Рішення № 133541689, 23.01.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2026 року справа №320/6035/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О. розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Снайпер-2017" до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Суть спору: До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Снайпер-2017" із позовом до Головного управління ДПС у Київській області, в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області форми "Ш" за №19826/0406 від 25.10.2023 в частині нарахування штрафу за порушення строку сплати грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 25%, що становить 114 159,50 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що за результатами камеральної перевірки, проведеної ГУ ДПС у Київській області, складено акт від 03.10.2023 №20711/10-36-04-06/41057509, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Ш" №19826/0406 від 25.10.2023, яким нараховано штраф у розмірі 25% за несвоєчасну сплату узгодженого грошового зобов`язання з ПДВ на загальну суму 114 159,50 грн. Позивач отримав оскаржуване рішення та скористався правом на його судове оскарження, вважаючи його необґрунтованим і протиправним у частині визначення штрафних санкцій, прийнятим із перевищенням повноважень та без урахування фактичних обставин справи.

На думку позивача, контролюючий орган неправомірно застосував до нього норму пункту 124.2 статті 124 ПК України, яка передбачає підвищені штрафні санкції лише за умисне вчинення діяння. Позивач підкреслює, що вина та умисел у його діях контролюючим органом не доведені, а отже правових підстав для застосування пункту 124.2 статті 124 ПК України немає. З огляду на характер порушення несвоєчасну сплату узгодженого грошового зобов`язання підлягає застосуванню пункт 124.1 статті 124 ПК України, який встановлює штраф у розмірі 5% при затримці до 30 календарних днів та 10% при затримці більше 30 календарних днів, виходячи з погашеної суми податкового боргу. Позивач окремо вказує, що за обставинами даної справи застосування 5% штрафу є коректним, і сума штрафу мала б становити 22 831,90 грн, а не 114 159,50 грн.

Позивач не заперечує факт порушення граничних строків сплати узгоджених сум ПДВ, задекларованих за результатами уточнюючих розрахунків: від 30.08.2022 №9169840943 на суму 95 662,00 грн із затримкою 21 день; від 30.08.2022 №9169838048 на суму 320 359,00 грн із затримкою 21 день; від 27.01.2023 №9009781406 на суму 40 617,00 грн із затримкою 24 дні. Водночас підкреслює, що прострочення обумовлене об`єктивними причинами: незадовільним фінансовим станом підприємства, відсутністю достатніх коштів на рахунках у відповідні дати, наслідками воєнної агресії російської федерації, загальним економічним станом та кадровим дефіцитом. На підтвердження цього позивач надав звіти про рух коштів по рахунку 311 за відповідні періоди та банківські виписки. З них убачається, що станом на 30.08.2022 залишок коштів на рахунку складав 16 105,82 грн, станом на 31.08.2022 0,00 грн; станом на 27.01.2023 2 972,79 грн; а 28.01.2023 також 2 972,79 грн (вихідний день). Ці дані, на переконання позивача, підтверджують неможливість своєчасної сплати узгодженого зобов`язання з ПДВ з причин, що не свідчать про умисне порушення.

Позивач також посилається на загальні форс-мажорні обставини, підтверджені Торгово-промисловою палатою України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, відповідно до якого обставини, що настали з 24.02.2022 до моменту їх офіційного припинення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними для суб`єктів господарювання та/або фізичних осіб за договірними, податковими та іншими зобов`язаннями, виконання яких стало неможливим у встановлений термін у зв`язку з настанням таких обставин непереборної сили. На думку позивача, це додатково свідчить про відсутність умислу в його діях та про неможливість покладення відповідальності за пунктом 124.2 статті 124 ПК України.

Стверджуючи про протиправність застосування підвищеного штрафу, позивач наводить положення ПК України, які регламентують наявність вини як необхідної умови фінансової відповідальності в випадках, прямо визначених законодавцем. Зокрема, позивач посилається на пункт 109.1 статті 109 ПК України щодо ознак податкового правопорушення; пункти 112.1, 112.2 статті 112 ПК України щодо поняття та умов встановлення вини; а також на закон №466-IX від 16.01.2020, яким унормовано випадки, коли діяння вважається вчиненим умисно, і визначено, що притягнення до відповідальності за нормами пунктів 124.2, 124.3 статті 124 можливе лише за умови доведення вини. У цьому контексті позивач зазначає, що особа вважається винною лише за умови встановлення можливості дотримання правил та норм і невжиття достатніх заходів щодо їх дотримання, чого контролюючий орган у даній справі не довів.

Окремо позивач наголошує на межах камеральної перевірки, передбачених підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України, яка проводиться виключно на підставі даних декларацій, розрахунків та відповідних електронних систем і не дає змоги встановити суб`єктивну сторону правопорушення наявність умислу, розсудливість, добросовісність чи належну обачність платника. На його переконання, акт камеральної перевірки не містить жодних обґрунтувань умисності порушення пункту 57.1 статті 57 ПК України та правових підстав застосування пункту 124.2 статті 124 ПК України, а наведені в акті та розрахунку штрафних санкцій відомості обмежуються відображенням факту несвоєчасної сплати без аналізу та доведення вини.

Підтверджуючи свою позицію, позивач посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 08.12.2022 у справі №160/41294/21, від 03.08.2023 у справі №520/22505/21 та від 22.08.2023 у справі №520/18519/21, згідно з якими застосування підвищених штрафних санкцій за пунктом 124.2 статті 124 ПК України можливе лише за умови доведення контролюючим органом умислу платника податків, а камеральна перевірка, з огляду на її предмет та джерела даних, не надає можливості встановити наявність умислу. На думку позивача, наведені висновки є релевантними до його ситуації та підтверджують неправомірність підходу відповідача.

Також позивач звертає увагу на процесуальні стандарти перевірки правомірності рішень суб`єкта владних повноважень, передбачені статтею 2 КАС України, зокрема щодо обґрунтованості, пропорційності та своєчасності, а також на розподіл тягаря доказування, встановлений статтею 77 КАС України в справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності, відповідно до якого саме відповідач має доводити правомірність оскаржуваного рішення і не може посилатися на обставини, що не були покладені в його основу. Вказує, що матеріали перевірки в розумінні статті 86 ПК України мають містити належні докази, а акт інформацію про можливість надання платником пояснень і документів; натомість у цьому випадку належних доказів умисності та вини не подано.

З огляду на наведене, позивач просить суд прийняти позов до розгляду, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області форми "Ш" №19826/0406 від 25.10.2023 в частині нарахування штрафу у розмірі 25% за порушення строку сплати узгодженого грошового зобов`язання з ПДВ.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.02.2024 відкрито провадження в адміністративній справі. Ухвалено, що справа буде розглядатися одноособово суддею за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

19.05.2024 канцелярією суду зареєстровано відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що не погоджується з вимогами позивача та вважає їх необґрунтованими. На думку відповідача, підстави для задоволення позову відсутні, оскільки податкове повідомлення-рішення від 25.10.2023 №19826/0406 прийнято правомірно та у межах наданих законом повноважень.

Відповідач наголошує, що на підставі положень Податкового кодексу України було проведено камеральну перевірку ТОВ "Снайпер-2017", за результатами якої встановлено порушення строків сплати узгоджених грошових зобов`язань з податку на додану вартість. За результатами перевірки складено акт від 03.10.2023 №20711/10-36-04-06/41057509, в якому зафіксовано факт несвоєчасної сплати податкових зобов`язань. Відповідач зазначає, що позивач самостійно подав уточнюючі розрахунки, у яких задекларував податкові зобов`язання, що підлягали сплаті, проте у встановлені строки їх не сплатив.

ГУ ДПС у Київській області підкреслює, що посадові особи позивача були обізнані з обов`язком щодо сплати податкових зобов`язань, адже підприємство раніше здійснювало такі платежі, а отже усвідомлювало необхідність їх виконання. Водночас позивач не надав жодних пояснень чи повідомлень про неможливість виконання обов`язку у визначені строки. На думку відповідача, така поведінка свідчить про умисний характер діяння, оскільки платник податків мав можливість дотриматися вимог законодавства, але свідомо цього не зробив.

Відповідач посилається на положення статті 124 ПК України, відповідно до яких у разі умисного порушення строків сплати узгодженого грошового зобов`язання застосовується штраф у розмірі 25% від суми несплаченого або несвоєчасно сплаченого зобов`язання. Саме ця норма була застосована до позивача, що й відображено у податковому повідомленні-рішенні. Відповідач наголошує, що невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством правил є наслідком дій чи бездіяльності платника, які кваліфікуються як умисні, оскільки платник мав можливість дотриматися норм, але не вжив достатніх заходів для їх виконання.

ГУ ДПС у Київській області також звертає увагу на положення статей 109 та 112 ПК України, які визначають поняття вини та умислу у податкових правопорушеннях. Відповідач вважає, що у даному випадку вина позивача доведена, оскільки він діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності, не забезпечивши своєчасну сплату узгоджених сум ПДВ. Обставини, які могли б пом`якшити відповідальність або звільнити позивача від неї, за даними контролюючого органу, відсутні.

Крім того, відповідач посилається на практику Верховного Суду, яка, на його думку, підтверджує можливість застосування підвищених штрафних санкцій у випадках, коли платник податків мав можливість виконати обов`язок, але умисно цього не зробив. Відповідач зазначає, що позивач подав уточнюючі розрахунки, задекларував податкові зобов`язання, проте не сплатив їх у визначені строки, що свідчить про умисне порушення податкової дисципліни.

Таким чином, відповідач наголошує, що податкове повідомлення-рішення від 25.10.2023 №19826/0406 є законним та обґрунтованим, прийнятим у межах повноважень контролюючого органу, а застосування штрафу у розмірі 25% відповідає нормам Податкового кодексу України та фактичним обставинам справи.

21.06.2024 канцелярією суду зареєстровано відповідь на відзив на позовну заяву, в якій позивач наголошує, що категорично не погоджується зі спірним податковим повідомленням-рішенням від 25.10.2023 №19826/0406 у частині нарахування штрафу за порушення строку сплати грошового зобов`язання з ПДВ у розмірі 25%, що становить 114 159,50 грн. На переконання позивача, застосування до нього норми пункту 124.2 статті 124 Податкового кодексу України є незаконним, оскільки контролюючим органом не доведено наявність вини та умислу у діях підприємства. Позивач зазначає, що відповідальність за несвоєчасну сплату узгоджених сум податкового зобов`язання врегульована пунктом 124.1 статті 124 ПК України, який передбачає застосування штрафу у розмірі 5% при затримці до 30 календарних днів. Відтак, розмір штрафу мав би становити 22 831,90 грн, а не 114 159,50 грн.

Позивач підкреслює, що юридичним фактом, з яким законодавець пов`язує можливість застосування підвищеної відповідальності за пунктом 124.2 ПК України, є доведення контролюючим органом умисності діяння платника податків. Тобто необхідно встановити, що платник мав можливість вжити заходів для дотримання норм законодавства, але свідомо цього не зробив. На думку позивача, акт камеральної перевірки не містить жодних обґрунтувань умисного характеру його дій, а також не наведено доказів, які б підтверджували умисність несвоєчасної сплати узгоджених сум ПДВ.

У своїй відповіді позивач посилається на усталену практику Верховного Суду, зокрема постанови від 03.08.2023 у справі №520/22505/21, від 22.08.2023 у справі №520/18519/21, від 05.10.2023 у справі №520/14773/21, від 16.11.2023 у справі №160/24147/21, а також від 23.01.2024 у справі №160/17160/21. У цих рішеннях Верховний Суд наголосив, що обов`язок доведення вини покладено на контролюючий орган, і лише за умови доведення умислу платника податків можливо застосовувати санкції за пунктами 124.2 та 124.3 ПК України. Судова практика також підтверджує, що в межах камеральної перевірки неможливо встановити обставини, які свідчать про умисність діянь, адже така перевірка здійснюється виключно на підставі даних декларацій та електронних систем, що не дають можливості оцінити добросовісність чи належну обачність платника.

Позивач наголошує, що відсутність в акті перевірки інформації про умисність його дій свідчить про необґрунтованість застосування підвищеного штрафу. Позивач також зазначає, що контролюючий орган фактично переклав тягар доказування на платника, що суперечить положенням Кодексу адміністративного судочинства України та завданню адміністративного судочинства. На думку позивача, висновки відповідача побудовані на припущеннях, які не підтверджені належними доказами.

Таким чином, позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення у частині застосування штрафу за пунктом 124.2 ПК України є протиправним та підлягає скасуванню. Позивач просить суд задовольнити позов у повному обсязі, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області від 25.10.2023 №19826/0406 у частині нарахування штрафу в розмірі 25% за несвоєчасну сплату узгоджених сум ПДВ.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.01.2026 клопотання Головного управління ДПС у Київській області про заміну відповідача задоволено. Замінено відповідача у даній справі Головне управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код 43141377) на його правонаступника Головне управління ДПС у Київській області, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (ідентифікаційний код ВП 44096797; місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 5-а).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.01.2026 відмовлено в задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Київській області про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Снайпер-2017" (ідентифікаційний код: 41057509, місцезнаходження: 09100, Україна, Київська обл., місто Біла Церква, вулиця Січневого Прориву, будинок 88) зареєстроване 28.12.2016 як юридична особа, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, номер запису 13531020000008668.

Види діяльності за КВЕД:

46.34 Оптова торгівля напоями

46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами

47.25 Роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах

49.41 Вантажний автомобільний транспорт

52.10 Складське господарство

52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту

Товариство з обмеженою відповідальністю "Снайпер-2017" є платником податків на загальних підставах, взято на облік 29.12.2016 за №102716246727 Головним управлінням ДПС у Київській області, Білоцерківською державною податковою інспекцією (м. Біла Церква).

Позивачем було подано уточнюючі розрахунки податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок: від 30.08.2022 №?9169840943 на суму 95?662,00 грн, від 30.08.2022 №?9169838048 на суму 320?359,00 грн та від 27.01.2023 №?9009781406 на суму 40?617,00 грн. Граничні строки сплати цих узгоджених сум були порушені: по розрахунках від 30.08.2022 затримка становила 21 день, по розрахунку від 27.01.2023 24 дні.

На підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 розділу І, пункту 75.1 статті 75 та пункту 76.2 статті 76 розділу ІІ Податкового кодексу України головним державним інспектором Білоцерківського відділу податків і зборів з юридичних осіб ГУ ДПС у Київській області Давиденко С.М. проведено камеральну перевірку ТОВ "Снайпер-2017" щодо порушення правил (термінів) сплати (перерахування) податків, зборів, платежів з податку на додану вартість позивача. Перевірка здійснювалась у приміщенні контролюючого органу без спеціального рішення керівника та без участі платника, виключно на підставі даних податкової звітності та електронних систем. За результатами перевірки складено акт від 03.10.2023 №?20711/10-36-04-06/41057509 (а.с. 79-81), в якому зафіксовано порушення пункту 50.1 статті 50 ПК України, а саме: платником податку несвоєчасно сплачено узгоджену суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість згідно з уточнюючими розрахунками податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 30.08.2022 №9169840943, від 30.08.2022 №9169838048, від 27.01.2023 №9009781406.

На підставі акта камеральної перевірки ГУ ДПС у Київській області прийняло податкове повідомлення-рішення форми "Ш" від 25.10.2023 №?19826/0406 (а.с. 85-87), яким до позивача застосовано штраф у розмірі 25% від суми несвоєчасно сплаченого узгодженого грошового зобов`язання з ПДВ, що склало 114?159,50 грн.

Позивач зазначає, що причиною порушення строків сплати узгоджених сум ПДВ був незадовільний фінансовий стан підприємства, відсутність достатніх коштів на рахунках у відповідні дати, наслідки воєнної агресії російської федерації та загальна економічна нестабільність. На підтвердження цього надано банківські виписки та звіти про фінансовий стан, які засвідчують залишки коштів: станом на 30.08.2022 16?105,82 грн, станом на 31.08.2022 0,00 грн, станом на 27.01.2023 2?972,79 грн, станом на 28.01.2023 також 2?972,79 грн (неробочий день).

Додатково позивач послався на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №?2024/02.0-7.1, яким підтверджено існування форс-мажорних обставин у зв`язку з військовою агресією російської федерації, починаючи з 24.02.2022 і до моменту їх офіційного закінчення.

Вважаючи дії контролюючого органу протиправними та такими, що порушують його права як платника податків, позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми "Ш" від 25.10.2023 №19826/0406.

Вирішуючи спір по суті, суд керується положеннями чинного законодавства, яке діє станом на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (пункт 1.1 статті 1 ПК України).

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент проведення перевірки) контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.

За змістом пункту 76.1 статті 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Отже, камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених пунктом 75.1 статті 75 ПК України, та за своєю правовою сутністю та формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника.

Тобто, перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється.

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Як з`ясовано під час судового розгляду, актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог пункту 57.1 статті 57 ПК України, що полягало у несвоєчасній сплаті протягом граничного строку узгоджених сум податкових зобов`язань з ПДВ.

За приписами пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 124.1 статті 124 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Аналіз даних правових норм свідчить про те, що на платника податків покладено обов`язок здійснити у встановлені строки сплату узгодженого грошового зобов`язання. Несплачене у встановлений законом строк узгоджене грошове зобов`язання визнається сумою податкового боргу платника податків. За несплату або несвоєчасну сплату платником податків узгодженої суми податкового зобов`язання, такий притягується до відповідальності у вигляді штрафу на умовах, визначених податковим законодавством. Передумовою нарахування штрафних санкцій з підстав, визначених пункту 124.1 статті 124 ПК України, є несплата платником податків суми узгодженого податкового зобов`язання у встановлені законом строки.

Нормами пунктів 124.2 та 124.3 статті 124 ПК України передбачено штрафні санкції за діяння, передбачені пунктом 124.1 та 123.2 цієї статті, але вчинені умисно.

Законом України від 16.01.2020 №466-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві" (далі - Закон №466-ІХ) визначено, у яких випадках діяння вважається таким, що вчинене умисно, а також зазначено, що необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення, у випадках, визначених пунктами 119.3 статті 119, пунктами 123.2-123.5 статті 123, пунктами 124.2-124.3 статті 124, пунктами 125-1.2-125-1.4 ст. 125-1 ПК України, є встановлення контролюючими органами вини особи.

Податковим правопорушенням, за приписами пункту 109.1 статті 109 ПК України, є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (у т. ч. осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Суд відмічає, що ПК України не містить визначення поняття "вина", однак умови, за яких особа вважається винною, наведені у пунктах 112.1, 112.2 статті 112 ПК України та полягають у тому, що особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

При цьому, необхідно враховувати, що вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22.08.2023 у справі №520/18519/21.

Таким чином, умовами, які визначають вину особи, у розумінні статті 112 ПК України є:

- встановлення можливості дотримання особою правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжиття цією особою достатніх заходів щодо їх дотримання;

- доведення контролюючим органом того, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Саме можливість особою дотримуватися правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, однак не вжиття нею достатніх заходів щодо їх дотримання, через вчинення дій, які можуть бути кваліфіковані як нерозумні, недобросовісні та без належної обачності, за умови доведення цього контролюючим органом, є свідченням вини особи у вчинені податкового правопорушення.

Отже, ПК України на контролюючий орган покладено обов`язок доведення вини, без виконання якого особу неможливо притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого необхідною умовою є наявність вини.

Слід відмити, що разом із цим, необхідно враховувати, що згідно з пунктом 109.3 статті 109 ПК України, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи, лише у випадках визначених пунктом 119.3 статті 119, пунктами 123.2 - 123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2 - 125-1.4 статті 125-1 ПК України.

В інших випадках, визначених Кодексом, за які передбачена фінансова відповідальність, обов`язок встановлення вини особи на контролюючі органи не покладений. Підставою для притягнення особи до фінансової відповідальності є виключно не дотримання нею вимог Кодексу, за які така відповідальність встановлена.

Правова позиція про те, що контролюючий орган в межах камеральної перевірки не має змоги встановити наявність у платника умислу щодо несвоєчасної слати податкового зобов`язання викладена у постанові Верховного Суду від 03.08.2023 у справі №520/22505/21.

Аналізуючи зазначені законодавчі положення, суд приходить до висновку, що юридичним фактом, з яким законодавець пов`язує відповідальність у вигляді штрафу за пунктом 124.2 статті 124 ПК України, є обов`язок доведення контролюючим органом вини платника податків, а саме, що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм ПК України, але умисно не вчиняв певні дії щодо сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

Обставини несвоєчасності сплати узгодженого податкового зобов`язання, визначеного в акті камеральної перевірки від 03.10.2023 №20711/10-36-04-06/41057509, визнавались сторонами, отже судом окремо не досліджувались.

Суд зазначає, що судом була встановлена несвоєчасна сплата позивачем узгоджених сум грошових зобов`язань з ПДВ, проте умисності дій відповідачем не встановлено. Акт камеральної перевірки не містить жодних обґрунтувань умисного вчинення позивачем порушення норм пункту 57.1 статті 57 ПК України та необхідності застосування до позивача фінансових санкцій, передбачених пунктом 124.3 статті 124 ПК України.

Жодних доказів умисності несвоєчасної сплати позивачем узгоджених сум грошових зобов`язань з податку на додану вартість Головним управлінням ДПС у Київській області до суду не надано.

Крім того, суд не вбачає можливим встановлення в межах камеральної перевірки обставин, що свідчать про умисність діянь платника податків. Адже згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральна перевірка проводиться виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, та даних відповідних електронних систем, які об`єктивно не можуть підтвердити чи спростувати розумність, добросовісність і належну обачність платника податків, що є необхідним для встановлення його вини.

З приводу доводів відповідача про те, що позивачем при наявності грошових коштів у достатньому розмірі для погашення заборгованості не виконано податковий обов`язок платника податку сплатити суму податків у порядку і строки, визначені ПК України, суд зазначає наступне.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань основним видом діяльності позивача є оптова торгівля напоями. Господарська діяльність підприємства у період 2022-2023 років здійснювалась в умовах воєнної агресії російської федерації, що призвело до значного скорочення обсягів виробництва, зменшення кількості замовлень та загального погіршення фінансового стану.

Згідно з матеріалами справи, позивачем було подано уточнюючі розрахунки податкових зобов`язань з ПДВ: від 30.08.2022 №?9169840943 на суму 95?662,00 грн, від 30.08.2022 №?9169838048 на суму 320?359,00 грн та від 27.01.2023 №?9009781406 на суму 40?617,00 грн. В акті камеральної перевірки від 03.10.2023 №?20711/10-36-04-06/41057509 зафіксовано несвоєчасність сплати зазначених сум, що підтверджується відповідними даними.

Разом з тим, відповідно до банківських виписок, станом на 30.08.2022 залишок коштів на рахунку позивача становив лише 16?105,82 грн, станом на 31.08.2022 0,00 грн. Станом на 27.01.2023 залишок коштів складав 2?972,79 грн, а станом на 28.01.2023 також 2?972,79 грн, причому ця дата припадала на вихідний день (суботу). Таким чином, підприємство фактично не мало фінансової можливості здійснити своєчасну сплату узгоджених сум ПДВ.

Звіти про фінансовий стан позивача по рахунку 311 за періоди 30.08.2022 20.09.2022 та 27.01.2023 20.02.2023 підтверджують критичний стан ліквідності підприємства, відсутність достатніх грошових коштів для виконання податкових зобов`язань у встановлені строки. Вказані документи свідчать про те, що підприємство перебувало у збитковому становищі, що було наслідком об`єктивних економічних факторів, зокрема воєнних дій, нестабільності ринку та скорочення обсягів господарської діяльності.

Крім того, позивач послався на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №?2024/02.0-7.1, яким підтверджено існування форс-мажорних обставин для всіх суб`єктів господарювання з 24.02.2022 і до моменту їх офіційного закінчення. Це додатково свідчить про те, що несвоєчасна сплата узгоджених сум ПДВ була зумовлена надзвичайними та невідворотними обставинами, а не умисними діями платника.

Таким чином, доводи відповідача про умисність несвоєчасної сплати узгоджених сум ПДВ не підтверджуються матеріалами справи. Навпаки, надані документи свідчать про об`єктивну неспроможність позивача виконати податковий обов`язок у визначені строки через відсутність необхідних коштів на рахунках та наявність форс-мажорних обставин.

У постановах від 03.08.2023 у справі №520/22505/21, від 22.08.2023 у справі №520/18519/21, від 05.10.2023 у справі №520/14773/21, від 16.11.2023 у справі №160/24147/21 Верховний Суд сформулював висновки, які дають можливість розмежувати обставини, які утворюють склад правопорушення, за яке платник податків може бути притягнутий до відповідальності на підставі пунктів 124.1, 124.2 або 124.3 статті 124 ПК України.

Така позиція Верховного Суду, якщо її систематизувати, полягає в тому, що обов`язковою умовою, з якою законодавець пов`язує настання відповідальності у вигляді штрафу, є доведення контролюючим органом вини платника податків у формі умислу, а саме, - що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм ПК України, але умисно не вчиняв певні дії щодо сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

Вина є характеризуючою обставиною дій (бездіяльності) особи, яка полягає у тому, що особа повинна та може дотримуватися встановлених Кодексом правил та норм. Вина в податкових правопорушеннях завжди нерозривно пов`язана з встановленням умислу. У противагу цьому умисел у діях платника податків відсутній, якщо результат його поведінки не залежить від змісту і порядку дій. Тобто у разі, коли платник, діючи своєчасно, добросовісно й з належною обачністю не зміг би уникнути негативних наслідків податкового характеру. Відтак, особа вважається такою, що умисно допустила порушення податкової дисципліни, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких ПК України передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Обов`язок доведення вини покладено на контролюючий орган, без виконання якого особу неможливо притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого умовою є наявність вини.

У випадку встановлення контролюючим органом під час проведення перевірки на підставі сукупності відповідних даних податкової інформації обставин, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог податкового законодавства, контролюючий орган не позбавлений можливості констатувати в діяннях платника податків вини в умисній формі. Такі обставини з відповідним обґрунтуванням висновків про умисність діяння в обов`язковому порядку мають бути зазначені в акті перевірки, який за усталеною позицією Верховного Суду є носієм доказової інформації щодо виявленого порушення.

Отже, оскільки відсутні докази умисності дій позивача щодо несвоєчасної сплати узгоджених сум грошових зобов`язань з податку на додану вартість та матеріали камеральної перевірки таких даних не містять, відсутні підстави для застосування пункту 124.2 статті 124 ПК України, тому податкове повідомлення-рішення від 25.10.2023 №19826/0406 в частині нарахування штрафу за порушення строку сплати грошового зобов`язання з ПДВ у розмірі 114?159,50 грн підлягає скасуванню.

З приводу застосування контролюючим органом штрафу за порушення строку сплати грошового зобов`язання з податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Стаття 67 Конституції України визначає, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори у строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За правилами пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору у порядку і строки, визначені цим Кодексом.

Виконанням податкового обов`язку, як передбачено пунктом 38.1 статті 38 ПК України, визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений строк.

Пунктом 57.1 статті 57 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку для подання декларації.

Відповідальність платника за порушення правил сплати грошового зобов`язання передбачена статтею 124 ПК України.

Пункт 124.1 встановлює, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених Кодексом, такий платник притягується до відповідальності у вигляді штрафу: при затримці до 30 календарних днів у розмірі 5% погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів у розмірі 10%.

Водночас пункт 124.2 ПК України передбачає застосування штрафу у розмірі 25% лише у випадку умисного порушення, а пункт 124.3 у розмірі 50% при повторності протягом 1095 днів або простроченні понад 90 днів.

Як убачається з акта камеральної перевірки від 03.10.2023 №20711/10-36-04-06/41057509 та податкового повідомлення-рішення від 25.10.2023 №19826/0406, порушення полягало у несвоєчасній сплаті узгоджених сум ПДВ за уточнюючими розрахунками від 30.08.2022 та 27.01.2023. При цьому матеріали перевірки не містять жодних даних про умисність дій позивача.

Таким чином, за податковим повідомленням-рішенням №19826/0406 від 25.10.2023 підлягала застосуванню норма пункту 124.1 статті 124 ПК України в частині накладення штрафу у розмірі 5% погашеної суми податкового боргу.

Враховуючи наведене, податкове повідомлення-рішення №19826/0406 від 25.10.2023 підлягає скасуванню в частині нарахування штрафу за порушення строку сплати грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 114 159,50 грн, оскільки застосування підвищеної санкції за пунктом 124.2 ПК України є безпідставним.

За таких обставин суд приходить до висновку, що контролюючим органом не доведено умисності дій позивача щодо несвоєчасної сплати узгоджених сум грошових зобов`язань з податку на додану вартість. Матеріали камеральної перевірки від 03.10.2023 №20711/10-36-04-06/41057509 не містять жодних даних чи обґрунтувань, які б свідчили про умисне порушення платником податкового обов`язку.

Натомість позивачем надано належні та допустимі докази, що підтверджують відсутність достатніх коштів на рахунках у відповідні дати, а також існування форс-мажорних обставин, пов`язаних із воєнною агресією російської федерації, які об`єктивно унеможливили своєчасне виконання податкового обов`язку.

За таких умов застосування підвищеної санкції за пунктом 124.2 статті 124 ПК України є безпідставним. Відтак податкове повідомлення-рішення від 25.10.2023 №19826/0406 в частині нарахування штрафу за порушення строку сплати узгодженого грошового зобов`язання з ПДВ у розмірі 114?159,50 грн підлягає скасуванню як протиправне.

Згідно з положеннями частини 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина 1 статті 73 КАС України), достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (часина 1 статті 75 КАС України), а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 76 КАС України).

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частина 2 статті 76 КАС України).

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання стосовно розподілу судових витрат, суд враховує наступне.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у сумі 2684,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 01.11.2023 №21332, наявною в матеріалах справи.

Таким чином, враховуючи, що позов задоволено повністю, судові витрати у сумі 2684,00 грн щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області, протиправне рішення якого призвело до виникнення спірних правовідносин.

На підставі викладеного, керуючись статтями 139, 241 243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області форми "Ш" №19826/0406 від 25.10.2023 в частині нарахування штрафу Товариству з обмеженою відповідальністю "Снайпер-2017" (ідентифікаційний код 41057209) за порушення строку сплати грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 25%, що становить 114 159,50 грн. (сто чотирнадцять тисяч сто п`ятдесят дев`ять грн. 50 коп).

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код 43141377) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Снайпер-2017" (ідентифікаційний код 41057209) судовий збір у розмірі 2684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн 00 коп).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Кушнова А.О.