Ухвала суду № 133534992, 22.01.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/295/26

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви в частині позовних вимог

22 січня 2026 року м.Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Хлімоненкова М.В., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, у якому позивач просить суд:

1.Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, які виразились в обмеженні максимального розміру виплати пенсії ОСОБА_1 , після її перерахунку на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.02.2025 року по справі № 420/40231/24, з 01.04.2025 року та з 01.05.2025 року сумою 23610,00 грн. при нарахуванні пенсії в розмірі 29272,75 грн,

2.Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 , нарахованої на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.02.2025 року по справі № 420/40231/24, з 01.04.2025 року та з 01.05.2025 року, без обмеження її максимального розміру,

3.Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, які виразились в зменшенні основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 74% на 70% грошового забезпечення, при її перерахунку з 01.04.2025 року та з 01.05.2025 року, на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.02.2025 року по справі № 420/40231/24,

4.Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2025 року та з 01.05.2025 року, на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.02.2025 року по справі № 420/40231/24, виходячи з основного розміру пенсії 74% грошового забезпечення, та здійснити виплату донарахованих сум.

Позовна заява підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства та підсудна Одеському окружному адміністративному суду.

Під час вирішення питання про відкриття провадження у справі суд встановив, що позовну заяву подано без дотримання ч.3 ст.161 КАС України та строків, установлених ст.122 КАС України, та при цьому позивач не заявляв про поновлення пропущеного строку.

Ухвалою суду від 12.01.2026 позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків, шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з даним позовом у частині вимог щодо зменшення відсоткового розміру пенсії позивача, з обґрунтуванням причин пропуску та доказів на підтвердження поважності причини пропуску такого строку, а також доказу доплати судового збору.

На виконання ухвали суду від 12.01.2026 від представника позивача надійшла заява у якій просить визнати поважною причину пропуску процесуального строку на подання цього позову, поновити пропущений позивачем строк.

У доводах заяви звертає увагу, що правовий висновок Верховного Суду у справі №240/12017/19 сформульовано 31.03.2021 року до повномасштабного вторгнення російської федерації, без врахування повітряних тривог, шахедно-ракетних обстрілів та блекаутів. Крім того, даний правовий висновок сформульовано суддями Верховного Суду, які навіть уяви не мають про процес реалізації військовим пенсіонером наявної «реальної, об`єктивної можливості виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових». Так, представник позивача зауважує, що на пенсійному забезпеченні в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області перебуває більше 25000 військових пенсіонерів. Протягом робочого дня відділ обслуговування військовослужбовців Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області спроможний провести прийом від 50 до 100 осіб. Навіть, якщо уявити, що Позивач перебував рядом з інспектором, який проводив перерахунок його пенсії 22.04.2025 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.02.2025 року по справі № 420/40231/24, і відразу ж записався на прийом для отримання інформації про результати такого перерахунку за № 25000, то, з урахуванням п`ятиденного робочого тижня Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та при наявності ідеальних обставин, на день подачі позовної заяви (31.12.2025 року) (41 тиждень з дня перерахунку), він би перебував у черзі на отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових за № 4500 (25000 - (41 х 5 х 100) (за умови прийому по 100 пенсіонерів на день)). А з врахуванням наявних повітряних тривог, шахедно-ракетних обстрілів, під час яких прийом Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області не проводиться, та блекаутів, які унеможливлюють проведення такого прийому, цей номер у черзі на отримання інформації має бути занадто більшим.

Посилається представник позивача у поданій заяві і на ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.55 Конституції України, ст.46 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», тощо, та вказує, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Пропущення строків звернення до адміністративного суду не може бути безумовною підставою для застосування наслідків пропущення цих строків, оскільки суд може визнати причину пропуску таких строків поважними і в такому випадку справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому КАС України.

Щодо судового збору, представник позивач зазначив, що позовну заяву було подано 31.12.2024, а відтак, розмір судового збору який мав бути сплачений за подання цього позову становить 1211,20 грн, як і було сплачено при його поданні.

Розглянувши заяву представника позивача про поновлення позивачу строку звернення до суду із цим позовом у частині, що стосується дій відповідача щодо зменшення відсоткового розміру пенсії позивача та зобов`язання відповідача провести перерахунок та виплату пенсії позивача виходячи із її відсоткового розміру 74% сум грошового забезпечення за період з 01.04.2025 року, зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Частиною 2 статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Згідно ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

Питання ж поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.

Поважними причинами, в свою чергу, визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо об`єктивно йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив через можливі власні недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до свого права на звернення до суду.

Зазначена позиція суду також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права та свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (наприклад, рішення "Девеер проти Бельгії", "Голдер проти Сполученого Королівства").

Крім того, кажучи про принцип рівності сторін, Європейський Суд з прав людини зазначає, що кожній стороні мають бути надані рівні можливості щодо представлення справи у такому вигляді, якій не ставить її у невигідне становище стосовно свого противника (рішення у справі "Бацаніна проти Росії" від 26.05.2009). Вказані принципи допомагають зрозуміти деякі важливі елементи справедливого суду. При цьому, й саме питання застосування строку звернення до суду тісно пов`язано з їх реалізацією.

Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Верховний Суд у постанові від 02.03.2021 у справі № 758/7700/17 зазначив, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, з моменту отримання грошових виплат, при отриманні від органу Пенсійного фонду України повідомлення про призначення пенсії, відповіді на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів, на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.

Поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №340/1019/19).

Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 наголосила на тому, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.

Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.

Як свідчать матеріали справи, позивачем заявлено в тому числі вимоги про протиправність дій Головного управління ПФУ в Одеській області, які виразились у зменшенні при перерахунку пенсії позивача з 01.04.2025 та з 01.05.2025 під час здійснення перерахунку його пенсії на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.02.2025 у справі №420/40231/24, відсоткового розміру його пенсії із зобов`язанням з 01.04.2025 та з 01.05.2025 перерахувати пенсію у розмірі 74% відповідних сум грошового забезпечення.

Тобто, відповідач ще при перерахунку пенсії позивача з 01.04.2025, та у подальшому з 01.05.2025, зменшив відсотковий розмір його пенсійної виплати.

Отже, позивач повинен був дізнатися (та мав таку можливість, поза розумним сумнівом, у разі, якби проявив належну зацікавленість) про порушення своїх прав, починаючи з травня 2025 року, після отримання пенсійної виплати з урахуванням перерахунку на виконання рішення суду у справі №420/40231/24, коли йому вже було виплачено перераховану пенсію зі зменшеним відсотковим розміром. Тобто перебіг строку звернення з позовом розпочався з травня 2025 року.

У той же час, даний позов до суду подано лише 31.12.2024 (з урахуванням наданих представником позивача на виконання ували суду від 12.01.2026 доказів), тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду з позовом, що встановлений ст.122 КАС України.

Отже, заявник протягом 8 місяців після перерахунку на підставі судового рішення у справі №420/40231/24 одержував пенсію, обчислену із використанням показника відсоткового значення у розмірі 70% грошового забезпечення і увесь цей час не здійснював дій щодо з`ясування власних прав у сфері пенсійного забезпечення, що на думку суду не може вважатись розумним строком.

Суд вважає безпідставними доводи заяви про поновлення процесуального строку, та з даного приводу зазначає, що у постановах Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №646/6250/17, від 19.06.2018 у справі №646/6250/17 та від 15.09.2020 у справі № 635/7878/16 сформульовано правову позицію, згідно якої пенсія за своєю правовою природою є єдиним джерелом існування пенсіонера, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції), відтак до спірних правовідносин необхідно застосовувати частину першу ст.122 КАС України та при визначенні права позивача на звернення до адміністративного суду керуватися строками, визначеними в інших законах, зокрема, законах України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «;Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

В заяві про поновлення пропущеного строку, не вказуються обставини, які були чи є об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення позивача, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду, не надано доказів на підтвердження таких обставин.

Суд також враховує, що Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

За приписами ст.1 та 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав що, не заперечуючи наявності дискреційних повноважень у національних судів щодо вирішення питання про поновлення строку на звернення до суду, апеляційне чи касаційне оскарження, ЄСПЛ підкреслює, що останні повинні визначити, чи виправдовують підстави для подібного продовження строків втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує межі розсуду суду ні в тривалості, ні в підставах для визначеності подовжених строків (справа «Безруков проти Росії», п. 34).

Підсумовуючи усе вищевикладене у сукупності, судом зроблено висновок, що представником позивача не доведено наявності поважних причин пропуску строку для звернення до суду із цим позовом в частині вимог щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 74% на 70% грошового забезпечення, при її перерахунку з 01.04.2025 року та з 01.05.2025 року по 30.06.2025, а відтак відсутні підстави для поновлення такого пропущеного строку.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані ст.123 КАС України.

Згідно з ч.1, 2 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Зазначене кореспондується із приписами п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України, відповідно до якого позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Керуючись статтями ст. 121-123, 160, 161, 169, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Визнати неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку для звернення до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в частині вимог про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, які виразились в зменшенні основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 74% на 70% грошового забезпечення, при її перерахунку з 01.04.2025 року та з 01.05.2025 року, на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.02.2025 року по справі № 420/40231/24 по 30.06.2025 і зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2025 року та з 01.05.2025 року по 30.06.2025, на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.02.2025 року по справі № 420/40231/24, виходячи з основного розміру пенсії 74% грошового забезпечення, та здійснити виплату донарахованих сум.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в частині вимог про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, які виразились в зменшенні основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 74% на 70% грошового забезпечення, при її перерахунку з 01.04.2025 та з 01.05.2025 по 30.06.2025, на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.02.2025 року по справі №420/40231/24 і зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2025 та з 01.05.2025 по 30.06.2025, на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.02.2025 року по справі № 420/40231/24, виходячи з основного розміру пенсії 74% грошового забезпечення, та здійснити виплату донарахованих сум повернути позивачу.

Копію ухвали надіслати позивачу не пізніше наступного дня після її постановлення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею відповідно до ст.256 КАС України.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 294-297 КАС України до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Марина ХЛІМОНЕНКОВА