Рішення № 133535118, 22.01.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

. 22 січня 2026 року м. ПолтаваСправа № 640/16297/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чеснокової А.О., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві про скасування припису,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві про визнання протиправним та скасування припису відповідача №77 від 29.01.2020.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що висновки акту здійснення державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері захисту прав споживачів, на підставі якого прийнято оскаржуване рішення, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства і тому позивач вважає спірне рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Позивач зазначає, що до уваги можуть братися лише ті засоби обліку, які встановлені відповідно до умов Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», який має вищу юридичну силу. Тобто під час нарахування за спожиті послуги з централізованого опалення, можуть бути взяті до уваги показання тільки тих приладів обліку, які дають можливість коректного визначення обсягу фактично спожитої теплової енергії, при цьому необхідно враховувати тип схеми опалення будинку. При затвердженні Порядку визначення технічної можливості встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії та економічної доцільності встановлення приладів розподілювачів теплової енергії визначено, що цей порядок прийнято з метою створення умов для кожного споживача у будинку щодо вибору оптимального способу забезпечення розподільного обліку споживання послуг з опалення у належному йому приміщенні. Порядком дозволено у будинках з вертикальною схемою системи централізованого опалення, де немає можливості встановлення індивідуальних теплових лічильників, встановлювати прилади-розподілювачі теплової енергії на радіаторах опалення для подальшого їх використання. Встановлення у будинках з вертикальною схемою вузлів розподільного обліку може призвести до неможливості коректного обліку та розподілу обсягів теплової енергії споживачами. Також звертає увагу, що відповідно до копій актів визначення технічної можливості встановлення вузла розподільного обліку теплової енергії, наданих споживачами чітко зазначено про відсутню можливість забезпечення вільного доступу до вузла обліку, що є порушенням п. 6 Постанови КМУ № 829 від 10.10.2018.

Ухвалою суду від 20.07.2020 відкрито провадження в адміністративній справі № 640/16297/20, яку призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2022 справу № 640/16297/20 прийнято до провадження судді Аблова Є.В.

17.08.2020 до суду від Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти позовних вимог заперечував та просив відмовити у їх задоволенні. Свою позицію мотивував тим, що відповідно до звернення гр. ОСОБА_1 (вх. № В-8540 від 27 12.2019) ще у 2017-2018 році були встановлені індивідуальні лічильники тепла згідно з вимогами чинного законодавства на той період. Також, ПАТ «Київенерго» була розглянута технічна документація споживача, прийнято лічильник на облік та протягом 2017-2019 років гр. ОСОБА_1 сплачувала за спожиття теплопостачання згідно показників свого теплового лічильника. Жодних претензій споживач не отримував. Відповідно до листа ПАТ «Київтеплоенерго» від 04.10.2019 чітко зазначено, що проект квартирного вузла обліку теплової енергії (КВРТЕ) за адресою: АДРЕСА_1 розглянуто без зауважень за умови виконання п. 4 ст. 11, ст.7 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» від 22.06.2017 №2119-VIII. Варто зазначити, що згідно із заявою гр. ОСОБА_1 (вх. № В-8540 від 27 12.2019) вона отримала лист від позивача від 04.10.2019 № 30/11/4550 з вимогою надати акт обстеження із відповідним виконанням до п.4 Порядку визначення технічної можливості встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергій та економічної доцільності встановлення приладів - розподілювачів теплової енергії, затвердженого постановою КМ України від 10 жовтня 2018 р. № 829, та після отримання даного листа лічильник споживача було знято з обліку. Разом з тим, наголошує, що лічильник тепла у квартирі АДРЕСА_2 гр. ОСОБА_1 вже був встановлений на облік ще у 2017 році, що підтверджує акт прийняття на комерційний облік вузла теплової енергії для потреб окремого приміщення, згідно Закону, який діяв на період встановлення, а тому таких технічних вимог до встановлення не існувало, а отже підстав для зняття позивачем лічильника тепла з обліку є повністю безпідставним та незаконним. Звертає увагу, що Порядок № 829, на який посилається позивач набрав чинності лише 24.10.2018, а отже положення та вимоги даного порядку мають застосовуватися лише на нові відносини, які визначають процедуру встановлення вузлів розподільного обліку.

На виконання Закону України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399, Київським окружним адміністративним судом направлено адміністративну справу №640/16297/20 за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві про скасування припису до Полтавського окружного адміністративного суду.

Справа № 640/16297/20 надійшла до Полтавського окружного адміністративного суду від Окружного адміністративного суду м. Києва для розгляду 21.02.2025, що підтверджується даними реєстрації на вхідному штампі та за результатами автоматизованого розподілу справи між суддями передана до провадження судді Чеснокової А.О.

Ухвалою суду від 26.02.2025 справу прийнято до провадження судді Чеснокової А.О., розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.

На підставі звернення гр. ОСОБА_1 , погодження Мінекономіки від 17.12.2019 № 3631-06/54267-03, наказу Головного управління № 154 від 13.01.2020, направлення на проведення заходу від 13.01.2020 №116, Головним управлінням здійснено позаплановий захід (перевірку) у КП «Київтеплоенерго» за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 83/53, предметом якого було дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів при наданні послуг з питань викладених у зверненні гр. ОСОБА_1 .

Головним управлінням складено акт від 29.01.2020 №154-1 в якому зафіксовано порушення: абз.2 пункту 10 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодно та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 №630 та відносно КП «Київтеплоенерго» видано обов`язковий до виконання припис №77 від 29.01.2020 зі строком усунення виявлених порушень до 28 лютого 2020 року.

Відповідно до припису Головного управління №77 від 29.01.2020, з метою усунення порушень, КП «Київтеплоенерго» зобов`язано усунути порушення вимог законодавства про захист прав споживачів, враховуючи показання квартирного засобу обліку теплової енергії, про виконання припису та вжиті заходи надати інформацію Головному управлінню Держпродспоживслужби в м. Києві, з документальним підтвердженням до 28 лютого 2020 року, з підтвердженням проведення перерахунку в опалювальному періоді 2019-2020, з урахуванням показань приладів обліку теплової енергії, встановлених у квартирі № 33 в м. Києві по вул. Радунська, 5Б .

Також, відповідач зазначив, що відносно заступника директора з операційної діяльності СП «Енергозбут» КП «Київтеплоенерго» ОСОБА_2 , Головним управлінням розглянуто справу про адміністративне правопорушення, складено протокол про адміністративне правопорушення від 11.03.2020 № 97 та за її результатами винесено Постанову від 19.03.2020 № 91 та застосовано штраф у розмірі 85 грн. 00 коп. Дану постанову про адміністративне правопорушення не було оскаржено, а штраф було сплачено в повному обсязі згідно квитанції від 26.03.2020 року за № 0.0.1661406454.1.

Вважаючи, що припис №77 від 29.01.2020 є протиправним та необґрунтованим, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному припису, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (у редакції від 29.01.2020) державний нагляд (контроль) - це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, інших органів в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушень вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Згідно із частинами першою, одинадцятою статті 4 вищевказаного Закону державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом. Плановий чи позаплановий захід щодо суб`єкта господарювання - юридичної особи має здійснюватися у присутності керівника або особи, уповноваженої керівником. Плановий чи позаплановий захід щодо фізичної особи - підприємця має здійснюватися за його присутності або за присутності уповноваженої ним особи.

Згідно пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 №442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади», утворено Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (далі - Держпродспоживслужба).

Пунктом 1 Положення про Держпродспоживслужбу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 №667 (далі - Положення №667) (у редакції від 17.09.2019), визначено, що Держпродспоживслужба є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику, зокрема, у галузі державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів і рекламу в цій сфері.

Відповідно до пункту 3 Положення №667 одним з основних завдань Держпродспоживслужби є, зокрема, здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням законодавства про захист прав споживачів.

Держпродспоживслужба, відповідно до покладених на неї завдань, встановлених підпунктом 6 пункту 4 Положення №667, у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за дотримання законодавства про захист прав споживачів (у тому числі споживачів виробів з дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння): перевіряє додержання суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сфері торгівлі і послуг, вимог законодавства про захист прав споживачів, а також правил торгівлі та надання послуг; проводить контрольні перевірки правильності розрахунків із споживачами за реалізовану продукцію відповідно до закону; накладає на суб`єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення за порушення законодавства про захист прав споживачів; передає матеріали перевірок на дії осіб, що містять ознаки кримінального правопорушення, органам досудового розслідування.

Держпродспоживслужба здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи (пункт 7 Положення №667).

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

Частиною другою цієї ж статті визначено, що на підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою.

Згідно з частиною третьою статті 7 названого вище Закону у посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються: найменування органу державного нагляду (контролю), що здійснює захід; найменування суб`єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; місцезнаходження суб`єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється захід; номер і дата наказу (рішення, розпорядження), на виконання якого здійснюється захід; перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу, із зазначенням їх посади, прізвища, ім`я та по батькові; дата початку та дата закінчення заходу; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо); підстави для здійснення заходу; предмет здійснення заходу; інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення).

Суд зазначає, що відповідач за наявності для цього визначених підстав (скарга гр. ОСОБА_1 щодо захисту прав споживача у зв`язку з їх порушенням КП «Київтеплоенерго», погодження Держпродспоживслужби про проведення перевірки за цією скаргою, наказ ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві, направлення на перевірку) провів перевірку позивача, що останнім не заперечується.

Відповідно до частини шостої статті 7 цього ж Закону за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.

Якщо суб`єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями.

Зауваження суб`єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід`ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю).

У разі відмови суб`єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис.

Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю).

Відповідач належним чином провів перевірку позивача, результати якої належним чином оформив актом перевірки.

Частиною сьомою цієї ж статті визначено, що на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Частина восьма статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» містить визначення припису, відповідно до якого припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

Пунктом 1 частини першої статті 26 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, здійснює державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечує реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і має право, поміж іншого, давати суб`єктам господарювання обов`язкові для виконання приписи про припинення порушень прав споживачів.

Судом установлено, що відповідач, в межах повноважень, видав оскаржуваний припис.

Оцінюючи правомірність вказаного припису по суті, суд звертає увагу на таке.

Правовідносини з постачання фізичним особам центрального опалення та постачання гарячої води регулюються Правилами надання послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630 (далі - Правила №630).

Згідно з пунктом 1 Правил №630 (у редакції від 26.12.2019), ці Правила регулюють відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (далі - виконавець), і фізичною та юридичною особою (далі - споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - послуги).

Відповідно до абзацу 2 пункту 10 Правил №630 справляння плати за нормативами (нормами) споживання за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань не допускається, за винятком випадків, передбачених абзацом п`ятим пункту 15 цих Правил. Виконавець і споживач не мають права відмовлятися від врахування показань засобів обліку.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» (у редакції від 09.06.2018):

- вузол обліку - комплекс пристроїв (у тому числі засобів вимірювальної техніки, що відповідають вимогам технічних регламентів), допоміжного обладнання та матеріалів до них, призначений для вимірювання спожитої теплової енергії та води, а також технічної реєстрації результатів такого вимірювання, включаючи засоби дистанційної передачі результатів вимірювання (за наявності);

- вузол розподільного обліку - вузол обліку, що забезпечує індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги в будівлях, де налічуються два та більше споживачів.

Порядок визначення технічної можливості встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії та економічної доцільності встановлення приладів - розподілювачів теплової енергії затверджується Кабінетом Міністрів України. За наявності окремого відгалуження системи опалення у квартиру, інше житлове або нежитлове приміщення встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії для такої квартири (приміщення) є обов`язковим.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2018 №829 затверджено Порядок визначення технічної можливості встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії та економічної доцільності встановлення приладів - розподілювачів теплової енергії (далі - Порядок №829).

Пунктом 4 Порядку №829 передбачено, що технічна можливість встановлення вузлів розподільного обліку визначається під час обстеження внутрішньобудинкової системи опалення суб`єктом господарювання, що має ліцензію на провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми та значними наслідками, з обов`язковим переліком робіт з монтажу внутрішніх інженерних мереж, систем, приладів і засобів вимірювання шляхом встановлення відповідності кожному з критеріїв у форматі так/ні, визначених у пункті 6 цього Порядку, про що складається акт обстеження у довільній формі, у якому зазначається висновок за результатами обстеження, прізвище, ім`я, по батькові виконавця обстеження. Якщо у висновку зазначено, що технічна можливість встановлення вузла розподільного обліку теплової енергії відсутня, зазначається критерій з переліку згідно з пунктом 6 цього Порядку, якому не відповідає внутрішньобудинкова система опалення, а також можуть зазначатися заходи, здійснення яких дозволить встановити вузли розподільного обліку.

При цьому за правилами пункту 5 Порядку №829 замовником обстеження внутрішньобудинкової системи опалення є власник (співвласники) будівлі або власник (співвласники) окремих приміщень у будівлі.

Пунктом 6 Порядку №829 передбачено, що технічна можливість встановлення вузлів розподільного обліку наявна за відповідності внутрішньобудинкової системи опалення всім таким критеріям: окреме відгалуження системи опалення для окремого приміщення, наявність якого встановлено під час візуального огляду та яке передбачене принциповою схемою внутрішньобудинкової системи опалення будівлі (за наявності); принциповою схемою внутрішньобудинкової системи опалення передбачено технічну можливість встановлення автоматичних регуляторів температури в приміщеннях для регулювання споживання теплової енергії в окремих приміщеннях будівлі, що не призведе до порушень гідравлічного режиму внутрішньобудинкової системи опалення будівлі; під час встановлення вузла розподільного обліку буде забезпечено дотримання вимог застосування засобу вимірювальної техніки та умов його належної експлуатації, що зазначені у технічній (супровідній) документації на цей засіб; можливість забезпечення вільного доступу для зняття показань приладу обліку, його обслуговування, заміни під час подальшої експлуатації.

Матеріали справи свідчать, що, наголошуючи на неможливості встановлення вузлів розподільного обліку у будинку по вул. Радунській, 5Б, позивач посилається на акт обстеження від 24.01.2020 б/н, складений та підписаний головним інженером КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва», начальником ЖЕД №319 КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» та заступником начальника районного відділення збуту №6 СП «Енергозбут» КП «Київтеплоенерго» (а.с. 126-127, том 1).

Однак, указаний акт не може вважатися належним і допустимим доказом, що підтверджує неможливість установлення у будинку по вул. Радунській, 5Б вузлів розподільного обліку, оскільки відповідно до п. 4 Порядку №829 він має бути складений суб`єктами, що мають ліцензію на провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми та значними наслідками, з обов`язковим переліком робіт з монтажу внутрішніх інженерних мереж, систем, приладів і засобів вимірювання. Крім того, акт обстеження не містить відомостей щодо обстеження вузла розподільного обліку саме у кв. АДРЕСА_2 . Указаним актом передбачено обстеження будинку взагалі.

Згідно з пунктом 3 Порядку №829 розподільний облік споживання комунальної послуги з постачання теплової енергії в окремих приміщеннях будівлі, що приєднана до зовнішніх інженерних мереж і оснащена вузлами комерційного обліку теплової енергії, забезпечується шляхом встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії на вводі трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення в окреме приміщення будівлі або приладів - розподілювачів теплової енергії на опалювальних приладах.

Відповідно до вимог пункту 10 Порядку №829 оснащення окремих приміщень у будівлях вузлами розподільного обліку/приладами-розподілювачами теплової енергії та обладнанням інженерних систем для забезпечення такого обліку, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 09 серпня 2018 року №205, за наявності окремого відгалуження системи опалення у квартиру, інше житлове або нежитлове приміщення встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії для такої квартири (приміщення) є обов`язковим.

У свою чергу слід зазначити, що Порядок №829 набрав чинності лише 24.10.2018, тому положення та вимоги даного порядку мають застосовуватися (до нових відносин, які визначають процедуру встановлення вузлів розподільного обліку комунальної послуги з постачання теплової енергії) з моменту набрання чинності цим Порядком, та не мають зворотної сили до вже встановлених лічильників, які були прийняті на облік.

Відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Крім того, Порядок №829 не передбачає зняття з обліку тих лічильників споживачів, які були погоджені та взяті на облік до набуття чинності цієї постанови, та не встановлює заборони щодо врахування показників по даним лічильникам, які надаються споживачами.

Також, не вимагається повторне прийняття на абонентський облік вузла розподільного обліку та відповідно з новою процедурою, який раніше був прийнятий на абонентський облік, до набрання чинності Порядку №829.

Так, згідно з пунктом 12 Порядку прийняття приладу обліку на абонентський облік, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвиту, будівництва та житлово-комунального господарства України від 12.10.2018 №270, не вимагається повторне прийняття на абонентський облік вузла розподільного обліку (приладу - розподілювача теплової енергії), який раніше був прийнятий на абонентський облік, в приміщенні реконструйованої, капітально відремонтованої будівлі, якщо реконструкція, капітальний ремонт будівлі були здійснені без заміни такого вузла обліку (приладу - розподілювача теплової енергії).

Як убачається з матеріалів справи, індивідуальний тепловий лічильник в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , встановлено ще у вересні 2017 року та прийнятий на абонентський облік відповідно до вимог чинного на той час законодавства, та не заперечується сторонами.

Суд зазначає, що на момент установлення гр. ОСОБА_1 вузла розподільчого обліку теплової енергії ПАТ «Київенерго» (попередній виконавець послуг) здійснював розподіл обсягів комунальних послуг, а тому зміна законодавства, що регулює питання порядку встановлення та прийняття на облік вузла розподільчого обліку теплової енергії, не припиняє можливість споживача теплової енергії за наявності встановленого у передбаченому порядку (на момент встановлення) індивідуального приладу обліку тепла оплачувати такі послуги за показниками відповідного лічильника.

Зміна законодавцем технічних вимог щодо порядку встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії (квартирних лічильників) не є підставою для встановлення споживачем нового обладнання для обліку тепла, за умови, що таким споживачем до прийняття нового Порядку №829 вже встановлено індивідуальний вузол розподільчого обліку теплової енергії.

Відтак, у КП «Київтеплоенерго» не було правових підстав для зняття з обліку індивідуального лічильника гр. ОСОБА_1 .

Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та Правилами №630 було визначено право споживача на встановлення квартирних засобів обліку та взяття їх на абонентський облік, а також проведення оплати за спожиті послуги згідно з показниками індивідуальних приладів обліку.

Отже, показники лічильників, встановлених та прийнятих на облік у встановленому законом порядку до прийняття Порядку №829 повинні враховуватися виконавцем послуг, тобто у цьому випадку КП «Київтеплоенерго».

Суд також звертає увагу на те, що Порядок №829 не передбачає необхідності приведення раніше встановленого вузла обліку у відповідність до цього Порядку та не встановлює заборони щодо врахування показників за такими лічильниками, які надаються споживачами. Вказаний порядок не передбачає повторне прийняття на абонентський облік вузла розподільного обліку відповідно з новою процедурою, який раніше був прийнятий на абонентський облік, до набрання чинності Порядку №829.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.11.2021 у справі №756/2361/20-ц.

Суд не приймає до уваги посилання позивача в обґрунтування доводів про протиправність оскаржуваного припису на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 21.07.2020 у справі №754/2479/20, Оболонського районного суду міста Києва від 09.09.2020 у справі №756/12036/19, Святошинського районного суду міста Києва від 23.11.2020 у справі №759/13222/20 та постанову Київського апеляційного суду від 05.11.2020 у справі №754/2479/20, оскільки вони не створюють преюдиції щодо спірних правовідносин та не є постановами Верховного Суду, виключно викладені в яких позиції в силу частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України є обов`язковими для врахування судами.

Окрім того, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.03.2021 рішення Святошинського районного суду м. Києва від 23 листопада 2020 року у справі №759/13222/20, на яке посилається позивач, скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Також, суд вважає необґрунтованими доводи позивача про те, що вузол розподільного обліку теплової енергії в квартирі гр. ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 встановлено з порушенням ДБН В.3.2-2-2009 «Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт», що є порушенням Порядку №829.

Така позиція суду обґрунтовується тим, що проведення реконструкції чи капітального ремонту будинку без заміни вузла обліку не зумовлює необхідності повторного прийняття на абонентський облік вузла розподільчого обліку теплової енергії. Крім того, доказів того, що будинок знаходиться у стані реконструкції або капітального ремонту, матеріали справи не містять.

Відхиляючи доводи позивача про те, що відповідно до правоустановчих документів КП «Київтеплоенерго» він не є універсальним правонаступником ПАТ «Київенерго», адже відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України та договору про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018 №602-18 КП «Київтеплоенерго» набуло право вимоги лише на заборгованість, яка виникла у частині споживачів перед ПАТ "Київенерго", суд звертає увагу на те, що з моменту, коли позивач набув статусу теплопостачальної організації, лічильник гр. ОСОБА_1 до вересня 2019 року також перебував у нього на обліку і на підставі показань цього лічильника позивач нараховував гр. ОСОБА_1 плату за користування послугою теплопостачання КП «Київтеплоенерго» , що підтверджено матеріалами справи та не заперечується позивачем.

Відтак, відповідачем обґрунтовано прийнято оскаржуваний припис.

Таким чином, беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також доводи позивача та відповідача щодо заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час розгляду справи відповідачем доведено правомірність прийняття ним оскаржуваних у цій справі постанов.

Резюмуючи вищевикладене, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Комунального підприємства виконавчого органу Київради ( Київської міської державної адміністрації ) «Київтеплоенерго».

Підстави для розподілу судових витрат відсутні у зв`язку з відмовою у задоволенні адміністративного позову.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 3, 6-10, 139, 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

У задоволенні адміністративного позову Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації ) «Київтеплоенерго» (площа Івана Франка, 5, м. Київ 1, 01001, код ЄДРПОУ 40538421) до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві (вул. Волинська, 12, м. Київ 151, Київська область, 03151, код ЄДРПОУ 40414833) про визнання протиправними та скасування припису відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.О. Чеснокова