Рішення № 133541841, 23.01.2026, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/4157/25

2/212/359/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2026 року місто Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу, в складі: головуючого - Чайкіна І.Б., за участю: секретаря судового засідання Хімченко А.В., розглянувши в порядку ст. 247 ЦПК України за відсутності учасників справи та без здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Щербачев Андрій Петрович до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» про захист прав споживачів,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Щербачев Андрій Петрович звернулися до суду із позовною заявою до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» в якому просили: (а) зобов`язати Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк", (юридична адреса: м. Київ, вул.Грушевського, буд 1Д, ЄДРПОУ 14360570) відновити залишок на картковому рахунку АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 (поточний рахунок № НОМЕР_2 ), в подальшому перевипущений під № НОМЕР_3 , відкритого на ім`я ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ), до стану у якому він перебував перед виконанням несанкціонованих операцій від 17 лютого 2025 року; (б) списати нараховані у зв`язку з отриманням кредиту по картковому рахунку АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 (поточний рахунок № НОМЕР_2 ), в подальшому перевипущений під № НОМЕР_3 , відкритого на ім`я ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) відсотки, пеню, штрафні санкції, суми комісії; (в) стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", (юридична адреса: м. Київ, вул. Грушевського, буд 1Д, ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) моральну шкоду у розмірі 10 000,00 гривень; (г) стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", (юридична адреса: м. Київ, вул.Грушевського, буд 1Д, ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 гривень. В обґрунтування позову зазначено, що 17 лютого 2025 року в період часу з 01:19 по 01:22 годин невстановленою особою, трьома транзакціями здійснено крадіжку грошових коштів з банківської карти, що відкрита в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» № НОМЕР_1 (поточний рахунок № НОМЕР_2 ), в подальшому було перевипущено під № НОМЕР_3 , яким користується позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі договору SAMDNWFC00003881827 від 15.04.2014р. Через несанкціонований доступ до рахунку позивача були списані грошові кошти 17.02.2025р. (о 01:19 год.) - 28 900,00 грн. (комісія 867,00 грн.), 17.02.2025р. (о 01:20 год.) - 28 850,00 грн. (комісія 865,00 грн.), 17.02.2025р. (о 01:22 год) - 4 950,00 грн. (комісія 148,50 грн.) Загальна сума списання становить 64 581,00 грн. Кошти з банківської карти АТ КБ «ПРИВАТБАНК» № НОМЕР_5 (поточний рахунок № НОМЕР_2 ), що були через несанкціонований доступ до рахунку позивача списані - кредитний ліміт встановлений банком. 17 лютого 2025 року позивач звернулася із заявою про вчинення дій, що містять ознаки злочину до Відділення поліції №1 Криворізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровської області. 17.02.2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення за ч.4 ст. 190 КК України, номер кримінального провадження 12025041720000220. Крім того, 25.02.2025 року позивач звернулася до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з заявою про факт несанкціонованого списаних грошових коштів з карткового рахунку, в якому, просила: повернути грошові кошти на загальну суму 64 581,00 грн. несанкціоновано знятті коштів з карткового рахунку № НОМЕР_1 , що відкритий на її ім`я, провести розслідування. Відповідачем надано відповідь через застосунок «Приват24», відповідно до якої відповідальність за зазначені дії покладено на позивача та намагання Банку максимально ефективно співпрацювати з правоохоронними органами для сприяння щонайскорішому розгляду даної справи. 21 березня 2025р. позивач повторно звернулась до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з заявою з зазначенням відсутності будь-яких дій з її боку щодо підтвердження переказу грошових коштів 17 лютого 2025 року на загальну суму 64 581,00 грн. та необхідності проведення відповідної перевірки. Згідно відповіді відповідача відповідальність за переказ коштів покладено на позивача. У повернені коштів відмовлено. Зазначили, що 29.11.2024р. між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АРКС», страховим агентом якого виступає АТ КБ «Приватбанк» і позивачем ОСОБА_1 укладено поліс № KZDDSKM-24AT0WN, відповідно до якого об`єктом страхування є можливі збитки чи витрати Страхувальника, пов`язані з ризиками здійснення операцій з використанням платіжних карток та/ або банківських рахунків Страхувальника. На підставі вказаного страхового полісу 21.02.2025р. позивачу було страховиком ПАТ «Страхова компанія «АРКС» було перераховано страхову виплату у розмірі 10 000,00 грн., що є підтвердженням факту наявності страхового випадку «Телефонне шахрайство». Акцентували увагу суду, що позивач не вчиняв розрядження щодо списання/перерахунку коштів, та вчиняв будь-які інші дії, що могли б призвести до списання грошових коштів з його рахунків. У зв`язку з чим звертаються до суду із позовом.

Ухвалою суду від 02.06.2025 року вказаний позов прийнято в провадження судді Чайкіна Ігоря Борисовича, для розгляду за підсудністю, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Сторона відповідача скористалися правом подання відзиву в якому просили у задоволенні позову відмовити. Вказали, що пунктом 2.1.4.18 Умов та Правил (загально доступні за посилання м https://privatbank.ua/terms) передбачено, що відповідальність за усі операції, зроблені в мережі Інтернет по Картках, прив`язаних до Карткового рахунку Клієнта, покладається на клієнта. У разі виявлення факту несанкційованого доступу до Карткового рахунку через Інтернет Клієнт повинен подати заяву до Банку з цього питання. Банк, у свою чергу, представляє інтереси Клієнта у Міжнародній Платіжній системі з питання повернення санкційовано списаної суми. Заперечування операції по кредитній-картці можливе не більше 3-х разів, після чого Картка підлягає переоформленню відповідно до тарифів Банку. Клієнт несе відповідальність у повному обсязі за всі операції, які супроводжуються авторизацією, до моменту письмової заяви Клієнта про блокування картки (рахунку) на рух коштів, номера мобільного телефону на надання банківських послуг. Встановлено, що переказ коштів з картки № НОМЕР_6 був здійснений шляхом створення платежу в системі дистанційного обслуговування клієнтів Internet Banking Приват24 (далі - Приват24). Вхід в Приват24 був здійснений під Вашою авторизацією. При даній процедурі клієнт вводить свої ім`я користувача і пароль та входить у Приват24, створює необхідний платіж, вводить тільки йому відомий ключ доступу і після цього до Банку надходить платіжне доручення, відповідно до якого Банк здійснює переказ коштів. Вказані дії можливо було здійснити лише за допомогою використання Вашого фінансового телефону та іншої особистої інформації. Вказані дії можливо було здійснити лише за допомогою використання особистої інформації Клієнта, номер карти, дата дії карти, CVV/CVC-код, без розголошення даної інформації треті особи ніколи би не змогли отримати доступ до рахунків клієнта. АТ КБ "ПриватБанк" вважає, що в даному випадку списання коштів з рахунку Позивача відбувалось, у зв`язку із халатною поведінкою ОСОБА_1 щодо розповсюдження персональної інформації, яка призначалась тільки для неї. Звернули увагу суду, що із заявами про термінове блокування карти шляхом дзвінку на гарячу лінію 3700 особисто Позивачем невідкладно - протягом 15 хвилин з моменту переказу коштів не здійснено. Отже, списання коштів відбувалось з рахунку платника за електронною ідентифікацією електронного платіжного засобу і його користувача та будь-яких порушень зі сторони Банку допущено не було. В даному випадку списання/переведення коштів (зняття в банкоматі) відбувалось з рахунку платника за електронною ідентифікацією електронного платіжного засобу і його користувача, що в розумінні п. 1.24 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», не є неналежним переказом, а тому й п. 6.7 Положення, як підстава для негайного відновлення Банком залишку коштів на рахунку користувача, в даному випадку застосовано бути не може, оскільки докази, що надані Відповідачем спростовується припущення Позивача про несанкціонованість списання коштів з рахунку Позивача. Щодо моральної шкоди вказали, що позивач не довів наявність завданої йому моральної шкоди в результаті, нібито, протиправних дій Відповідача та в чому полягає моральна шкода, а також не наведено в позовній заяві причинний зв`язок між діями Відповідача. Щодо витрат на правову допомогу вважали її недоведеною та необґрунтованою та такою, що не підлягає до задоволення. Крім того, якщо судом буде задоволено позов, просили зменшити судові витрати на правову допомогу.

Сторона позивача скористалися додатковими поясненнями у справі у відповідності до яких наполягали на задоволенні позову.

Ухвалою суду від 02.12.2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду.

В судове засідання 19.01.2026 року учасники справи не з`явилися, вважаються повідомленими про день час та місце розгляду справи.

В матеріалах справи міститься письмове клопотання представника позивачки про розгляд справи без їх участі та без його участі.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції повною мірою не відповідає.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до статті 10 ЦПК України при розгляді справи суд керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (далі - ЄСПЛ). Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Згідно з частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Судом встановлено, що 17 лютого 2025 року в період часу з 01:19 по 01:22 годин невстановленою особою, трьома транзакціями здійснено крадіжку грошових коштів з банківської карти, що відкрита в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» № НОМЕР_1 (поточний рахунок № НОМЕР_2 ), в подальшому було перевипущено під № НОМЕР_3 , яким користується позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі договору SAMDNWFC00003881827 від 15.04.2014 року (а.с. 13).

Через несанкціонований доступ до рахунку позивача були списані грошові кошти 17.02.2025р. (о 01:19 год.) - 28 900,00 грн (комісія 867,00 грн.), 17.02.2025р. (о 01:20 год.) - 28 850,00 грн (комісія 865,00 грн.), 17.02.2025 р. (о 01:22 год) - 4 950,00 грн (комісія 148,50 грн) Загальна сума списання становить 64 581,00 грн, що підтверджено платіжними інструкціями (а.с.14-16)

У зв`язку з чим 17 лютого 2025 року ОСОБА_1 звернулася із заявою про вчинення дій, що містять ознаки злочину до Відділення поліції №1 Криворізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровської області. 17.02.2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення за ч.4 ст. 190 КК України, номер кримінального провадження 12025041720000220 (а.с.17).

ОСОБА_1 25.02.2025 року звернулася до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з заявою про факт несанкціонованого списаних грошових коштів з карткового рахунку, в якому, просила: повернути грошові кошти на загальну суму 64 581,00 грн. несанкціоновано знятті коштів з карткового рахунку № НОМЕР_1 , що відкритий на її ім`я, провести розслідування (а.с. 17).

Через застосунок «Приват24» ОСОБА_1 отримала відповідь, відповідно до якої відповідальність за зазначені дії покладено на позивача та намагання Банку максимально ефективно співпрацювати з правоохоронними органами для сприяння щонайскорішому розгляду даної справи (а.с.19-20).

21 березня 2025 року ОСОБА_1 повторно звернулась до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з заявою з зазначенням відсутності будь-яких дій з її боку щодо підтвердження переказу грошових коштів 17 лютого 2025 року на загальну суму 64 581,00 грн. та необхідності проведення відповідної перевірки (а.с. 21).

На вказану заяву отримала відповідь, що клієнт банку несе відповідальність за всі операції, що супроводжуються авторизацією, включаючи операції, що супроводжуються правильним введенням нанесених на платіжній картці даних, до моменту звернення клієнта в банк та блокування платіжної картки і за всі операції, які не супроводжуються авторизацією до моменту постановки платіжної картки в стоп - лист платіжною системою. (а.с.22 -23).

У додаткових поясненнях банк посилався на те, що Банком була проведено службову перевірку. Було встановлено, що списання коштів відбулися у зв`язку із компрометацію входу під акаунтом Приват24 клієнта ОСОБА_1 та подальше списання коштів, сталися з вини самого клієнта. Клієнт самостійно з власної волі перейшов по гіперсилці на фішинговий сайт, де було затребувано проведення верифікації, а потім клієнта для підтвердження було перенаправлено в свой аккаунт П24. Згідно положенням в банку відбувається електронний документообіг через систему "ПриватДок", у зв`язку з чим, оригінал висновку служби безпеки банку знаходиться в даній програмі, а суду надається витяг з даного висновку: " … До Управління безпеки по Південно-Східному макрорегіону ГО АТ "Приватбанк» надійшло на розгляд звернення від клієнта ОСОБА_1 . У своєму зверненні (вх. реф. документа № 250228PBNKI000000022290) клієнт банку ОСОБА_1 (іпн НОМЕР_4 , мешкає АДРЕСА_1 ) просить провести перевірку по факту проведення 17.02.2025 року спірних операцій, з боку невідомої особи, в результаті яких, з її кредитної картки НОМЕР_7 було списано кошти на загальну суму 62 700 грн.

Згідно із отриманих даних з ПК банку «Opereta» та подальшого звернення клієнта в банк 17.02.2025 року на лінію клієнтської підтримки (ID817534536, НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , НОМЕР_10 ), була отримана інформація про те, що клієнту ОСОБА_1 пізно вночі, 17.02.2025 року, на фінансовий номер телефону надійшла інформація про списання коштів з її кредитної картки. Про вказану подія вона повідомила на лінію клієнтської підтримки 3700.

Також, зі слів ОСОБА_1 стало відомо, що напередодні події, що сталася, вона у соціальна мережа "Facebook" пізно ввечері підписувала петиції про нагородження воїнів ЗСУ, коли переходила за посиланням, які надійшли їй у "Facebook", які робить дуже часто. При цьому, для підтвердження верифікації особи, її було перенаправлено в акаунт П24, де вона вводила логін та пароль входу до свого акаунту.

Таким чином, під час перевірки встановлено, що компрометація входу під акаунтом Приват24 клієнта ОСОБА_1 та подальше списання коштів, сталися з вини самого клієнта. Клієнт самостійно з власної волі перейшов по гіперсилці на фішинговий сайт, де було затребувано проведення верифікації, а потім клієнта для підтвердження було перенаправлено в свой акаунт П24, де під час авторизації вона внесла власну персональну інформацію, зокрема фінансовий номер телефону НОМЕР_11 , пароль доступу у Приват24, а також підтвердила вхід в свій акаунт 24, введенням смс-пароля. Тобто, вже на цій стадії, повідомила стороннім особам інформацію за допомогою якої вони змогли зайти в Приват24 ОСОБА_1 де їм стала доступна інформація по карткам клієнта, що дало можливість зловмисникам можливість налаштувати подальші входи в її П24 за біометричними даними, а також, надалі, володіючи інформацією по рахункам клієнта, провести видаткові операції по переводу коштів з її кредитної картки на картку іншого клієнта Приватбанку (а.с. 99-101).

Судом досліджено аудіозапис розмови між оператором та позивачкою від 17 лютого 2025 року.

Як зазначено в постанові Верховного Суду від 26 серпня 2020 року у справі № 766/19614/18 щодо аналогічних правовідносин за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживача, «Сама по собі відсутність вироку у кримінальній справі за фактом незаконного заволодіння невстановленими особами грошовими коштами із використанням карткових рахунків, відкритих на ім`я ОСОБА_1 , не є підставою для відмови у задоволенні позову».

У постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 зазначено, що «відповідно до пунктів 6.7, 6.8. Положення № 223 банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Не встановивши обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, касаційний суд дійшов помилкового висновку про вину ОСОБА_1 як підставу цивільно-правової відповідальності. Висновки судів про те, що операції щодо зняття з платіжної картки ОСОБА_1 спірної суми супроводжувались правильним вводом ПІН-коду вказаної картки, а умовами договору від 5 лютого 2010 року передбачено обов`язок позивача щодо нерозголошення даного ПІН-коду, що виключає можливість задоволення позову про стягнення з банку на користь позивача спірної суми, є помилковими, оскільки такі висновки судів не свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції».

Надалі ВС КЦС в постанові від 16 серпня 2023 року у справі №176/1445/22 зазначає: «користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН- коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів. Посилання ПАТ КБ «ПриватБанк» на ту обставину, що відповідач порушив Умови та Правила надання банківських послуг, оскільки своїми діями сприяв незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, не заслуговують на увагу, оскільки такі доводи зводяться виключно до припущень, що не мають доказового підтвердження. Позивач не довів того, що ОСОБА_3 втрачала та/або сприяла незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Про результати службового розслідування за вказаним фактом ПАТ КБ «ПриватБанк» не надано відповіді».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2018 року в справі № 127/23496/15-ц (провадження № 61-3239св18) зазначено, що: «встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, в межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року в справі № 691/699/16-ц (провадження № 61-16504св18) вказано, що: «встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача та правоохоронні органи про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, у межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року у справі № 537/3312/16-ц (провадження № 61-17629св18) зазначено, що: «сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції».

Верховний Суд в складі Касаційного цивільного суду в постанові від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22 вказав, що: «Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 серпня 2020 року в справі 766/19614/18 (провадження № 61-19350св19) вказано, що: «суди попередніх інстанцій вважали недоведеним те, що ОСОБА_1 ініціював збільшення кредитного ліміту за своїм картковим рахунком, здійснював спірні грошові перекази, а також що про ці операції його було повідомлено у момент їх вчинення. Встановивши такі обставини та врахувавши відсутність доказів того, що ОСОБА_1 своїми діями або бездіяльністю сприяв втраті чи незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера та іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про зупинення нарахування процентів та штрафних санкцій ОСОЬА_1 по кредитній картці № НОМЕР_1 на розмір заборгованості 31 712 грн, яка виникла у зв`язку із неправомірним списанням без його волевиявлення кредитних коштів та подальшим нарахуванням на цю суму процентів і штрафних санкцій. Сама по собі відсутність вироку у кримінальній справі за фактом незаконного заволодіння невстановленими особами грошовими коштами із використанням карткових рахунків, відкритих на ім`я ОСОБА_1 не є підставою для відмови у задоволенні позову».

Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оцінюючи встановлені обставини справи в сукупності та взаємозв`язку із нормами закону, що їх регулює, а також беручи до уваги судову практику Верховного Суду, апеляційний суд приходить до висновку про те, що Банком не надано належних і достовірних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 , як володілець та користувач картки, своїми діями або бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, та вважає, що списання грошових коштів із її карткових рахунків відбулося не з її волі, навпаки, виявивши безпідставне списання, перекази та зняття коштів, повідомив Банк про них та звернувся до правоохоронних органів, а відтак вона не несе відповідальності за такі операції.

Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Факт невідкладного звернення ОСОБА_1 на гарячу лінію банку з приводу несанкціонованого списання грошових коштів з його кредитного рахунку, його блокування, звернення до банку про проведення службового розслідування, і до правоохоронних органів з приводу вчинених щодо неї шахрайських дій у сукупності свідчать про те, що у позивачки була дійсно відсутня воля на ініціювання операцій по рахунку.

Разом з тим, сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, про який зазначає банк, в тому числі і у висновку службового розслідування, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що він своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.

Наведене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, який викладений у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 537/3312/16-ц (провадження № 61-17629св18) та правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.

У цій справі АТ КБ «Приватбанк» не підтвердив належними і допустимими доказами обставин, які б безспірно доводили, що ОСОБА_1 , як користувач кредитної картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяла у доступі до відомостей за кредитною карткою, її особового рахунку, акаунту чи додатку «Приват 24», незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції.

Посилання АТ КБ «Приватбанк» на ту обставину, що позивачка порушила Умови та правила надання банківських послуг, оскільки своїми діями сприяв незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, не заслуговують на увагу, оскільки такі доводи зводяться виключно до припущень, що не мають доказового підтвердження. Позивач не довів того, що ОСОБА_1 втрачала та/або сприяла незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Посилання на розмову з оператором, в якій ОСОБА_1 підтвердила, що підписувала петиції з авторизацією (як і робила багато разів раніше) носить характер припущень. Результати службової перевірки надані суду у формі витягу та не надають інформації, з якого пристрою та яким чином було проведено ініціювання операцій.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22.

Отже, судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 , як користувачка кредитної картки, своїми діями чи бездіяльністю не сприяла втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Списання грошових коштів з рахунку ОСОБА_1 відбулося не за її розпорядженням і вона не повинна нести відповідальність за такі операції. Виявивши безпідставне списання (перекази, зняття) коштів, відповідачка повідомила про цей факт банк та звернувся до правоохоронних органів. Водночас АТ КБ «Приватбанк» не підтвердило належними і допустимими доказами обставин, які б безспірно доводили, що ОСОБА_1 , як користувач платіжної картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяла у доступі до відомостей по картці, її особового рахунку, акаунту чи мобільного додатку «Приват 24», незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції.

При цьому, відсутність вироку у кримінальній справі за фактом незаконного заволодіння невстановленою особою грошовими коштами із використанням карткового рахунку, відкритого на ім`я ОСОБА_1 , не є підставою для відмови у позові.

Оцінюючи встановлені обставини, досліджені докази в сукупності із нормами закону, що їх регулюють, суд приходить до переконання про задоволенні позовних вимог.

Щодо моральної шкоди суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої, пункту 3 частини другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Аналіз наведеної статті дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.

Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

В постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі №197/1330/14-ц (провадження №61-21956св19) вказано, що причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду. Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами. При цьому причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди.

Отже, для відшкодування моральної шкоди необхідно встановити та довести наявність усіх складових елементів цивільного правопорушення.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що внаслідок рішень, дій чи бездіяльності відповідача йому завдано моральних страждань.

Судом не встановлено обставин, які б вказували на неправомірність рішень, дій або бездіяльності Банку, внаслідок яких ОСОБА_1 було заподіяно моральних страждань.

Враховуючи наведене, вимоги в частині відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають.

Щодо витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Статтею 59 Конституції України проголошено: кожен має право на професійну правничу допомогу.

За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05.07. 2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За змістом пунктів 6 та 9 частини першої цієї ж статті представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає, зокрема, в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в господарському судочинстві; інші види правничої допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Статтею 19 згаданого вище Закону передбачено, що видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних осіб; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів юридичних осіб у судах під час здійснення господарського судочинства.

Відповідно до положень ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

На підтвердження витрат на правову допомогу стороною позивача договір про надання професійної правничої допомоги № 26-03/25 від 25.03.2025 року (а.с.30-31), акт по договору про надання правової допомоги № 26-03/2025 від 01.04.2025 року у відповідності до якого надано послуги на загальну суму 10000 гривень (а.с.33), свідоцтво про зайняття адвокатською діяльністю на ім`я Щербачова Андрія Петровича (а.с.33), ордер на надання правової допомоги ОСОБА_1 адвокатом Щербачовим Андрієм Петровичем (а.с. 34).

За положеннями ст. ст. 133, 137 ЦПК України, учасник справи має право на відшкодування лише професійної правової допомоги наданої адвокатом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Разом із тим, як вказано в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 159/5837/19 (провадження № 61-10459св20), витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2ст. 137 ЦПК України).

Враховуючи висновки щодо застосування відповідних норм права, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц, постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, враховуючи, клопотання відповідача щодо зменшення витрат на правову допомогу, що справа є незначної складності, в цій категорії справ наявна узгоджена та установлена судова практика, існує відпрацьована адвокатська практика, а обсяг досліджених доказів є невеликим, суд приходить до висновку про зменшення суми стягнення з відповідача на користь позивача до 5000 гривень витрат на професійну правничу допомогу в суді, що відповідає критерію об`єктивності та буде співмірним з виконаною адвокатом роботою у цій справі.

Щодо судового збору.

Статтею 141 ЦПК України визначено, що у зв`язку із задоволенням позовних вимог з відповідача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору.

У відповідності до ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору.

Таким чином, з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» підлягають стягненню на користь держави судовий збір у розмірі 1211, 20 гривень.

Керуючись Законом України «Про захист прав споживачів», ст. ст.4,12,13,19,76-83,137,141,263-265,274-279,274,280, 289 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Щербачев Андрій Петрович до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» про захист прав споживачів - задовольнити частково.

Зобов`язати Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк", (юридична адреса: м. Київ, вул.Грушевського, буд 1Д, ЄДРПОУ 14360570) відновити залишок на картковому рахунку АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 (поточний рахунок № НОМЕР_2 ), в подальшому перевипущений під № НОМЕР_3 , відкритого на ім`я ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ), до стану у якому він перебував перед виконанням несанкціонованих операцій від 17 лютого 2025 року. Списати нараховані у зв`язку з несанкціонованими операціями від 17 лютого 2025 року по картковому рахунку АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 (поточний рахунок № НОМЕР_2 ), в подальшому перевипущений під № НОМЕР_3 , відкритого на ім`я ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) відсотки, пеню, штрафні санкції, суми комісії.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", (юридична адреса: м. Київ, вул.Грушевського, буд 1Д, ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 гривень.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", (юридична адреса: м. Київ, вул.Грушевського, буд 1Д, ЄДРПОУ 14360570) на користь держави судовий збір у розмірі 1211, 20 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду.

Повний текст рішення складено та підписано 23 січня 2026 року.

Суддя: І. Б. Чайкін