Рішення № 133524712, 16.01.2026, Іршавський районний суд Закарпатської області

Справа № 301/2806/25

2/301/59/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" січня 2026 р. м. Іршава

Іршавський районний суд Закарпатської області в складі головуючої Даруда І.А., при секретарі Сатін Н.М., за участі представника позивача Азарової І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Іршава цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Іршавської міської ради та Кам`янської сільської ради про визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Іршавського районного суду Закарпатської області з позовною заявою до Іршавської міської ради та Кам`янської сільської ради про визнання права власності на спадкове майно.

Свої позовні вимоги обгрунтував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер спадкодавець - ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, яке видане виконкомом Кам`янської сільської ради Іршавського району Закарпатської області, актовий запис № 43 .

Після смерті спадкодавця ОСОБА_2 відкрилась спадщина, яка складається із житлового будинку та надвірних споруд , що розташовані в АДРЕСА_1 .

Спадкодавець ОСОБА_2 випадок своєї смерті залишив розпорядження щодо спадкового майна, а саме все своє майно заповів позивачу ОСОБА_1 . Заповіт складено 02.10.1990 року, посвідчено заступником голови Кам`янської сільської ради, зареєстровано в реєстрі за № 10.

Позивач прийняв спадщину за померлим дідом , так як на день його смерті проживав та був зареєстрований разом із ним за адресою: АДРЕСА_1 , що стверджується довідкою Кам`янської сільської ради № 546 від 23.09.2025 року. Крім того, позивач доглядав за дворогосподарством, обробляв земельні ділянки на яких розташований спадковий житловий будинок. Таким чином, позивач фактично вступив у управління та володіння спадковим майном після смерті спадкодавця - ОСОБА_2 .

Дружина ОСОБА_2 - ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджується відповідним свідоцтвом про смерть, інших спадкоємців майна ОСОБА_3 , які б мали право на обов`язкову долю у спадщині, не має.

Відповідно до виписки з погосподарської книги Кам`янської сільської ради за 1991-1995 роки, яка надана виконкомом Кам`янської сільської ради Берегівського району Закарпатської області 29.09.2025 року за №1614, забудовником житлового будинку з надвірними спорудами, що розташований за адресою : АДРЕСА_1 був ОСОБА_2 .

При зверненні до приватного нотаріуса щодо оформлення спадщини на право власності на спадковий житловий будинок, виявилось , що не доводиться родинний зв`язок між позивачем та спадкодавцем , так як у свідоцтві про народження позивача, серії НОМЕР_1 , батько (син спадкодавця) зазначений як « ОСОБА_4 », замість правильного- « ОСОБА_5 ». Крім того у свідоцтві про народження батька серії НОМЕР_2 , батько вказаний як « ОСОБА_6 » замість вірного « ОСОБА_2 ». За таких обставин приватний нотаріус рекомендував позивачу звернутись до суду щодо визначення права власності на спадкове майно.

Вказані розбіжності у написанні прізвища дідуся спадкодавця у свідоцтві про народження свого батька та у свідоцтві про смерть діда, яке видане виконкомом Кам`янської сільської ради Іршавського району Закарпатської області перешкоджають позивачу у доведенні родинних зв`язків з померлим спадкодавцем.

Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_3 померла мати позивача ОСОБА_7 , згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , яке видане виконкомом Кам`янської сільської ради Берегівського району Закарпатської області 22.09.2021 року, актовий запис № 46.

ОСОБА_7 була зареєстрована за адресою : АДРЕСА_2 , однак, проживала на час смерті разом зі позивачем за адресою : АДРЕСА_1 , що стверджується відповідною довідкою Кам`янської сільської ради . Таким чином, після смерті матері ОСОБА_7 спадщину позивач прийняв, так як на день смерті спадкодавця проживав разом з нею. Інші спадкоємці майна матері позивача ОСОБА_7 - відсутні.

Спадкодавець ОСОБА_7 на випадок своєї смерті залишила заповіт, яким належну їй квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 заповіла позивачу ОСОБА_1 . Заповіт складено 20.03.2010 року, посвідчено приватним нотаріусом Іршавського нотаріального округу Матіко Ю.А., зареєстровано в реєстрі за № 156.

Спадкодавець ОСОБА_7 була власником спадкового майна на підставі договору купівлі-продажу квартири , укладеного 26 травня 1992 року, посвідченого державним нотаріусом Іршавської державної нотаріальної контори Іванишинець В.І., зареєстровано в реєстрі за № 1196.

Позивач звернувся до приватного нотаріуса Хустського районного нотаріального округу щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті матері ОСОБА_7 . Приватний нотаріус Хустського районного нотаріального округу Гецко Алла Іванівна інформаційним листом № 160/01-16 від 06.11.2025 року відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину в зв`язку з тим, що спадкодавець була зареєстрована за адресою : АДРЕСА_2 , разом з нею ніхто не був зареєстрований.

Натомість , відповідно до довідки Кам`янської сільської ради, яка приєднана до матеріалів позову, мати позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_7 на час смерті проживала разом зі ним за адресою : АДРЕСА_1 .

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, натомість його представник адвокат Азарова І.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, а справу просила розглянути без участі позивача .

Представник відповідача Іршавської міської ради в судове засідання не з`явився, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений своєчасно і належним чином. Натомість, подав до суду заяву, в якій просив проводити розгляд справи у його відсутності, за наявними у справі матеріалами.

Представник відповідача Кам`янської сільської ради в судове засідання не з`явився, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений своєчасно і належним чином. Натомість, подав до суду заяву, в якій просив проводити розгляд справи у його відсутності, проти задоволення позову не заперечив.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача ОСОБА_8 , всебічно та в повному обсязі дослідивши матеріали справи прийшов до наступних висновків.

Відповідно до абзаців другого та третього пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 № 7 відносини спадкування регулюються правилами ЦК якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Враховуючи той факт, що спадщина після смерті спадкодавця відкрилася до 1 січня 2004 року, застосуванню підлягають норми Цивільного кодексу Української РСР (надалі ЦК УРСР). Спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом (ст. 524 ЦК УРСР).

Судом під час судового засідання було встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер спадкодавець - ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, яке видане виконкомом Кам`янської сільської ради Іршавського району Закарпатської області, актовий запис № 43 .(а.с.6)

Після смерті спадкодавця ОСОБА_2 відкрилась спадщина, яка складається із житлового будинку та надвірних споруд, що розташовані в АДРЕСА_1 .

Згідно виписки з погосподарської книги Кам`янської сільскої ради №1617 від 29.09.2025 року, забудовником житлового будинку з надвірними спорудами за адресою АДРЕСА_1 , являвся ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та даному житловому будинку присвоєно наступну поштову адресу: АДРЕСА_1 . За дворогосподарством в АДРЕСА_1 в особистому користуванні знаходиться земельна ділянка площею 0,08 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, на якій розташований даний житловий будинок.(а.с. 13)

Спадкодавець ОСОБА_2 на випадок своєї смерті залишив розпорядження щодо спадкового майна, а саме все своє майно заповів позивачу ОСОБА_1 . Заповіт складено 02.10.1990 року, посвідчено заступником голови Кам`янської сільської ради, зареєстровано в реєстрі за № 10.(а.с. 14)

Статтею 548 ЦК УРСР 1963 року було передбачено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Статтею 549 ЦК УРСР 1963 року було передбачено, що якщо спадкоємець фактично вступив в управління або володіння спадковим майном то він визнається, що спадкоємець прийняв спадщину.

Позивач прийняв спадщину за спадкодавцем ОСОБА_2 , так як на день його смерті проживав та був зареєстрований разом із ним за адресою: АДРЕСА_1 , що стверджується довідкою Кам`янської сільської ради № 546 від 23.09.2025 року. Крім того, позивач доглядав за дворогосподарством, обробляв земельні ділянки на яких розташований спадковий житловий будинок. Таким чином, позивач фактично вступив у управління та володіння спадковим майном після смерті спадкодавця - ОСОБА_2 .

Дружина ОСОБА_2 - ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджується відповідним свідоцтвом про смерть (а.с.6 на звороті), інших спадкоємців майна ОСОБА_3 , які б мали право на обов`язкову долю у спадщині, не має, що стверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру № 83664472 від 18.12.2025 року (а.с. 63).

Отже, спадщину після смерті спадкодавця - ОСОБА_2 позивач прийняв, так як на день його смерті проживав разом із спадкодавцем за адресою : АДРЕСА_1 та вступив у фактичне управління спадковим майном.

Також, на підставі вищенаведених доказів, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_2 на момент смерті на праві приватної власності належало спадкове майно, що складається з житлового будинку з надвірними спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 . Єдиним спадкоємцем даного майна є позивач ОСОБА_1 .

Окрім того, судом встановлено, що при зверненні до приватного нотаріуса щодо оформлення спадщини на право власності на спадковий житловий будинок, виявилось , що не доводиться родинний зв`язок між позивачем ОСОБА_1 та спадкодавцем ОСОБА_2 , так як у свідоцтві про народження позивача, серії НОМЕР_1 , батько (син спадкодавця) зазначений як « ОСОБА_4 », замість правильного- « ОСОБА_5 ». Крім того у свідоцтві про народження батька серії НОМЕР_2 , батько вказаний як « ОСОБА_6 » замість вірного « ОСОБА_2 ». За таких обставин приватний нотаріус рекомендував позивачу звернутись до суду щодо визначення права власності на спадкове майно.

Вказані розбіжності у написанні прізвища дідуся спадкодавця у свідоцтві про народження батька позивача та у свідоцтві про смерть діда, яке видане виконкомом Кам`янської сільської ради Іршавського району Закарпатської області перешкоджають позивачу у доведенні родинних зв`язків з померлим спадкодавцем.

Суд звертає увагу на те, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та статтею 8 Конституції України гарантовано кожному право звернення до суду за захистом конституційних прав і свобод людини і громадянина.

Згідно зі статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до п.7 постанови Пленуму Верховного суду України №5 від 31.03.95 м. Київ «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого акту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв`язку із втратою годувальника.

Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Однією з позовних вимог позивача є встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факту родинних відносин .

Метою встановлення вищевказаного факту є усунення розбіжностей у документах, що підтверджують родинний зв`язок позивача та спадкодавця.

На підставі чого, суд прийшов до висновку, що вимогу позивача про встановлення факту родинних відносин слід задовольнити, оскільки надані документи на підтвердження родинного зв`язку між позивачем та спадкодавцем логічно пов`язані між собою.

Окрім того, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла мати позивача ОСОБА_7 , згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , яке видане виконкомом Кам`янської сільської ради Берегівського району Закарпатської області 22.09.2021 року, актовий запис № 46.(а.с. 6 на звороті)

Спадкодавець ОСОБА_7 на випадок своєї смерті залишила заповіт, яким належну їй квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 заповіла позивачу ОСОБА_1 . Заповіт складено 20.03.2010 року, посвідчено приватним нотаріусом Іршавського нотаріального округу Матіко Ю.А., зареєстровано в реєстрі за № 156.

Спадкодавець ОСОБА_7 була власником спадкового майна на підставі договору кушгі-продажу квартири , укладеного 26 травня 1992 року, посвідченого державним нотаріусом Іршавської державної нотаріальної контори Іванишинець В.І., зареєстровано в реєстрі за № 1196.

ОСОБА_7 була зареєстрована за адресою : АДРЕСА_2 , однак, проживала на час смерті разом зі позивачем за адресою: АДРЕСА_1 , що стверджується відповідною довідкою Кам`янської сільської ради . Таким чином, після смерті матері ОСОБА_7 спадщину позивач прийняв, так як на день смерті спадкодавця проживав разом з нею. Інші спадкоємці майна матері позивача ОСОБА_7 - відсутні, що стверджується довідкою зі Спадкового реєстру № 83664500. (а.с. 64)

Позивач звернувся до приватного нотаріуса Хустського районного нотаріального округу щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті матері ОСОБА_7 . Приватний нотаріус Хустського районного нотаріального округу Гецко Алла Іванівна інформаційним листом № 160/01-16 від 06.11.2025 року відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину в зв`язку з тим, що спадкодавець була зареєстрована за адресою : АДРЕСА_2 , разом з нею ніхто не був зареєстрований.(а.с.28)

Згідно з ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до довідки Кам`янської сільської ради, яка приєднана до матеріалів позову, мати позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_7 на час смерті проживала разом зі ним за адресою : АДРЕСА_1 .

Отже, вивчивши позовну заяву, дослідивши матеріали справи, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, враховуючи, що визнання права власності на спадкове майно є винятковим способом захисту, який має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше право не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За правилами ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно дост. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Відповідно до ст. 1223 ЦК Кодексу, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені устаттях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Також, суд бере до уваги те, що відповідачами, жодних заперечень до суду, проти задоволення позову чи письмових доказів, які б спростовували доводи позивача надано не було.

Зважаючи на те, що надані позивачем докази є належними і допустимими, оскільки такі містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, при цьому, судом не встановлено обставин, які б свідчили про порушення прав, свобод та інтересів інших осіб, внаслідок ухвалення судом рішення про задоволення позовних вимог, тому на переконання суду позовні вимоги викладені в даній позовній заяві підлягають до задоволення в повному обсязі.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Керуючись ст. ст.4, 12, 19, 83, 175, 177, 184, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, ст.ст.16, 392, 1216, 1220, 1223, 1268 ЦК України, суд, -

Р І Ш И В:

Позовну заяву задовольнити

Встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є онуком ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в порядку спадкування за заповітом, право власності на спадкове майно, яке складається з житлового будинку та надвірних споруд, розташованих в АДРЕСА_1 , в цілому.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в порядку спадкування за заповітом , право власності на спадкове майно, яке складається з квартири АДРЕСА_3 , в цілому.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 23.01.2026 року.

Суддя: І.А.Даруда