Ухвала суду № 133545741, 23.01.2026, Болградський районний суд Одеської області

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

23.01.2026

Єдиний унікальний №497/2586/24

Провадження №1-кп/497/42/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(про розгляд клопотань захисника та прокурора)

23.01.26 року м. Болград

Болградський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

захисника - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Болград клопотання захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 та прокурора Болградської окружної прокуратури ОСОБА_3 в кримінальному провадженні № 62024150020001340 від 06.08.2024 року відносно ОСОБА_4 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України,

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Болградського районного суду Одеської області перебуває обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України.

23.01.2026 року до суду надійшло клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 про витребування доказів та допит свідків (т.2 а.с.35-41), а саме:

-викликати до суду та допитати в якості свідка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_1 ;

-викликати до суду та додатково допитати свідка ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який був допитаний судом 16 травня 2025 року, (для встановлення фактичних обставин вручення йому грошових коштів та усунення протиріч в показаннях свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , допитаних судом 26 травня 2025 року та 02 червня 2025 року, відповідно; витребувати у прокурора та дослідити в судовому засіданні за участю ОСОБА_7 відеозапис допиту свідка ОСОБА_7 під час досудового розслідування (для фактичного сприйняття судом психологічного тиску та стану свідка під час його допиту та усунення протиріч);

-викликати до суду та допитати експерта ОСОБА_10 , який працює на посаді провідного судового експерта лабораторії автотехнічних видів досліджень Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України та проводив автотехнічну експертизу технічного стану автомобіля «ВАЗ 21100» р/н НОМЕР_2 та мотоцикла «Днепр МТ-11» (висновок експерта № 24-1300 від 02.05.2024 року - наявній в матеріалах судового кримінального провадження № 62024150020001340 відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого за ст. 368 ч.3 КК України)

-витребувати з Болградського районного суду Одеської області (справа №497/2602/24, провадження №1-кп/497/181/24, матеріали судового кримінального провадження №12024162270000110 від 16.02.2024 року відносно ОСОБА_11 , обвинуваченого за ст. 286-1 ч. 1 КК України) та дослідити в судовому засіданні висновок експерта № 24-4314 від 09.09.2024 року автотехнічної експертизи по дослідженню обставин зіткнення мотоциклу Днепр МТ-1 1 з автомобілем ВАЗ-21100;

-викликати до суду та допитати експерта ОСОБА_12 , який працює на посаді головного судового експерта лабораторії авто технічних видів досліджень Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України та проводив автотехнічну експертизу по дослідженню обставин зіткнення мотоциклу Днепр МТ-11 з автомобілем ВАЗ-21100 (висновок експерта № 24-4314 від 09.09.2024 року - знаходиться в матеріалах судового кримінального провадження № 12024162270000110 від 16.02.2024 року відносно ОСОБА_11 , обвинуваченого за ст. 286-1 ч. 1 КК України).

В обґрунтування клопотання захисник стверджує, що обвинувачений ОСОБА_4 , будучи допитаним судом 03 грудня 2024 року, заявив, що він скоїв злочин, але передбачений ст. 190 КК України, або ст. 192 КК України, дійсно заволодів коштами ОСОБА_7 шляхом обману, але цей злочин був наслідком провокації відносно нього - наполегливим підбурюванням його (на протязі майже місяця) до вчинення злочину громадянами ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які діяли за вказівками працівників правоохоронних органів, знаходились під постійним їх впливом та контролем. При цьому ОСОБА_6 , та ОСОБА_7 схиляли його до вчинення злочину, який без їх впливу він би не вчинив. Підбурювання з боку ОСОБА_7 було почато 26 липня 2024 року, після проведення слідчого експерименту, в подальшому ініціатором зустрічей та розмов щодо можливості вирішення питання з експертом, завжди був ОСОБА_7 з батьком ОСОБА_6 , що безспірно підтверджується дослідженими судом аудіо та відеозаписами з матеріалів НСРД.

Дана обставина є надзвичайно важливою для подальшого вирішення судом питання щодо допустимості отриманих в кримінальному провадженні доказів.

Докази, отримані внаслідок порушень положень КПК України, не можуть використовуватися при прийнятті процесуальних рішень судом.

Захисник вказує на те, що під час дослідження судом письмових доказів, стороною обвинувачення надано суду Доручення слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_13 про проведення слідчих (розшукових) дій у порядку ст.ст. 40, 41 КПК України від 09 серпня 2024 року № 86-15- 0/2102т Начальнику відділу в м. Ізмаїлі УСБ України в Одеській області ОСОБА_14 (ТАЄМНО (без додатку не таємно) Примірник № 2), без додатків: «1. Ухвала Одеського апеляційного суду від 08.08.2024 року № 5524т, вх.. № 952т-0/16-15, прим. № 1, № 2 на 3-х аркушах кожен таємно; 2. Ухвала Одеського апеляційного суду від 08.08.2024 року № 5525т, вх.. № 953т-0/16-15, прим. № І, № 2 на 3 аркушах кожен таємно; Усі додатки тільки адресату».

Однак, як стверджує захисник, зазначене доручення під час виконання слідчим вимог ст. 290 КПК України, в матеріалах кримінального провадження було відсутнє, стороні захисту не відкривалося, що викликає обґрунтовані сумніви щодо фактичної наявності цього доручення станом на 09.08.2024 року, відповідно, відсутність доручення слідчого або прокурора працівнику оперативного підрозділу щодо проведення НСРД є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що є безумовною підставою для визнання доказів, отриманих за результатами НСРД та похідних від них доказів недопустимими.

Проведення співробітниками оперативного підрозділу НСРД без доручення на те слідчого, прокурора - тягне за собою недопустимість отриманих доказів. Надане оперативному підрозділу доручення на проведення НСРД повинно бути відкрите стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України.

З метою встановлення об`єктивної істини та фактичних обставин справи, кваліфікації злочину, підтвердження або спростування показань ОСОБА_4 , заяви обвинуваченого про провокацію (пастку), що саме ОСОБА_7 та ОСОБА_15 , створили ситуацію, яка провокувала обвинуваченого до вчинення злочину, якій він не мав наміру вчиняти, сторона захисту просила задовольнити вказане клопотання.

В судовому засіданні 23.01.2026 року:

- обвинувачений підтримав дане клопотання захисника, наполягав на його задоволенні. Стверджував, що клопотання заявлене виключно з метою всебічного і об?єктивного розгляду кримінального провадження, оскільки він повністю усвідомив свої неправомірні дії, але разом з цим вважає, що до таких його дій спонукали ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ;

- захисник обвинуваченого наполягав на задоволенні клопотання, надав пояснення з підстав зазначених в клопотанні;

- прокурор - заперечував усі доводи сторони захисту з приводу заявленого клопотання, вважав його безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.

Пояснив, що:

- ОСОБА_6 був заявлений для допиту стороною обвинувачення, однак в зв?язку з не встановленням його місця перебування та не можливістю забезпечити його прибуття до суду, сторона обвинувачення відмовилися від його допиту. Сторона захисту наполягає на допиті цього свідка, втім не спромоглася забезпечити його участь, оскільки не встановлено місце перебування даного свідка, тому підстав для задоволення клопотання в цій частині не має, оскільки воно направлено на затягування судового процесу.

-підстави для додатково допиту свідка ОСОБА_16 відсутні, оскільки сторона захисту мала змогу постави усі свої питання даному свідку, в тому числі щодо здійснення на нього психологічного тиску будь-ким;

- свідок допитується безпосередньо судом в судовому засіданні, тому не має необхідності переглядати відеозапис допиту свідка ОСОБА_16 на стадії досудового розслідування;

- необхідності допитувати експертів не має, оскільки вони жодних висновків в кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 не надавали, та нічого не зможуть пояснити;

- висновок експерта № 24-4314 від 09.09.2024 року автотехнічної експертизи по дослідженню обставин зіткнення мотоциклу Днепр МТ-1 1 з автомобілем ВАЗ-21100 з матеріалів іншого кримінального провадження не стосується даного кримінального провадження

Розглянувши клопотання сторони захисту про витребування доказів та допит свідків, заслухавши пояснення та заперечення сторін кримінального провадження, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення.

Наразі судом досліджені усі докази сторони обвинувачення, допитані свідки, заявлені стороною обвинувачення, від допиту свідка ОСОБА_6 - прокурор відмовився з огляду не можливіість встановлення місця його перебування протягом тривалого часу.

Сторона захисту наполягаючи на допиті вказаного свідка, не спромоглася з?ясувати місце перебування цього свідка та забезпечити прибуття свідка до суду для його допиту.

Згідно ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Клопотання про допит вказаного свідка раніше заявлялося стороною захисту, яке суд залишив без розгляду до встановлення місця знаходження свідка та забезпечення стороною захисту його прибуття до суду.

А відтак наразі підстави для задоволення клопотання в цій частині відсутні.

Також суд не знаходить підстав для дослідження в судовому засіданні відеозапису допиту свідка ОСОБА_16 на стадії досудового розслідування, оскільки даний свідок був допитаний судом безпосередньо в судовому засіданні.

Згідно положень ст.23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Безпосередність дослідження доказів означає звернену до суду вимогу закону про дослідження ним всіх зібраних у конкретному кримінальному провадженні доказів шляхом допиту обвинувачених, потерпілих, свідків, експерта, огляду речових доказів, оголошення документів, відтворення звукозапису і відеозапису тощо. Ця засада кримінального судочинства має значення для повного з`ясування обставин кримінального провадження та його об`єктивного вирішення. Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити і перевірити їх як кожний доказ окремо, так і у взаємозв`язку з іншими доказами, здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними у частині 1 статті 94 КПК України, і сформувати повне та об`єктивне уявлення про фактичні обставини конкретного кримінального провадження.

Щодо додаткового допиту свідка ОСОБА_16 , суд підстав не вбачає, оскільки свідок надав в судовому засіданні повні, достатні покази, при цьому сторона захисту мала змогу поставити усі наявні у них питання свідку, в тому числі і щодо встановлення фактичних обставин вручення йому грошових коштів.

Щодо допиту експертів ОСОБА_10 та ОСОБА_12 суд не вбачає необхідності, оскільки жодних судових експертиз вказані експерти не проводили, висновки не складали, та жодних пояснень з приводу пред?явленого обвинувачення ОСОБА_4 надати не зможуть, адже в силу ч.1 ст.356 КПК України за клопотанням сторони кримінального провадження, потерпілого або за власною ініціативою суд має право викликати експерта для допиту для роз`яснення висновку.

Так:

- експерт ОСОБА_10 , провідний судовий експерт лабораторії автотехнічних видів досліджень Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України проводив автотехнічну експертизу технічного стану автомобіля «ВАЗ 21100» р/н НОМЕР_2 та мотоцикла «Днепр МТ-11» та склав висновок експерта № 24-1300 від 02.05.2024 року

-експерт ОСОБА_12 , головний судовий експерт лабораторії авто технічних видів досліджень Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України проводив автотехнічну експертизу по дослідженню обставин зіткнення мотоциклу Днепр МТ-11 з автомобілем ВАЗ-21100 та склав висновок № 24-4314 від 09.09.2024 року.

Зазначені експертні дослідженні проводилися в рамках кримінального провадження №12024162270000110 від 16.02.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_17 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286-1 ч. 1 КК України та є доказами в цьому кримінальному провадженні.

Втім жодного суттєвого значення для кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 за ст.368 ч.3 КК України вони не мають, та пояснення експертів щодо вказаних висновків ніяким чином не будуть сприяти доведенню чи спростуванню пред?явленого обвинувачення.

Суд також не вбачає підстав необхідності витребувати з Болградського районного суду Одеської області (справа №497/2602/24, провадження №1-кп/497/181/24, матеріали судового кримінального провадження та дослідження в судовому засіданні висновку експерта № 24-4314 від 09.09.2024 року автотехнічної експертизи по дослідженню обставин зіткнення мотоциклу Днепр МТ-1 1 з автомобілем ВАЗ-21100, оскільки цей висновок не є доказом в рамках даного кримінального провадження за яким здійснюється судовий розгляд.

В цілому на думку суду, подане клопотання сторони захисту направлено виключно на затягування судового розгляду та жодним чином не буде сприяти об?єктивному і всебічному розгляду кримінального провадження, а тому задоволенню не підлягає.

Прокурором в даному судовому засіданні подано клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 у вигляді застави на тримання під вартою (т.2 а.с.42-78).

В обґрунтування клопотання прокурор зазначає, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від п`яти до десяти років з конфіскацією майна.

Інкриміноване ОСОБА_4 корупційне кримінальне правопорушення відповідно до примітки до ст. 45 КК України передбачає в разі доведення вини у суді, призначення останньому покарання виключно у вигляді позбавлення волі.

Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку особливо сильно підвищують ризик переховування від органів суду на завершальному етапі притягнення особи до кримінальної відповідальності.

Маючи значний досвід роботи в ГУНП в Одеській області, усвідомлюючи тяжкість покарання та невідворотність кримінальної відповідальності, ОСОБА_4 може використати наявні у нього засоби та можливості для переховування від правоохоронних органів і суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності.

В ході досудового розслідування також установлено, що ОСОБА_4

вів спілкування застосовуючи відповідні заходи конспірації - використовував для спілкування мобільні додатки.

На даний час, ОСОБА_4 також обізнаний зі змістом отриманих результатів проведених слідчих (розшукових) дій стосовно нього, іншими доказами у кримінальному провадженні, що створює додатковий ризик переховування від суду, у зв`язку з чим, застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, не є виправданим.

Крім того, внаслідок збройної агресії російської федерації проти України з 24.02.2022 Україною згідно відкритих даних не контролюється орієнтовно 15-20% власної території, що створює додаткові можливості для залишення території України, в тому числі поза офіційними пунктами пропуску.

Наведені вище обставини на думку прокурора дають достатні підстави вважати про наявність ризику втечі з метою ухилення від кримінальної відповідальності та переховування від органів досудового розслідування та суду підозрюваного.

Водночас, прокурор зауважує, що ризик переховування від суду та слідства зростає в умовах воєнного стану та війни.

Також, однією із підстав вважати, що в діях обвинуваченого ОСОБА_4 вбачається вказаний ризик сторона обвинувачення вважає систематичні неявки до судових засідань, які мотивуються перебуванням на лікування із різними діагнозами, про що неодноразово як обвинуваченим так і його захисником надавались відповідні клопотання.

Стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 наразі діє запобіжний захід у виді застави та прокурор вважає вказаний запобіжний захід є недостатнім для гарантування відповідної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_4 , тому маються підстави для його зміни на більш суворий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

В судовому засіданні:

- прокурор підтримав клопотання, надав пояснення з підстав зазначених в ньому. Пояснив, що обвинувачений перебуваючи під заставою вчинив спробу спільно з іншою особою незаконного перетину кордону в зв?язку з чим був затриманий 22.01.2026 року о 19:00 годині прикордонним нарядом та відносно нього складено протокол про адміністративне затримання строком до трьох діб. У подальшому відносно ОСОБА_4 складено протокол про адміністративне правопорушення за ст.204-1 ч.2 КУпАП. В дане судове засідання ОСОБА_4 доставлений відповідними службами.

З цих підстав прокурор вважає, що запобіжний захід у вигляді застави не виправдав своєї дії та не забезпечив належної процесуальної поведінки обвинуваченим ОСОБА_4 та просив змінити запобіжний захід на тримання під вартою.

В судовому засіданні прокурор уточнив клопотання, просив змінити запобіжний захід заставу на тримання під вартою з утриманням в ДУ «Ізмаїльський слідчий ізолятор», а також звернути заставу в дохід держави.

- обвинувачений надав пояснення з підстав його затримання. Пояснив, що поїхав в с.Дмитрівка до батьків попрощатися, розуміючи, що йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі. Там він вживав алкогольні напої та перебував в сильному алкогольному сп?янінні. За яких обставин опинився біля кордону він не пам?ятає, наміру незаконно перетинати кордон у нього не було. Оскільки це сталося і він був затриманий саме біля лінії Державного кордону України, то розуміє наслідки і готовий нести відповідальність, вважав клопотання прокурора доцільним в цій ситуації.

Просив врахувати, що він не порушував обов?язки, покладені на нього законом, протягом всього часу розгляду кримінального провадження з?являвся в судові засідання, а його неявки в інші засідання були з поважних причин пов?язаних з хворобою, про що він завжди повідомляв суд та надав докази. В це судове засідання він також мав намір прибути, готувався до нього, обговорював позицію і тактику дій зі своїм захисником, та усвідомлював, що судовий процес йде до завершення та яке покарання йому загрожує. Тому перебував в сильному душевному хвилюванні, що і спонукало його до вживання алкогольних напоїв останніми днями. Така його поведінка призвела до негативних наслідків, за що він готовий нести відповідальність та погоджується за зміну запобіжного заходу.

Просив не звертати в дохід держави внесену заставу та повернути її заставодацю, оскільки він не порушував обов?язки, не ставити його сім?ю і так вкрай важке становище, оскільки ці кошти взяті в борг та його дружина змушена буде їх повертати, їх неповнолітня донька наразі перебуває виключно на утриманні дружини.

- захисник обвинуваченого - підтримав позицію свого підзахисного. Пояснив, що дії які вчинив його підзахисний не виправдовують його поведінки, однак протягом всього часу досудового розслідування та судового розгляду він справно виконував обов?яки, прибував на усі процесуальні заходи, не вчиняв дій для перешкоджання кримінальному провадженню. Не прибував в судові засідання виключно з поважних причин за станом здоров?я. Звернув увагу, що неодноразово звертався до Одеської обласної прокуратури з пропозицією укласти угоду про визнання винуватості, втім йому було відмовлено, в останнє місяць по тому. При цьому сторона обвинувачення не запропонувала своє бачення та умови такої угоди. ОСОБА_4 мав намір бути призваним до лав ЗСУ та піти боронити державу від російської агресії, але за станом здоров?я його не призвали.

Обвинувачений ОСОБА_4 цілком усвідомлює протиправність вчинених ним дій, щиро кається в цьому, бажав завершення судового розгляду і не вживав заходів для ухилення він суду.

Щодо ситуації під час якої обвинуваченого було затримано, захисник пояснив, що ОСОБА_4 має цілком законні підстави для перетину кордону у визначений законом спосіб, оскільки сам є інвалідом 3 групи та здійснює догляд за своєю хворою матір?ю, так міг в будь-який час виїхати за межі України, у разі наміру ухилитися від суду, втім таких дій він не вчиняв.

Просив врахувати, що 22.01.2026 року він опинився біля лінії державного кордону перебуваючи в стані алкогольного сп?яніння, та не пам?ятаючи, що і як він робив. При ньому не було жодних засобів для перетину кордону, він до цього не готувався заздалегідь.

Захисник наполягав на тому, що підстав для звернення застави в дохід держави не має, в клопотанні прокурор не просив заставу звернути в дохід держави та в судовому засіданні прокурором не доведено таку необхідність, просив повернути заставу заставодавцю ОСОБА_18 .

Розглянувши клопотання прокурора, заслухавши доводи прокурора з приводу цього клопотання, заслухавши пояснення обвинуваченого і його захисника, суд прийшов до наступних висновків.

На підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м.Одеса суду від 24.08.2024 року підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з правом внесення застави в розмірі 502 648.00 гривень (п`ятсот дві тисячі шістсот сорок вісім) гривень та з покладенням обов?язків (т.5 а.с.5-16).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 176 КПК України застава є запобіжним заходом.

Згідно ч. 1 ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов`язків.

26.08.2024 року заставодавцем ОСОБА_18 на депозитний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області внесено заставу в розмірі 502 648.00 гривень у кримінальному провадженні №62024150020001340 від 06.08.2024 року за підозрюваного (на той час) ОСОБА_4 (т.2 а.с.39-41).

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України з моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_4 вважається таким, до яких застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Строк дії обов?язків, покладених ухвалою слідчого судді у разі внесення застави, сплив та в подальшому не продовжувався, оскільки стороною обвинувачення такі клопотання суду не подавалися.

Щодо клопотання прокурора про зміну запобіжного заходу з застави на тримання під вартою:

Частиною 1 ст. 333 КПК України визначено, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.

Згідно з ч. 1 ст. 131 КПК заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам (ч. 1 ст. 177 КПК).

Отже, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення дієвості кримінального провадження, тобто досягнення його завдань.

Відповідно до ст. 331 КПК України передбачено, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Згідно ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також наявність ризиків, передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи; репутацію підозрюваного, його майновий стан; наявність судимостей у підозрюваного.

Згідно ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності інші обставини, перелік яких визначений у ст.178 КПК України.

З огляду на зазначене вище, суду належить вирішити, чи довели сторони кримінального провадження обставини, на які вони покликаються, вирішуючи це питання, суд виходить з такого.

При вирішенні даного клопотання прокурора, суд враховує тяжкість пред`явленого обвинувачення ОСОБА_4 , майновий та сімейний стан тощо. Обвинувачений має постійне місце реєстрації та проживання, за місцем проживання характеризується позитивно, має сталі соціальні зв`язки.

Усе це та запобіжний захід у вигляді застави не змогли гарантувати належну процесуальну поведінку обвинуваченого, який 22.01.2026 року був затриманий при спробі незаконного перериту кордону, що підтверджується відповідними доказами (т.2 а.с.74-77).

При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Наразі прокурором доведено, що інший більш м`який запобіжний захід відносно ОСОБА_4 не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, тоді як тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який має застосуватися при наявності досить переконливих обставин та доказів.

Оцінивши обставини визначені ст.178 КПК України, суд вважає необхідним змінити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді застави на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, що буде достатнім для забезпечення дотримання обвинуваченим процесуальних обов`язків під час завершення судового розгляду обвинувального акту в суді.

Щодо внесеної заставодавцем застави:

З аналізу ст.ст.176, 182, 194 КПК України, питання про звернення застави в дохід держави розглядається так само, як і питання про застосування запобіжного заходу, зокрема, тримання під вартою. Неприбуття належним чином повідомлених підозрюваного, його захисника, заставодавця, не перешкоджає розгляду клопотання.

При порушенні умов такого запобіжного заходу як застава процедура його застосування включає також застосування заходів кримінально-процесуальної відповідальності. Так, у разі порушення умов застави - вона звертається в дохід держави (частина 8 статті 182 КПК).

З наведеного вище слідує, що звернення застави в дохід держави є невід`ємною складовою зміни запобіжного заходу в вигляді застави, яка передбачена частинами 8 та 10статті 182 КПК, та охоплюється поняттям застосування запобіжного заходу в вигляді застави.

У зв`язку із викладеним, звернення застави в дохід держави має (із врахуванням особливостей цього заходу) відповідати встановленим правилам застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

В ч.3 ст. 182 КПК України вказано, що при застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави підозрюваному, обвинуваченому роз`яснюються його обов`язки і наслідки їх невиконання, а заставодавцю - у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов`язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов`язків.

Метою припису частини 8 статті 182 КПК є запобігання порушенню підозрюваним покладених на нього обов`язків шляхом застосування заходу кримінально-процесуальної відповідальності за таке порушення. У той же час метою звернення застави в дохід держави не є відшкодування шкоди, у завданні якої особа підозрюється.

Водночас зі змісту частини 8 статті 182 КПК України вбачається, що в ній при описі обов`язків, у разі порушення яких передбачено застосування санкції у вигляді звернення застави в дохід держави, використані формулювання, як у множині, так і в однині. Зокрема, порушення покладеного обов`язку як підстава для звернення застави в дохід держави зазначено як одноразову дію.

При цьому суд звертає увагу, що застава є безстроковим запобіжним заходом, тому її строк не може бути визначний ухвалою суду, і вона без визначення строку забезпечує виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків прибувати за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду (частина 7 статті 42 КПК).

Отже, у разі порушення умов такого запобіжного заходу як застава (зокрема, якщо обвинувачений порушив, покладений обов`язок), суд вправі застосувати заходи кримінально-процесуальної відповідальності - звернути заставу (її частину) в дохід держави.

Суд зазначає, що обвинувальний акт надійшов до суду 23.10.2024 року (т.1 а.с.22).

Ухвалою судді від 24.10.2024 року відкрито провадження по справі та призначено підготовчий розгляд на 09:00 годину 08.11.204 року (т.1 а.с.24).

Ухвалою від 08.11.2024 року призначено обвинувальний акт до судового розгляду (т.1 а.с.45).

В цілому до тепер в даному кримінальному провадженні проведено 30 судових засідань, з яких 22 судових засідання за участю усіх сторін кримінального провадження в тому числі і обвинуваченого.

Починаючи з 04.07.2025 року обвинувачений ОСОБА_4 до суду не прибував (7 судових засідань), разом з цим щоразу повідомляв суд про причини неявки та надавав докази поважності причин його відсутності (медичні документи про стан здоров?я), які долучені до поданих заяв та клопотань (т.1 а.с.230-231, 238, 243-255, т.2 а.с.5-7, 14-16, 26-28).

Згідно ч.1 ст.233 КПК України якщо обвинувачений, до якого не застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, не прибув за викликом у судове засідання, суд відкладає судовий розгляд, призначає дату нового засідання і вживає заходів до забезпечення його прибуття до суду.

Закон вимагає з`ясування причини неприбуття обвинуваченого до суду. Так ст.138 КПК надає перелік поважних причин неприбуття особи на виклик, який не є вичерпним. У будь-якому випадку обвинувачений зобов`язаний довести поважність причини своєї неявки, оскільки в протилежному випадку суд своєю ухвалою може постановити рішення про привід обвинуваченого та/або ухвалу про накладення на нього грошового стягнення. Поважність причини неявки повинна бути доведена до відома суду і засвідчена відповідними документами. Якщо такі причини суду стали відомі за час, достатній для перенесення справи і повідомлення учасників провадження про інший день розгляду справи, суд зобов`язаний використати таку можливість.

Пунктом 1 ч.7 ст.42 КПК України обвинувачений зобов`язаний прибути за викликом до … суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб.

З огляду на зазначене обвинуваченим були виконані вимоги КПК України, який щоразу завчасно повідомляв суд письмово про свою неявку, додаючи відповідні медичні документи на підтвердження поважності причин його не прибуття.

Тому у суду відсутні підстави стверджувати, що обвинувачений ОСОБА_4 порушував обов?язки, які на нього покладалися КПК України як на обвинуваченого, які можуть бути підставою для звернення застави в дохід держави.

Окрім цього, суд звертає увагу, що заставодавець не повідомлявся, а ні судом, а ні прокурором про проведення судового засідання в якому буде розглядатися клопотання про зміну запобіжного заходу та буде вирішувати питання щодо внесеної застави, в зв?язку з чим заставодавець не був присутній в даному судовому засіданні.

Таким чином, застава як запобіжний захід діє до її припинення в порядку ст. 203 КПК України чи скасування цього запобіжного заходу.

З цих підстав, в зв?язку зі зміною запобіжного заходу з застави на більш суворий у вигляді тримання під вартою, суд дійшов до висновку про необхідність повернення застави сплаченої за обвинуваченого ОСОБА_4 в розмірі 502 648.00 гривень заставодавцю ОСОБА_18 .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.131-132, 176-178, 182, 183, 193, 194, 197, 200, 331, 350, 369-372, 392 КПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника - адвоката ОСОБА_5 про витребування доказів та допит свідків - залишити без задоволення.

Клопотання прокурора Болградської окружної прокуратури ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу - задовольнити.

Обвинуваченому у кримінальному провадженні №62024150020001340 від 06.08.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.368 ч.3 КК України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 змінити запобіжний захід у вигляді застави на тримання під вартою строком на 60 (шістдесят днів) з утриманням його в Державній установі «Ізмаїльський слідчий ізолятор».

Строк дії ухвали визначити до 23.03.2026 року включно.

Заставу в розмірі 502 648.00 гривень (п`ятсот дві тисячі шістсот сорок вісім гривень), внесену 26.08.2024 року заставодавцем ОСОБА_18 за підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на депозитний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, визначену ухвалою Київського районного суду м.Одеса від 24.08.2024 року у кримінальному провадженні №62024150020001340 від 06.08.2024 року, повернути заставодацю ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт серії НОМЕР_3 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Зобов`язати сторону захисту забезпечити участь свого свідка ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_5 : АДРЕСА_2 - в наступне судове засідання.

В судовому засіданні проголосити перерву до 13:00 години 30.01.2026 року.

Надати час і можливість сторонам підготуватися до судових дебатів та обвинуваченому до останнього слова.

Ухвала в частині обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду безпосередньо протягом семи днів з дня її оголошення, а обвинуваченим, який утримується під вартою, з моменту вручення копії ухвали.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Повний текст ухвали суду складено і проголошено о 08:30 годині 26.01.2026 року.

Суддя ОСОБА_1