Ухвала суду № 133536611, 21.01.2026, Новоодеський районний суд Миколаївської області

21.01.2026

Справа № 482/46/26

Номер провадження 2-з/482/5/2026

УХВАЛА

про забезпечення позову

21 січня 2026 року місто Нова Одеса

Новоодеський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого судді Кічули В.М., розглянувши в порядку ч. 1 ст. 153 ЦПК України заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення боргу, шляхом визнання права власності на об`єкти нерухомості, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про повернення боргу, шляхом визнання права власності на об`єкти нерухомості.

Разом із позовною заявою позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на:

-житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

-земельну ділянку площею 0,1500 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4824880400:04:086:0001, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд;

-магазин промислових товарів, розташований за адресою: АДРЕСА_2 ;

-магазин промислових товарів, розташований за адресою: АДРЕСА_3 .

В обґрунтування заяви про забезпечення позову, заявник посилається на те, що 14.01.2018 року відповідачка під розписку позичила у позивача 200000,00 доларів США, що еквівалентно 5612000,00 грн. та вказаний борг у визначений строк не повернула.

Вказує, що відповідачка являється власницею нерухомого майна.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 289229233 від 09.12.2021 року, ОСОБА_2 є власницею житлового будинку АДРЕСА_1 , при цьому, відповідно до звіту про оцінку майна, ринкова вартість об`єкта оцінки, станом на 24.12.2025 року, складає 2000000,00 грн.

Також, відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 862586, ОСОБА_2 є власницею земельної ділянки площею 0,1500 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4824880400:04:086:0001, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, при цьому, відповідно до звіту з експертної грошової оцінки земельної ділянки, ринкова вартість об`єкта оцінки, станом на 24.12.2025 року, складає 199800,00 грн.

Також, відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно індексний номер 24001300 та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 24001796 від 09.07.2014 року, ОСОБА_2 є власницею магазину промислових товарів, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , , при цьому, відповідно до звіту про оцінку майна, ринкова вартість об`єкта оцінки, станом на 24.12.2025 року, складає 900000,00 грн.

Також, відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Ягужинською К.І. 24.01.2020 року, ОСОБА_2 є власницею магазину промислових товарів, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , , при цьому, відповідно до звіту про оцінку майна, ринкова вартість об`єкта оцінки, станом на 24.12.2025 року, складає 750000,00 грн.

Вказує, що оскільки відповідачка не виконала взяті на себе зобов`язання та не повернула кошти, вона може безперешкодно продати вказане вище нерухоме майно, яке є гарантом зобов`язання повернення коштів, відповідно до наданих нею розписок, а отже в подальшому можуть виникнути труднощі та ускладнення при виконання рішення суду.

Дослідивши заяву про забезпечення позову з доданими до неї документами, суд приходить до наступного.

З матеріалів справи вбачається, що предметом позову у цивільні справі № 482/46/26, яка надійшла в провадження Новоодеського районного суду Миколаївської області, є стягнення заборгованості за розписками, де спірне нерухоме майно виступає предметом застави.

Згідно з ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 статті 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року у п. 4 роз`яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Співмірність, зокрема, полягає в тому, щоб засіб забезпечення відповідав предмету позову, а також передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі N381/4019/18 (провадження N14-729цс19) зазначено, що: "співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову".

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) дійшла висновку, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, -навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову.

Верховний Суд у постанові від 12.02.2020 року у справі №381/4019/18 вказав, що під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 рішення по справі «Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Разом з тим суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення є обов`язковим до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

Види забезпечення позову визначені ч. 1 ст. 150 ЦПК України.

Одним із видів забезпечення позову у відповідності до ст. 150 ЦПК України є накладення арешту на майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги предмет розгляду даної справи, суд вважає вимоги представника позивача про вжиття заходів забезпечення позову шляхом арешту належного відповідачу нерухомого майна, співмірними із заявленими позовними вимогами, вбачає імовірність ускладнення виконання або невиконання судового рішення у випадку не задоволення судом в цій частині заяви представника позивача.

Суд вважає обґрунтованими побоювання позивача щодо того, що у разі незастосування заходу забезпечення позову у виді арешту нерухомого майна, відповідачка може відчужити належне їй майно, що у свою чергу може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся у разі ухвалення рішення на його користь.

Суд вважає, що заявлений позивачем вид заходів забезпечення позову у вигляді арешту нерухомого майна, передбачений нормами чинного законодавства, є доцільним заходом забезпечення позову в рамках даної справи. Таке забезпечення позову, враховуючи його предмет, можна вважати співмірним із заявленими вимогами. Необхідність обрання даного виду забезпечення позову є обґрунтованою, так як невжиття арешту майна, яке належить відповідачу, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання майбутнього рішення, так як існує реальна можливість відчуження даного майна на користь третіх осіб, що суттєво ускладнить виконання можливого рішення суду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, є підстави вважати, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення.

Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

Фундаментальними критеріями, які формують висновок про наявність дійсних підстав для забезпечення позову, є логічний та юридичний аналіз обставин справи, на які посилається позивач, та доводи заяви про забезпечення позову. Процесуальні норми лише вказують на порядок вчинення дій.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для вирішення справи по суті, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених вимог.

З`ясувавши обсяг позовних вимог, оцінивши спосіб і обсяг забезпечення позову, про яке просить заявник, та те, що невжиття заходів забезпечення позову зробить неможливим виконання рішення суду у випадку його ухвалення на користь позивача, а відтак, порушить його права на судовий захист, суд приходить до висновку, що вид та об`єм забезпечення позову, про яке просить заявник, відповідає позовним вимогам, не порушує права інших осіб, а відтак підлягає задоволенню, шляхом арешту майна.

Керуючись ст. ст. 149-157 ЦПК України, суд,-

постановив:

Заяву задовольнити.

Накласти арешт на нерухоме майно, яке належить на праві власності ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме на:

-житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

-земельну ділянку площею 0,1500 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4824880400:04:086:0001, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд;

-магазин промислових товарів, розташований за адресою: АДРЕСА_2 ;

-магазин промислових товарів, розташований за адресою: АДРЕСА_3 .

Стягувач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_4 .

Боржник: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_5 .

Роз`яснити позивачу положення статті 159 ЦПК України, за якими у випадку закриття провадження або залишення позовної заяви без розгляду з інших, ніж зазначені у частині першій статті 155 цього Кодексу підстав або у випадку ухвалення рішення суду щодо повної або часткової відмови у задоволенні позову, відповідач або інша особа, чиї права або охоронювані законом інтереси порушені внаслідок вжиття заходів забезпечення позову, має право на відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову, за рахунок особи, за заявою якої такі заходи забезпечення позову вживалися.

Роз`яснити відповідачу та третім особам, що особи, винні в порушенні заходів забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Строк пред`явлення даної ухвали до виконання - 3 роки.

Ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом і виконується негайно, в порядку встановленому для виконання судових рішень.

Примірник ухвали направити для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено, оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Головуючий суддя: В.М. Кічула