Ухвала суду № 133525160, 22.01.2026, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 22.01.2026

Справа № 334/8800/24

Провадження № 1-кп/334/229/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2026 року м. Запоріжжя

Дніпровський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 187 КК України,

установив:

в проваджені суду перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.

У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого, вказавши на те, що раніше встановлені ризики не зникли і продовжують існувати, а тому підстав для зміни запобіжного заходу на більш м`який немає.

В обґрунтування існування вказаних ризиків прокурор посилається на те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 8 до 15 років з конфіскацією майна, що може спонукати обвинуваченого переховуватись від суду або взагалі виїхати на тимчасово окуповані території.

Ризик, передбачений пунктом 3 частини першої статті 177 КПК України підтверджується тим, що обвинувачений знайомий із потерпілими у цьому кримінальному проваджені, а відтак може впливати на них шляхом погроз, залякування або умовлянь.

ОСОБА_6 є особою, раніше неодноразово судимою, у тому числі, за вчинення тяжких злочинів, у тому числі за вчинення корисливих злочинів проти власності, офіційного джерела доходу не має, наразі обвинувачується у вчиненні нового тяжкого злочину, що свідчить про те, що існує ризик того, що він може вчинити інше кримінальне правопорушення, передбачений пунктом 5 частини першої статті 177 КПК України.

Також прокурор вказав на те, що до цього часу не допитані потерпілі та свідки, а тому перелічені у клопотання ризики фактично не змінились.

Обвинувачений ОСОБА_6 у судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання, зазначивши, що воно є незаконним, адже прокурор подає клопотання з однаковими формулюваннями, які є виключно особистими міркуваннями самого прокурора та не підтверджені жодними фактами. Крім того, на переконання обвинуваченого, під час розгляду справи зафіксовані очевидні порушення його прав, що має свідчить про незаконність усього судового процесу. Просив суд змінити запобіжний захід на не пов`язаний із триманням під вартою.

Захисник ОСОБА_7 підтримав позицію обвинуваченого ОСОБА_6 .

Суд, оцінивши надані докази та пояснення учасників кримінального провадження, дійшов до таких висновків.

Відповідно до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Положення чинного Кримінального процесуального кодексу України вказують, що важливим елементом при встановленні підстав для продовження строку дії запобіжного заходу є не лише наявність ризиків, які існували при обранні запобіжного заходу, а і ті обставини, що до завершення дії попереднього судового рішення про обрання запобіжного заходу вони не зменшилися або з`явилися нові (стаття 199 КПК України). Доведення таких обставин покладається на слідчого, прокурора.

Суд враховує, що пункт 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім випадків, передбачених законом і відповідно до процедури, встановленої законом.

Відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Луценко проти України» від 3 липня 2012 року зазначив, що однією з вимог пункту 3 статті 5 Конвенції є те, що судовий контроль за триманням під вартою має бути автоматичним. Пункт 4 статті 5 Конвенції передбачає право осіб, яких затримано або взято під варту, на перегляд процесуальних і матеріально-правових умов, які з точки зору Конвенції є суттєвими для забезпечення «законності» позбавлення їх свободи. Це означає, що компетентний суд має перевірити не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, на підставі якої здійснено затримання, та легітимність мети, з якою особу затримано та потім узято під варту (пункт 95).

При цьому, відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.

Ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному відправленню судочинства, не може оцінюватись абстрактно, факт такого перешкоджання має бути підтверджено доказами (правова позиція Європейського суду з прав людини у справі «Бекчієв проти Молдови» (пункт 59)).

Обвинувачений є особою неодноразово судимою, у тому числі, за корисливі та насильницькі злочини, не має сталих соціальних зв`язків, перед взяттям під варту протягом короткого періоду часу декілька разів змінював місце та міста проживання, особисто знайомий із потерпілими у кримінальному провадженні, має на них вплив та неодноразово агресивно та грубо висловлювався щодо них у судових засіданнях.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, суд оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного/обвинуваченого має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний/обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Враховуючи обставини кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, колегія суддів вважає, що ризики, встановлені раніше та зазначені в клопотанні прокурора, не втратили своєї актуальності та продовжують існувати.

Зміна чи скасування запобіжного заходу обумовлюється тим, що в ході кримінального провадження змінюються підстави застосування чи обставини, що враховувалися при обранні запобіжного заходу, внаслідок чого запобіжний захід може бути скасований або замінений на інший - більш або менш суворий. Водночас підставами звернення з клопотанням про зміну запобіжного заходу є обставини, які або існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які не було відомо сторонам, або які виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу. Існування таких обставин повинно бути обґрунтовано належними доказами.

На переконання колегії суддів, на даному етапі розгляду справи жоден інший запобіжний захід, крім тримання обвинуваченого під вартою, в тому числі особисте зобов`язання, не здатен забезпечити його подальшу належну процесуальну поведінку та запобігти зазначеним ризикам.

Із огляду на це помилковим є довід клопотання про те, що відсутні обставини, які б свідчити, що продовження дії запобіжного заходу може зашкодити дотриманню загальних засад кримінального провадження.

Керуючись ст. 183, 372, 376 КПК України, суд

ухвалив:

клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 діб.

Термін дії ухвали в частині продовження запобіжного заходу закінчується 21 березня 2026 року о 14:30 годині.

Резолютивна частина виготовлена у нарадчій кімнаті 22.01.2026 року.

Повний текст виготовлений та підписаний 23.01.2026 року.

Ухвала в частині продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів.

Судді ОСОБА_1

ОСОБА_2

ОСОБА_3