Ухвала суду № 133543419, 26.01.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/443/23

Провадження № 2-ві/638/16/26

УХВАЛА

Іменем України

26 січня 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд міста Харкова у складі судді Шишкіна О.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід головуючої судді Подус Г.С. від розгляду цивільної справи № 638/443/23 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи приватний нотаріус ХМНО Харківської області Решетняк І.С., ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в особі матері ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , служба у справах дітей Шевченківського району Департаменту служб у справах дітей ХМР про визнання договору купівлі-продажу недійсним,

в с т а н о в и в:

У провадженні Шевченківського районного суду міста Харкова (головуючий суддя Подус Г.С.) перебуває цивільна справа № 638/443/23 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи приватний нотаріус ХМНО Харківської області Решетняк І.С., ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в особі матері ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , служба у справах дітей Шевченківського району Департаменту служб у справах дітей ХМР про визнання договору купівлі-продажу недійсним.

13 січня 2026 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід головуючої судді Подус Г.С. від розгляду справи, яка мотивована тим, що впродовж тривалого розгляду вищевказаної цивільної справи суддя неправомірно постановила ухвалу про закриття підготовчого судового засідання та не розглянула ряд клопотань позивача. Така поведінка свідчить про упередженість головуючого, зокрема із виявлений позивачем нових фактів та обставин. У 2017 році суддею Подус Г.С. було заявлено три самовідводи у справах, де фігурував депутат ХМР Лесик А.А. та міський голова Кернес Г.А. Підставою для самовідводу судді Подус Г.С. було вказано той факт, що представником ОСОБА_9 у справі №642/4949/16-ц (колишньої дружини ОСОБА_10 ) був її чоловік ОСОБА_11 . Крім того, в рамках розгляду тієї справи приймав участь і ОСОБА_1 як представник ОСОБА_10 . Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 вважає, що головуючий в рамках цивільної справи №638/443/23, також зобов`язана відвестись. Вважає, що суддя Подус Г.С. в рамках розгляду цивільної справи №638/443/23 має на меті помститись ОСОБА_1 за те, що позов у справі №642/4949/16-ц було задоволено частково, тобто не в тому обсязі, як бажав цього ОСОБА_11 . Вказані обставини підтверджуються, тим що головуючий неправомірно постановила ухвалу про закриття підготовчого судового засідання та не розглянула клопотання позивачів. Зважаючи вищевикладені обставини, ОСОБА_1 вважає, що є всі підстави для відводу головуючого судді.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Харкова у складі головуючої судді Подус Г.С. від 20 січня 2026 року заяву про відвід визнано необґрунтованою та передано до канцелярії суду для вирішення питання про відвід іншим суддею, визначеному в порядку ст. 33 ЦПК України.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 січня 2026 року заяву про відвід судді Подус Г.С. розподілено судді Шишкіну О.В., а фактично передано судді Шишкіну О.В. 23 січня 2026 року.

У частині другій та третій статті 40 ЦПК України передбачено, що питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Відповідно до частини 8 статті 40 ЦПК України суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи.

Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження (ч. 7 ст. 40 ЦПК України).

З огляду на наведені положення закону, суд розглядає заяву про відвід без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши заяву про відвід та оглянувши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтею 36 ЦПК України.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (частина четверта статті 36 ЦПК України).

Згідно роз`яснення Пленуму Верховного Суду України в п. 10 Постанови № 8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади», процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, розгляд суддею клопотань сторін по справі, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

При цьому, незгода особи, яка бере участь у справі, з процесуальними рішеннями судді під час судового розгляду справи є підставою для оскарження прийнятих за результатами розгляду справи рішень в апеляційному чи касаційному порядку. Оцінку процесуальним діям суду можуть надавати лише суди вищих інстанції.

Частково доводи заяви про відвід, зокрема щодо того, що суддя Подус Г.С. неправомірно постановила ухвалу про закриття підготовчого судового засідання та не розглянула клопотання позивачів зводяться до незгоди позивача з процесуальним рішенням судді, а тому не є підставою для відводу судді. Заперечення на ухвалу та відповідно на порядок проведення підготовчого судового засідання можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду в порядку ч. 2 ст. 353 ЦПК України.

Надаючи оцінку іншим доводам позивача, суд зазначає наступне.

Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

Саме тому не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.

Частиною 1 статті 129 Конституції України встановлено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Як зазначалося вище, підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтею 36 ЦПК України.

З огляду на нормативний зміст пункту 5 частини 1 статті 36 ЦПК України відвід судді може бути заявлений й з інших підстав, відмінних від перелічених у пунктах 1 - 4 частини першої цієї ж статті. У будь-якому разі оцінюватися має саме те, чи викликають певні обставини розумний сумнів у неупередженості або об`єктивності судді у стороннього спостерігача.

Як на підставу для відводу судді, Чернічкін М.Д. посилається на обставини, наявність яких для відводу судді підлягають доведенню.

Суд звертає увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної.

Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції «неупередженість («безсторонність») судді», а тому під час з`ясування основних критеріїв неупередженості суд вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:

(і) "об`єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;

(іі) "суб`єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.

Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв`язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).

Водночас як указано в Бангалорських принципах поведінки судді від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23, об`єктивність судді є потрібною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його ухвалення.

Сприйняття об`єктивності визначається за допомогою критерію "розумного спостерігача". У разі, коли є підстави передбачати, що суддя є необ`єктивним (з різних причин) - це дискредитує суспільну довіру до судової влади. Тому суддя мусить уникати будь-яких дій, які дають підставу передбачати, що на його рішення можуть вплинути сторонні чинники, зокрема такі як зацікавленість у розв`язанні конкретної справи. З огляду на це навіть прояви неупередженості мають значення.

Тому коли сторони стверджують про те, що судді необ`єктивні, питання про наявність фактичного упередження не має значення, адже "правосуддя не тільки має бути здійснене, але й сприйматися як очевидно і без сумніву здійснене". Іншими словами, коли виникає питання про відвід, значення має не те, чи справді у судді є усвідомлене або неусвідомлене упередження, а те, чи виникла б у розумної та належним способом поінформованої особи підозра про існування такого упередження. У цьому сенсі обґрунтована підозра в упередженості не просто заміняє докази, яких бракує, чи доказовий засіб для встановлення вірогідності неусвідомленого упередження, а є виявом пильнішої уваги до іміджу правосуддя, тобто домінантної зацікавленості громадськості в тому, щоб існувала впевненість у чесності процесу.

Одночасно суд підкреслює, що не можуть бути підставою для відводу суддів заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Надаючи оцінку обґрунтованості заяви про відвід головуючої судді Подус Г.С. через призму зазначених положень закону, суд зазначає наступне.

Крім того доводи ОСОБА_1 стосовно того, що суддя Подус Г.С. не розглянула ряд клопотань позивача, жодним чином не вказують на неупередженість судді Подус Г.С. Обставини, викладені ОСОБА_1 у заяві від 13.01.2026, не є підставами для відводу, а є фактичним незадоволенням позивача процесом проведення судових засідань та процесуальними рішеннями судді. Будь-яких доказів упередженості судді заявником не надано.

Щодо доводів позивача про те, що у 2017 році суддею Подус Г.С. було заявлено три самовідводи у справах, підставою для самовідводу судді Подус Г.С. було вказано той факт, що представником ОСОБА_9 у справі №642/4949/16-ц (колишньої дружини ОСОБА_10 ) був її чоловік ОСОБА_11 . Крім того, в рамках розгляду тієї справи приймав участь і Чернічкін М.Д. як представник ОСОБА_10 , суд наголошує, що при розгляді заяви про відвід, суд надає оцінку процесуальних дій судді Подус Г.С. виключно через призму обставин, які можуть свідчити про наявність сумнівів в неупередженості або об`єктивності судді.

Твердження позивача про те, що суддя Подус Г.С. в рамках розгляду цивільної справи №638/443/23 має на меті помститись Чернічкіну М.Д. за те, що позов у справі №642/4949/16-ц було задоволено частково, тобто не в тому обсязі, як бажав цього Подус М.О., тобто, що свідчить про її упередженість, ґрунтуються на припущеннях.

Суд також бере до уваги те, що окрім переліку обставин, які є безумовними підставами для відводу судді, у процесуальному законі також зазначені й виняткові випадки, за яких заявлення відводу a priori не може бути підставою для застосування цього процесуального інституту.

У заяві про відвід не наведено фактів прояву суддею Подус Г.С. поведінки, яка б свідчила про її упередженість чи небезсторонність у цій справі.

Отже, аргументи, якими ОСОБА_1 мотивує свою заяву про відвід судді Подус Г.С., не викликають обґрунтованих сумнівів у об`єктивності судді, оскільки немає жодних доказів, які містили б належні, достатні, допустимі та достовірні дані щодо порушення гарантій неупередженості судді Подус Г.С. як з погляду «суб`єктивного критерію», так і з погляду «об`єктивного критерію», якими керується у своїй процесуальній діяльності Європейський суд з прав людини.

Інших обставин, визначених статтею 36 чи статтею 37 ЦПК України, які б свідчили про особисту упередженість судді Подус Г.С. або його необ`єктивність під час розгляду даної справи у заяві не вказано, а суд під час розгляду заяви таких обставин також не встановив.

За таких обставин суд відмовляє у задоволенні заяви про відвід судді Подус Г.С.

Керуючись статтями 36, 40, 259-260 ЦПК України,

п о с т а н о в и в:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід головуючої судді Подус Г.С. від розгляду цивільної справи № 638/443/23 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи приватний нотаріус ХМНО Харківської області Решетняк І.С., ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в особі матері ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , служба у справах дітей Шевченківського району Департаменту служб у справах дітей ХМР про визнання договору купівлі-продажу недійсним.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.В. Шишкін