Рішення № 133527056, 23.01.2026, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/20876/24

Провадження №2/523/1123/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2026 р. м.Одеса

Пересипський районний суд м. Одеси у складі

головуючої судді - Середи І.В.,

за участю секретаря Ячменьової Д,В.,

відповідачки ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 9 в м. Одесі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог та аргументів сторін

19 грудня 2024 року до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла позовна заява ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 94320868000 від 02 лютого 2018 року у розмірі 32442,28 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказав, що 02 лютого 2018 року відповідачка уклала з АТ «УКРСИББАНК» договір № 94320868000 про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку, зобов`язання за яким відповідачка належним чином не виконала, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 32442,28 грн, з яких 20293,14 грн заборгованість за основною сумою боргу, 12149,14 грн заборгованість за відсотками.

29 січня 2024 року за вказаним кредитним зобов`язанням відповідачки ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право вимоги за договором факторингу, укладеним з кредитодавцем.

Оскільки у добровільному порядку відповідачка заборгованість не сплатила, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відповідачка заперечуючи проти позову подала до суду відзив в якому зазначила, що вимоги вважає незаконними, необгрунтованими, оскільки жодних договорів з АТ «Укрсиббанк» вона не укладала та не має жодних кредитних зобов`язань, не підписувала договір та відповідно кошти не отримувала. Вона є дружиною військовослужбовця ОСОБА_2 , який перебуває на військовій службі з 17 травня 2022 року по теперішній час, тому відповідно до вимог п.15. ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» позивач позбавлений можливості нараховувати відповідачці будь-які проценти, штрафи та пеню.

Крім того, відповідачка посилалася на те, що позивачем було пропущено строк позовної давності для звернення до суду і просила його застосувати.

12 серпня 2025 року до суду надійшла відповідь позивача на відзив за змістом якої позивач вважає аргументи відповідачки безпідставними та такими, що спрямовані на уникнення відповідальності за невиконання зобов`язання. За умовами укладеного між банком та відповідачкою договором (п.1.1) банк на підставі наданих клієнтом документів відкриває та обслуговує картковий рахунок, який використовується згідно з режимом поточного рахунку, встановленим законодавством та обслуговується згідно договору-анкети та Правил споживчого кредитування та відкриття і розрахунково-касового обслуговування карткових рахунків. 03.12.2021 року на вимогу позичальника ОСОБА_1 банком було встановлено на картковому рахунку № НОМЕР_1 ліміт кредитування у розмірі, визначеному умовами договору. Банк свої зобов`язання виконав та надав грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами договору. Також представник позивача заперечувала проти аргументів відповідачки щодо непідписання кредитного договору, які не відповідають дійсності та фактичним обставинам справи. До позову додано копії договору №94320868000 про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку, паспорту споживчого кредиту, які підписані сторонами договору, також додано копії паспортних даних , на яких міститься зразок підпису відповідачки. Крім того, звернуто увагу на те, що для підтвердження наявної заборгованості надано належні і достатні докази з рухом коштів по рахунку картки з лімітом, з яких видно часткове погашення заборгованості. Позивач заперечував проти пропуску строку позовної давності, оскільки вказаний період охоплюється діями карантину та воєнного стану. Також висловлено заперечення з приводу мораторію на нарахування відсотків оскільки його запровадження без механізму компенсації цих втрат з боку держави створює дисбаланс між соціальним захистом боржника та захистом права власності та підприємницької діяльності кредитора. Ненарахування відсотків за користування кредитом є прямим втручанням у договірні відносини та позбавлення кредитора планового доходу.

Рух справи в суді

15 січня 2025 р. у справі відкрито провадження та визначено її розгляд у порядку спрощеного провадження.

28 лютого 2025 року суд ухвалив заочне рішення у цивільній справі за позовом ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яким позовні вимоги задовольнив та стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 94320868000 від 02 лютого 2018 року у розмірі 32442,28 грн та судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

06 червня 2025 р. судом поновлено ОСОБА_1 строк для звернення до та прийнято до розгляду заяву про перегляд заочного рішення суду.

15 липня 2025 р. заочне рішення скасовано та призначено судовий розгляд.

Позиція учасників в суді

Представниця позивача в судове засідання не з`явилася, надіслала до суду клопотання про розгляд справи за її відсутності та підтримання позовних вимог.

Відповідачка в судовому засіданні 19 січня 2026 року заперечувала проти задоволення позову стверджуючи, що гроші отримані на споживчі цілі, а саме придбання телефону вона повернула, однак письмових підтверджень у неї не має, так як минуло багато часу. При цьому, відповідачка звертала увагу на те, що в банку в неї був рахунок і інший , який було закрито без жодних претензій на наявність заборгованостей, що, як вона вважає, є підтвердженням того, що в неї відсутній борг.

Заперечувала проти наявності заборгованості вказуючи на те, що вона не підписувала договорів для отримання кредитних карток. Картку їй було надіслано поштою раніше, без договору.

Мотивувальна частина

Фактичні обставини встановлені судом

02 лютого 2018 року ОСОБА_1 уклала з АТ «УКРСИББАНК» договір про надання споживчого кредиту № 94320868000 з можливістю відкриття карткового рахунку, відповідно до умов якого Товариство надає відповідачці грошові кошти у сумі 22499 грн для придбання товару мобільного телефону за умовами тарифного плану Револьверна кредитна картка «Шоппінг картка» зі сплатою процентів у розмірі 55 % річних та комісії за надання кредиту строком на 24 місяці із можливістю пролонгації, а відповідачка зобов`язалася повернути кредит відповідно до графіку платежів, сплатити проценти, штрафи та пеню (у разі наявності) та інші платежі передбачені Договором.

За умовами п1.1. договору зазначено, що підписуючи цей договір, позичальник погоджується з викладеними у Правилах (договірних умовах) споживчого кредитування позичальників АТ «УкрСиббанк» з можливістю відкриття і розрахунково-касового обслуговування карткових рахунків , які розміщені для ознайомлення на сайті www.my.ukrsibbank.com та на овий кур`єр» № 105, 09.06.2017р. (із усіма змінамиі доповненнями): інформаційних стендах у приміщеннях установ банку та оприлюднені у газеті «Урядовий кур - умовами надання споживчого кредиту позичальнику, його обслуговуванняі погашення; - умовами відкриття та розрахунково-касового обслуговування поточних карткових рахунків.

В пункті 4.2. зазначено, що підписанням цього договору позичальник засвідчує своє клопотання щодо надання позичальнику додаткового кредиту (Кредитної картки) шляхом встановлення ліміту овердрафту на картковому рахунку позичальника.

Усі основні умови кредитування відображені у паспорті споживчого кредиту, який разом з договором підписано сторонами.

03 грудня 2021 року на вимогу ОСОБА_1 банк встановив на картковому рахунку № НОМЕР_1 ліміт кредитування у розмірі, визначеному умовами договору, та видав кредитну картку «Шоппінг картка» НОМЕР_2 , чим виконав свої зобов`язання.

Проте відповідачка своєчасно та у повному обсязі не вносила платежі за умовами кредитного договору.

Відповідно до розрахунку АТ «УкрСиббанк» сума заборгованості за картковим рахунком відповідачки станом на 13 січня 2024 року складала 32442,28 грн, з яких 20293,14 грн заборгованість за основною сумою боргу, 12149,14 грн заборгованість за відсотками.

29 січня 2024 року АТ «УкрСиббанк» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали договір факторингу № 257, за яким до позивача перейшло право вимоги за кредитними зобов`язаннями відповідачки на суму 32442,28 грн.

Перелік боржників, підстави виникнення права вимоги та сума грошових вимог визначені у реєстрі боржників, що є невід`ємними частинами договору факторингу.

Як слідує із свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 виданого Першим відділом РАЦС Суворовського районного управління юстиції м.Одеси відповідачка 06 серпня 2005 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 .

Згідно з довідками військової частини НОМЕР_4 від 08.02.2023 року (форма 5) та від 02.06.2025 р., а також військовим квитком серії НОМЕР_5 ОСОБА_2 перебуває на службі з 17 травня 2022 року на підставі мобілізаційного розпорядження.

Позиція суду

Заслухавши відповідачку, вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За вимогами ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цього Кодексу.

Із відомостей про рух коштів по рахунку картки з лімітом НОМЕР_2 вбачається, що позичальниця користувалася кредитними коштами та частково виконувала свої кредитні зобов`язання щодо повернення цих коштів.

На підставі викладеного, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, приймаючи до уваги недопустимість односторонньої відмови від виконання договірного зобов`язання, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення боргу за тілом кредиту 20293,14 грн, підлягають задоволенню, так як фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, що є порушенням грошового зобов`язання.

Відповідачка заперечуючи проти оформлення кредитних домовленостей не надала суду належних доказів. Навпаки в ході розгляду справи, вона вже підтверджувала наявність її підписів в договорах. Заперечення щодо укладення договору на отримання картки також спростовуються умовами наданих договорів, де міститься підпис сторони.

Отже, враховуючи обсяг заперечень відповідачки та здійснивши їх перевірку на підставі наданих доказів, суд дійшов висновку що її доводи не знайшли свого підтвердження.

Щодо вимоги про стягнення процентів за користування кредитними коштами необхідно зазначити наступне.

Відповідно до п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зазначено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Норма вказаного закону була доповнена змінами по пільгам дружини на підставі Закону України № 3633-IX від 11.04.2024 року і набрала законної сили 18.05.2024 року.

Особливий період діє в Україні з моменту оприлюднення Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію» і по теперішній час .

Враховуючи встановлені обставини суд дійшов висновку, що відповідачка підтвердила належними доказами своє право на пільгу в ненарахуванні процентів за користування кредитом, тому вимога про стягнення заборгованості за відсотками у сумі 12149,14 грн. не підлягає задоволенню.

Окремо необхідно звернути увагу щодо вимоги відповідачки по клопотанню про застосування строків позовної давності.

Згідно з нормами ст.257 ЦПК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За ч.1 ст.260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Вимогами п.3 ч.1 ст.263 ЦК України закріплено, що перебіг позовної давності зупиняється у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, який регулює відповідні відносини.

За ч.2 ст.263 ЦК України у разі виникнення обставин, встановлених частиною першою цієї статті, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин.

Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення (ч.3 ст.263 ЦК України).

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, строки позов давності розраховуються з урахуванням заходів щодо запобігання виникненню, поширенню і розповсюдженню епідемій, пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19) відповідно до приписів Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-ІХ від 30 березня 2020 року.

Положеннями п. 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», від 20 травня 2020 року № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», від 22 липня 2020 року № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, і спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та Постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» № 1236 від 09.12.2020 (зі змінами та доповненнями) карантин встановлено з 12 березня 2020 року до 30 червня 2023 року на всій території України.

Крім того, пункт 19 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257- 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан в Україні, і наступними Указами воєнний стан був продовжений, а Указом Президента № 793/2025 р від 20 жовтня 2025 року строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 5 листопада 2025 року строком на 90 діб.

З урахуванням вказаних положень та того, що станом на день розгляду справи термін дії воєнного стану продовжений, позивач не пропустив трирічний строк для звернення до суду з вказаним позовом.

Судові витрати

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вимогами ч.6 ст.141 ЦПК України закріплено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Нормами п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» визначено, що особи з інвалідністю I та II груп, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються.

Як слідує із довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААВ №520278 ОСОБА_3 23.02.2022 року встановлено другу групу інвалідності безстроково.

Враховуючи вказані норми та наявність у відповідачки другої групи інвалідності сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2422,40 грн. повинен бути компенсований за рахунок державного бюджету.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76,77,81, 259, 263-265, 268, 273,279, 354, 355 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ: 35234236, місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького, 1, корп. 28, м. Львів, 79018) заборгованість за кредитним договором № 94320868000 від 02 лютого 2018 року у розмірі 20293,14 грн .

Компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» сплату судового збору у розмірі 2422,40 грн. за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.

Рішення складено 23 січня 2026 року.

Суддя