відсутності зазначила, що позовні вимоги підтримує.

Ухвалою суду від 29.09.2025 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, залучив до участі у справі третю особу без самостійних вимог - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Ковельської міської ради, підготовче судове засідання у справі призначено на 30.10.2025, подальше формування справи вирішив здійснювати у змішаній формі.

Ухвалою Ковельського міськрайонного суду від 30.10.2025, витребувано з Ліцею № 12 Ковельської міської ради, Ковельського міськрайонного територіального медичного об`єднання та у КНП «Ковельський Центр первинної медико-санітарної допомоги» Ковельської міської ради інформацію про участь батька у забезпеченні умов навчання ОСОБА_3 , сприянні її здорового фізичного і психічного розвитку та участь у їх вихованні. Підготовче судове засідання відкладено на 24.11.2025.

18 липня 2025 ОСОБА_4 подав заяву про те, що він погоджується стосовно позбавлення його батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

24.11.2025 ухвалою суду підготовче провадження у справі закрито та справу призначено до судового розгляду на 15.01.2026, визнано обов`язковою явку позивача в судове засідання та зобов`язано орган опіки та піклування надати суду висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав щодо доньки ОСОБА_3 . Також суд відмовив у прийнятті визнання позову відповідачем з підстав, що таке визнання порушуватиме інтереси неповнолітньої ОСОБА_3 .

В судовому засіданні, яке відбулось 15.01.2026 суд заслухав думку позивача, яка позов підтримала та думку малолітньої ОСОБА_3 .

У судове засідання 15.01.2026 відповідач не з`явився, до суду повернулося поштове відправлення R067048556008, яким відповідач повісткою повідомлявся про розгляд справи з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Крім того, у заяві від 16.10.2025 відповідач просив розглядати справу за його відсутності.

Верховний Суд у своїх постановах від 13 листопада 2020 року у справі № 359/5348/17 (провадження № 61-18620св19) та від 8 грудня 2021 року у справі № 369/10161/19 (провадження № 61-3468св21) наголосив, що якщо учасники судового процесу, зокрема сторони чи їхні представники, не з`явилися на судове засідання, але суд дійде висновку, що наявних матеріалів достатньо для ухвалення законного та обґрунтованого рішення, розгляд справи може бути завершено без її відкладення. Основним критерієм для відкладення справи є не відсутність сторони або її представника, а неможливість вирішення спору в межах відповідного судового засідання.

У цій справі суд вважає, що наявних матеріалів достатньо для прийняття законного та обґрунтованого рішення, тому вирішення спору по суті може відбутися без відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 15.01.2026 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення у справі та повідомив присутніх, що повний текст судового рішення буде проголошено у судовому засіданні 26.01.2026.

Вивчивши матеріали справи суд встановив таке.

Свідоцтвом про народження № НОМЕР_1 від 13.05.2016 стверджується народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьками якого є ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .

З копії витягу з Реєстру територіальної громади від 31.07.2025 вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає за адресою: АДРЕСА_4 з 18.05.2016.

Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 18 липня 2017 року у справі № 159/2247/17, провадження № 2/159/821/17, яке набрало законної сили, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , зареєстрований 03 червня 2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Ковелю реєстраційної служби Ковельського міськрайонного управління юстиції Волинської області, актовий запис № 214 розірвано. Зазначеним судовим рішенням вирішено стягувати з Стягувати з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_1 аліменти на дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - у розмірі 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп., але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 15 червня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття.

На виконання ухвали Ковельського міськрайонного суду від 30.10.2025 про витребування доказів, з Ліцею № 12 Ковельської міської ради Волинської області надано відповідь № 379 від 17.11.2025 з якої вбачається, що ОСОБА_3 є ученицею 4-Б класу. Дитину до школи завжди приводить і забирає мама ОСОБА_1 та прабабуся ОСОБА_5 . Мати дитини ОСОБА_1 спілкується з педагогами, які навчають доньку, цікавиться шкільним життям дитини, регулярно відвідує батьківські збори. Батько ОСОБА_4 контакту зі школою, де навчається донька не підтримує, ніколи не цікавився навчанням та успішністю доньки, із класним керівником та вчителями не спілкується.

Те, що батько ОСОБА_3 , не цікавився навчанням дитини також підтверджується довідкою Ліцею №12 Ковельської міської ради від 30.06.2025 №254.

Актом від 06.08.2025 обстеження умов проживання ОСОБА_3 , проведеного за місце її проживання, встановлено, що дитина проживає з мамою та бабусею, вихованням дитини займається мама, в житлі створені належні умови для проживання, навчання і розвитку дитини.

Педагогічною характеристикою ОСОБА_3 здійсненої психологом Комунальної установи «Волинський обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей» встановлено відсутність активної участі батька дитини у її житті, емоційне дистанціювання з його боку. Дарина не має сформованого контакту з ним та не відчуває з ним емоційного зв`язку.

Довідкою № 7500/10-2-25 від 12.11.2025 виданою КНП Ковельське МТМО Ковельської міської ради Волинської області щодо звернення за медичною допомогою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 стверджується, що у період з 02.07.2018 по 06.07.2018 ОСОБА_3 перебувала на стаціонарному лікуванні в інфекційному відділенні, у медичній карті внесено відомості про маму ОСОБА_1 . 21.09.2018 ОСОБА_3 проведено огляд лікарем педіатром ОСОБА_6 та мамі ОСОБА_1 виписано лист непрацездатності з 22.09.2018 по 24.09.2018. 11.03.2019 після огляду лікаря педіатра матері ОСОБА_1 був виданий лист непрацездатності з 11.03.2019 по 13.03.2019, який був продовжено до 16.03.2019. 24.06.2019 дитина ОСОБА_3 була оглянута лакарем педіатром та знову матері ОСОБА_1 був виданий лист непрацездатності з 24.06.2019 по 26.06.2019, який був продовжений до 28.06.2019. Звернення в будь який спосіб ОСОБА_4 до лікарів ЦРЛ Ковельського МТМО з метою з`ясування інформації щодо стану здоров`я дитини ОСОБА_3 та будь якої інформації щодо звернень ОСОБА_4 в інформаційно-телекомунікаційній системі не міститься.

Рішенням виконавчого комітету Ковельської міської ради № 301 від 14.09.2025 затверджений висновок органу опіки та піклування м. Ковеля «Про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 відносно його малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Обґрунтовуючи такий висновок орган опіки та піклування проаналізував акти обстеження умов проживання малолітньої ОСОБА_3 , відповіді закладу Ліцею № 12 м. Ковель, де навчається малолітня ОСОБА_7 , заяву матері ОСОБА_1 , психолого-педагогічну характеристику практичного психолога ОСОБА_8 , нотаріальну заяву ОСОБА_4 від 18.07.2025, яка зареєстрована в реєстрі № 1523, де ОСОБА_4 зазначає, що він знає, що розглядається питання про позбавлення його батьківських прав, не заперечує проти позбавлення батьківських прав щодо його доньки ОСОБА_3 .

Опитана в судовому засіданні малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вказала, що біологічного батька не пам`ятає і ніколи з ним не розмовляла. Він ніколи про неї не дбав та не цікавився її життям. Своє майбутнє бачить з мамою та її чоловіком, хотіла б, щоб у її документах змінилося по-батькові на ім`я маминого чоловіка, який дбає про неї з мамою і любить їх.

Розглянувши та оцінивши подані учасниками справи обґрунтування та заперечення позовних вимог, пояснення та докази, суд дійшов висновку, що спір у справі виник у сфері сімейних правовідносин щодо позбавлення батьківських прав відповідача щодо його неповнолітньої доньки.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Стаття 9 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), ратифікованої Україною згідно з постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-III «Про охорону дитинства» (далі - Закон № 2402-III) виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону № 2402-III).

У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України (далі - СК України) мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення наведених положень статті 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках за доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Під час вирішення такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише за наявності вини у діях батьків.

Такий правовий висновок неодноразово викладений Верховним Судом у постановах, зокрема від 04.12.2024 у справі № 133/747/23, від 24 жовтня 2024 року в справі № 199/3287/23, від 20 березня 2024 року в справі № 204/2097/22, від 07 лютого 2024 року в справі № 455/307/22 та інших.

Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

ЄСПЛ також зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. Під час визначення основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року в справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09; пункт 76, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року в справі «М. С. проти України», заява № 2091/13).

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це насамперед повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини під час розгляду справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року в справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) та Верховним Судом у постановах від 21 лютого 2024 року в справі № 404/9387/21, від 19 лютого 2024 року в справі № 159/2012/23, від 22 листопада 2023 року в справі № 320/4384/18 та ін.

У ч. 1, 2 ст. 3 Конвенції закріплено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Верховний Суд наголошує, що особистісні непорозуміння між батьками не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав, оскільки в рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинне мати першочергове значення і переважати над інтересами батьків (постанови Верховного Суду від 01 серпня 2024 року в справі № 366/52/21, від 07 березня 2024 року в справі № 947/7448/22, від 22 листопада 2023 року в справі № 320/4384/18, від 06 жовтня 2021 року в справі № 320/5094/19).

Необґрунтоване (за відсутності застосування гнучких заходів впливу для спонукання батька до належного виконання своїх батьківських обов`язків) позбавлення батьківських прав (прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею, не може вважатися таким, що відповідає інтересам дитини (постанова Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року в справі № 464/2040/23).

У ч. 5, 6 ст. 19 СК України встановлено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню й оцінці судом на основі всіх наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв`язку (постанови Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року в справі № 464/2040/23, від 15 листопада 2023 року в справі № 932/2483/21, від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22, від 07 лютого 2022 року в справі № 759/3554/20, від 26 липня 2021 року в справі № 638/15336/18).

За положенням ч. 6 ст. 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер.

Судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, беруть участь у вихованні не у достатній мірі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості (стаття 5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення на національному і міжнародному рівнях від 03 грудня 1986 року). Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та освідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Зазначена позиція міститься постанові Верховного суду від 04.12.2024 у справі № 133/747/23.

Дослідивши поданий до позову висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача, суд зазначає таке.

Вказаний висновок базується на заяві позивача ОСОБА_1 , досліджені умов проживання дитини, інформації з місця навчання дитини, психо-педагогічній характеристиці практичного психолога, та заяві самого батька, який не заперечував проти позбавлення його батьківських прав..

Як слідує з висновку органу опіки та піклування, позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав щодо малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є доцільним та таким, що проводиться в інтересах малолітньої.

Рішенням виконавчого комітету Ковельської міської ради № 301 від 14.09.2025 «Про затвердження висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав», вказаний висновок було затверджено та визнано доцільним позбавити ОСОБА_4 батьківських прав відносно його малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Дослідження та оцінка доказів, зібраних у справі, свідчать про наявність обґрунтованих і достатніх підстав для висновку, що відповідач умисно ухиляється від виконання покладених на нього батьківських обов`язків щодо малолітньої доньки, свідомо самоусунувся від її виховання та матеріального забезпечення, протягом тривалого часу не виявляє інтересу до її життя, усвідомлюючи при цьому вік дитини та об`єктивну потребу участі батька у процесі виховання й розвитку доньки.

Жодних дій, які б вказували на інтерес відповідача до життя неповнолітньої доньки, проявів піклування про неї і виховання, суд не встановив. Ні на засідання органу опіки та піклування, ні в жодне судове засідання, відповідач не прибув, що свідчить про його байдужість як до доньки, так і питання позбавлення його батьківських прав як крайнього заходу впливу.

Така поведінка відповідача також вказує на те, що змінити своє ставлення до дитини та виконання батьківських обов`язків він не бажає.

Існування певних об`єктивних чинників, які б не залежали від волі відповідача і унеможливлювали виконання ним своїх батьківських обов`язків, по справі не встановлено.

На підставі наведеного вище, суд дійшов висновку, що у матеріалах справи наявні беззаперечні докази того, що відповідач умисно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків.

Відповідно до ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він, зокрема, ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Підсумовуючи наведене, вивчивши матеріали справи, повно, всебічно, об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази безпосередньо досліджені в судовому засіданні, з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а у сукупності - з точки зору достатності та взаємозв`язку, застосувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, виходячи з мотивів наведених вище, керуючись внутрішнім переконанням суд дійшов висновку про те, що позивач довела що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків стосовно неповнолітньої доньки, а тому позов спід задовольнити.

Відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України судові витрати по справі у вигляді судового збору належить покласти на відповідача.

Керуючись статтями 12, 76-81, 141, 247, 262-265, 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Ковельської міської ради, про позбавлення батьківських прав задовольнити.

Позбавити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав щодо його неповнолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_4 , на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1211,20 грн.

Копію цього рішення суду надіслати сторонам у справі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або проголошення рішення судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач - ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 )

Третя особа - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Ковельської міської ради (адреса: м. Ковель, вул. Незалежності, 73, ЄДРПОУ 04051313).

Повне судове рішення складене 26.01.2026.

Головуючий: Р. Я. СМАЛЮХ