Рішення № 133541439, 19.01.2026, Добровеличківський районний суд Кіровоградської області

ЄУН 387/1488/25

Номер провадження по справі 2/387/69/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2026 року селище Добровеличківка

Добровеличківський районний суд Кіровоградської області, в складі:

головуючого судді Майстер І.П.

за участю секретаря судового засідання Полюхович Т.А.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Добровеличківського районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " АІА Фінанс Груп" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

УСТАНОВИВ:

І. Описова частина

Стислий виклад позиції позивача та відповідача

До Добровеличківського районного суду Кіровоградської області 18.09.2025 надійшла позовна заява, в якій позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 5556,67 грн, за договором №1702412 від 28.04.2018.

Свій позов Товариство з обмеженою відповідальністю " АІА Фінанс Груп" обґрунтовує тим, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «АІА Фінанс Груп» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання кредиту № 1702412 від 28.04.2018. Даний договір укладено в електронному вигляді на умовах Пропозиції (оферти) укладення договору про надання кредиту (далі - Оферта), що опублікована на веб-сайті credit365.ua, підписана електронним цифровим підписом позивача 31.05.2017 та Заявки на отримання кредиту відповідача № 1702412 від 28.04.2018 на обраних відповідачем умовах, які акцептовані відповідачем 08.12.2017, шляхом підписання електронним підписом відповідача (вчиненим одноразовим ідентифікатором з урахуванням положень ч. 6, 12 п. 1 ст. 3, ст. 12, п. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», ч. 1 ст. 205, ст. 638, ст.639 ЦК України). Договір укладений на таких умовах: строк кредиту 29 днів, сума кредиту 3000,00 грн, сума процентів 931,00 грн, 3% річних - 442,00, інфляційні втрати 1183,67 . На даний час сума боргу становить 5 556,67 гривень.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надав до суду заяву в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить розглядати справу без його участі, не заперечує щодо проведення заочного розгляду справи. Також надав до суду відповідь на відзив, згідно з яким просять позовні вимоги задовольнити, та зазначають, що заявляючи про позовну давність відповідач таким чином визнає факт наявності простроченого зобов`язання згідно позовних вимог у справі. Пунктом 5.2 договору встановлено, що сторони договору погодили, що на підставі ст.259 ЦК України позовна давність за всіма зобов`язаннями сторін, що виникають з умов договору, в тому числі щодо сплати неустойки, процентів та відшкодування збитків становить 5 років, отже строк позовної давності, по договору про надання кредиту №1702412 від 28.04.2018 станом на день подання позову не сплив. Відповідач стверджує, що позивачем не надано доказів зарахування коштів на банківський картковий рахунок відповідача. Позивачем надано копію платіжного доручення про фінансування за договором з відміткою банку про проведення платежу. Також у заявці відповідача, яка підписана нею електронним підписом одноразовим індифікатором і є невід`ємною частиною договору вказано повний номер банківського карткового рахунку відповідача, відповідач в підтвердження своїх заперечень не надає жодних доказів, зокрема виписки по рахунку або довідки про відсутність рахунку.

Відповідач в судове засідання не з`явилася. Судом здійснювалися виклики відповідачки відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, а також шляхом направлення на зареєстровану адресу місця проживання відповідача судової повістки з матеріалами справи. Поштове відправлення було вручено.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місце знаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, представник відповідача надав до суду відзив згідно з яким зазначає, що стягнення заборгованості за кредитним договором подані із пропущенням строку позовної давності та відсутні в матеріалах справи належні докази на підтвердження отримання відповідачем кредитних коштів. Кредитний договір №1702412 укладений між сторонами 28.04.2018 мав визначений строк виконання до 27.05.2018. Саме з цієї дати почався перебіг трирічного строку позовної давності, який закінчився 27.05.2021. Позивач звернувся до суду лише 18.09.2025, тобто через чотири роки після завершення строку позовної давності. Такий значний пропуск встановленого строку без поважних причин позбавляє позивача права на судовий захист. Відносно другого твердження то, у відповідності до умови укладеного договору кошти надаються позичальнику в безготівковій формі на банківську картку. Однак чи дійсно картка банку 29244827503074 належить відповідачу, позивач суду не надав, та не було надано доказів чи відповідач їх отримував. Крім того, матеріали справи не містять даних, підтверджуючих належність електронного платіжного засобу, реквізити якого неповно зазначені у тексті договору, саме ОСОБА_2 , тому існує необхідність у відмові в позовних вимогах . Також згідно з додатковими поясненнями із 27.05.2018 по 27.05.2021 позивач мав право звернутись до суду, однак до суду позивач звернувся 18.09.2025, тобто через 4 роки із моменту пропуску позовної давності. Таким чином він пропустив строк позовної давності.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Добровеличківський районний суд Кіровоградської області, ухвалою від 24.09.2025 відкрив провадження у справі, вирішив розгляд даної цивільної справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою судді Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 02.10.2025 вирішено проводити судове засідання в режимі відеоконференцзв`язку.

Ухвалою судді Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 19.11.2025 витребувано докази по справі.

З врахуванням вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

ІІ. Мотивувальна частина

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

28.04.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АІА Фінанс груп» та ОСОБА_2 укладено Договір про надання кредиту № 1702412. Даний договір укладено в електронному вигляді на умовах Пропозиції (оферти) укладення договору про надання кредиту (далі - Оферта), що опублікована на веб-сайті credit365.ua, підписана електронним цифровим підписом позивача 28.04.2018 та Заявки на отримання кредиту відповідача №1702412 від 28.04.2018 на обраних відповідачем умовах, які акцептовані відповідачем 28.04.2018, шляхом підписання електронним підписом відповідача (вчиненим одноразовим ідентифікатором з урахуванням положень ч. 6, 12 п. 1 ст. 3, ст. 12, п. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», ч. 1 ст. 205, ст. 638, ст. 639 ЦК України). Договір укладений на таких умовах: строк кредиту 29 днів, сума кредиту 3000,00 грн, сума процентів 931,00 грн, всього до сплати 3931,00 гривень (а.с. 6-7).

Грошові кошти у сумі 3000,00 грн перераховані на рахунок відповідача НОМЕР_1 який також вказаний у заявці № 1702412, що підтверджується платіжним дорученням №13131 від 28.04.2018 (а.с.11).

Крім того факт перерахування коштів підтверджується наданою Акціонерним товариством «Комерційний банк «Приват банк» інформацією на ухвалу суду від 19.11.2025, де повідомлено про те, що на ім`я ОСОБА_3 і.н. НОМЕР_2 в банку емітовано карту, на яку здійснено переказ коштів: 28 квітня 2018 року в сумі 3 000, 00 гривень.

Згідно з розрахунком позивача, станом на 11.09.2025 заборгованість відповідача складає: сума кредиту 3000,00 грн, проценти 931,00 грн, 3% річних (згідно ст. 625 ЦК України) 442,00 грн, інфляційні втрати (згідно ст. 625 ЦК України) 1183,67 грн. Загальний розмір заборгованості відповідача становить 5556,67 грн (а.с. 8).

Позивач направляв відповідачу вимогу щодо виконання зобов`язань за договором Вих.№ 250417-1 від 17.0.42025 яка залишилася без виконання (а.с. 15).

Мотиви, з яких виходить суд, та застосування норм права.

У відповідності до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

У відповідності до ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ст. ст. 76-83 ЦПК України - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Ч. 3 ст. 207 ЦК України, використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно ЗУ «Про електронну комерцію», на правовідносини стосовно договору № 1653051 від 08.12.2017 р. поширюється дія цього закону.

Ч. 3 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» визначає, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, між сторонами у справі укладено Договір про надання кредиту №1702412 від 28.04.2018 який підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором №4265442.

За загальним правилом ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у тій самій кількості, того самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Ст. 627 ЦК України передбачає, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно статей 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним договором.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.

Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Суд зазначає, що відповідно до умов кредитного договору № 1702412 від 28.04.2018, п. 1.1. передбачено кредитодавець надає Позичальнику кредит, а Позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит та сплатити нараховані проценти на умовах, передбачених Договором та погодженою Кредитодавцем Заявкою Позичальника.

Згідно з п. 2.1. Договору, договір укладається за кожною окремою погодженою Заявкою Позичальника на строк кредиту, визначений у такій Заявці.

Згідно з п.2.2. Договору, сума кредиту та строк повернення кредиту в межах, визначених Договором, зазначається в Заявці Позичальника, яка формується Позичальником у власному Особистому кабінеті на підставі умов Договору.

З урахуванням наведених положень Договору умови кредитування Відповідача вказані в Заявці і є наступними: Строк кредиту, днів 29; Сума кредиту, грн 3000,00; Сума процентів, грн 931,00; До сплати всього, грн 3931,00.

Згідно з п. 2.6 Договору, Датою надання кредиту вважається дата зарахування грошових коштів на Рахунок Позичальника. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється в день надання кредиту.

Грошові кошти у розмірі 3000,00 грн перераховані на рахунок Відповідача 28.04.2018, про що свідчить платіжна інструкція АТ КБ «ПРИВАТБАНК» №13131 від 28.04.2018.

Фінансування карткового рахунку Відповідача відбувалось спочатку через транзитний рахунок АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (далі банк), а вже потім зараховувалось банком на рахунки Відповідача відповідно до призначення платіжного доручення. (Лист-пояснення від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 26-11-2019 р. №20.1.0.0.0/7-191112/6006 додається.)

Згідно з п. 2.10 Договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти за кредитом, визначені згідно п. 2.8 Договору, в останній день строку користування кредитом.

Отже позивач умови кредитного договору виконав.

При цьому, відповідачка зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за кредитом, визначені відповідно до п. 2.8 договору, в останній день строку користування кредитом.

Термін для повернення відповідачем кредиту та нарахованих процентів за договором склав до 27.05.2018.

Однак відповідачем у вказаний термін кредит не повернуто, проценти не сплачені. Натомість відповідач скористався послугою щодо продовження строку користування кредитом. Умови даної послуги встановлені Розділом IV Оферти «Угода про відтермінування повернення кредиту» .

Згідно з п. 1-3 Розділу IV Оферти: у випадку прострочення строків повернення кредиту позичальник має право укласти з кредитором угоду про відтермінування повернення кредиту за умови сплати комісії за відтермінування строку повернення кредиту (далі - Комісія). Розмір Комісії, в залежності від строку відтермінування повернення кредиту та суми кредиту розраховується наступним чином: строк відтермінування 7 днів; розмір Комісії, % від суми кредиту в розрахунку за кожен день відтермінування 1,43; загальний розмір Комісії в процентному вираженні, % - 10,01. Строк відтермінування 15 днів; розмір Комісії, % від суми кредиту в розрахунку за кожен день відтермінування 1,30; загальний розмір Комісії в процентному вираженні, % - 19,5. Строк відтермінування 30 днів; розмір Комісії, % від суми кредиту в розрахунку за кожен день відтермінування 1,05; загальний розмір Комісії в процентному вираженні, % - 31,5.

Тож, поточний термін повернення кредиту та процентів за кредитом склав до 27.05.2018.

Станом на дату складання позовної заяви, прострочення відповідача повернення кредиту становить 2664 днів.

Починаючи з початком повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну, позивач нарахував відповідачу штрафні санкції згідно зі ст. 625 ЦК України до 23.02.2022 р. (1368 дні).

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності наданих сторонами на підтвердженням своїх вимог та заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, оскільки судом встановлено, що відповідач належним чином не виконувала взяті на себе за договором зобов`язання, внаслідок чого виникла заборгованість, належних доказів на спростування вказаних обставин суду надано не було, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у заявленому розмірі, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі. Крім того, слід зауважити, що посилання відповідача викладені у заявах по суті не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.

Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності у даній справі необхідно зазначити наступне.

Статтею 256 ЦК України, визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Основи застосування позовної давності передбачені главою 19 ЦК України. Позовна давність нормами ЦК України поділена на загальну та спеціальну.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

До окремих видів вимог, пов`язаних з визнанням правочинів недійсними, встановлено спеціальну позовну давність (частини третя, четверта статті 258 ЦК України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. Саме такої позиції дотримуються суди при розглядів спорів (зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 7листопада 2018року у справі №575/476/16-ц тощо).

Суд зазначає, що п. 5.2. договору оферти передбачено, що сторони Договору погодили, що на підставі ст. 259 Цивільного кодексу України позовна давність за всіма зобов`язаннями Сторін, що виникають з умов Договору, в тому числі щодо сплати неустойки, процентів та відшкодування збитків становить 5 (п`ять) років.

Також постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповнення внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів Україні метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

У той же час, Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на територіях України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами) установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 31 грудня 2022 р. на території України карантин, продовживши дію карантину.

В подальшому такий строк дії карантину на території України відповідно до постанов Кабінету Міністрів України було неодноразово продовжено, та діяв до 01.07.2023.

Також, 24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», було введено воєнних стан по всій території України, із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому було неодноразово продовжено, та діє по теперішній час.

Законом України від 15 березня 2020 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 19 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».

Таким чином суд доходить до висновку про відсутність пропуску строку позовної давності при зверненні товариства до суду, оскільки такі строки продовжуються в період дії спочатку карантину, а потім з підстав введення в Україні воєнного стану.

Щодо розподілу судових витрат слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Оскільки позовні вимоги задоволено повністю, позивачем при подачі позову сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн, тому він підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст.137 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати: напрофесійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до змісту пункту 1 частини 2 статті 137, частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, постановах від 22.11.2019 року у справі № 910/906/18 та від 04.06.2020 року у справі № 906/598/19.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України позивачем у позовній заяві зазначено, що орієнтовний розмір судових витрат, які позивач очікує понести у зв`язку з розглядом даної справи, складає 12 422,40 грн., з яких: судовий збір 2 422,40 грн та витрати на професійну правову допомогу 10 000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем в особі його представника подано наступні докази: договір № 21-3 про надання правничої (правової) допомоги від 01.09.2021, додаткову угоду №13 від 06.02.2025 р. до договору від 01.09.2021 з детальним описом визначення вартості послуг адвоката, акт № 250911-1 від 11.09.2025 про надані послуги, ордер серія АI №1996144, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю .

Суд погоджується з тим, що витрати, наведені у розрахунку, дійсно пов`язані з розглядом справи. Разом із тим, ураховуючи принципи пропорційності, розумності та співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт, суд вважає, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу підлягають частковому відшкодуванню за рахунок відповідача. Відповідач заперечує щодо такого розміру та вважає його не співмірним до предмету позову і справи, яка розглядається у спрощеному позовному провадженні. Водночас суд враховує активну участь адвоката у підготовці відповіді на відзив, наданні додаткових пояснень та долученні інших доказів до справи, тому оцінює послуги адвоката у розмірі 5 000 гривень.

Згідно ч. 5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст.5, 76-81, 83, 95, 141, 247, 265, 354-355 ЦПК України суд,

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " АІА Фінанс Груп" заборгованість в розмірі 5 556 (п`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят шість) гривень 67 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " АІА Фінанс Груп" судові витрати в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двідцять дві ) гривні 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " АІА Фінанс Груп" витрати на правову допомогу в в розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення ( виклику ) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

В порядку п.4. ч.5 ст.265 ЦПК України зазначаються такі реквізити сторін та інших учасників справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «АІА Фінанс груп» ( 01001, м. Київ, вул. Михайлівська, 15/1Б, код ЄДРПОУ 41184403).

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителька АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .

Суддя

Добровеличківського районного суду

Кіровоградської області Майстер І.П.