Ухвала суду № 133525105, 22.01.2026, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа №333/1791/24

Провадження №1-кп/333/220/26

УХВАЛА

Іменем України

22 січня 2026 року м.Запоріжжя

Комунарський районний суд м.Запоріжжя у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

прокурора ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м.Запоріжжя, кримінальні провадження №12012023082040001784, №12024082080000090, №12023082080001857, №12023087140000121 відносно

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Бердянськ, громадянина України, українця, фізичної особи - підприємця, розлученого, який має середню спеціальну освіту, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

за обвинуваченням в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190 КК України,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Комунарського районного суду м.Запоріжжя на розгляді знаходяться кримінальні провадження №12012023082040001784, №12024082080000090, №12023082080001857, №12023087140000121 відносно ОСОБА_6 за обвинуваченням в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190 КК України.

Так, згідно з обвинувальним актом, складеним в рамках кримінального провадження №12023082080001857, в період часу з 14.03.2023 по 15.03.2023 ОСОБА_6 , маючи умисел, спрямований на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_7 , під виглядом законної підприємницької діяльності, шляхом обману, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, не маючи на меті в подальшому ремонтувати вікна, прийшов за адресою: АДРЕСА_3 , де переконав мешканку зазначеної квартири ОСОБА_7 скористатися послугами щодо ремонту вікон. 14.03.2023, потерпіла ОСОБА_7 , будучи введеною в оману, погодилась на йпослуги, в свою чергу, ОСОБА_6 , провів відповідні заміри. Після чого потерпіла ОСОБА_7 надала грошові кошти в сумі 4 000 гривень, а ОСОБА_6 надіслав фотографію свого паспорту громадянина України НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В подальшому, не виконавши умови договору, ОСОБА_6 повідомив потерпілій ОСОБА_7 про необхідність доплати, після чого 15.03.2023 потерпіла ОСОБА_7 надала доплату в сумі 500 гривень. При цьому, кожного разу після отримання грошових коштів будь-який договір не складався. Однак, роботи щодо заміни москітної сітки, заміни ущільнювача вікна та утеплення вікна виконані не були, тим самим ОСОБА_6 , шахрайським шляхом, а саме шляхом обману, заволодів грошовими коштами потерпілої на загальну суму 1600 гривень, спричинивши їй матеріальну шкоду на вказану суму.

Вказані дії ОСОБА_6 стороною обвинувачення кваліфіковані за ч.2 ст.190 КК України заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно.

В судовому засіданні захисник обвинуваченого заявила клопотання щодо закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_6 в частині обвинувачення за епізодом заволодіння майном потерпілої ОСОБА_7 у зв`язку з частковою декриміналізацією на підставі п. 4-1 ч.1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, оскільки 09.08.2024 року набрав чинності Закон України № 3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», а отже внаслідок прийняття цього Закону втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, у якому обвинувачується ОСОБА_6 , оскільки вартість майна становила менше 2684 грн.

Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав клопотання захисника та не заперечував проти закриття відносно нього кримінального провадження з підстав, зазначених захисником. Наслідки закриття кримінального провадження із зазначених підстав йому роз`яснені та зрозумілі.

Прокурори не заперечували щодо закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_6 в частині обвинувачення за епізодом заволодіння майном потерпілої ОСОБА_7 .

Заслухавши думку захисника, обвинуваченого, прокурорів, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов таких висновків.

Частина перша статті 2 КК України передбачає, що підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.

Згідно зі ст.3 КК України законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК України. Кримінальна протиправність діяння, а також його караність, та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки КК України, при цьому зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до КК України та/або до кримінально процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення

Так, за загальним правилом, закріпленим у ч. 2 ст. 4 КК України, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК України, раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності.

Відповідно до ст.5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Згідно зі ст.9 КПК України, закони та інші нормативно-правові акти України, положення яких стосуються кримінального провадження, повинні відповідати цьому Кодексу. При здійсненні кримінального провадження не може застосовуватися закон, який суперечить цьому Кодексу. У випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.

Статтею 7 КПК України визначено перелік загальних засад кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться верховенство права та законність.

Частиною 1 статті 8 КПК України визначено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

09.08.2024 року набрав чинності Закон України № 3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» (надалі Закон №3886-ІХ).

Відповідно до вказаного Закону № 3886-ІХ, стаття 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення була викладена у новій редакції, внаслідок чого, дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з п.5 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.

Відповідно до пп.169.1.1 пункту 169.1 ст.169 Податкового кодексу України, податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.

На підставі ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2023 рік» прожитковий мінімум для працездатної особи з 1 січня 2023 року встановлений в розмірі 2684,00 грн.

З огляду на викладене, вищенаведені зміни в законодавстві призвели до часткової декриміналізації діяння, вони мають зворотну дію в часі і тому скасовують кримінальну відповідальність особи у разі заподіяння останньою шкоди у розмірі меншому, аніж встановлено нормою вищезазначеного закону.

Згідно з обвинувальним актом, ОСОБА_6 обвинувачується за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України. Водночас, вартість викраденого майна за епізодом заволодіння майном потерпілої ОСОБА_7 , що встановлена органом досудового слідства і не оспорюється сторонами, становить 1600,50 грн.

Зі змісту обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_6 обвинувачується у кримінальному правопорушенні, вчиненому у 2023 році.

Для кваліфікації правопорушення як адміністративного чи кримінального, необхідно виходити з того, що прожитковий мінімум станом на 1 січня 2021 році становив 2684,00 гривні, у зв`язку з чим нижня межа кримінальної караності шахрайства, вчиненого у 2023 році, настає, якщо вартість предмета становить 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян, тобто 2684,00 гривні.

З урахуванням положень ст. 5 КК України, а також тієї обставини, що вартість викраденого майна згідно з обвинувальним актом на час вчинення кримінального правопорушення не перевищувала 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, то дії ОСОБА_6 необхідно кваліфікувати як дрібна крадіжка, за що передбачено відповідальність ст. 51 КУпАП.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 479-2 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої статті 284 цього Кодексу. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 , у присутності захисника, надав згоду на закриття кримінального провадження за епізодом заволодіння майном потерпілої ОСОБА_7 з підстави, передбаченої п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України.

Положення п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України регламентують, що кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

За таких обставин, враховуючи імперативність вимог ч. 3 ст. 479-2 КПК України та позицію обвинуваченого ОСОБА_6 , який надав згоду на закриття кримінального провадження щодо нього за епізодом заволодіння майном потерпілої ОСОБА_7 , з підстави, передбаченої п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, суд вважає клопотання захисника обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню та доходить висновку про необхідність закриття кримінального провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_6 за вказаним епізодом у зв`язку з частковою декриміналізацією на підставі п. 4-1 ч.1 ст. 284 КПК України.

Керуючись ст.ст.284, 372, 376 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Клопотання захисника про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_6 на підставі п. 4-1 ч.1 ст. 284 КПК України в частині обвинувачення за ч.2 ст.190 КК України за епізодом заволодіння майном потерпілої ОСОБА_7 задовольнити.

Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023082080001857 від 02.11.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України, за епізодом заволодіння майном потерпілої ОСОБА_7 , закрити у зв`язку з набранням чинності закону, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою, на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом семи днів із дня її оголошення через Комунарський районний суд міста Запоріжжя.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі поданняапеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя Комунарського районного суду

м.Запоріжжя ОСОБА_1