Рішення № 133536763, 23.01.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2026 р. № 520/5114/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тітова О.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства освіти і науки України (просп. Берестейський, буд. 10, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 38621185), в якому просять суд:

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства освіти і науки України щодо вилучення запису «Ні, порушує», який проставлений в Єдиній державній електронній базі з питань освіти в графі «На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» в особовій картці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та внесення запису «Так, не порушує»;

- зобов`язати Міністерство освіти і науки України вилучити запис «Ні, порушує», що проставлений в Єдиній державній електронній базі з питань освіти в графі «На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» в особовій картці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та внести запис «Так, не порушує».

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем протиправно відображено в довідці про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти інформації про порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту».

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана відповідачу, що підтверджується Довідкою про доставку електронного листа до електронного кабінету відповідача.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечував.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Враховуючи викладене, суд розглядає справу за наявності безпечних умов для життя та здоров`я учасників процесу, суддів та працівників суду.

Суддя у період з 28.04.2025 по 02.05.2025, з 14.07.2025 по 28.07.2025 перебував у відпустці, 01.08.2025 перебував на навчанні, з 04.08.2025 по 05.08.2025, з 10.11.2025 по 14.11.2025 та з 22.12.2025 по 13.01.2026 перебував у відпустці.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

31 травня 2012 року позивач отримав свідоцтво про базову загальну середню освіту.

31 травня 2014 року позивач отримав атестат про повну загальну середню освіту.

У 2014 році позивач був зарахований до Харківського національного університету будівництва та архітектури (код в ЄДЕБО 114) на денну бюджетну форму навчання, спеціальність «Будівництво», з метою отримання освітнього рівня «Бакалавр». Дата початку та закінчення навчання: 01.09.2014 - 30.06.2018.

17 червня 2016 року позивача відраховано з Харківського національного університету будівництва та архітектури. Курс навчання позивач не пройшов, диплом освітнього рівня «Бакалавр» він не отримав.

У 2016 році позивача зараховано до Харківського національного університету будівництва та архітектури (код в ЄДЕБО 114) на денну контрактну форму навчання, спеціальність «Будівництво», з метою отримання освітнього рівня «Бакалавр». Дата початку та закінчення навчання: 01.09.2016 - 28.06.2019.

06 лютого 2017 року позивача відраховано з Харківського національного університету будівництва та архітектури. Курс навчання позивач не пройшов, диплом освітнього рівня «Бакалавр» він не отримав.

У 2017 році позивач був зарахований до Харківського національного університету будівництва та архітектури (код в ЄДЕБО 114) на заочну контрактну форму навчання, спеціальність «Менеджмент», з метою отримання освітнього рівня «Бакалавр». Дата початку та закінчення навчання: 07.09.2017 - 30.06.2021.

23 квітня 2018 року позивача відраховано з Харківського національного університету будівництва та архітектури. Курс навчання позивач не пройшов, диплом освітнього рівня «Бакалавр» він не отримав.

18 серпня 2023 року позивача зараховано до складу здобувачів освіти Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» (код в ЄДЕБО 104) на денну форму навчання, спеціальність «Електронні комунікації та радіотехніка», з метою отримання освітнього рівня «Бакалавр». Дата закінчення навчання: 30.06.2027.

22 червня 2024 року, з метою отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, позивач отримав у Національному технічному університеті «Харківський політехнічний інститут» довідку про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти.

Позивачем зазначено, що в отриманій довідці, в графі «На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» проставлений, на думку позивача, помилковий запис: «Ні, порушує».

Позивач звернувся до відповідача із заявою про встановлення факту дотримання ним послідовності у здобутті рівнів освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» від 5 вересня 2017 року № 2145-VIII (зі змінами та доповненнями).

27 лютого 2025 року позивач отримав лист від Державного підприємства «Інфоресурс» від 27.02.2025 №01-10/823 про надсилання заяви за належністю до Міністерства освіти і науки України.

25 лютого 2025 року позивач отримав від відповідача лист від 25.02.2025 року №3/1778-25 про розгляд звернення позивача щодо порушення послідовності здобуття освіти та внесення змін до ЄДЕБО. У листі зокрема зазначено, що позивач здобуває освіту в непослідовному порядку. Саме тому у довідці, сформованій на підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, у відповідному полі зазначено «Ні, порушує».

Так, позивач вважаючи, що відповідачем протиправно відображено в довідці про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти інформації про порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», звернувся до суду із цим позовом.

Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.

Відповідно до абзацу 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.

Постановою Кабінету Міністрів України затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Відповідно до п. 23 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про освіту», рівень освіти - завершений етап освіти, що характеризується рівнем складності освітньої програми, сукупністю компетентностей, які визначені, як правило, стандартом освіти та відповідають певному рівню Національної рамки кваліфікацій.

Згідно із ч. 2 ст. 10 Закону України «Про освіту», рівнями освіти є: дошкільна освіта; початкова освіта; базова середня освіта; профільна середня освіта; перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; фахова передвища освіта; початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень вищої освіти; другий (магістерський) рівень вищої освіти; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти.

Частиною 2статті 17 Закону України «Про освіту» встановлено, що рівні, ступені вищої освіти, порядок, умови, форми та особливості її здобуття визначаються спеціальним законом.

Відповідно до ч.ч. 1-3статті 40 Закону України «Про освіту», після успішного завершення навчання за освітньою програмою здобувачі освіти (крім вихованців дошкільних закладів освіти) отримують відповідний документ про освіту. Документи про освіту видаються закладами освіти та іншими суб`єктами освітньої діяльності. Інформація про видані документи про середню, професійну (професійно-технічну), фахову передвищу та вищу освіту вноситься до Єдиного державного реєстру документів про освіту в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Згідно із ч. ч. 1, 2, 3, 4статті 5 Закону України «Про вищу освіту», підготовка фахівців з вищою освітою здійснюється за відповідними освітніми програмами на таких рівнях вищої освіти: початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень; другий (магістерський) рівень; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень. Початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти передбачає набуття здобувачами вищої освіти здатності до розв`язування типових спеціалізованих задач у певній галузі професійної діяльності. Перший (бакалаврський) рівень вищої освіти передбачає набуття здобувачами вищої освіти здатності до розв`язування складних спеціалізованих задач у певній галузі професійної діяльності. Другий (магістерський) рівень вищої освіти передбачає набуття здобувачами вищої освіти здатності до розв`язування задач дослідницького та/або інноваційного характеру у певній галузі професійної діяльності. Здобуття вищої освіти на кожному рівні вищої освіти передбачає успішне виконання особою освітньої програми, що є підставою для присудження відповідного ступеня вищої освіти: молодший бакалавр; бакалавр; магістр; доктор філософії/доктор мистецтва.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про вищу освіту», єдиним документом, що підтверджує той факт, що особа успішно виконала відповідну освітню програму та пройшла атестацію є диплом про вищу освіту.

Оскільки позивач не отримав свого часу диплом «бакалавра» вважається, що він не пройшов та не виконав відповідну освітню програму за цим рівнем, а тому відсутні перешкоди для його повторного зарахування для навчання за цим рівнем вищої освіти.

Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що особа вважається такою, що здобула певний рівень освіти та набула знань і навичок, які відповідають такому рівню у разі завершення нею навчання за відповідною освітньо-кваліфікаційною програмою, виконання відповідної освітньої програми та проходження атестації. Здобуття рівня освіти має підтверджуватися відповідним документом про вищу освіту.

Судом встановлено, що позивач у 2014 році позивач був зарахований до Харківського національного університету будівництва та архітектури (код в ЄДЕБО 114) на денну бюджетну форму навчання, спеціальність «Будівництво», з метою отримання освітнього рівня «Бакалавр». Дата початку та закінчення навчання: 01.09.2014 - 30.06.2018. 17 червня 2016 року позивача відраховано з Харківського національного університету будівництва та архітектури. Курс навчання позивач не пройшов, диплом освітнього рівня «Бакалавр» він не отримав. У 2016 році позивача зараховано до Харківського національного університету будівництва та архітектури (код в ЄДЕБО 114) на денну контрактну форму навчання, спеціальність «Будівництво», з метою отримання освітнього рівня «Бакалавр». Дата початку та закінчення навчання: 01.09.2016 - 28.06.2019. 06 лютого 2017 року позивача відраховано з Харківського національного університету будівництва та архітектури. Курс навчання позивач не пройшов, диплом освітнього рівня «Бакалавр» він не отримав. 18.08.2023 позивач був зарахований до Харківського національного університету будівництва та архітектури (код в ЄДЕБО 114) на заочну контрактну форму навчання, спеціальність «Менеджмент», з метою отримання освітнього рівня «Бакалавр». Дата початку та закінчення навчання: 07.09.2017 - 30.06.2021. 23 квітня 2018 року позивача відраховано з Харківського національного університету будівництва та архітектури. Курс навчання позивач не пройшов, диплом освітнього рівня «Бакалавр» він не отримав. Документу про здобуття освітнього рівня «бакалавр» (диплому, свідоцтва, тощо) позивач не отримував. З матеріалів справи вбачається, що 18 серпня 2023 року позивача зараховано до складу здобувачів освіти Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» (код в ЄДЕБО 104) на денну форму навчання, спеціальність «Електронні комунікації та радіотехніка», з метою отримання освітнього рівня «Бакалавр». Дата закінчення навчання: 30.06.2027.

Таким чином, позивач не може вважатися порушенням послідовності здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України «Про освіту».

Суд зазначає, що Законом України «Про освіту» та Законом України «Про вищу освіту» встановлено, що єдиним документом, який підтверджує здобутий особою рівень вищої освіти, є сам документ про вищу освіту, а листи міністерств є службовою кореспонденцією, вони не є нормативно-правовими актами, а носять лише роз`яснювальний та інформаційний характер.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про вищу освіту», засади функціонування Єдиної державної електронної бази з питань освіти визначаються законодавством. Інформація про здобувачів освіти та працівників закладів вищої освіти, що міститься у Єдиній державній електронній базі з питань освіти, надається безоплатно центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, для використання у статистичних цілях.

Статтею 74 Закону України «Про освіту» встановлено, що у системі освіти функціонує інтегрована інформаційна система - Єдина державна електронна база з питань освіти (далі - Електронна база).

Електронна база містить такі складові: Реєстр суб`єктів освітньої діяльності, Реєстр здобувачів освіти, Реєстр документів про освіту, Реєстр сертифікатів зовнішнього незалежного оцінювання, Реєстр студентських (учнівських) квитків, Реєстр педагогічних, науково-педагогічних працівників, Реєстр сертифікатів педагогічних працівників (далі - публічні електронні реєстри у сфері освіти).

Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти та порядок її ведення затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Держателем Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти (далі - держатель Електронної бази) є центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, що здійснює організаційні заходи, пов`язані із забезпеченням функціонування Електронної бази та її складових.

Власником Електронної бази є держава в особі центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Адміністратором Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти (далі - адміністратор Електронної бази) є визначена Кабінетом Міністрів України юридична особа, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Адміністратор Електронної бази: здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Електронної бази; відповідає за технічне і технологічне забезпечення Електронної бази, збереження та захист інформації (даних), що містяться в Електронній базі; забезпечує надання та анулювання доступу до Електронної бази; проводить навчання для роботи з Електронною базою; здійснює інші заходи, передбачені законом.

Створення, ведення та адміністрування Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти здійснюються відповідно до цього Закону та законів України «Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах», «Про захист персональних даних», «Про авторське право і суміжні права» та «Про публічні електронні реєстри».

Суб`єктами ведення Електронної бази є, зокрема, держатель та адміністратор Електронної бази.

Адміністратором Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти (далі - адміністратор Електронної бази) є визначена Кабінетом Міністрів України юридична особа, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки. Адміністратор Електронної бази: здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Електронної бази; відповідає за технічне і технологічне забезпечення Електронної бази, збереження та захист інформації (даних), що містяться в Електронній базі; забезпечує надання та анулювання доступу до Електронної бази; проводить навчання для роботи з Електронною базою; здійснює інші заходи, передбачені законом.

Згідно із п. 5 розділу І Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти, що затверджене МОН України від 08.06.2018 р. № 620 (в подальшому Положення № 620) власником ЄДЕБО та виключних майнових прав на її програмне забезпечення є держава. Розпорядником ЄДЕБО є Міністерство освіти і науки України, технічним адміністратором державне підприємство "Інфоресурс", що належить до сфери управління розпорядника ЄДЕБО. Розпорядник ЄДЕБО є володільцем інформації, що міститься в ЄДЕБО.

Відповідно до п. 2 розділу III Положення про ЄДЕБО, інформація вноситься до ЄДЕБО за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення ЄДЕБО або спеціалізованого програмного забезпечення, що використовується уповноваженими суб`єктами, узгодженого з технічним адміністратором ЄДЕБО.

Згідно із п. 1 розділу IV Положення про ЄДЕБО, розпорядник ЄДЕБО: 1) вживає організаційних заходів, пов`язаних із забезпеченням функціонування ЄДЕБО; 2) здійснює контроль за забезпеченням захисту інформації в ЄДЕБО згідно із законодавством; 3) використовує інформацію, що міститься в ЄДЕБО, у тому числі персональні дані, з метою прийняття управлінських рішень та виконання повноважень, визначених законодавством; 4) вносить до ЄДЕБО інформацію щодо: - ліцензування (рішення про видачу, анулювання ліцензій на провадження освітньої діяльності, звуження, розширення освітньої діяльності) суб`єктів освітньої діяльності відповідно до ліцензійних умов на провадження освітньої діяльності; - результатів перевірок, ініційованих розпорядником ЄДЕБО, щодо дотримання суб`єктами освітньої діяльності - ліцензіатами ліцензійних умов на провадження освітньої діяльності; - акредитації спеціальностей, напрямів підготовки у закладах освіти, освітньо професійних програм, за якими здійснюється підготовка здобувачів освітньо кваліфікаційного рівня "молодший спеціаліст", а також освітньо-професійних програм у сфері фахової перед вищої освіти (до затвердження положення про акредитацію освітньо-професійних програм у сфері фахової передвищої освіти); - іншу інформацію, визначену законодавством; 5) забезпечує верифікацію в ЄДЕБО інформації, визначеної підпунктами 1, 2 пункту 8, абзацами п`ятим - сьомим підпункту 1 та підпунктом 4 пункту 9 розділу III цього Положення, що підтверджується накладенням кваліфікованого електронного підпису; 6) встановлює вимоги до апаратного та програмного забезпечення ЄДЕБО; 7) визначає: - перелік інформації, доступ до якої надається уповноваженим суб`єктам; - вартість послуг з організації та підтримання доступу до ЄДЕБО, а також інших послуг, пов`язаних з ЄДЕБО та її реєстрами, що надаються технічним адміністратором ЄДЕБО.

Аналіз вищевикладених норм законодавства вказує, що власником ЄДЕБО та виключних майнових прав на її програмне забезпечення є держава. Розпорядником ЄДЕБО є Міністерство освіти і науки України, а технічним адміністратором - державне підприємство «ІНФОРЕСУРС», що належить до сфери управління Міністерства освіти і науки України.

Обробка і захист інформації здійснюються в ЄДЕБО відповідно до вимог законодавства у сфері захисту інформації, що перебуває у власності держави.

В постанові від 29 жовтня 2025 року у справі № 200/5372/24 Верховний Суд дійшов наступних висновків:

"74. Суб`єкти ж освітньої діяльності та їх територіально відокремлені структурні підрозділи (відокремлені підрозділи), що надають освітні послуги у сфері, зокрема, вищої освіти не мають повноважень на встановлення вимог до програмного забезпечення ЄДЕБО та зміни технічних параметрів й алгоритмів його функціонування.

75. Це означає, що заклад вищої освіти, в якому станом на момент виникнення спірних у цій справі правовідносин навчався ОСОБА_1, в силу своїх повноважень в ЄДЕБО, не має технічної можливості для формування та видання позивачу довідки з іншим, аніж у спірних відносинах, змістом відомостей щодо поточного здобуття освіти, порушення або непорушення послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», оскільки такий документ формується автоматично з використанням засобів програмного забезпечення, вимоги до якого визначає Міносвіти.

76. Саме дії щодо формування довідки з ЄДЕБО й оскаржує позивач у справі, що розглядається. Суд враховує, що хоча формування довідки з ЄДЕБО й здійснюється автоматично у цій системі, однак порядок вчинення таких дій визначається безпосередньо Міносвіти шляхом забезпечення функціонування ЄДЕБО і встановлення вимог до апаратного та програмного забезпечення вказаної системи. Тобто формування довідки про здобувача освіти є результатом виконання вказаним Міністерством закріплених за ним у законі повноважень. Це ж Міністерство є володільцем усієї інформації, яка міститься в ЄДЕБО, має повний доступ до неї та не позбавлене технічної можливості і повноважень сформувати довідку про здобувача освіти з дотриманням вимог законодавства".

Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, Міністерство освіти і науки України має повноваження щодо внесення змін до ЄДЕБО про відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» щодо позивача.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд вважає протиправними дії Міністерства освіти і науки України щодо невнесення відомостей про позивача до ЄДЕБО в розділі "На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної ч. 2 ст. 10 Закону України "Про освіту" - "Так, не порушує".

Доводи відзиву на позов зазначених вище висновків суду не спростовують.

Відповідно до п. 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За таких підстав, відповідачем протиправно не внесено зміни до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, щодо порушення позивачем послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту».

Досліджуючи матеріали справи суд вважає, що в межах спірних правовідносин відповідачем вчинено саме протиправні дії (активна форма поведінки), що полягають у формуванні (відображенні) інформації в ЄДЕБО, а саме запису «Ні, порушує» про порушення позивачем послідовності здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України «Про освіту».

Отже, з метою належного та ефективного захисту прав позивача в спірних правовідносинах суд вважає за необхідне частково задовольнити позов шляхом визнання протиправними дій Міністерства освіти і науки України щодо формування (відображення) інформації в ЄДЕБО, а саме запису «Ні, порушує» про порушення ОСОБА_1 послідовності здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України «Про освіту», та зобов`язання Міністерства освіти і науки України вчинити дії щодо внесення змін до ЄДЕБО, а саме виключити інформацію про порушення ОСОБА_1 послідовності здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України «Про освіту», шляхом заміни запису «Ні, порушує» на запис «Так, не порушує» при формуванні довідки здобувача освіти за даними ЄДЕБО.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовної заяви.

Розподіл судових витрат здійснити у відповідності до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Міністерства освіти і науки України (просп. Берестейський, буд. 10, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 38621185) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дій Міністерства освіти і науки України щодо формування (відображення) інформації в ЄДЕБО, а саме запису «Ні, порушує» про порушення ОСОБА_1 послідовності здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України «Про освіту».

Зобов`язання Міністерства освіти і науки України вчинити дії щодо внесення змін до ЄДЕБО, а саме виключити інформацію про порушення ОСОБА_1 послідовності здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України «Про освіту», шляхом заміни запису «Ні, порушує» на запис «Так, не порушує» при формуванні довідки здобувача освіти за даними ЄДЕБО.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства освіти і науки України на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн. 96 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Тітов