Рішення № 133543508, 26.01.2026, Нововодолазький районний суд Харківської області

справа № 635/6904/25

провадження № 2/631/421/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2026 року ????????????????????????? ??????? ???? ???? селище Нова Водолага

Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Трояновської Т. М.,

за участі секретаря судового засідання Семенко А. А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань приміщення Нововодолазького районного суду Харківської області цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОФІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Представник ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОФІТ КАПІТАЛ» адвокат Ушакевич Марина Петрівна, яка діє на підставі довіреності від 22 січня 2025 року, звернулась до Харківського районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з останньої заборгованість за договором кредиту № Р20.00508.003835342 від 06 квітня 2018 року у розмірі 83079 гривень 20 копійки, яка складається з заборгованості за тілом кредиту у сумі 28668 гривень 29 копійок, заборгованості за відсотками у сумі 15562 гривні 75 копійок, заборгованості по оплаті за обслуговування кредиту у сумі 38848 гривень 16 копійок, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028 гривень 00 копійок та витрати на правничу допомогу у розмірі 7000 гривень 00 копійок.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що 06 квітня 2018 року між ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ІДЕЯ БАНК» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту № Р20.00508.003835342, відповідно до пункту 1.1 якого банк надає позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 49000 гривень 00 копійок, включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності), а позичальник зобов`язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за обслуговування) і платою за послуги з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості, який є його невід`ємною частиною.

Згідно пунктами 1.4 та 1.10 Договору кредиту за користування кредиту позичальник сплачує проценти в розмірі 15 % річних від залишкової суми кредиту; за обслуговування кредиту банком позичальник сплачує плату за кредитне обслуговування щомісячно в розмірі відповідно до графіку платежів.

За твердженням представника позивача, банк на виконання умов Договору кредиту надав позичальнику грошові кошти в сумі 49000 гривень 00 копійок строком до 06 червня 2021 року, а позичальник відповідно зобов`язався повернути його разом з іншими платежами, відповідно до графіку платежів, згідно з умовами цього договору.

У зв`язку із не виконанням ОСОБА_1 зобов`язань за Договором кредиту № Р20.00508.003835342 від 06 червня 2018 року, станом на 19 грудня 2023 року (дата відступлення) у останньої виникла заборгованості у розмірі 83079 гривень 20 копійок, яка складається з: заборгованості за основним боргом у сумі 28668 гривень 29 копійок; заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками у сумі 15562 гривні 75 копійок; заборгованості по оплаті за обслуговування кредиту у сумі 38848 гривень 16 копійок.

19 грудня 2023 року між АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ІДЕЯ БАНК» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕННОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ» укладено договір факторингу № 19/12-2023.

Відповідно до пункту 2.1 Договору факторингу АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ІДЕЯ БАНК» відступає ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕННОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ОРФЙМБ ФАКТОРИНГ», а ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕННОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ» приймає права вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ІДЕЯ БАНК» за плату та на умовах визначених Договором факторингу.

Права вимоги які клієнт відступає фактору за цим Договором відступаються (передаються) в розмірі заборгованості боржників перед АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ІДЕЯ БАНК», та визначені в реєстрі боржників, що підписується сторонами у паперовому вигляді в день укладення цього договору.

Так, ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕННОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ» зобов`язання за Договором факторингу виконало у повному обсязі, та відповідно перерахувало суму на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ІДЕЯ БАНК».

Як зазначив представник позивача, 22 грудня 2023 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕННОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОФІТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу № 22/12-2023, відповідно до умов якого позивач прийняв право вимоги, у тому числі за кредитним договором № Р20.00508.003835342 від 06 червня 2018 року.

Відповідно до пункту 2.1 Договору факторингу ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕННОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ» відступає ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОФІТ КАПІТАЛ», а ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОФІТ КАПІТАЛ» приймає права вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕННОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ» за плату та на умовах визначених Договором факторингу.

У пункті 2.2 Договору факторингу передбачено, що права вимоги відступаються в розмірі заборгованості боржників перед ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕННОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ», та визначені в друкованому реєстрі боржників, що підписується сторонами та в реєстрі боржників в електронному вигляді та надсилається разом з Актом приймання-передачі реєстру боржників в електронному вигляді.

На виконання вимог даного договору, ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОФІТ КАПІТАЛ» перерахувало на рахунок ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕННОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ» 11861032 гривні 61 копійку та відповідно було здійснено передачу реєстру боржників.

За таких обставин, як зазначила представник позивача, ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОФІТ КАПІТАЛ» починаючи з 22 грудня 2023 року відповідно до договору факторингу № 22/12-2023 перейшло право вимоги за договором № Р20.00508.003835342 від 06 червня 2018 року, укладеним між АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ІДЕЯ БАНК» та ОСОБА_1 .

Враховуючи наведене та те, що відповідачем належним чином не виконанні зобов`язання за кредитним договором щодо сплати щомісячних внесків за кредитом, відсотків за користування кредитом та оплати за обслуговування кредиту, посилаючись на приписи частин 1 та 3 статті 512, статтей 514, 525, 526, 530, 610, 625, 1048, 1049 та 1050 Цивільного кодексу України, представник позивача просив стягнути суму наявної заборгованості з відповідача у розмірі 83079 гривень 20 копійок, яка складається з заборгованості за основним боргом у сумі 28668 гривень 29 копійок, заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками у сумі 15562 гривні 75 копійок та заборгованості по оплаті за обслуговування кредиту у сумі 38848 гривень 16 копійок, а також понесені витрати по сплаті судового збору та витрати на правничу допомогу.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області, постановленою 30 жовтня 2025 року під головуванням судді Бондаренка І. Е., цивільну справу з єдиним унікальним № 635/6904/25 за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОФІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, передано на розгляд до Нововодолазького районного суду Харківської області.

01 грудня 2025 року за вхідним №7572/25-вх. з Харківського районного суду Харківської області надійшла цивільна справа з єдиним унікальним № 635/6904/25 за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОФІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 02 грудня 2025 року прийнято до розгляду позовну заяву ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОФІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 26 січня 2026 року визначено про заочний розгляд справи за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОФІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Інших процесуальних дій (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) у цивільній справі?судом не вживалось.?

Уповноважений представник ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОФІТ КАПІТАЛ» у судове засідання не з`явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи були сповіщені завчасно відповідно до приписів статті 128 Цивільного процесуального кодексу України. У прохальній частині позовної заяви представник позивача вказала, що у випадку неявки відповідача у судове засідання, просять розгляд справи провести за відсутності представника ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОФІТ КАПІТАЛ», проти ухвалення заочного рішення не заперечують.

Відповідач, ОСОБА_1 , у судове засідання повторно?не з`явилась, хоча про дату, час і місце розгляду справи була сповіщена завчасно відповідності до приписів статті 128 Цивільного процесуального кодексу України за адресою місця реєстрації.?Судові повістки про виклик до суду ОСОБА_1 були повернуті на адресу суду з відміткою відділення АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРПОШТА» ?«адресат відсутній».??

Крім того, у судове засідання, призначене на 26 січня 2026 року, ОСОБА_1 викликалась шляхом розміщення судового оголошення на офіційному вебсайті Судової влади України.

Про причини своєї неявки ОСОБА_1 суд не повідомила, заяви про відкладення розгляду справи або про її розгляд за її відсутності, а також відзив на позовну заяву, у відповідності до статті 178 Цивільного процесуального кодексу України, не надала, станом розгляду справи не цікавилась.?

З цього приводу слід зазначити, що відповідно до пунктів 2 та 7 частини 2 статті 43 Цивільного процесуального кодексу України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.?

Частиною 3 статті 131 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що у разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.?

Положеннями частини 1 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.?

В даному випадку відповідач вважається такою, що належним чином повідомлена про дату, час та місце судового розгляду справи, враховуючи наявні в матеріалах справи довідки поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки?«адресат відсутній за вказаною?адресою».?Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у складі колегією суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18 (провадження № 61-185св23) та у постанові від 13 травня 2024 року у справі № 755/4829/23 (провадження № 61-73св24).???

Окрім цього, частиною 11 статті 128 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що з?опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.??

У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення) (частина 4 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України).??

Крім того, відповідно до частини 1 статті 280 Цивільного процесуального кодексу України у зв`язку із неявкою в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, зі згоди позивача по справі, суд вирішив за можливе розглянути справу на підставі наявних в ній доказів та ухвалити заочне рішення.??

Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.??

В даному випадку суд також бере до уваги позицію, викладену Верховним Судом у постановах від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 та від 24 жовтня 2024 року у справі № 752/8103/13-ц, в яких зазначено, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.?

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що відповідач?будучи завчасно належним чином повідомленою?про день, час та місце розгляду справи, повторно, без зазначення причин свого неприбуття, не з`явилась?у судове засідання, а сторона позивача звернулась на адресу суду з заявою про розгляд справи за їх відсутності, де зазначили, що проти ухвалення рішення в заочному порядку не заперечують, враховуючи те, що підстав для визнання явки учасників справи обов`язковою для надання особистих пояснень не має, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності на підставі наявних в матеріалах справи доказів, при цьому відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.??

Вивчивши доводи позовної заяви, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі обставини справи в межах заявлених вимог, перевіривши їх доказами, які були безпосередньо досліджені у судовому засіданні, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів.?

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1?статті 2 Цивільного процесуального кодексу України).??

Відповідно до положень часини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. При цьому, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього?кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках (частина 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України).?

Положеннями частини 1 статті 77 вказаного нормативно-правового документа визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.?

Частина 2 статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.??

Аналогічні приписи передбачені частиною 3 статті 12 та частиною 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до яких кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього кодексу.?

Частиною 2 статті 77 та частиною 1 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.?

Так, у ході розгляду справи в межах заявлених вимог та зазначених і доведених обставин, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини, що мають значення для вирішення справи за суттю.?

Як убачається з матеріалів справи, 06 червня 2018 року між ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ІДЕЯ БАНК» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № Р20.00508.003835342, у пункті 1.1 якого передбачено, що банк надає позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 49000 гривень 00 копійок, включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності), а позичальник зобов`язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно з умовами цього договору.

У пункті 1.2. Кредитного договору сторони узгодили, що банк надає кредит у день підписання даного Договору строком на 36 місяців шляхом оплата переказу коштів за реквізитами: рахунок отримувача 29093422772894, залишок кредиту 34463 гривні 20 копійок; рахунок отримувача 29244825509100, залишок кредиту 14415 гривень 00 копійок. Датою видачі кредиту, є дата списання коштів з позичкового рахунку позичальника в банку для переказу на вищевказані рахунки.

За користування кредитом позичальник сплачує річну змінювану процентну ставку в розмірі, що визначається як зміна частини ставки, збільшена на 5,5 % (маржу банку). Станом на день укладання договору змінна частина ставки, визначена за рішенням Правління банку, становить 9,5 %, що разом із маржею банку складає змінювану процентну ставку в розмірі 15 % (пункти 1.3 та 1.4 Кредитного договору).

При цьому у пункті 1.10 Кредитного договору визначено, що за обслуговування кредиту банком, що включає в себе: надання інформації по рахункам позичальника з використанням телефонних каналів зв`язку, а саме зі стаціонарних телефонів по Україні, в Контакт-центі, шляхом направлення смс-повідомлень щодо суми платежу за цим Договором, щодо зарахування платежу в погашення заборгованості за кредитом тощо; надання інформації по рахунку позичальника із використанням засобів електронного зв`язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти позичальника; опрацювання запитів позичальника, що направлені банку позичальником із використанням різних каналів зв`язку тощо, позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та в розмірах, визначених згідно Графіку щомісячних платежів за кредитним договором (далі «Графік щомісячних платежів»).

Згідно з пунктом 1.13 Кредитного договору, банк відкриває позичальнику банківський поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривні в рамках пакету послуг БПР «Стартовий», що обслуговується на умовах договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.

Порядок повернення заборгованості та порядок розрахунків визначений у розділі 2 Кредитного договору, де у пункті 2.1 передбачено, що позичальник повертає кредит разом з процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості в 36 щомісячних внесках включно до 6 дня/числа кожного місяця, згідно Графіку щомісячних платежів. Платежі здійснюватимуться на поточний транзитний рахунок № НОМЕР_2 в банку, з якого проводиться погашення заборгованості за Договором у такій черговості: 1) для оплати простроченої заборгованості кредиту за Договором; 2) для погашення нарахованої заборгованості за Договором, строк плати якої не минув; 3) для сплати штрафних санкцій (пені) згідно пункту 3.3.1 цього Договору; 4) для погашення іншої заборгованості (в тому числі дострокове погашення заборгованості за кредитом).

У пункті 5.5 Кредитного договору сторони домовились, що строк позовної давності за цим Договором, в тому числі для стягнення неустойки (штрафу, пені), встановлюються сторонами тривалістю у три роки. Позовна давність щодо стягнення заборгованості по кредиту, процентах, плати за обслуговування кредитної заборгованості, інших грошових внесків, повернення яких визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Відповідно до пункту 5.7 Кредитного договору згідно з Законом України «Про споживче кредитування», реальна річна процентна ставка складає 71.30088807 %. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (у тому числі тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) на момент укладання Договору складає 101063 гривні 11 копійок. Вказані показники діють за умови своєчасного погашення позичальником грошових зобов`язань відповідно до пункту 2.1 цього Договору та за дії процентної ставки, вказаної в пункті 4.1 Договору.

У розділі 6 Кредитного договору наведений Графік щомісячних платежів за кредитним договором, відповідно до якого позичальник кожного шостого числа місяця, починаючи з 06 травня 2018 року, повинен сплачувати суму платежу за розрахунковий період у сумі 2807 гривень 31 копійка щомісячно.

Даний Кредитний договір скріплений підписами представника банку та ОСОБА_1 .

До кредитного договору надано підписану відповідачем Заяву-анкету, в якій остання вказала свої персональні дані, соціальний статус, рід занять, номери засобів зв`язку та вказала бажану суму кредиту у розмірі 49000 гривень 00 копійок, а також заяву № Р20.00508.003835342 про акцепт публічної оферти ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ІДЕЯ БАНК» на укладання договору про використання аналога власноручного підпису та відтиску печатки банку, договір добровільного страхування життя на випадок смерті в результаті нещасного випадку від 06 червня 2018 року.

Крім того, як свідчать надані позивачем матеріали справи, 06 квітня 2018 року ОСОБА_1 підписала Паспорт споживчого кредиту, які містить основні умови кредитування, а саме зазначено, що сума кредиту становить 49000 гривень 00 копійок, строк кредитування 36 місяців; мета отримання кредиту поточні потреби; спосіб та строк надання кредиту безготівковим шляхом (зарахування кредитних коштів на поточний рахунок споживача, операції за якими можуть здійснюватись з використанням електронних платежів); процентна ставка 15 % річних, тип процентної ставки змінювана; загальні витрати за кредитом 101063,11 гривень 32 копійки, реальна річна процентна ставка 71.30088807 % річних.

При цьому матеріали справи не містять даних, які б свідчили про заперечення відповідачем фактів підписання вказаного вище Кредитного договору, Додатків до договору, Паспорту споживчого кредиту, а також заяви-анкети на отримання послуг в ПУБЛІЧНОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВІ «ІДЕЯ БАНК» та інших документів, необхідних для отримання грошових коштів у кредит.

Вказані обставини свідчать про дотримання письмової форми правочину та укладення кредитного договору, відповідно до якого відповідач отримала кредит зі сплатою відсотків за користування кредитом у погодженому сторонами розмірі.

Крім мотивів, викладених вище, суд також враховує правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 04 квітня 2018 року по справі № 357/12292/16-ц, в якій зазначено, що неоспорювання кредитного договору, часткове його виконання відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України?свідчить про правомірність цього правочину. Підписання даного договору є прямою та безумовною згодою позичальника щодо прийняття умов цього договору.

На підтвердження отримання ОСОБА_1 грошових коштів у кредит надано копію ордеру-розпорядження № 1 про видачу кредиту від 06 квітня 2018 року на суму 49000 гривень 00 копійок та копію ордеру-розпорядження № 2 про сплату страхового платежу від 06 червня 2018 року на суму 15 гривень 89 копійок.

Як убачається з матеріалів справи, зокрема довідки-розрахунку заборгованості за кредитним договором № Р20.00508.003835342 від 06 квітня 2018 року, складеного директором Департаменту кредитного адміністрування АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ІДЕЯ БАНК», станом на 19 грудня 2023 року ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 83079 гривень 20 копійок, яка складається з: заборгованості за основним боргом у сумі 28668 гривень 29 копійок; заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками у сумі 15562 гривні 75 копійок; заборгованості по оплаті за обслуговування кредиту у сумі 38848 гривень 16 копійок.

Вказана заборгованість відповідачем не заперечувалась та у встановленому законом порядку не спростовано.

Як свідчать наявні в матеріалах справи докази, 19 грудня 2023 року між АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ІДЕЯ БАНК» (Клієнт) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕННОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ» (Фактор) укладено договір факторингу № 19/12-2023, у пункті 2.1 якого сторони дійшли згоди, що за цим договором клієнт відступає фактору, а фактор приймає права вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим Договором.

Згідно пункту 2.2 Договору факторингу, права вимоги, які клієнт відступає фактору за цим Договором, відступаються (передаються) в розмірі заборгованості боржників перед клієнтом, та визначені в друкованому Реєстрі боржників (Додаток № 2), що підписується сторонами в день укладання цього Договору та в Реєстрі боржників в електронному вигляді (Додаток № 1), що надсилається разом з Актом приймання-передачі Реєстру боржників в електронному вигляді (Додаток № 3) клієнтом фактору в електронному вигляді засобами корпоративного зв`язку в день укладання цього Договору. Друкований Реєстр боржників після належного його підписання вважається невід`ємною частиною цього Договору.

У пункті 3.1 Договору факторингу сторони дійшли згоди, що сума фінансування, що надається фактором клієнту під відступлення прав вимоги, по Реєстру боржників складає: по Реєстру боржників № 1 (лот № 1) 3150000 гривень 00 копійок; по Реєстру боржників № 2 (лот № 3) 4382240 гривень 00 копійок; ??по Реєстру боржників № 3 (лот № 4) 4243872 гривні 00 копійок. Загальна сума фінансування фактором клієнту під відступлення прав вимоги становить 11776112 гривні 00 копійок та включає в себе фінансування відповідно до Реєстру боржників № 1, Реєстру боржників № 2, Реєстру боржників № 3. При цьому сторони погодили, що сума гарантійного внеску в розмірі 200000 гривень 00 копійок, сплачена фактором на рахунок клієнта на підставі Договору про участь в торгах від 17 жовтня 2023 року, зараховується до суми фінансування, у зв`язку з чим загальна сума фінансування згідно Договору, що підлягає перерахуванню на рахунок клієнта становить 11576112 гривень 00 копійок.

Фактор зобов`язується сплатити клієнту суму фінансування у розмірі 11576112 гривень 00 копійок шляхом перерахунку 100 % вказаної суми на рахунки клієнта протягом 3 робочих днів після отримання Реєстру боржників в електронному вигляді засобами корпоративного зв`язку та підписання сторонами Акту приймання-передачі Реєстру боржників в електронному вигляді, друкованого Реєстру боржників, Договору за допомогою сервісу електронного документообігу «Вчасно» (пункт 4.1 Договору факторингу).

З копії платіжної інструкції в національній валюті № 45 від 20 грудня 2023 року, надавач платіжних послуг АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «УНІВЕРСАЛ БАНК», вбачається, що ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ» сплатило АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВУ «ІДЕЯ БАНК» грошові кошти у сумі 11576112 гривень 54 копійки як фінансування згідно договору факторингу № 19/12-2023 від 19 грудня 2023 року.

Також згідно платіжної інструкції № 611 від 17 жовтня 2023 року, надавач платіжних послуг АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «СЕНС БАНК», ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ» сплатило АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВУ «ІДЕЯ БАНК» грошові кошти у сумі 200000 гривень 00 копійки в якості гарантійного внеску згідно Договору про участь в торгах від 17 жовтня 2023 року.

Відповідно до Реєстру боржників № 1 до Договору факторингу № 19/12-2023 від 19 грудня 2023 року, встановлено, що до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , яка рахується під № 269, за кредитним договором № Р20.00508.003835342 від 06 квітня 2018 року у розмірі 83079 гривень 20 копійок, з них заборгованість за основним боргом у сумі 28668 гривень 29 копійок; заборгованості за відсотками у сумі 15562 гривень 75 копійок; заборгованості по оплаті за обслуговування кредиту у сумі 38848 гривень 16 копійок, загальна кількість днів прострочення 1287.

Як убачається з матеріалів справи, 22 грудня 2023 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕННОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ОРФЙМБ ФАКТОРИНГ» (Клієнт) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОФІТ КАПІТАЛ» (Фактор) укладено договір факторингу № 22/12-2023, відповідно до пункту 2.1 якого сторони дійшли згоди, що за цим договором клієнт відступає фактору, а фактор приймає права вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим Договором.

Згідно пункту 2.2 Договору факторингу, права вимоги, які клієнт відступає фактору за цим Договором, відступаються (передаються) в розмірі заборгованості боржників перед клієнтом, та визначені в друкованому Реєстрі боржників (Додаток № 2), що підписується сторонами в день укладання цього Договору та в Реєстрі боржників в електронному вигляді (Додаток № 1), що надсилається разом з Актом приймання-передачі Реєстру боржників в електронному вигляді (Додаток № 3) клієнтом фактору в електронному вигляді засобами корпоративного зв`язку в день укладання цього Договору. Друкований Реєстр боржників після належного його підписання вважається невід`ємною частиною цього Договору.

У пункті 3.1 Договору факторингу сторони дійшли згоди, що сума фінансування, що надається фактором клієнту під відступлення прав вимоги, по Реєстру боржників складає: по Реєстру боржників № 1 3171949 гривень 58 копійок; по Реєстру боржників № 2 4414195 гривень 04 копійки; ??по Реєстру боржників № 4274887 гривень 99 копійок. Загальна сума фінансування фактором клієнту під відступлення прав вимоги становить 11861032 гривні 61 копійка та включає в себе фінансування відповідно до Реєстру боржників № 1, Реєстру боржників № 2, Реєстру боржників № 3.

Відповідно до пункту 4.1 Договору факторингу фактор зобов`язується сплатити клієнту суму фінансування у розмірі 11861032 гривні 61 копійку шляхом перерахунку 100 % вказаної суми на рахунки клієнта протягом 3 робочих днів після отримання Реєстру боржників в електронному вигляді засобами корпоративного зв`язку та підписання сторонами Акту приймання-передачі Реєстру боржників в електронному вигляді, друкованого Реєстру боржників, Договору за допомогою сервісу електронного документообігу «Вчасно».

З копії платіжної інструкції в національній валюті № 376 від 26 грудня 2023 року, надавач платіжних послуг АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «УНІВЕРСАЛ БАНК», вбачається, що ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОФІТ КАПІТАЛ» сплатило ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ОПТІМА ФАКТОРИНГ» грошові кошти у сумі 11861032 гривні 61 копійка як фінансування згідно договору факторингу № 22/12-2023.

Згідно Реєстру боржників № 1 до Договору факторингу № 22/12-2023 від 22 грудня 2023 року, до позивача перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , яка рахується під № 269, за кредитним договором № Р20.00508.003835342 від 06 квітня 2018 року у розмірі 83079 гривень 20 копійок, з них заборгованість за основним боргом у сумі 28668 гривень 29 копійок; заборгованості за відсотками у сумі 15562 гривень 75 копійок; заборгованості по оплаті за обслуговування кредиту у сумі 38848 гривень 16 копійок, загальна кількість днів прострочення 1287.

Отже, ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОФІТ КАПІТАЛ» набуло права грошової вимоги до відповідача у сумі 83079 гривень 20 копійок.

Як свідчать наявні матеріали справи, всупереч умовам кредитного договору, відповідач ОСОБА_1 не виконала свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, остання не здійснила жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки попередніх кредиторів, а ні на рахунки ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОФІТ КАПІТАЛ».

Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОФІТ КАПІТАЛ» за Кредитним договором № Р20.00508.003835342 від 06 квітня 2018 року у розмірі 83079 гривень 20 копійок, яка складається з: заборгованість за основним боргом у сумі 28668 гривень 29 копійок; заборгованості за відсотками у сумі 15562 гривень 75 копійок; заборгованості по оплаті за обслуговування кредиту у сумі 38848 гривень 16 копійок.

При цьому відповідачем в ході розгляду справи не надано альтернативних розрахунків заборгованості за кредитним договором, а тому суд погоджується з розрахунком заборгованості, наданим позивачем.

Вирішуючи даний спір суд виходить з положень Цивільного кодексу України, що регулюють спірні правовідносини.

У частині 1 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Так, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї (частини 1 та 2 статті 14 Цивільного кодексу України).

За правилом, наведеним у частині 1 статті 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин 1 3 статті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

У відповідності до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1?статті 627 Цивільного кодексу України).

За змістом статей?626 та 628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 Цивільного кодексу України).

Приписами частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Як вже зазначалось, відповідно до частин 1 та 2 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Положення частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України встановлюють обов`язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самі сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самі кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплатити проценти, належні йому відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За приписами частин 1 та 2 статті 1056-1 Цивільного кодифікованого закону України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною (частина 3 статті 1056-1 Цивільного кодексу України).

При цьому, згідно вимог статтей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України у встановлений строк.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Правові наслідки порушення зобов`язання встановлені положеннями статті 611 Цивільного кодексу України. Так, згідно вищевказаної норми права, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Положеннями статті 614 Цивільного кодексу України регламентовано, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Як вбачається з матеріалів справи, зобов`язання не виконані з вини відповідача.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (стаття 625 Цивільного кодексу України).

Отже, після підписання кредитного договору (договору позики) у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема, у позичальника виникло зобов`язання надати кредитні кошти відповідачу, а у відповідача виникло зобов`язання повернути суму отриманого кредиту та сплатити проценти за використання коштів.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Цивільно-правова відповідальність це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Таким чином, під час судового розгляду встановлено, що вимоги Кредитного договору № Р20.00508.003835342 від 06 квітня 2018 року відповідачем належним чином не виконані, що є порушенням?статтей 526 530 Цивільного кодексу України.

Також суд бере до уваги позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20, відповідно до якої суд вказав, що якщо можливість стягнення процентів (плати за користування кредитом) після закінчення строку кредитування передбачено умовами кредитного договору, який укладено між сторонами, то є правильним і обґрунтованим висновок суду про наявність підстав для стягнення процентів (плати за користування кредитом) після закінчення строку кредитування.

Приписами статті 512 Цивільного кодексу України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень статті 516 Цивільного кодифікованого закону України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Статтею 1077 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно зі статтею 1078 Цивільного кодексу України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

В силу частини 1 статті 1082 Цивільного кодексу України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

При цьому слід зазначити, що боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, і таке виконання є належним.

Тобто, факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.

Аналогічний за змістом висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/2105/16-ц.

Позивач зазначає, що всупереч умовам кредитного договору ОСОБА_1 не виконала свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, остання не здійснила жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунок позивача, ні на рахунки попередніх кредиторів.

Даних, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за вказаним вище договором у добровільному порядку відповідачем ОСОБА_1 за час розгляду справи в суді також не надано.

Крім того, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідно до статті 617 Цивільного процесуального кодексу України.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, суд доходить висновку, що між сторонами по справі виникли кредитні правовідносини, відповідно до яких відповідач отримавши кошти у кредит, своїх зобов`язань з їх повернення і сплати процентів за користування грошима належним чином не виконав.

З урахуванням наведеного, при заочному розгляді справи, аналізуючи зібрані у справі докази, кожний окремо та всі в сукупності, суд доходить висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитом договором № Р20.00508.003835342 від 06 квітня 2018 року у розмірі 83079 гривень 20 копійок, яка складається з: заборгованість за основним боргом у сумі 28668 гривень 29 копійок; заборгованості за відсотками у сумі 15562 гривень 75 копійок; заборгованості по оплаті за обслуговування кредиту у сумі 38848 гривень 16 копійок, підлягають задоволенню, оскільки відповідно до статті 77 Цивільного процесуального кодексу України, підтверджені належними доказами.

При цьому суд наголошує, що судове доказування це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України.

Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.

У відповідності до частини 1 статті 76 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 12 Цивільного процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 2 статті 43 Цивільного процесуального кодексу України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 11 жовтня 2023 року у справі № 756/8056/19 зробила правовий висновок, відповідно до якого принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

У даній справі на виконання свого процесуального обов`язку, відповідачем не надано доказів повернення кредиту чи спростування встановлених судом обставин на час розгляду справи.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОФІТ КАПІТАЛ» суд відповідно до пункту 6 частини 1 статті 264 Цивільного процесуального кодексу України вважає за необхідне вирішити питання щодо розподілу між сторонами справи судових витрат.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (частини 1 та 2 статті 133 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1, підпункту 1 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України від 08 листопада 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою, ставка судового збору встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України № 3460-ІХ від 09 листопада 2023 року? «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 1 січня 2024 року встановлений прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб в сумі?3028 гривень 00 копійок, а тому за подання до суду цієї позовної заяви позивач повинен був б сплатити судовий збір у розмірі 3028 гривень 00 копійок.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при подачі позовної заяви до суду було сплачено судовий збір на загальну суму 3028 гривні 00 копійок, що підтверджено платіжною інструкцією № 14255 від 17 липня 2025 року, надавач платіжних послуг АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «СЕНС БАНК».

Частиною 1 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача (пункт 1 частини 2 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України).

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОФІТ КАПІТАЛ» підлягають задоволенню в повному обсязі, суд доходить висновку про необхідність стягнути з ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3028 гривень 00 копійок.

Крім того, згідно з пунктом 1 частини 3?статті 133 Цивільного процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009?зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Положеннями статті 15 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що?учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

З огляду на приписи частини 1?статті 137 Цивільного процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Правове регулювання відносин, пов`язаних з розподілом судових витрат на правничу допомогу адвоката здійснюється частинами 2 4 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, якими регламентовано, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, частина 3?статті 141 Цивільного процесуального кодексу України?наголошує на необхідності врахування судом при вирішенні питання про розподіл судових витрат:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до?статті 17 Закону України «При виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»? суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі?статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Частиною 8?статті 141 Цивільного процесуального кодексу України?визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України від 05 липня 1012 року № 5076-VІ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 наведеного Закону України встановлено, що представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

З наданих суду документів вбачається, що представником позивача є Ушакевич Марина Петрівна, яка відповідно до свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю (серії КВ № 6416), виданого 23 травня 2019 року Радою адвокатів міста Києва є адвокатом, й діє за довіреністю від 22 січня 2025 року, виданої ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОФІТ КАПІТАЛ».

Як убачається з матеріалів справи, 01 липня 2024 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОФІТ КАПІТАЛ» (Клієнт) та АДВОКАТСЬКИМ ОБ`ЄДНАННЯМ «ПРАВОВИЙ КУРС» (Об`єднання) укладено договір про надання правничої допомоги № 02-24, відповідно до підпункту 1.1 якого об`єднання бере на себе зобов`язання по наданню клієнту за його зверненням на довгостроковій основі правової допомоги у відповідності з умовами цього договору, а клієнт зобов`язується прийняти надану йому правову допомогу та здійснити її оплату у відповідності до умов Договору.

У підпункті 3.1 вищевказаного Договору визначено, що за Договором про надання правничої допомоги в суді першої інстанції, клієнт сплачує на користь об`єднання винагороду, розмір якої визначається та фіксується сторонами додатково в Акті прийому-передачі наданої правничої допомоги в залежності від строків вирішення спірних правовідносин, ступені важкості справи, обсягу правничих послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень клієнта.

Також 01 липня 2024 року ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОФІТ КАПІТАЛ» (Клієнт) та АДВОКАТСЬКЕ ОБ`ЄДНАННЯ «ПРАВОВИЙ КУРС» (Об`єднання) уклади Додаткову угоду № 1/1 до Договору про надання правничої допомоги № 02-24 від 01 липня 2024 року, згідно якої сторони дійшли згоди щодо доповнення пункту 3.1 підпунктом 3.1.1 Договору та викласти його в наступній реакції: за договором про надання правової допомоги, що полягає у вчиненні об`єднанням дій, передбачених пунктом 1.1.1 цього договору, клієнт додатково сплачує на користь об`єднання винагороду у розмірі 20,00 %, якщо загальна сума заборгованості боржника за тілом кредиту та відсотками становить від 6000 гривень 00 копійок до 12000 гривень 00 копійок, та 15,00 %, якщо загальна сума заборгованості боржника за тілом кредиту та відсотками становить від 12000 гривень 00 копійок та більше, а також 7000 гривень 00 копійок за проведення консультацій з клієнтом, вивчення документів та підготовку проєкту позовної заяви для направлення до суду.

Так на виконання умов визначених розділом 3 Договору про надання правничої допомоги № 02-24 від 01 липня 2024 року складено акт приймання передачі наданої правової допомоги від 24 липня 2025 року, відповідно до якого вартість наданих послуг складає 1763058 гривень 02 копійок, в який відповідно включено правову допомогу до боржника ОСОБА_1 за договором № Р20.00508.003835342 від 06 квітня 2018 року у розмірі 7000 гривень 00 копійок, що була сплачена ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОФІТ КАПІТАЛ» АДВОКАТСЬКОМУ ОБ`ЄДНАННЮ «ПРАВОВИЙ КУРС» згідно платіжної інструкції від 24 липня 2025 року № 1496, надавач послуг АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «СЕНС БАНК».

Згідно висновків щодо застосування норм права, викладених в постанові Верховного Суду від 06 грудня 2023 року у справі № 713/1890/21, витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 зроблений правовий висновок, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Одночасно з цим частини 5 та 6 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України визначають, що у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частинах 4 та 5 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на не співмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Таких доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до справи, відповідачем не надано. Відсутність клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, від іншої сторони виключає можливість суду самостійно (без указаного клопотання) зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Таку позицію викладено в постановах Верховного Суду від 29 березня 2018 року у справі № 907/357/16, від 18 грудня 2018 року у справі № 910/4881/18, від 08 квітня 2019 року у справі № 922/619/18, від 13 березня 2025 року у справі № 275/150/22.

В даній справі клопотання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу від ОСОБА_1 до суду не надходило.

Отже, враховуючи наведене, суд вважає, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, який бере участь у справі, відповідає обсягу наданих ним послуг і виконаних робіт, є співмірним із складністю справи, обсягом та часом, витраченим адвокатом на їх виконання, а також вартості, вже сплаченої їй позивачем, а тому їх необхідно стягнути з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 14 16, 202, 204, 509, 512, 514, 516, 526, 527, 530, 549, 610, 611, 614, 625, 626, 627, 629, 1046, 1048, 1049, 1050, 1054, 1056-1, 1077, 1078, 1082 Цивільного кодексу України, статтями 1 5, 10 13, 17,?19, 23, 76,?81, 89, 133, 137, 141, 206, частиною 3 статті 211, частиною 1 статті 223, пунктом 2 частини 1 та частиною 2 статті 258, статтею 259, статтями 263 - 265, 267, 268, частинами 5 та 11 статті 272, частинами 1 і 2 статті 273, статтями 280 283, частиною 1 статті 352, статтями 354 і 355 Цивільного процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОФІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОФІТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором № Р20.00508.003835342 від 06 квітня 2018 року у розмірі 83079 (вісімдесят три тисячі сімдесят дев`ять) гривень 20 копійок, яка складається з: заборгованість за основним боргом у сумі 28668 гривень 29 копійок; заборгованості за відсотками у сумі 15562 гривень 75 копійок; заборгованості по оплаті за обслуговування кредиту у сумі 38848 гривень 16 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОФІТ КАПІТАЛ» понесені судові витрати по сплаті судовому збору у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОФІТ КАПІТАЛ» понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 (сім тисяч) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду безпосередньо, або шляхом використання підсистеми «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості щодо учасників справи, які не оголошуються при проголошенні рішення:

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОФІТ КАПІТАЛ», ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 39992082, адреса місцезнаходження: вулиця Набережно-Лугова, будинок № 8, місто Київ.

Відповідач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя???????????????? ????????????????????????? ???? ????? ??? Т. М. Трояновська