Ухвала суду № 133531617, 22.01.2026, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 756/2195/19

провадження № 2/753/1155/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2026 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Лужецької О.Р.

при секретарі - Григораш Н.М.,

за участі:

представника позивача за первісним позовом та відповідача за об`єднаним позовом ОСОБА_1 ,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору: Приватне акціонерне товариство «Аудиторська фірма «Аналітик» про поділ спільного майна подружжя за об`єднаною в одне провадження цивільною справою за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимоги на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжнародний бізнес центр» про поділ спільного майна подружжя,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 22 квітня 2019 року (суддя Лужецька О.Р.) відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

У червні 2020 року ОСОБА_3 звернувся до ОСОБА_2 з позовом про поділ спільного майна подружжя, в якій серед інших позовних вимог просив, зокрема визнати за ним право особистої приватної власності на земельну ділянку кадастровий номер: 5320688100:00:013:0001, площею 9,4 га, , що розташована на території Святилівської сільської ради Глобинського району Полтавської області, особистою приватною власністю.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 11 червня 2020 року (суддя Цимбал І.К.) відкрито провадження у справі № 753/9056/20 в порядку загального позовного провадження.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи цивільну справу № 753/9056/20 передано в провадження судді Колеснику О.М.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 02 березня 2023 року (суддя Колесник О.М.) об`єднано в одне провадження дві цивільні справи № 753/9056/20 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжнародний бізнес центр» про поділ спільного майна подружжя із позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: ПрАТ «Аудиторська фірма «Аналітик» про поділ спільного майна подружжя. Передано цивільну справу № 753/ 9056/20 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжнародний бізнес центр» про поділ спільного майна подружжя судді Дарницького районного суду м. Києва Лужецькій О.Р. для розгляду об`єднаної цивільної справи.

09 грудня 2025 року через систему «Електронний суд» від позивача за об`єднаним позовом ОСОБА_3 надійшла заява про зняття арешту з майна, в якій долучено рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 20 листопада 2025 року у цивільній справі №527/2940/24 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права особистої приватної власності на земельну ділянку. Рішення набрало законної сили 23 грудня 2025 року.

У судове засідання 13 січня 2026 року ОСОБА_3 не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Направив до суду клопотання про відкладення розгляду справи, в задоволенні якого судом було відмовлено.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальним правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Аналіз пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України свідчить про те, що підставою для прийняття судового рішення про закриття провадження у справі є наявність іншого рішення суду, яке набрало законної сили та яке ухвалено між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав.

Вказана підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом тотожного спору, який вже розглянутої остаточно вирішено по суті, оскільки після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав.

У пунктах 26, 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня2019 року у справі № 320/9224/17 (провадження № 14-225цс19) зазначено, що «за пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України підставою для закриття провадження у справі є, зокрема, вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав шляхом ухвалення рішення, яке набрало законної сили, або постановлення ухвали про закриття провадження у справі».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 761/7978/15-ц (провадження № 14-58цс18) зазначено, що «позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір».

Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів.

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження№ 12-161гс19)).

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Разом з тим, не вважаються зміною підстави позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)).

Відповідно до статті 18 ЦПК України судові рішення є обов`язковими для виконання на всій території України.

У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках набрання рішенням суду законної сили.

Так, правова визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже вирішеної справи. Жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого й обов`язкового рішення тільки з метою проведення нового слухання та вирішення справи (рішення Європейського суду з прав людини від 09 листопада 2004 року у справі «Світлана Науменко проти України» (Svetlana Naumenko v. Ukraine), заява № 41984/98, §53).

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (див. рішення у справі "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania) [GC], No 28342/95, пункт 61).

У пунктах 60, 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ющенко та інші проти України" (заяви NoNo 73990/01, 7364/02, 15185/02 і 11117/05) також констатовано: "... право на справедливий судовий розгляд, яке передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції та розтлумачене в контексті принципів верховенства права та юридичної визначеності, містить вимогу непіддання сумніву рішення суду, коли він остаточно вирішив питання (див. рішення у справі "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania) [GC], No 28342/95, п. 61)"; за відсутності будь-яких ознак того, що в іншому судовому провадженні мали місце якісь вади, Суд вважає, що нове вирішення тих самих питань може звести нанівець завершене раніше провадження, а це несумісно з принципом юридичної визначеності.

Європейський суд з справ людини у рішеннях від 25 липня 2002 року у справі «Совтрансавто-Холдинг» проти України» та від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії» зазначав, що існує усталена судом практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Судом встановлено, що предметом позову у справі № 753/9056/20 є поділ спільного майна подружжя та визнання за ОСОБА_3 право особистої приватної власності на земельну ділянку кадастровий номер: 5320688100:00:013:0001, площею 9,4 га, що розташована на території Святилівської сільської ради Глобинського району Полтавської області.

Згідно з інформацією, яка міститься у Єдиному державному реєстрі судових рішень у провадженні Глобинського районного суду Полтавської області перебувала цивільна справа № 527/2940/24 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права особистої приватної власності на земельну ділянку.

Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 20 листопада у справі № 527/2940/24 позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права особистої приватної власності на земельну ділянку, задоволено.

Визнано за ОСОБА_3 право особистої приватної власності на земельну ділянку кадастровий номер 5320688100:00:013:0001 загальною площею 9,4 га, яка розташована на території Святилівської сільської ради Глобинського району (в даний час Градизька селищна рада Кременчуцького району) Полтавської області. Рішення набрало законної сили 23 грудня 2025 року.

З огляду на вказане, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_3 , третя особа:Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжнародний бізнес центр» про поділ спільного майна подружжя в частині позовних вимог про визнання за ОСОБА_3 право особистої приватної власності на земельну ділянку кадастровий номер: 5320688100:00:013:0001, площею 9,4 га, що розташована на території Святилівської сільської ради Глобинського району Полтавської області, особистою приватною власністю на підставі пункту 3 частини першої статі 255 ЦПК України.

Таким чином, встановивши, що вже існує рішення, ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, при цьому судове рішення у справі №52782942/24 є таким, що набрало законної сили, суд приходить до висновку про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_3 , третя особа:Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжнародний бізнес центр» про поділ спільного майна подружжя в частині позовних вимог про визнання за ОСОБА_3 право особистої приватної власності на земельну ділянку кадастровий номер: 5320688100:00:013:0001, площею 9,4 га, що розташована на території Святилівської сільської ради Глобинського району Полтавської області, особистою приватною власністю на підставі пункту 3 частини першої статі 255 ЦПК України.

При цьому, суд вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що відповідно до частини другої статті256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

На підставі викладеного, керуючись пунктом третім частини першої статті255 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимоги на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжнародний бізнес центр» про поділ спільного майна подружжя в частині позовних вимог про визнання за ОСОБА_3 право особистої приватної власності на земельну ділянку кадастровий номер: 5320688100:00:013:0001, площею 9,4 га, , що розташована на території Святилівської сільської ради Глобинського району Полтавської області- закрити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

СУДДЯ О.Р.ЛУЖЕЦЬКА