Ухвала суду № 133534925, 22.01.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/2589/24

УХВАЛА

22 січня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

I. Зміст заяви та позиція сторін.

29.12.2025 р. судом зареєстрована від представника позивача Клеця Віталія Володимировича (далі- представник заявника) заява про зміну способу та порядку виконання судового рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі № 420/2589/24 від 26 лютого 2025 року шляхом зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців» середнє грошове забезпечення за весь час затримки повного розрахунку (невиплати в повному обсязі грошового забезпечення з 29 січня 2020 року по 30 вересня 2021 року) з 01 жовтня 2021 року по 23 грудня 2023 р. в розмірі 377 197,50 гривень (триста сімдесят сім тисяч сто дев`яносто сім гривень 50 копійок), яка обґрунтована тривалістю його не виконання та роз`ясненнями Державної казначейської служби України від 02 грудня 2025 року за вих. № 15-06-06/26645, за якими нарахування і виплату грошового утримання (забезпечення) військовослужбовців та додаткових виплат на виконання рішень суду необхідно здійснювати за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2112 "Грошове забезпечення військовослужбовців".

06.01.2026 року судом зареєстровано від представника Військової частини НОМЕР_1 заперечення на вказану заяву, якими вказує, що спірним в рамках даної справи була правомірність не нарахування та невиплати на користь позивача середнього грошового забезпечення за весь час затримки повного розрахунку, тобто спірним є середнє грошове забезпечення за час затримки, відтак, положення частину 3 статті 378 КАС в частині зміни порядку виконання судового рішення не розповсюджується на спірні правовідносини. При цьому, правомірність дій відповідача щодо віднесення нарахованого позивачу грошового забезпечення до конкретного виду економічної класифікації видатків бюджету не було предметом спору у даній справі, не було предметом перевірки судом, а тому відсутні підстави для задоволення зазначених вимог представника позивача про встановлення способу виконання рішення суду шляхом зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2112 "Грошове забезпечення військовослужбовців" середнє грошове забезпечення за весь час затримки повного розрахунку. Аналізуючи норми частини третьої статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України у системному зв`язку із нормами, які гарантують право на судовий захист і передбачають форми й способи його реалізації, можна дійти висновку, що в контексті спірних правовідносин обставини, якими обґрунтовувалася необхідність зміни способу і порядку виконання судового рішення, не можуть бути підставами для такої зміни, оскільки обраний спосіб захисту порушеного права не може бути змінений на стадії виконання судового рішення і поза межами судового розгляду позову по суті.

II. Процесуальні дії суду.

Ухвалою суду від 02.01.2026 року вказану заяву прийнято та призначено до розгляду у порядку письмового провадження без виклику сторін, а також запропоновано іншому учаснику справи надати пояснення/заперечення щодо вказаної заяви.

IІІ. Обставини та докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення нарахування і виплати середнього грошового забезпечення за затримку повного розрахунку (невиплати в повному обсязі грошового забезпечення з 29.01.2020 по 30.09.2021 року) у день виключення зі списків особового складу частини (30 вересня 2021 року) ОСОБА_1 і в подальшому з 01 жовтня 2021 року по 24 грудня 2023 року.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за весь час затримки повного розрахунку (невиплати в повному обсязі грошового забезпечення з 29.01.2020 по 30.09.2021 року) з 01 жовтня 2021 року по 23 грудня 2023 р. в розмірі 377 197,50 гривень (триста сімдесят сім тисяч сто дев`яносто сім гривень 50 копійок)

В іншій частині позовних вимог -відмовлено.

29.04.2025 року Одеським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 420/2589/24, яким зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за весь час затримки повного розрахунку (невиплати в повному обсязі грошового забезпечення з 29.01.2020 по 30.09.2021 року) з 01 жовтня 2021 року по 23 грудня 2023 р. в розмірі 377 197,50 гривень (триста сімдесят сім тисяч сто дев`яносто сім гривень 50 копійок).

Стверджуючи, що тривалість не виконання судового рішення у даній справі пов`язано з відсутністю відповідного фінансування на потреби в коштах для військовослужбовців, звільнених з військової служби, (переміщених до інших військових частин), виконання рішень судів та видатків за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки», заявник звернувся до суду з вказаною заявою.

ІV. Норми права, які застосував суд.

Статтею 129-1 Конституції України проголошено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Питання зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення врегульовані статтею 378 КАС України, якою визначено, зокрема,

- за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду. ( абз. 1 ч. 1 ст. 378 КАС України);

- підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. ( абз. 2 ч. 3 ст. 378 КАС України);

- невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат. ( абз. 2 ч. 3 ст. 378 КАС України).

З метою забезпечення своєчасного захисту та відновлення порушеного права особи частиною третьою статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII визначено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

V. Оцінка та висновки суду.

З сукупного аналізу наведених вище норм вбачається, що обов`язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили, при цьому підставою для застосування правил статті 378 КАС України є обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі: ускладнюють його виконання або роблять неможливим.

При цьому, спосіб виконання судового рішення це спосіб реалізації та здійснення способу захисту прав та інтересів громадян судом. Порядок виконання рішення - це визначена законодавством послідовність і зміст вчинення виконавчих дій виконавцем, а також права і обов`язки суб`єктів виконавчого провадження під час їх вчинення.

Слід зауважити, що законодавча норма не передбачає зміну судового рішення по суті, а полягає лише у вирішенні питання про вжиття нових заходів для належного виконання рішення та захисту порушеного права у визначений раніше спосіб.

Враховуючи той факт, що чинне законодавство України не містить конкретного переліку підстав зміни способу та порядку виконання судового рішення, то з аналізу судової практики вбачається, що заявником має бути доведено існування конкретних обставин, які істотно ускладнюють належне виконання рішення або роблять його неможливим у певний строк.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для зміни способу виконання судового рішення, суд враховує наступне.

Суд зазначає, що поняття «спосіб і порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Порядок виконання судового рішення означає визначену у рішенні суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним/приватним виконавцем, спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту. Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі об`єктивної (безумовної) неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений судом.

Так, у постановах Верховного Суду від 7 березня 2018 року у справі № 456/953/15-а, від 16 липня 2020 року у справі № 130/2176/17, від 11 листопада 2020 року у справі №817/628/15 та від 17 лютого 2021 року у справі № 295/16238/14-а викладено правовий висновок, що зміну способу і порядку виконання судового рішення необхідно розуміти як застосування судом нових заходів щодо його реалізації у зв`язку з неможливістю виконання цього рішення раніше визначеними способом і порядком. При цьому зміна способу виконання не має змінювати (зачіпати) суті самого судового рішення.

Верховний Суд у постановах від 10 липня 2018 року у справі № 490/9519/16-а та від 30 липня 2019 року у справі № 281/1618/14-а сформулював правовий висновок, за яким змінивши спосіб виконання постанови із зобов`язання виплатити виплати на стягнення суми цих виплат, буде змінено постанову по суті, з виходом при цьому за межі позовних вимог та вирішенням питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті.

Як вбачається зі змісту заяви, то тривалість не виконання судового рішення у даній справі пов`язано з відсутністю відповідного фінансування на потреби в коштах для військовослужбовців, звільнених з військової служби (переміщених до інших військових частин), виконання рішень судів та видатків за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки».

Предметом розгляду у даній справі є право на середнє грошове забезпечення за весь час затримки повного розрахунку при звільнені, а відтак його фактична виплата залежить від асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців.

При цьому суд зазначає, що грошові кошти у виді не виплаченого середнього грошового забезпечення, які належать стягувачу, не є власністю військової частини НОМЕР_1 і не знаходяться на його рахунках.

Таким чином, оскільки виконання рішення суду залежить від бюджетного фінансування, то його виконання можливо і у такий спосіб, як зобов`язання виплатити позивачу середнє грошове забезпечення, хоча за певних умов (належне фінансування).

Зміна способу і порядку виконання судового рішення, у такому випадку, не може призведе до його фактичного виконання, оскільки така процесуальна дія не може вплинути на фінансування таких витрат по виплаті грошового забезпечення позивачу. І від того, що зміниться спосіб виконання із зобов`язання на стягнення, у військової частини автоматично не з`являться кошти для фактичного виконання рішення суду.

Таким чином, фактичне у повному обсязі виконання судового рішення залежить від наявності бюджетного фінансування а тому його виконання не залежить від визначеного судом способу виконання.

В контексті вказаного суд приймає до уваги наведені військовою частиною НОМЕР_1 положення затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 333 від 12.03.2012 Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету (далі - Інструкція №333). Підпунктом 1.1 пункту 1 вказаної Інструкції передбачено, що економічна класифікація видатків бюджету призначена для розмежування видатків бюджетних установ та одержувачів бюджетних коштів за економічними характеристиками операцій, які здійснюються відповідно до функцій держави та місцевого самоврядування. Економічна класифікація видатків бюджету забезпечує єдиний підхід до всіх учасників бюджетного процесу з точки зору виконання бюджету. Пунктом 2 Інструкції №333 затверджено коди економічної класифікації поточних видатків поточних витрат розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів, у тому числі код 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців». За правильність віднесення видатків до поточних або капітальних відповідає розпорядник (одержувач) бюджетних коштів. (підпункт 1.8 пункту 1 Інструкції №333).

Також суд враховує те, що право особи, тобто стягувача, на здійснення виплати грошового забезпечення не може ставитися в залежність від бюджетних асигнувань, а органи державної влади (місцевого самоврядування) не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

В той же час, у спірному випадку йдеться не про право особи на такі виплати, а про правові підстави для зміни способу і порядку виконання судового рішення.

При цьому, суд враховує, що зміна способу і порядку виконання рішення суду, у такому випадку, не захищає право позивача на отримання сум грошового забезпечення, які фактично можуть бути виплачені за наявності відповідних бюджетних асигнувань.

З огляду на викладене, враховуючи те, що фактично єдиною причиною яка ускладнює виконання рішення суду є неналежне фінансування витрат по виплаті середнього грошового забезпечення, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для зміни способу і порядку виконання рішення суду за заявою позивача.

Керуючись ст. ст. 241, 243, 248, 249, 370, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ухвалив:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну способу та порядку виконання судового рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року у справі № 420/2589/24.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня її підписання.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя В.А. Дубровна