Ухвала суду № 133535079, 21.01.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

21 січня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/6804/25

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бевзи В.І. розглянувши матеріали заяви Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про виконання рішення суду у справі №440/6804/25, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 20.06.2025 задоволений позов.

Визнані протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо зменшення відсоткового розміру грошового забезпечення з 83 відсотків до 70 відсотків при здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 01.02.2020, 01.02.2021, 01.02.2022, 01.02.2023, 01.03.2024, 01.03.2025.

Зобов`язане Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію, починаючи з 01.02.2020, 01.02.2021, 01.02.2022, 01.02.2023, 01.03.2024, 01.03.2025, у розмірі 83 відсотків відповідних сум грошового забезпечення, з урахуванням проведених виплат.

Визнані протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо обмеження пенсії максимальним розміром пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023, 01.03.2024, 01.03.2025.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром з 01.02.2023, 01.03.2024, 01.03.2025, за вирахуванням фактично виплачених сум пенсії.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн.

08.08.2025 позивачу видано 3 виконавчі листи.

Ухвалою суду від 15.09.2025 заяву представника ОСОБА_1 Бондарця Дениса Івановича про встановлення судового контролю у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено, встановлено судовий контроль за виконанням рішення від 20.06.2025 у справі № 440/6804/25. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області у тримісячний строк з дня отримання копії цієї ухвали подати до Полтавського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.06.2025 у справі № 440/6804/25 з підтверджуючими доказами про його виконання.

15.12.2025 через систему "Електронний суд" до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області надійшов звіт про результати виконання рішення суду (вх.№91922/25 від 16.12.2025).

В обґрунтування заяви зазначено, що на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.06.2025 по справі №440/6804/25 Головним управлінням здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 01.02.2020, 01.02.2021, 01.02.2022, 01.02.2023, 01.03.2024, 01.03.2025, у розмірі 83 відсотків відповідних сум грошового забезпечення, без обмеження максимальним розміром, з урахуванням проведених виплат. Виплату пенсії, перераховану на виконання рішення суду розпочато з 01.11.2025 у розмірі 27874,55 грн. Нараховано доплату пенсії за період з 01.02.2020 по 31.10.2025 у розмірі 344279,22 грн. Датою виконання рішення суду є 26.07.2025, тобто дата внесення в Реєстр судових рішень. Головним управлінням вся заборгованість з пенсійних виплат на виконання рішень суду облікована в підсистемі Реєстр судових рішень Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України. Заборгованість пенсії за рішенням суду внесена до підсистеми Реєстр судових рішень та облікована за № 821-5937. Відкладена заборгованість за пенсійною справою ОСОБА_1 (з 01.02.2020 по 20.07.2025) становить 329972,34 грн, поточна заборгованість (з 21.07.2025 по 31.10.2025), з дня набрання законної сили рішення суду становить 14306,88 грн. У жовтні 2025 року ОСОБА_1 проведено виплату поточної заборгованості держбюджету за Постановою №821 в розмірі 8806,23 грн, у листопаді 2025 року ОСОБА_1 проведено виплату поточної заборгованості держбюджету за Постановою №821 в розмірі 5240,80 грн. Крім того, Пенсійним фондом України заплановане здійснення фіксації поточної заборгованості з грудня 2025 року в розмірі 4264,55 грн та здійснення нарахування і виплату поточної заборгованості.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.12.2025 призначено до розгляду у порядку письмового провадження питання щодо розгляду звіту про виконання рішення суду в адміністративній справі №440/6804/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

18.12.2025 до суду від позивача надійшло клопотання про накладення штрафу на керівника відповідача, оскільки позивачу не виплачується своєчасно на виконання рішення суду повний розмір суми пенсії (поточний розмір пенсії після набрання рішенням суду законної сили), а виплачується частинами у довільному порядку.

Тобто після набрання законної сили рішенням суду, відповідач здійснив перерахунок пенсії, але не виплачує повний розмір пенсії.

Судом витребувані докази для розгляду звіту відповідача щодо виконання рішення суду в частині виплати поточної пенсії у новому розмірі із 01.11.2025.

Ухвалою суду від 19.12.2025 витребувано від відповідача докази своєчасної та повної виплати перерахованої пенсії ОСОБА_1 на виконання цього рішення суду із дати набрання законної сили в частині поточної пенсії (розрахунок фактично виплачених сум пенсії щомісячно із фінансово-банківськими документами що підтверджують своєчасну та повну виплату розміру пенсії).

Ухвалою суду від 29.12.2025 витребувані від відповідача банківські документи (квитанції, платіжні інструкції, банківські виписки тощо) на підтвердження виплати пенсії позивачу за листопад-грудень 2025 року у розмірі 27874,55 грн. щомісячно, докази фактичної виплати коштів на банківський рахунок позивача.

Ухвалою суду від 01.01.2026 витребувано від відповідача банківські документи (платіжні інструкції, банківські виписки тощо), списки на зарахування пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки позивача на підтвердження виплати пенсії позивачу за листопад-грудень 2025 року у розмірі 27874,55 грн. щомісячно. Витребувано від позивача банківську виписку по пенсійному рахунку, на який перераховують суми пенсії за листопад-грудень 2025 року.

Ухвалою суду від 06.01.2025 витребувано від відповідача банківські документи (платіжні інструкції, банківські виписки тощо), списки на зарахування пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки позивача на підтвердження виплати поточної заборгованості в розмірі 4524,40 грн (виплачено заборгованість за жовтень 2025 року 259,85 грн, за листопад 2025 року 4264,55 грн), різниці перерахованої пенсії грудень 2025 року в розмірі 4264,56 грн., різниці перерахованої пенсії січень 2026 року в розмірі 4264,56 грн. Витребувано від позивача банківську виписку по пенсійному рахунку, на який перераховують суми пенсії січень 2026 року.

09.01.2026 від позивача надійшло клопотання про накладення штрафу на відповідача та витребувані докази.

12.01.2026 від відповідача надійшли пояснення від відповідача, в яких він вказав, що виплату пенсії, перераховану на виконання рішення суду розпочато з 01.11.2025 у розмірі 27874,55 грн.

Нарахована доплата пенсії за період з 01.02.2020 по 31.10.2025 у розмірі 344279,22 грн. Відкладена заборгованість за пенсійною справою ОСОБА_1 (з 01.02.2020 по 20.07.2025) становить 329972,34 грн, поточна заборгованість (з 21.07.2025 по 31.10.2025), з дня набрання законної сили рішення суду, становить 14306,88 грн.

У листопаді 2025 року ОСОБА_1 проведено виплату вищезазначених пенсійних коштів, в розмірах визначених в пункті 7 Порядку № 821, а саме: поточна заборгованість держбюджет ПКМУ № 821 в розмірі 5240,80 грн (виплачено заборгованість за липень 2025року 1236,10 грн, за жовтень 2025 року 4004,70 грн); поточна заборгованість держбюджет ПКМУ № 821 в розмірі 4524,40 грн (виплачено заборгованість за жовтень 2025 року 259,85 грн, за листопад 2025 року 4264,55 грн).

Пенсію за листопад 2025 року нараховано та виплачено в розмірі 27874,56 грн.

Пенсію за грудень 2025 року виплачено основна в розмірі 23610,00 грн; відкладена заборгованість держбюджет ПКМУ № 821, в тому числі заборгованість по ретроспективних судових рішеннях в розмірі 187,35 грн. Пенсійним фондом України здійснено нарахування різниці перерахованої пенсії грудень 2025 року в розмірі 4264,56 грн.

За грудень 2025 року не виплачена сума 4264,56 грн.

Пенсія за січень 2026 року виплачена в розмірі 25950,00 грн.

Докази виплати пенсії у повному розмірі за грудень 2025 року, січень 2026 року суду не надані.

На запит юридичного управління про надання відомостей щодо фінансування та розподілу видатків на погашення заборгованості за рішеннями судів в грудні 2025 року та в січні 2026 року, а також на виплату ретроспективних судових рішень в грудні 2025 року та в січні 2026 року відділом виконання бюджету та бюджетно-фінансової звітності повідомлено, що планом доходів і видатків Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на 2025 рік ( зі змінами) передбачені кошти за бюджетними програмами Погашення заборгованості з виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) на виконання ретроспективних судових рішень та на Виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), перерахованих на виконання рішень суду.

Доводи відповідача в частині невиплати із 01.11.2025 повного розміру поточної пенсії на виконання рішення суду зводяться до вимог Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №821 від 14.07.2025.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 затверджено Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, яким визначено механізм здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, зокрема, за період, що передує даті набрання чинності рішенням суду, за джерелами їх виплати (фінансування) (далі - Порядок №821).

Відповідно до пунктів 5, 6 Порядку №821 виплати нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час проводяться щомісяця одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата. На забезпечення таких виплат щомісяця спрямовується частина бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету в межах коштів, передбачених бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік.

Видатки на виплату перерахованих пенсій за рішенням суду здійснюються в межах бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата.

Згідно пункту 7 Порядку №821 для забезпечення виплат за рішеннями суду, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, виплата пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) проводиться в сумі, що визначається пропорційно виділеним на зазначені цілі бюджетним асигнуванням відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, але не більшій від належної до виплати суми, що обліковується в переліку.

Пунктом 8 Порядку №821 встановлено, що невиплачені протягом поточного бюджетного періоду суми нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час і перерахованих пенсій за рішенням суду виплачуються в наступному бюджетному періоді в межах встановлених бюджетних асигнувань у порядку, передбаченому пунктами 5-7 цього Порядку.

Розглянувши звіт про виконання судового рішення відповідача та надані ним пояснення, суд зазначає наступне.

Мотиви суду.

Як вбачається з наданих відповідачем звіту та пояснень, відповідачем здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 01.02.2020, 01.02.2022, 01.02.2023, 01.03.2024, 01.03.2025, у розмірі 83 відсотків відповідних сум грошового забезпечення, що підтверджується протоколами перерахунку пенсії. При цьому відповідачем не надано протоколу перерахунку пенсії позивача з 01.02.2021, надано протокол перерахунку пенсії з 01.07.2021, відповідно до якого здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 у розмірі 83 відсотків відповідних сум грошового забезпечення. Також, відповідачем здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром з 01.02.2023, 01.03.2024, 01.03.2025.

Відповідно до протоколів перерахунку пенсії позивачу з 01.02.2020, 01.07.2021, 01.02.2022, 01.02.2023, 01.03.2024, 01.03.2025 виплату пенсії позивачу, перераховану на виконання рішення суду у даній справі, мало бути розпочато з 01.11.2025 у розмірі 27874,55 грн.

При цьому відповідач надав суду витяги з підсистеми ПВП ДКГ, відповідно до яких 05.11.2025 позивачу нараховано пенсію за листопад 2025 у сумі 23610, 00 грн, за листопад 2025 позивачу було нараховано доплату до пенсії у сумі 4264,55 грн. Пенсію за грудень 2025 року було виплачено у розмірі 23610,00 грн, відповідачем було здійснено нарахування різниці перерахованої пенсії грудень 2025 року в розмірі 4264,56 грн, але виплачено її позивачу не було. Пенсію за січень 2026 року виплачено в розмірі 25950,00 грн.

Сума виплати позивачу пенсії за грудень 2025 року відповідає розміру десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Отже, дана сума свідчить про те, що розмір пенсії позивача обмежується максимальним розміром, що свідчить про відсутність фактичного відновлення порушеного права позивача, яке існувала до його звернення до суду з позовом, що був розглянутий судом у цій справі. У січні сума фактичної виплаченої пенсії не відповідає сумі пенсії, яка має виплачуватися позивачу з 01.11.2025 на виконання рішення суду у даній справі.

Отже, суд дійшов висновку, що звіт відповідача від 15.12.2025 не свідчить про належне виконання судового рішення у даній справі.

Судом встановлена обставина того, що позивачу не виплачується у повному розмірі поточна сума пенсії на виконання рішення суду, різниця між попереднім розміром пенсії позивача 23610,00 грн. та на виконання рішення суду у розмірі 27874,55 грн. із 01.11.2025 не виплачується позивачу.

Суд зазначає, що Кабінету Міністрів України, як центральному органу виконавчої влади не надані повноваження Законом регулювати питання виконання рішення суду, такі норми у КАС України відсутні.

Фактично, Постанова №821, як підзаконний нормативно-правовий акт втручається у компетенцію дії Закону - Кодексу адміністративного судочинства України - в частині виконання законного рішення суду.

Жодних змін до Кодексу адміністративного судочинства України не внесені на час воєнного стану щодо виконання законного рішення суду.

У пункті 1 Постанови №821 зазначено, що дана Постанова №821 не поширюється на рішення суду, що набрали законної сили до 14.07.2025.

Постанова №821 вносить нерівність та дискримінацію серед фізичних осіб в однаковому правовому статусі, стосовно яких ухвалені типові судові рішення із тотожних питань, що призводить до того, що одні пенсіонери отримують новий розмір пенсії, а іншим пенсія у новому розміру або не виплачується, або виплачується у хаотичному довільному порядку залежно від волі керівника територіального органу Пенсійного фонду України.

Дана Постанова №821 не визначає, у якому розмірі і яким чином кожному пенсіонеру виплачуються доплати до поточного розміру пенсії на виконання рішення суду, що призводить до індивідуального підходу суб`єкта владних повноважень до кожного окремого виконання рішення суду, яке набрало законної сили після 14.07.2025.

Очевидними є ризики вибіркового суб`єктивного підходу державного органу (суб`єкта владних повноважень) до окремо взятого пенсіонера в частині виконання кожного окремого рішення суду, яке набрало законної сили із 14.07.2025, щодо виплати поточного розміру пенсії.

Викладене вище, свідчить про невиконання рішення суду в частині виплати у повному розміру поточної пенсії позивача на виконання рішення суду.

Суд відхиляє у цій частині норми Постанови №821 як дискримінаційні, та такі, що очевидно суперечать нормам КАС України.

Також суд враховує, що відповідачем не надані очевидні та беззаперечні докази відсутності коштів у відповідача щодо своєчасної виплати позивачу повного розміру поточної пенсії стосовно різниці (доплати) у сумі 4264,56 грн. щомісячно.

Розрахунок бюджетних коштів, які наявні у відповідача, починаючи із листопада 2025 року, та суми, які виплачені іншим пенсіонерам, та розрахунок відсутності коштів для виконання рішення суду у цій справі в частині виплати позивачу повного розміру поточної пенсії суду не надані.

У зв`язку із цим суд позбавлений можливості встановити обставину відсутності своєчасної щомісячної виплати позивачу повного розміру його пенсії у сумі доплати - 4264,56 грн.

Відповідач не здійснив своєчасну виплату пенсії позивача у новому розмірі в повному обсязі станом на січень 2026 року, відповідно до наданих матеріалів справи.

Із матеріалів звіту встановлено, що своєчасна невиплата пенсії позивача у новому розмірі у повному обсязі викликана саме відсутністю бюджетних асигнувань, незважаючи на намагання відповідача отримати суми коштів з Пенсійного фонду України для виплати позивачу суми заборгованості з виплати пенсії.

Суд відхиляє твердження відповідача щодо відсутності бюджетних коштів для своєчасної виплата пенсії позивача у новому розмірі у повному обсязі, оскільки із наданих доказів неможливо встановити відсутність коштів у відповідача на виконання рішення суду у цій справі щодо щомісячної виплати пенсії позивача у новому розмірі у повному обсязі.

За результатом розгляду поданого звіту Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.06.2025 у ці й справі, суд доходить висновку, що відповідачем здійснений перерахунок пенсії позивача без обмеження максимальним розміром та визначений розмір пенсії в сумі 27874,55 грн. грн., заборгованість нарахована за період по 31.10.2025 у сумі 344279,22 грн.

Відповідач не здійснив виплату заборгованості, що виникла у зв`язку з проведеним перерахунком пенсії позивача, а також не здійснив виплату пенсії позивача у новому розмірі в повному обсязі.

Щодо джерел права та правових позицій Суду.

Відповідно до статті 382-2 КАС України, суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.

До звіту додаються: 1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо звіт поданий представником і такі документи раніше не подавалися; 2) докази направлення копій звіту та доданих до нього матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої та другої статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.

У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення (ч. 3 ст. 382-3 КАС України).

Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України (ч. 4 ст. 382-3 КАС України).

Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб`єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними (абз. 2 ч. 5 ст. 382-3 КАС України).

Згідно з частиною десятою статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб`єкта владних повноважень.

Отже, суд може вжити заходів реагування в контексті судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту та накладення штрафу на особу, відповідальну за виконання рішення суду.

Аналогічний висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 30 червня 2022 року у справі № 826/9960/15, а також Верховним Судом в ухвалах від 11 серпня 2020 року у справі №160/3586/19 та від 17 вересня 2024 року у справі №200/3958/19-а.

Усталеною судовою практикою також сформовано правову позицію, відповідно до якої для застосування інституту судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

Зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, або встановлення нового строку подання звіту, або накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу є правом суду, а не його обов`язком.

Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 13 травня 2021 року у справі №9901/598/19.

Слід також зазначити, що головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується винесенням судового рішення, а також передбачає його виконання.

Кожний судовий процес повинен завершуватися реалізацією судового рішення у спірних правовідносинах між його сторонами.

Тому після вирішення публічно-правового спору і набрання судовим рішенням законної сили суд продовжує відігравати активну роль у реалізації сторонами прав та законних інтересів, з приводу захисту яких він ухвалив судове рішення.

В основу ефективності правосуддя покладається здійснення судом належного контролю за виконанням судового рішення, оскільки головною метою судового рішення є ефективність у поновленні порушених прав та свобод особи.

За змістом постанови Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі №802/357/17-а звертаючись до суду із заявою про встановлення судового контролю, позивач зобов`язаний навести аргументи на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів і надати докази в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23 лютого 2006 року №3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі Кечко проти України (заява № 63134/00) Європейський суд з прав людини наголосив, що в межах свободи дій держави перебуває право визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідних для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23). Тобто коли соціальна чи інша подібна виплата закріплена законом, вона має виплачуватися на основі чітких і об`єктивних критеріїв, і якщо людина очевидно підходить під ці критерії - це породжує у такої людини виправдане очікування в розумінні статті 1 Першого протоколу.

Суд зазначає, що однакове застосування закону для осіб із тотожним правовим статусом у подібних відносинах забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права.

Єдина практика застосування законів поліпшує суспільне сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя у свідомості будь-якої особи, яка звертається до суду України.

Відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі №160/1088/19).

Додатково суд вважає за необхідне зазначити, що загальноприйнятним є принцип тлумачення закону на користь особи, що є однією з основних засад правової системи, яка вказує, що суди повинні намагатися тлумачити закони та його норми в такий спосіб, щоб максимально захищати права та інтереси фізичної особи.

Цей принцип також часто відомий як in dubio pro persona або in dubio pro homine (латинською мовою), що означає у вагомих сумнівах - на користь людини.

Важливо також відзначити, що принцип тлумачення закону на користь особи не означає безумовне ігнорування закону, але вказує на те, що в сумнівних ситуаціях суди повинні намагатися вибрати інтерпретацію, яка максимально захищає права та інтереси саме фізичної особи.

Такий висновок здійснений Верховним Судом у постанові від 10 січня 2024 року справа №240/4894/23 (п. 47-49 постанови Суду).

Також суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду послідовно застосовує у спорах, пов`язаних із захистом соціальних прав осіб, принцип найбільшого сприяння особи у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який є найбільш сприятливим для особи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а, від 3 листопада 2021 року у справі № 360/3611/20.

Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі Щокін проти України зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 листопада 2018 року у справі №812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.

У постанові від 13 лютого 2019 року, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі №822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових "прогалин" щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі "Скордіно проти Італії (Scordino v. Italy)". Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі "Сіка проти Словаччини (Sika v. Slovakia)", N 2132/02, п. п. 24-27 від 13.06.2006, п. п. 18 рішення у справі "Ліпісвіцька проти України" N 11944/05 від 12.05.2011).

Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002, "Ромашов проти України" від 27.07.2004, "Шаренок проти України" від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі Сокур проти України (Sokur v. Ukraine), N 29439/02, від 26.04.2005, та у справі Крищук проти України (Kryshchuk v. Ukraine), N 1811/06, від 19.02.2009).

Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до приписів ч. 2 ст. 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, рішення суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи.

Накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про наявність вини, тобто умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях посадової особи суб`єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення саме цієї посадової особи від виконання рішення суду (див. зокрема постанову Верховного Суду від 10.02.2022 у справі № 160/13013/19).

Висновки суду.

Суд зазначає, що звіт відповідачем складений з дотриманням статті 382-2 КАС України.

Розглянувши звіт відповідача у цій справі, суд констатує про відсутність доказів неможливості виконання рішення суду в частині виплати позивачу поточної пенсії у повному розмірі.

Основним призначенням стадії виконання судового рішення є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту, а лише нарахування заборгованості та часткова її виплата у розумінні рішення суду у цій справі не свідчить про виконання рішення суду в повному обсязі.

Суд враховує, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист.

Специфіка застосування штрафної санкції, полягає в тому, що вона накладається на керівника суб`єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює.

Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту.

Докази із відповідними розрахунками та поясненнями про відсутність коштів в момент щомісячної виплати позивачу пенсії у повному розмірі відповідач не надав.

Разом з тим, суд наголошує, що в умовах воєнного стану більша частина державних коштів спрямовуються на посилення обороноздатності країни, що в свою чергу мінімізує фінансування державних установ за рахунок бюджету, в тому числі і на виконання рішення судів щодо виплати заборгованості з пенсії за минулий період.

Не дивлячись на те, що Порядок №821 суперечить нормам КАС України в частині обов`язковості виконання рішення суду, суд зазначає, що накладення штрафу на керівника відповідача, в порядку ст. 382 КАС України, жодним чином не прискорить виділення бюджетних коштів Пенсійному фонду України, які в свою чергу могли би бути спрямовані на виплату поточної пенсії позивачу.

Аналогічні висновки щодо застосування Порядку №821 під час судового контролю із виплати заборгованогості викладені в ухвалі Верховного Суду від 13.11.2025 у справі № 640/16655/21.

З урахуванням абзацу 2 ч. 5 ст. 382-3 КАС України, суд звільняє керівника відповідача - ОСОБА_2 (РНКОПП НОМЕР_1 ) від штрафу за невиконання рішення суду та встановлює новий строк для подання звіту.

Відповідачу необхідно надати детальний розрахунок із відповідними доказами щодо неможливості виконання цього рішення суду в частині виплати позивачу повного розміру пенсії своєчасно із дати набрання рішенням суду законної сили, фактичної відсутності бюджетних коштів.

Надати суду інформацію про рішення судів, які відповідач виконує в частині виплати пенсії у новому повному розмірі, та які виконує частково, які не виконує, що набрали законної сили, як до 14.07.2025, так і після 14.07.2025.

Зазначити детально щодо кожного рішення суду, яке набрало законної сили із 14.07.2025, чи виплачений повний розмір поточної пенсії, чи виплачений частково, чи не виплачений.

Надати пояснення, яким чином розподіляються та визначаються суми доплати пенсіонерам у виплаті нового розміру поточної пенсії щодо кожного рішення суду, які набрали законної сили із 14.07.2025, яке перебуває на виконанні відповідача, із відповідними доказами, які це підтверджують.

Зазначену інформацію надати, починаючи із дати виконання цього рішення суду в частині виплати нового розміру поточної пенсії позивачу.

Згідно з частиною третьою статті 382-1 КАС України встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.

Отже, встановлення строку для подання звіту відповідно до норм процесуального законодавства (в межах, визначених приписами частини третьої статті 382-1 КАС України) є дискреційними повноваженнями суду.

З урахуванням наведеного та для повного виконання рішення суду, суд дійшов висновку про можливість надання відповідачу нового строку для подання звіту про виконання судового рішення у цій справі - три місяці з дня отримання цієї ухвали із

Керуючись статтями 14, 241, 243, 248, 256, 370, 382, 382-1, 382-2, 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у прийняття звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на виконання рішення виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.06.2025 суду у цій справі.

Звільнити керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від сплати штрафу у зв`язку з відмовою суду у прийнятті звіту.

Клопотання позивача про накладення штрафу на керівника відповідача - залишити без задоволення.

Встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Полтавській області новий строк для подання звіту про виконання рішення виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.06.2025 у цій справі та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області подати звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.06.2025 у цій справі у строк до трьох місяців, з відповідними відомостями та підтверджуючими доказами щодо його виконання, згідно із мотивувальної частини цієї ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Головуючий суддя В.І. Бевза