Рішення № 133529644, 23.01.2026, Радомишльський районний суд Житомирської області

Справа № 289/2129/25

Номер провадження 2/289/108/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.01.2026 м. Радомишль

Радомишльський районний суд Житомирської області у складі :

головуючого судді Сіренко Н.С.,

за участі : секретаря судового засідання Василенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного провадження в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» 19.11.2025 звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором в розмірі 16529,81 грн., зазначивши, що 01.06.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем було укладено договір про надання коштів у кредит № 71878762, відповідно до умов якого відповідачу надано грошові кошти в сумі 9500,00 грн. строком на 26 днів (з 01.06.2025 по 26.06.2025) із фіксованою процентною ставкою в розмірі 0,423%, які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 15 % від суми кредиту - 1425,00 грн., у разі порушення строків повернення кредиту нараховується 4% пені на залишок заборгованості за тілом кредиту за кожен день понадстрокового користування. Договір було підписано електронним підписом позичальника у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Позивач виконав свої зобов`язання передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 9500,00 грн. шляхом їх перерахування на банківський рахунок відповідача № НОМЕР_1 . Відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів не виконував, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 16529,81 грн., зокрема : 9500,00 грн. за основною сумою боргу, 1044,81 грн. за комісією, 4560,00 грн. заборгованість за процентами, нарахованими за понадстрокове користування.

16.10.2025 позикодавець ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» уклали договір факторингу №16/10/25, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором кредиту №71878762 від 01.06.2025, а тому позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» суму заборгованості за договором кредиту №71878762 від 01.06.2025 в розмірі 16529,81 грн., а також суму сплаченого судового збору в розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4500,00 грн.

Розгляд справи просить здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження за відсутності представника позивача, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Ухвалою від 24.11.2025 відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 06.01.2026 з викликом сторін, витребувано за клопотанням позивача докази, визначено сторонам строки для подачі відзиву, відповіді на відзив та заперечення (а.с.47-48), копію ухвали направлено сторонам, однак направлена відповідачу судова кореспонденція повернулася до суду не врученою адресату по причині «адресат відсутній» (а.с.58,99), що згідно усталеної практики Верховного Суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 752/11896/17, Верховного Суду від 09.11.2023 у справі № 753/114/22) вважається належним повідомленням.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Окрім того, відповідача ОСОБА_1 про дату, час та місце судового розгляду було повідомлено шляхом доставки повідомлення щодо документу «Судова повістка» у додаток «Viber» на вказаний в позовній заяві номер телефону (а.с.72), а також шляхом направлення судової повістки на зазначену в позовній заяві електронну адресу відповідача (а.с.68 на звороті).

09.12.2025 до суду від АТ КБ «ПриватБанк» надійшли витребувані докази (а.с.59,60).

У судове засідання представник позивача не з`явився, подав заяву, в якій просить справу розглянути за його відсутності (а.с.62), в позовній заяві зазначив, що проти заочного розгляду справи не заперечує (а.с.3 на звороті).

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи по суті повідомлений завчасно і належним чином, відзив на позов до суду не подавав, заяв чи клопотань від нього до суду не надходило.

Судом протокольно ухвалено провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення, що відповідає вимогам статті 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч.ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (ч. 1 ст. 527 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За приписами ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Згідно з ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексом України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію).

Висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», викладені Верховним Судом у постановах 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, від 07.10.2020 у справі № 132/1006/19, від 28.04.2021 у справі № 234/7160/20, від 01.11.2021 у справі № 234/8084/20, від 14.06.2022 у справі № 757/40395/20, від 08.08.2022 у справі № 234/7298/20 та ін.

Як вбачається із матеріалів справи, що 01.06.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) було укладено Договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 71878762, згідно з умовами якого позикодавець зобов'язався передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк (строк кредиту) шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов'язався повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку кредиту, або достроково, та сплатити кредитодавцю плату (проценти) від суми кредиту та комісію за надання кредиту (а.с.9 на звороті 16).

Договір підписано сторонами шляхом вчинення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором, а саме: позичальником ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 34344, що підтверджується також довідкою про ідентифікацію (а.с.19).

Відповідно до пункту 2.2. договору сума кредиту 9500,00 грн.; строк кредитування/строк договору 26 днів, процентна ставка/день 0,423% (фіксована); комісія за надання кредиту 15,00% від суми наданого кредиту, що складає 1425,00 грн., дата повернення кредиту 26.06.2025; процентна ставка за понадстрокове користування кредитом (його частиною)/день 4,00%, пеня, %/день 4,00%; орієнтовна річна процентна ставка 2819,51%, орієнтовна загальна вартість кредиту 11969,81 грн., загальні витрати за кредитом 2469,81 грн.

Згідно довідки АТ «ТАСКОМБАНК», 01.06.2025 було здійснено переказ коштів у сумі 9500,00 грн. на номер платіжної картки НОМЕР_2 (а.с.18).

Банківська картка № НОМЕР_2 емітована АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_1 (а.с. 59). З виписки руху коштів по картці від 26.11.2025 вбачається рух коштів за період з 01.06.2025 по 04.06.2025 та зарахування 01.06.2025 на картку 9500,00 грн. (а.с.60).

Таким чином ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» виконало своє зобов'язання за договором та здійснило переказ грошових коштів на вказаний позичальником ОСОБА_1 в розділі 12 Договору рахунок НОМЕР_1 на суму 9500,00 грн.

Договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 71878762 від 01.06.2025 є результатом домовленості сторін і відповідає загальним засадам цивільного законодавства, встановленим ст. 3 ЦК України. Позичальник був ознайомлений з умовами кредитування, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, вони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину і волевиявлення учасників договору було вільним. Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідач також їх не надав, що відповідно до статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов'язком.

З наданого позивачем розрахунку суми заборгованості вбачається, що відповідач заборгованість за Договором № 71878762 від 01.06.2025 не виконував належним чином, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 16529,81 грн., з яких: 9500,00 грн. - заборгованість за тілом позики, 1044,81 грн. - заборгованість за нарахованою та несплаченою пенею, 1425,00 грн. заборгованість за нарахованою та несплаченою пенею, 4560,00 грн. заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами за понадстрокове користування (а.с.6 на звороті -7,8).

16.10.2025 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (клієнт) та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (фактор) укладено договір факторингу № 16/10/25, відповідно до умов якого клієнт зобов'язується відступити факторові права вимоги, зазначені в Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується прийняти такі права вимоги та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за відповідний реєстр за плату, у передбачений цим договором спосіб (а.с.20-24).

Із копії Реєстру прав вимог №16/10/25-02 від 16.10.2025 слідує, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» набуло право вимоги, зокрема, і до відповідача ОСОБА_1 за Договором № 71878762 від 01.06.2025 в розмірі 16529,81 грн. (а.с.24 на звороті - 25).

Договір факторингу та реєстр прав вимог містять необхідні реквізити, в т.ч. підписи сторін, є належними та допустимими доказами.

Платіжною Інструкцією кредитового переказу коштів від 20.10.2025 підтверджується проведення оплати за договір факторингу № 16/10/25 від 16.10.2025 згідно з Реєстром прав вимог №16/10/25-02 від 16.10.2025 (а.с.26).

У постанові від 18.10.2023 у справі № 905/306/17 Верховний Суд дійшов висновку, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 753/20537/18, від 21.07.2021 у справі № 334/6972/17, від 27.09.2021 у справі № 5026/886/2012 тощо).

Згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

З огляду на викладені вимоги закону та встановлені судом обставини суд дійшов висновку, що позивач ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» має право грошової вимоги до ОСОБА_1 щодо стягнення з нього заборгованості за Договором № 71878762 від 01.06.2025.

На підставі наведеного вище, виходячи з «балансу ймовірностей» як стандарту доказування, котрий ЄСПЛ у рішенні «J.K. AND OTHERS v. SWEDEN» (заява № 59166/12) від 23.08.2016 визнає притаманним саме цивільним справам, відповідно до якого доведення факту вважається виконаним, якщо на підставі поданих доказів можна зробити висновок, що факт швидше мав місце, ніж не мав, суд доходить до висновку, що ОСОБА_1 01.06.2025 отримав кредит в розмірі 9500,00 грн., однак в порушення умов договору свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість, право вимоги якої первісним кредитодавцем було переуступлено позивачеві, тому суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

При вирішенні питання про стягнення витрат на правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Так, право на правничу допомогу в Україні гарантовано статтею 59 Конституції України та статтею 15 ЦПК України.

Відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення є одним із основних засад (принципів) цивільного судочинства (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до частин першої, пункту 1 частини третьої статті 133 та частин першої - третьої статті 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано суду: копію договору №25-08/25/ФП про надання правової допомоги від 25.08.2025, укладеного між адвокатом Ткаченко Ю.О. та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (а.с.27-30); копію витягу з Акту №6ФП приймання-передачі наданої правничої допомоги від 23.10.2025 із описом наданих послуг по справі ОСОБА_1 на суму 4500,00 грн. (а.с.31); платіжну інструкцію кредитового переказу коштів (а.с.33).

Заперечень зі сторони відповідача на заявлений розрахунок суми судових витрат у розмірі 4500,00 грн. не надходило.

Суд зазначає, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо, на її думку, є недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 754/8750/19 зроблено висновок, що у розумінні умов частин четвертої-шостої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21.

Враховуючи те, що сторони мають право на відшкодування судових витрат, понесених під час розгляду справи, беручи до уваги характер виконаної адвокатом роботи, принцип співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності адвокатських витрат, які підтверджуються наданими позивачем доказами, а також те, що відповідач не скористався правом на подання клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу, в судовому засіданні не вказував про неспірмірність зазначеної суми та не зазначав підстав для зменшення розміру таких витрат, з урахуванням положень частини шостої статті 137 ЦПК України, суд не вбачає правових підстав для зменшення зазначеної суми судових витрат.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений статтею 141 ЦПК України, згідно положень ч. 1 та 2 якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином позивачем документально підтверджено понесення витрат на сплату судового збору в сумі 2422,40 грн. (а.с.41,43) та правничу допомогу в сумі 4500,00 грн., які у зв`язку з задоволенням позову в повному обсязі відповідно до ст. 141 ЦПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 12,13, 76-81, 141, 259, 263-265, 279-282, 289 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (08205, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, ЄДРПОУ 43311346) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» суму заборгованості за Договором кредиту №71878762 в розмірі 16529,81 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн. та витрати понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 4500,00 грн., а всього 23452,21 грн. (двадцять три тисячі чотириста п`ятдесят дві грн. 21 коп.).

Заочне рішення може бути переглянуте Радомишльським районним судом Житомирської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Наталія СІРЕНКО