Ухвала суду № 133535223, 23.01.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

23 січня 2026 рокум. ПолтаваСправа № 440/425/26

Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Бевза В.І., розглянувши клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, а саме просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про утримання сум пенсій від 01 вересня 2025 року № 62.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 21 січня 2026 року провадження у справі за даним адміністративним позовом відкрито. Вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

23.01.2026 до суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову, у якій просить суд:

- зупинити дію рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області від 01 вересня 2025 року № 62 про утримання з мене, ОСОБА_1 , надміру виплачених сум пенсій до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №440/425/26.

В обґрунтування заяви зазначені доводи, що оскаржуваним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про утримання сум пенсій від 01 вересня 2025 року № 62 вирішено утримати з позивача переплачену (у зв`язку з скасуванням групи інвалідності з 29.07.2019) суму пенсії у розмірі 155 434, 73 грн. за період з 29.07.2019 по 14.05.2024. В свою чергу, Головне управління Пенсійного фонду в Полтавській області при прийнятті оскаржуваного рішення порушило норми ч. 1 статті 50 Закону № 1058- IV, оскільки утримання пенсії можливе лише внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних. Таких дій, позивачем - як пенсіонером, ні страхувальником вчинено не було, при цьому дані факти в оскаржуваному рішенні також не зазначені. В оскаржуваному рішенні вказано, що сума переплати буде стягуватися щомісячно по 20 % від розміру пенсії. Тобто, дане рішення створює конкретні негативні наслідки, а caме недоотримання кожного місяця частини пенсії у розмірі 20 % від загального розміру пенсії, оскільки подання до суду позову про скасування цього рішення не зупиняє його дію, та наслідків, що пов`язані з його прийняттям. Вважає, що невжиття заходів забезпечення позову у даній справі може зумовити, у випадку задоволення поданого позову, виникнення інших спорів, для відновлення майнових прав позивача, що потягне за собою матеріальні витрати.

Розглянувши заяву про забезпечення адміністративного позову та додані до неї матеріали, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно із статтею 153 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен подати відповідну позовну заяву протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

Відповідно до частини 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з частиною 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України Позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частиною 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Таким чином, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Спосіб забезпечення позову має бути безпосередньо пов`язаним з предметом спору, співмірним суті порушеного права та водночас запобігати порушенню прав інших осіб, тобто в основі має бути принцип збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 77 КАС України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Застосування судом обраних позивачем заходів забезпечення позову не може ґрунтуватися лише на припущеннях позивача, як і суду. Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитися, що надані докази та доводи позивача на цьому етапі переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.

Водночас, позивачем не надані до суду жодних підтверджуючих документів, що свідчать саме про вжиття відповідачем реальних та фактичних дій щодо стягнення щомісячно 20 % від розміру пенсії позивача.

Позивачем не доведена наявність підстав, передбачених частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, які є обов`язковими для постановлення ухвали про забезпечення позову.

Суд зазначає, що оцінка оскаржуваній у цій справі бездіяльності може бути надана під час розгляду справи по суті з урахуванням доказів, витребуваних судом, стверджувати про правомірність чи неправомірність оскаржуваної бездіяльності відповідача на даний час неможливо.

Так, відповідно до статті 192 Кодексу адміністративного судочинства України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат. Таким чином, саме на стадії розгляду справи по суті суд з`ясовує обставини справи, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, та досліджує зібрані докази.

Підсумовуючи все викладене вище, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, тому у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 150-154, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) у задоволенні клопотання про забезпечення адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (36000, м. Полтава, вул. Гоголя, 34, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання протиправним та скасування рішення.

Копію ухвали направити особам, які беруть участь у справі.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення до Другого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.І. Бевза