Рішення № 133525124, 22.01.2026, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 519/1038/25

Провадження №2/333/366/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2026 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого-судді Кулик В.Б., за участю секретаря судового засідання Березовської Д.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Запоріжжя, за правилами загального позовного провадження, цивільну справу за позовом Управління соціальної політики Південнівської міської ради Одеського району Одеської області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Міністерство соціальної політики України, про стягнення надміру виплачених коштів допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, -

В С Т А Н О В И В:

До Південного міського суду Одеської області звернулася начальник Управління соціальної політики Південнівської міської ради Одеського району Одеської області Монастирська Н. з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просила стягнути з відповідача на користь позивача надміру виплачену суму допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам у розмірі 105 000,00 грн. та судові витрати.

10.07.2025 року зазначена справа надійшла до Комунарського районного суду м. Запоріжжя для розгляду за підсудністю.

Позов обґрунтовано таким. 02.06.2022 року ОСОБА_1 звернулась до Управління соціальної політики Південнівської міської ради Одеського району Одеської області із заявою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та отримання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам на своє ім`я та ім`я малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У своїй заяві від 02.06.2022 року № 5139 5001702354 відповідач зазначила, що останнім зареєстрованим місце проживання було: АДРЕСА_1 .

Допомога на проживання внутрішньо переміщеним особам нараховувалась ОСОБА_1 та її доньці у розмірі 5 000,00 грн. у період з 01.06.2022 року по 29.02.2024 року. У зв`язку з змінами до Порядку № 332 відповідачу було припинено виплату допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам з 01.03.2024 року. 10.04.2024 року ОСОБА_1 звернулася до Управління соціальної політики Південнівської міської ради Одеського району Одеської області з заявою про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам на новий шестимісний строк, в якій зазначила таку інформацію: останнім зареєстрованим та останнім фактичним місце проживання є АДРЕСА_1 ; фактичним місцем проживання є АДРЕСА_2 .

Для визначення права ОСОБА_1 на продовження виплати допомоги Управління соціальної політики Південнівської міської ради Одеського району Одеської області проведено перевірку правомірності встановлення їй та її сім`ї статусу внутрішньо переміщених осіб.

Під час перевірки встановлено, що згідно з даними свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 , виданого Лиманським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області 27.04.2018 року відповідач народила доньку, ОСОБА_2 , в смт. Доброслав, Лиманського району, Одеської області; за даними отриманими з Автоматизованої інформаційної системи призначення і виплати пенсій і допомог (АСОПД) встановлено, що допомога по вагітності та пологах і при народжені дитини з грудня 2017 року по лютий 2021 року відповідачу були призначені Управлінням соціального захисту населення Суворівської районної державної адміністрації Одеської області. Крім того, в опитувальнику до поданої заяви про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам від 10.04.2024 року відповідач зазначила що працює в «дитячому садочку № 5 м. Южне». Для встановлення всіх обставин справи Управління звернулось листом від 07.05.2024 року № 18-08/1108 до Управління освіти Южненської міської ради Одеського району Одеської області стосовно надання інформації щодо працевлаштування відповідача, ОСОБА_1 , в навчальних закладах Южненської міської територіальної громади у продовж 2021-2022 років. 10.05.2024 року Управління отримало лист відповідь від 09.05.2024 року № 399/15- 12 в якому зазначено: «Згідно з наданих довідок комунальним закладом дошкільної освіти (ясла-садок) № 5 «Теремок» комбінованого типу Южненської міської ради Одеського району Одеської області від 08.05.2024 року № 38,39 повідомляємо, що ОСОБА_1 працювала в ЗДО № 5 на посаді помічника вихователя з 10.09.2020 року по 10.03.2023 року. А ОСОБА_2 зарахована до ЗДО № 5 з 14.09.2020 року, де і виховується по теперішній час». З вищенаведеного вбачається, що відповідачем, ОСОБА_1 , при заповненні заяв про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб від 02.06.2022 року та отримання допомоги від 03.06.2022 року надано недостовірну інформацію щодо дати переміщення 27.04.2022 року, тобто після 24.02.2022 року, з зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 , оскільки з вересня 2020 року фактично проживали у м. Південне, Одеського району, Одеської області. Отже, в результаті здійснення перевірки та обміну інформацією та даних, отриманих з відповідних державних реєстрів Управлінню стало відомо, що відповідачем надано завідомо недостовірну інформацію, яка впливає на отримання статусу внутрішньо перемішеної особи.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 15.07.2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

13.08.2025 року, 04.11.2025 року, 03.12.2025 року до суду через підсистему «Електронний суд» від представника позивача Монастирської Н.В. надійшла заява про розгляд справи за відсутності їх представника, позов підтримують, не заперечують проти ухвалення заочного рішення.

Відзив на позов від відповідача до суду не надходив.

Ухвалою суду від 06.10.2025 року підготовче провадження закрито, призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача Управління соціальної політики Південнівської міської ради Одеського району Одеської області у судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи у відсутність сторони позивача, позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 , зареєстрованим постійним місцем проживання якої є тимчасово окупована територія Запорізької області, м. Мелітополь, повідомлена про розгляд справи шляхом подачі оголошення на офіційному сайті «Судова влада».

Приймаючи до уваги те, що судом виконані вимоги щодо повідомлення відповідача про розгляд справи у спосіб передбачений законом та з огляду на те, що відповідач відзив на позов не подала, суд вважає за можливе постановити по справі судове рішення на підставі письмових доказів, які наявні у справі.

Ухвалою суду від 22.01.2026 року зазначений позов вирішено розглянути заочно на підставі наявних у справі доказів.

Фіксування судового процесу технічними засобами не проводилось відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши позовну заяву та письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 02.06.2022 року ОСОБА_1 від свого імені та імені дитини ОСОБА_2 подала заяву № 5139-5001702354 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (а.с. 20, 26).

ОСОБА_1 зареєстрована з 30.11.1999 року за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відповіддю Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області (а.с. 62).

Згідно з довідкою від 02.06.2022 року № 5139-5001702354 ОСОБА_1 взята на облік внутрішньо переміщеної особи, фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_4 (а.с. 22).

Згідно з довідкою від 02.06.2022 року № 5139-5001702362 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , взята на облік внутрішньо переміщеної особи, фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_4 (а.с. 21).

Рішенням Управління соціальної політики Південнівської міської ради Одеського району Одеської області, ОСОБА_1 як переміщеній особі, призначено допомогу на проживання у розмірі 2 000,00 грн., ОСОБА_2 , як дитині до 18 років 3 000,00 грн. Допомога внутрішньо переміщеним особам призначена з 01.06.2022 року по 29.02.2024 року (а.с. 27).

Згідно зі свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 , виданого Лиманським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області 27.04.2018 року ОСОБА_1 народила доньку, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в смт. Доброслав, Лиманського району, Одеської області (а.с. 19).

За даними отриманими з Автоматизованої інформаційної системи призначення і виплати пенсій і допомог (АСОПД) встановлено, що допомога по вагітності та пологах і при народжені дитини з грудня 2017 року по лютий 2021 року відповідачу були призначені Управлінням соціального захисту населення Суворівської районної державної адміністрації Одеської області (а.с. 32)

Батько дитини ОСОБА_3 був мешканцем с. Сичавка, Одеського району, Одеської області, після його смерті, ОСОБА_1 з 09.02.2023 року Управлінням соціальної політики ЮМР призначено державну допомогу дитині померлого годувальника (а.с. 33).

У листі Управління освіти Южненскої міської ради Одеського району Одеської області зазначено, що згідно з наданими довідками Комунальним закладом дошкільної освіти (ясла-садок) № 5 «Теремок» комбінованого типу Южненської міської ради Одеського району Одеської області від 08.05.2024 року № 38, 39 ОСОБА_1 працювала в ЗДО № 5 на посаді помічника вихователя з 10.09.2020 року по 10.03.2023 року. А ОСОБА_2 зарахована до ЗДО № 5 з 14.09.2020 року, де і виховується по теперішній час (а.с. 34). ОСОБА_1 звільнена з займаної посади помічника вихователя 10.03.2023 року за власним бажанням (а.с. 35).

Наказом Управління соціальної політики Південнівської міської ради Одеського району Одеської області від 10.05.2024 року № 18-12/27 Д скасовано довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 02.06.2022 року № 5139-5001702354 та № 5139-5001702362 з підстав, передбачених ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», а саме подання завідомо неправдивих відомостей (а.с. 37).

Рішенням від 10.04.2024 року № 1441738932-2024-1 скасовано довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 з підстав, передбачених ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», а саме подання завідомо неправдивих відомостей (а.с. 38).

Згідно з довідкою про отримання (неотримання) допомоги № 18-08/929 від 28.04.2025 року, ОСОБА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , за період з 01.06.2022 року до 29.02.2024 року отримала допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам, постанова 332, у загальній сумі 105 000,00 грн. (а.с. 27).

ОСОБА_1 за вих. № 18-08/1132 від 10.05.2024 року направлено повідомлення Управління соціальної політики Південнівської міської ради Одеського району Одеської області про повернення виплачених коштів допомоги у розмірі 105 000,00 грн., рекомендованим листом з повідомленням (а.с. 39-44), проте у матеріалах справи відсутнє підтвердження отримання відповідачем даного повідомлення.

При цьому, на мобільний номер телефону НОМЕР_2 ОСОБА_1 . Управлінням соціальної політики Південнівської міської ради Одеського району Одеської області надіслано в електронному вигляді повідомлення (вимогу) про повернення державних коштів (а.с. 45-46).

Допомога на даний час відповідачем не повернута.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Згідно з частинами першою та другою ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб встановлюються Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».

Внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру (ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»).

Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні (ст. 2 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»).

Згідно із ч. 1 ст. 4 вищевказаного Закону факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею цього Закону.

Відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 509, документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, є довідка.

Механізм надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам регулюється Порядком надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 року № 332.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання підтримки внутрішньо переміщених осіб» № 709 від 11.07.2023 року, яка набрала чинності 15.07.2023 року, з 01.08.2023 року виплата допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (далі допомога), які перемістилися з територій, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих РФ, затвердженого Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (далі перелік територій), щодо яких не визначено дати завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації, а також особам, у яких внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією РФ проти України, зруйноване або непридатне для проживання житлове приміщення та яким допомогу було призначено відповідно до Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 року № 332 «Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам» (Офіційний вісник України, 2022 року, № 26, ст. 1418), продовжується автоматично на один шестимісячний період.

Рішення про продовження виплати допомоги внутрішньо переміщеним особам, зазначеним у пунктах 1 і 2 цієї постанови, приймається на підставі інформації Міністерства фінансів за результатами проведеної верифікації даних щодо одержувачів допомоги, інформацію про яких надано Міністерством соціальної політики з урахуванням даних, що обробляються стосовно них на інформаційно-аналітичній платформі електронної верифікації та моніторингу, на відповідність вимогам Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 року № 332 «Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам» (Офіційний вісник України, 2022 рік, № 26, ст. 1418), з урахуванням змін, затверджених цією постановою. (п. 3 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 11.07.2023 року № 709)

Перевірку відповідності відомостей щодо внутрішньо переміщеної особи вимогам, зазначеним у п. 2 цієї постанови, Міністерство фінансів проводить станом на 01.08.2023 року.

У разі успішного проходження верифікації інформації отримувачів допомога продовжується автоматично із використанням функціоналу Єдиної системи (п. 24 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 року № 332 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 11.07.2023 року № 709).

Виплачена до 01.08.2023 року допомога у разі виявлення відповідності відомостей щодо внутрішньо переміщеної особи критеріям, зазначеним у пунктах 1 і 2 цієї постанови, не підлягає відшкодуванню, крім внутрішньо переміщених осіб, яким допомога виплачена неправомірно.

Відповідно до п. 29 Порядку № 332 (у редакції на час подання позову), у разі неправомірної або повторної виплати отримувачу допомоги за певний період, суми такої виплаченої допомоги повертаються отримувачем добровільно або за вимогою органу соціального захисту населення. У разі неповернення надміру виплачених коштів добровільно в установлені строки орган соціального захисту населення вирішує питання про їх стягнення в судовому порядку.

Предметом даного позову є стягнення з відповідача ОСОБА_1 суми безпідставно нарахованої та виплаченої допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам. Підставою для звернення до суду є встановлення позивачем відсутності підстав для виплати допомоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за період з 01.06.2022 року по 29.02.2024 року у розмірі 105 000,00 грн. та неможливість стягнення безпідставно сплачених сум допомоги в позасудовому порядку.

Оскільки, спір який виник між сторонами стосується набуття, збереження майна без достатньої правової підстави то до правовідносин слід застосовувати положення встановлені Главою 83 ЦК України.

За приписами ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з ч. 1 ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Отже, законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати.

При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 02.07.2014 року у справі № 6-91цс14, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.02.2019 року у справі № 545/163/17, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року у справі № 753/15556/15-ц, у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 року у справі № 607/4570/17-ц.

Суд виходить із того, що адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.

Таким чином, законодавець пов`язує надання статусу внутрішньо переміщеної особи саме з фактом проживання особи на території територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).

Матеріалами справи судом встановлено наступне: згідно з даними свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 , виданого Лиманським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області 27.04.2018 року відповідач народила доньку, ОСОБА_2 , в смт. Доброслав, Лиманського району, Одеської області; за даними отриманими з Автоматизованої інформаційної системи призначення і виплати пенсій і допомог (АСОПД) встановлено, що допомога по вагітності та пологах і при народжені дитини з грудня 2017 року по лютий 2021 року відповідачу були призначені Управлінням соціального захисту населення Суворівської районної державної адміністрації Одеської області. Крім того, ОСОБА_1 працювала в ЗДО «Теремок» № 5 комбінованого типу Южненскої міської ради Одеського району Одеської області а посаді помічника вихователя з 10.09.2020 року по 10.03.2023 року. А ОСОБА_2 зарахована до ЗДО № 5 з 14.09.2020 року, де і виховується по теперішній час. Будь-які дані про перебування відповідача з дитиною за місцем реєстрації у АДРЕСА_1 , станом на 24.02.2022 року, та переміщення після 24.02.2022 року до м. Одеси, відповідач суду не надала.

Таким чином, ОСОБА_1 жодними доказами не підтвердила суду проживання станом на 24.02.2022 року за місцем реєстрації в Запорізькій області, м. Мелітополь, разом із дитиною, та переміщення після 24.02.2022 року до м. Одеси.

Суд констатує, що хоча тягар доказування недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум, це не звільняє відповідача від спростування підстав позову, що відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 25.06.2020 року по справі № 520/2261/19.

Наявний в матеріалах справи розрахунок довідку про отримання допомоги ОСОБА_1 з 01.06.2022 року по 29.02.2024 року, відповідач також не спростувала.

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання

За змістом ст. 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, беручи до уваги принципи змагальності та диспозитивності цивільного процесу, враховуючи, що відповідачем не надано суду доказів на спростування доказів наданих позивачем, які підтверджують факт недобросовісної поведінки відповідача, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

На підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню судовий збір.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 258-259, 264-265, 274-275, 279, 289-282, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Управління соціальної політики Південнівської міської ради Одеського району Одеської області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Міністерство соціальної політики України, про стягнення надміру виплачених коштів допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь Управління соціальної політики Південнівської міської ради Одеського району Одеської області (код ЄДРПОУ 22492021, адреса: Одеська область, Одеський район, м. Південне, вул. Т.Г. Шевченка, буд. 7/1) суму надміру виплаченої допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам у розмірі 105 000 (сто п`ять тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь Управління соціальної політики Південнівської міської ради Одеського району Одеської області (код ЄДРПОУ 22492021, адреса: Одеська область, Одеський район, м. Південне, вул. Т.Г. Шевченка, буд. 7/1) судовий збір у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.

Копію заочного рішення надіслати відповідачу не пізніше двох днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 22 січня 2026 року.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя В.Б. Кулик