Рішення № 133529626, 23.01.2026, Овруцький районний суд Житомирської області

Справа № 286/389/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2026 року м. Овруч

Овруцький районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Гришковець А. Л. ,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ТОВ «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду і просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №3284618081-497288 від 20.10.2021 в розмірі 38 954 грн. 97 коп., з них: 7500 грн. 00 коп. заборгованості за сумою кредиту, 17 486 грн. 25 коп. заборгованості за відсотками за користування позикою, 11 761 грн. 03 коп. інфляційні збитки за період з 05.02.2022 по 15.01.2025 та 2 207 грн. 69 коп. 3% річних за період з 05.02.2022 по 15.01.2025, а також судовий збір в сумі 2422 грн. 40 коп., мотивуючи тим, що 20.10.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ «Кошельок» було укладено договір №3284618081-497288 за допомогою веб-сайту (https://koshelok.ua/), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Кошельок», в рамках якої реалізується технологія обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів, які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле.

На виконання зазначених вимог, позичальнику було надано наступний одноразовий ідентифікатор - 6988 для підписання кредитного договору, шляхом направлення позичальнику на номер телефону НОМЕР_1 (вказаного позичальником під час реєстрації в особистому кабінеті) електронного повідомлення СМС-повідомлення.

Відповідно до умов кредитного договору ТОВ «Кошельок» взяло на себе зобов`язання надати ОСОБА_1 кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту становить 7 500 грн. 00 коп.; початковий строк кредитування - 19 днів; відсоткова ставка - 1,85% на добу за початковий строк кредитування, визначений п. 2.3., п. 3.6., п. 3.7. договору; сума кредиту та нараховані відсотки, за початковий строк користування позикою на 19 днів, становить 10 136,25 грн..

Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит, відповідно до умов укладеного кредитного договору та перерахував грошові кошти на банківську картку № НОМЕР_2 , яку остання вказала в особистому кабінеті, як банківську картку, на яку кредитодавець повинен перерахувати кошти.

Відповідач підтвердила виникнення своїх зобов`язань, відповідно до умов укладеного кредитного договору, шляхом прийняття виконання зобов`язання кредитодавця, а саме: отримавши кредитні кошти відповідач не скористалася своїм правом протягом 14 календарних днів з дня укладання кредитного договору відмовитися від договору без пояснення причин, у тому числі у разі отримання нею грошових коштів.

Пунктом 3.6. кредитного договору, з якими позичальник був ознайомлений та погодився, встановлено, що сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення початкового періоду користування кредитом є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 ЦК, що має наслідком продовження строку користування кредитом на умовах визначених п. 3.7. та п. 3.8.

Згідно п. 3.6. та п. 3.7. кредитного договору строк користування кредитними коштами було продовжено на 90 днів, тобто з 08.11.2021 до 05.02.2022, за ставкою 2,2% на добу.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Основна сума заборгованості за період з 05.02.2022 по 15.01.2025 складає 24 986,25 грн..

Відповідно до розрахунку інфляційних збитків та 3% річних, згідно зі ст. 625 ЦК України, який є додатком до даної позовної заяви: інфляційні збитки за період з 05.02.2022 по 15.01.2025 складають 11 761,03 грн., 3% річних, згідно зі ст. 625 ЦК України за період з 05.02.2022 по 15.01.2025 складає 2 207,69 грн..

Враховуючи вище викладене загальна сума боргу, що підлягає стягненню за договором станом на 15.01.2025 становить вищевказану суму.

З боку відповідача по відношенню до ТОВ «Кошельок» має місце свідоме порушення зобов`язання визначеного в кредитному договорі, що відповідно до ст. 611 ЦК України, тягне за собою правові наслідки, встановлені кредитним договором та законом.

Розгляд справи проводиться відповідно до положень ст.279 ЦПК України в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.

Представник позивача в своїй позовній заяві просить справу слухати у його відсутність.

Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому останній просить в задоволенні позовних вимог відмовити, а також стягнути з ТОВ «Кошельок» на користь ОСОБА_1 судові витрати по оплаті послуг Адвокатського бюро «Калінін і Партнери» за надання професійної правничої (правової) допомоги в розмірі 6500 грн. 00 коп., посилаючись на те, що згідно позовних вимог ТОВ «Кошельок» просить стягнути з ОСОБА_1 інфляційні збитки за період з 05.02.2022 по 15.01.2025 в сумі 11 761,03 грн. та 3% річних за період з 05.02.2022 по 15.01.2025 року в сумі 2 207,69 грн.. Вказане нарахування позивач проводив за періоди з лютого 2022 року по січень 2025 року.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктами 18 і 19 такого змісту: «18. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином, нарахування інфляційних витрат та 3% річних у період дії воєнного стану на території України - незаконне.

Щодо доказів отримання відповідачем грошових коштів за кредитним договором зазначає, що враховуючи, що у повідомленні платіжної системи XPAY Group LLC та відповіді АТ «МТБ БАНК» про підтвердження платежу міститься зазначення номеру картки НОМЕР_2 без зазначення банківської установи, платіжне доручення, за яким здійснено переказ для зарахування на платіжну картку, само по собі не свідчить про отримання відповідачем кредиту в сумі 7500 грн., без інформації від банківської установи про рух коштів по картці відповідача.

Матеріали справи не містять доказів від банківської установи про рух коштів (отримання коштів) по картці № НОМЕР_2 . У такому разі копія повідомлення платіжної системи XPAY Group LLC та відповідь АТ «МТБ БАНК» про підтвердження платежу не є достатнім доказом отримання відповідачем кредитних коштів. Отже, позивачем не доведено наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором.

Крім цього, розрахунок заборгованості не містить даних про осіб, повноважних на його видання із зазначенням прізвища та посади, відповідальних за здійснення бухгалтерської операції і правильність її оформлення. Такий розрахунок заборгованості є текстовою роздруківкою даних у виді таблиці, повинен бути оформлений у відповідності до вимог чинного законодавства. Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір, можуть бути первинні документи, що оформлюються відповідно до ст. 9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п. 5.6 Положення про організацію оперативної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України №254 від 18.06.2003, п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України №75 від 04.07.2018.

Відповіді на відзив представником позивача не надано.

Врахувавши, позиції сторін, наведені в їх письмових заявах по суті справи, та дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України закріплено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В абзаці 2 ч.2 ст. 639 ЦК України визначено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

У силу положень ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом та не випливає із суті кредитного договору.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

У статті 3 Закону «Про електронну комерцію» законодавець закріпив, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

В ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» законодавець, в свою чергу, закріпив, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно п.12 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до п.п.15,16 ч.1 ст.1 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис; електронні дані - будь-яка інформація в електронній формі.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору, що встановлено п.6 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію».

Аналіз вказаних правових норм дає підстави вважати, що електронний підпис - це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду у постанові від 07.10.2020 по справі №127/33824/19.

Відповідно до ч. 3 ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу також врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу ч. 2 ст. 1054 ЦК України та до відносин із комерційного кредиту - в силу ч. 2 ст. 1057 цього Кодексу.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проценти відповідно до ст. 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно "користуватися кредитом", натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за "користування кредитом") за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за "користування кредитом" поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.

За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Вказаного правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, визначених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.ч. 5-6 ст.81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В ст.89 ЦПК України законодавець закріпив, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що 20.10.2021 між ТОВ «Кошельок» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №3284618081-497288 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (а. с. 9 (зворот) -14).

Відповідно до ч. 1 вказаного договору «Предмет договору» кредитодавець зобов`язується надати позичальнику кредит в сумі 7500 грн. на засадах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених цим договором; тип кредиту - споживчий кредит; проценти за користування кредитом -2780 грн., які нараховуються за ставкою 1,85% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом; стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 2,20% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом; дисконтна процентна ставка за користування кредитом становить 0,01% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом на строк лояльного періоду.

Згідно ч. 2 договору «Строки в договорі» кредит надається строком на 19 днів (лояльний період) початком якого є дата підписання договору, а закінченням є дата зарахування на поточний рахунок кредитодавця. Сторони погодили, що встановлений в п. 2.1 договору строк лояльного періоду може бути продовжено позичальником, шляхом оплати ним протягом лояльного періоду всіх процентів, фактично нарахованих за користування кредитом. Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом до закінчення строку, визначеного в п. 2.1. цього договору. Кредит надається позичальнику, згідно його заявки, шляхом безготівкового перерахування суми кредиту на рахунок, вказаний позичальником у заявці.

В п.п. 3.6, 3.7, 3.8, 3.9 договору ч. 3 «Плата за користування» зазначено, що сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення лояльного періоду користування кредитом є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 ЦК, що має наслідком подовження строку користування кредитом на наступних умовах: зобов`язання щодо повернення основної суми переноситься на наступний день після закінчення лояльного періоду, але не більше ніж на 90 днів після закінчення лояльного періоду. З наступного дня після закінчення лояльного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 803 проценти річних, що становить 2,2 проценти в день від суми кредиту за кожен день користування ним. З наступного дня після закінчення лояльного періоду у відповідності до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми.

В ч. 10 договору «Місцезнаходження, реквізити та підписи сторін» визначено реквізити та підписи сторін.

Цього ж дня - 20.10.2021 ОСОБА_1 був підписаний електронним підписом і Паспорт споживчого кредиту до договору №3284618081-497288 від 20.10.2021, в якому містяться інформація та контактні дані кредитодавця, інформація та контактні дані кредитного посередника, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформація щодо орієнтовної реальної річної відсоткової ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту та інші умови (а.с.8-9). Умови кредитування аналогічні умовам, погодженим сторонами у вищевказаному договорі.

З листа Центрального відділення ПАТ «МТБ Банк» у м. Києві №04/642-04/44 від 09.01.2025 вбачається, що 20.10.2021 останнім через систему хPAY було зараховано на картку НОМЕР_2 7500 грн. 00 коп.. ID транзакції: 42149778 (а. с.19).

Повідомлення XPAY Group LLC свідчить, що 20.10.2021 через платіжну систему XPAY Group LLC було проведено успішне зарахування на карту клієнта НОМЕР_3 7500 грн. 00 коп.. ID транзакції: 42149778. Опис замовлення: видача кредитних коштів за договором №3284618081-497288 (а. с. 20).

Вказаний факт підтверджує і лист АТ «Державний ощадний банк України» від 25.07.2025 №46/1211/97290/2025 та виписка за поточними рахунками клієнта за період з 19.10.2021 по 23.10.2021, з яких вбачається, що в установі АТ «Ощадбанк» на ім`я ОСОБА_1 емітована банківська платіжна картка № НОМЕР_2 , на яку 20.10.2021 ТОВ «Кошельок» було перераховано 7500 грн. 00 коп..

При цьому, суд звертає увагу, що без входу відповідача на веб-сайт товариства і здійснення нею всього алгоритму дій, необхідних для отримання кредиту (зазначення своїх особистих даних, електронної пошти, номеру телефону, номеру платіжної картки, на яку необхідно перерахувати кредит) кредитний договір між нею та ТОВ «Кошельок» не було б укладено.

Таким чином, укладення вказаного кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача і укладений нею з позивачем правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договорів, укладених у письмовій формі. Договір містить всі істотні умови, по яких сторони в належній формі досягли згоди.

З детального розрахунку заборгованості за договором №3284618081-497288 від 20.10.2021 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту вбачається, що заборгованість по вказаному кредитному договору за період з 20.10.2021 по 05.02.2022 виведено в сумі 24 896 грн. 25 коп. з них: 7500 грн. 00 коп. заборгованості за тілом кредиту та 17 486 грн. 25 коп. заборгованості по відсотках. Суд відмічає, що згідно даних розрахунку кредит позивачем взагалі не погашався (а. с. 16-17).

Оскільки, відповідач продовжувала користуватися кредитними коштами, то відповідно до умов кредитування строк кредитування продовжено на 90 днів.

Поряд з тим, розмір відсотків відповідно до умов договору становить 2636 грн. 25 коп. за період з 20.10.2021 по 07.11.2021, виходячи з розрахунку: 7500 грн.00 коп. (тіло кредиту) х 1,85% х 19 днів (лояльний період) = 2636 грн. 25 коп., з 08.11.2021 по 17.01.2022, виходячи з розрахунку: 7500 грн.00 коп. (тіло кредиту) х 2,2% (базова процентна ставка) х71 день = 11 715 грн. 00 коп., а всього 14 351 грн. 25 коп., а не 17 486 грн. 25 коп..

При вирішенні питання щодо нарахування інфляційних втрат та 3% річних на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України за період з 05.02.2022 по 15.01.2025 суд виходить з наступного.

Положеннями ч. 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постановах від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц та від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Положеннями п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Законом України № 3498-IX від 22.11.2023 "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", який набрав законної сили 24.12.2023, виключено пункт 6-1 розділу IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування" щодо звільнення позичальників на період воєнного стану в Україні від сплати неустойки (штрафів, пені) за прострочення виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит. На підставі внесених змін, за договорами, укладеними з 24.01.2024, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань.

Водночас, в постанові від 31.01.2024 №183/7850/22 (61-14740св23) Верховний Суд зазначив, що тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб.

На час розгляду справи, військовий стан в України продовжений Указами Президента України та діє до 03.02.2026.

З огляду на викладене, інфляційні втрати та 3% річних підлягають списанню кредитодавцем за період з 24.02.2022 по 15.01.2025. Відповідно, розрахунок інфляційних втрат та 3% річних необхідно провести лише за період з 05.02.2022 по 23.02.2025.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання (постанова Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 904/7401/16).

Базою для нарахування інфляційних втрат є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж.

Періодом, за який розраховуються інфляційні втрати, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць, у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 12.03.2018 у справі № 914/712/16.

Інфляційні втрати розраховуються за формулою:

(Індекс інфляції) - добуток щомісячних індексів за відповідний період

(Збитки від інфляції) = (Сума боргу) (Індекс інфляції) / 100% - (Сума боргу).

У зв`язку з наведеним стягненню з відповідача на користь позивача підлягає інфляція в сумі, розрахованій відповідно до механізму обчислення з врахуванням рекомендацій Верховного Суду України від 03.04.1997 та порогу індексації - за вищевказані періоди відповідно до таблиці індексів інфляції, що становить:

Крім того, нарахування інфляційних втрат за період з 05.02.2022 по 23.02.2022 становить 19 днів, що є більше півмісяця (> 15 днів), та з урахуванням математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, заокруглюється до одного місяця.

Відтак, за неповний місяць прострочення відповідача у лютому 2022 року нараховується інфляційна складова боргу, виходячи з індексу інфляції у лютому 2022 року.

За офіційними даними Державного комітету статистики України у лютому 2022 року індекс інфляції становив 101,6%.

Сума боргу: 21 851 грн.25 коп. (7500 грн.00 коп. + 14351 грн. 25 коп.)

Збитки від інфляції: 349 грн. 62 коп. (21 851 грн.25 коп. х 101,6 :100% - 21 851 грн.25 коп.).

Таким чином, сума інфляційних втрат за період прострочення з 05.02.2022 по 23.02.2022 становить 349 грн. 62 грн..

У ч.2 ст. 625 ЦК України прямо зазначено, що 3% річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення.

При обрахунку 3 % річних за основу береться розмір простроченої суми, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18).

Розрахунок 3% річних проводиться за наступною формулою: розмір боргу, помножується на кількість днів прострочення грошового зобов`язання, помножується на 3, ділиться на 100 та ділиться на 365 (днів у році).

Відповідно, розрахунок 3% річних за встановлений період з 05.02.2022 по 23.02.2022:

21 851 грн. 25 коп. х19 х 3:100: 365 днів = 34 грн. 12 коп..

За таких обставин, враховуючи, що відповідачем не було вжито належним чином заходів щодо добровільного погашення заборгованості за договором №3284618081-497288 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 20.10.2021, суд приходить до висновку про стягнення з неї суми заборгованості, яка складається з заборгованості за сумою кредиту в розмірі 7500 грн. 00 коп. та заборгованості за відсотками в розмірі 14 351 грн. 25 коп., а також інфляційні збитки в сумі 349 грн. 62 коп. та 3% річних в сумі 34 грн. 12 коп. (за період з 05.02.2022 по 23.02.2022) та відповідно до висновку про часткове задоволення позову.

В ч. 2 ст. 141 ЦПК України законодавець закріпив, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, відповідно до положень ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 цієї статті передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 1-2 ст. 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи має подати детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У ч.48 постанови від 17.10.2014 №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз`яснив, що витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Такого висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 19.02.2020 по справі № 755/9215/15-ц.

Судом при дослідженні письмових доказів встановлено, що 04.02.2025 між адвокатським бюро «Калінін і партнери», в особі керуючого Калініна С. К., та ОСОБА_1 було укладено договір №б/н/25 про надання професійної правничої (правової) допомоги. Відповідно до умов вказаного договору предметом даного договору є надання бюро усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту по справі №286/389/25 за позовом ТОВ «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. За правничу (правову) допомогу, передбачену в п. п. 1.1, 1.2 договору клієнт сплачує бюро гонорар (винагороду) розмір якого, а також умови та порядок розрахунків, визначаються сторонами в додатках до цього договору.

Відповідно до п. 2 Додатку №1 до договору про надання професійної правничої (правової) допомоги №б/н/25 від 04.02.2025, за надання професійної правничої (правової) допомоги, передбаченої в п. п. 1.1 договору клієнт сплачує бюро гонорар (винагороду) в розмірі 6500 грн., у строк до набрання судового рішення законної сили, у справі, що визначена предметом договору.

24.02.2025 між адвокатським бюро «Калінін і партнери», в особі керуючого Калініна С. К., та ОСОБА_1 (клієнтом) укладено акт виконаних робіт (наданих послуг), який є Додатком №2 до договору про надання професійної правничої (правової) допомоги №б/н/25 від 04.02.2025. Згідно вказаного акту адвокатське бюро «Калінін і Партнери», в особі керуючого Калініна Сергія Костянтиновича, надало, а клієнт - ОСОБА_1 прийняла (отримала) юридичні послуги (професійну правничу допомогу) у формі: усної консультації клієнта щодо захисту її прав в сумі 500 грн.; вивчення та аналізу позовної заяви з додатками в сумі 1000 грн. та складання, оформлення, подання до суду в інтересах клієнта відзиву на позовну заяву в сумі 5000 грн..

Копії платіжної інструкції №1842263631 від 23.02.2025 підтверджує факт перерахування ОСОБА_1 на рахунок Адвокатського бюро «Калінін і Партнери» грошових коштів в сумі 4900 грн.. Призначення платежу: договір б/н/25 від 04.02.2025.

Верховний Суд у постанові від 02 червня 2022 року у справі №160/6899/20 зазначив про те, що визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 у справі №755/9215/15-ц вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Тож суд може зменшити розмір понесених витрат на правничу допомогу, якщо обсяг робіт і час, витрачений на підготовку документів, є явно неспівмірним із складністю виконаних адвокатом робіт.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04), заявник має право на відшкодування витрат у розмірі, який був необхідний та розумний і дійсно понесений (справа "Немайстер проти Австрії), у рішенні "Лавентс проти Латвії" також зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Завданням суду при розгляді справи не є оцінка вищевказаних причин чи підстав, чи оцінка якості роботи адвоката, а є визначення обґрунтованого і адекватного розміру грошової суми, що підлягає стягненню з позивача за надані відповідачу послуги.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним.

Таким чином, за встановлених обставин та визначеного правового врегулювання, враховуючи характер та обсяги виконаної адвокатом роботи, критерій реальності адвокатських витрат та розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи, керуючись принципами справедливості та верховенства права, суд приходить до висновку, що сума витрат на професійну правничу допомогу підлягає зменшенню до 3400 грн. 00 коп..

Однак, зважаючи, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, згідно ст. 141 ЦПК України, стягненню на користь відповідача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1940 грн. 38 коп., що складає 57,07% від заявленої суми (пропорційно розміру задоволених позовних вимог), що узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 12.05.2020 по справі №904/4507/18.

Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2422 грн. 40 коп. в дохід держави, (із застосуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору при поданні до суду процесуальних документів в електронній формі), який відповідно до ст.141 ЦПК підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог, а саме в сумі (2422,40х57,07%)=1382 грн. 46 коп..

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 245, 263-265, 268, 274, 279 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ), яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ТОВ «Кошельок» (код ЄДРПОУ: 40842831), яке знаходиться за адресою: вул. Антонова, 8А в с. Чайки Києво-Святошинського району Київської області, заборгованість за договором №3284618081-497288 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту в сумі 22 234 грн. 99 коп., з них: 7500 грн. 00 коп. заборгованості за сумою кредиту, 14 351 грн. 25 коп. заборгованості за відсотками за користування позикою, інфляційні втрати в сумі 349 грн. 62 коп. та 3% річних в сумі 34 грн. 12 коп. (за період з 05.02.2022 по 23.02.2022), а також судовий збір в сумі 1382 грн. 46 коп..

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ТОВ «Кошельок» (код ЄДРПОУ: 40842831), яке знаходиться за адресою: вул. Антонова, 8А в с. Чайки Києво-Святошинського району Київської області, на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ), яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , витрати на правову допомогу в сумі 1940 грн. 38 коп..

На рішення суду до Житомирського апеляційного суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: А. Л. Гришковець