Рішення № 133521705, 22.01.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/18124/25

Провадження №: 2/755/2564/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2026 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Марфіної Н.В. розглянувши в приміщенні суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

у с т а н о в и в:

18 вересня 2026 року позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просив суд: стягнути з ОСОБА_1 заборгованість:

-за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 1 474,32 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 252,11 грн, три відсотки річних у розмірі 66,28 грн;

-за спожиті з 01 травня 2018 року до 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 15 888,15 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 2 716,87 грн, три проценти річних у розмірі 714,31 грн;

-за спожиті з 01 травня 2018 року до 31 жовтня 2021 року послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 396,99 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 67,89 грн, три проценти річних у розмірі 17,85 грн;

-заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання теплової енергії у розмірі 23 099,22 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 3 200,86 грн, три проценти річних у розмірі 843,82 грн, пені у розмірі 1 026,65 грн;

-заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 10 507,82 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 1 388,14 грн, три проценти річних у розмірі 360,23 грн, пені у розмірі 438,28 грн;

-заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1 517,13 грн;

-заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі - 807,40 грн;

-заборгованість з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 180,18 грн.

Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що з 01 травня 2018 року надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води здійснює КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО», яке продовжує бути постачальником таких послуг після ПАТ «КИЇВЕНЕРГО». На виконання вимог Закону КП«КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» підготовлено та опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28.03.2018 № 34 (5085). Зміст зазначеного договору відповідає змісту типового договору, затвердженого Правилами.

Такі договори є договорами приєднання, а отже може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. За адресою: АДРЕСА_1 зареєстрований відповідач, які є споживачами послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води. Проте, Відповідач своєчасно не сплачував за спожиті з 01 травня 2018 послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, в результаті чого утворилась заборгованість з урахуванням трьох відсотків річних та інфляційних збитків. Розрахунок заборгованості на послуги з централізованого опалення і централізованого постачання гарячої води, здійснюється за тарифами, які закріплені Розпорядженнями КМДА, інформація про які є загальнодоступною та загальновідомим фактом, офіційно опублікована (перелік розпоряджень додається). Отже, згідно із зазначеними нормами законодавства Відповідач зобов`язаний оплатити спожиті послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а Позивач має право вимагати від Відповідача виконання обов`язку щодо оплати наданих послуг.

Також вказує, що 11 жовтня 2018 року між ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» (далі - Кредитор) та Комунальним підприємством (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» (далі - Новий Кредитор/Позивач) було укладено Договір №602-18 про відступлення права вимоги (цесії) (далі Договір цесії), за яким ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» відступило право вимоги, а КП «КИЇВТЕПЛОЕНРГО» набуло право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців, щодо виконання ними грошових зобов`язань перед Кредитором з оплати спожитих до 01 травня 2018 послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання.

Ухвалою суду від 23 вересня 2025 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, роз`яснено учасникам справи порядок подання заяв по суті справи та наслідки їх неподання.

30 жовтня 2025 року на адресу Дніпровського районного суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відзив мотивований тим, що позивачем не надавались послуги з витрат теплової енергії для функціонування системи гарячого водопостачання фактично не надавались, тому відповідач вважає безпідставним нарахування за такі послуги.

Зазначає, що обов`язок проходження повірки лічильника до 01 травня 2021 року було покладено на позивача, однак позивач повірку не провів, заблокував можливість вносити дані до особистого кабінету та безпідставно нараховував заборгованість за середнім показником, враховуючи ту обставину, що у відповідача встановлено водонагрівач.

Вказує, що на момент обліку лічильника у листопаді 2021 року на ньому та на базі КП «Київтеплоенерго» було зафіксовано 8 куб м, а на момент проходження повірки у 2025 році 15 куб м, таким чином споживання води становить 7 куб м, що за поточним тарифом складає 685,23 грн.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Правовідносини із споживання житлово - комунальних послуг, на час виникнення спірних правовідносин, регулюються Законом України «Про житлово - комунальні послуги», відповідно до ст. 4 якого законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

Порядок оплати за житлово-комунальні послуги визначений у статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якою передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Вказані норми узгоджуються із нормами Закону України «Про житлово - комунальні послуги» № 2189-VIII від 09.11.2017 року.

На момент виникнення спірних правовідносин, діяли Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року за № 630, які регулюють відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (далі - виконавець), і фізичною та юридичною особою (далі - споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - послуги).

Централізоване постачання холодної та гарячої води - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у холодній та гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем холодного та гарячого водопостачання;

Централізоване опалення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання;

Відповідно до п. 11 Правил, у разі встановлення будинкових засобів обліку води у багатоквартирному будинку, де окремі (або всі) квартири обладнані квартирними засобами обліку, споживачі, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку виконавцю та які не мають квартирних засобів обліку (у разі обладнання всіх квартир квартирними засобами обліку - споживачі, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку виконавцю), оплачують послуги згідно з показаннями будинкових засобів обліку, не враховуючи витрати води виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат води за показаннями всіх квартирних засобів обліку. Різниця розподіляється між споживачами, які не мають квартирних засобів обліку, та споживачами, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку води виконавцю, пропорційно кількості мешканців квартири в разі відсутності витоків із загальнобудинкової мережі, що підтверджується актом обстеження, який складається виконавцем у присутності не менш як двох мешканців будинку. Плата за послуги нараховується згідно з показаннями будинкового засобу обліку води, а у разі його відсутності (несправності) за нормативами (нормами) споживання у таких випадках: у разі відсутності засобів обліку води, встановлених у квартирі (будинку садибного типу); у разі несправності квартирних засобів обліку, що не підлягає усуненню, з моменту її виявлення; у разі відсутності у виконавця показань квартирних засобів обліку за розрахунковий період з подальшим перерахунком відповідно до пункту 18 цих Правил.

Відповідно до п. 12 Правил, у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі (об`єму) квартири (будинку садибного типу) за умови здійснення власником, балансоутримувачем будинку та/або виконавцем заходів з утеплення місць загального користування будинку. У разі нездійснення таких заходів споживач не сплачує за опалення місць загального користування будинку. У разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії у багатоквартирному будинку, де окремі або всі квартири обладнані квартирними засобами обліку теплової енергії, споживачі, які не мають таких засобів обліку та які не передали виконавцю показання квартирних засобів обліку теплової енергії, оплачують таку послугу за показаннями будинкового засобу обліку теплової енергії пропорційно опалюваній площі (об`єму) квартири, не враховуючи витрати теплової енергії виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат тепла за показаннями усіх квартирних засобів обліку. Плата за послуги нараховується згідно з показаннями будинкового засобу обліку теплової енергії, а у разі його відсутності (несправності) за нормативами (нормами) споживання у таких випадках: у разі відсутності засобів обліку теплової енергії, встановлених у квартирі (будинку садибного типу); у разі несправності квартирних засобів обліку, що не підлягає усуненню, з моменту її виявлення; у разі відсутності у виконавця показань квартирних засобів обліку теплової енергії за розрахунковий період з подальшим перерарунком відповідно до пункту 18 цих Правил. (втратили чинність з 01.05.2022 року)

Надалі розподіл обсягів комунальних послуг між споживачами здійснювався відповідно до статті 10 ЗУ «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання»

Згідно матеріалів справи відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , отже ОСОБА_1 в розуміні ЗУ «Про комунальні послуги» є таким що споживає комунальні послуги за вказаною адресою.

Типовий договір про надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання опубліковано в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року № 34 (5085).

Відповідач не висловлював будь-яких заперечень щодо опублікованого договору, сплачували за надані комунальні послуги, отже вважається таким що приєднався до його умов.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Порядок оплати за житлово-комунальні послуги визначений у статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якою передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно пункту 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Статтею 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII унормовано, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. За бажанням споживача оплата житлово-комунальних послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів згідно з умовами договору про надання відповідних житлово-комунальних послуг. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Відповідно до частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV, частини 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно статей 19, 25 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію і у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії теплопостачальної організації остання має право на стягнення заборгованості.

Відповідно до розрахунку заборгованості, за адресою: АДРЕСА_1 утворилась заборгованість:

-за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 1 474,32 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 252,11 грн, три відсотки річних у розмірі 66,28 грн;

-за спожиті з 01 травня 2018 року до 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 15 888,15 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 2 716,87 грн, три проценти річних у розмірі 714,31 грн;

-за спожиті з 01 травня 2018 року до 31 жовтня 2021 року послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 396,99 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 67,89 грн, три проценти річних у розмірі 17,85 грн;

-заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання теплової енергії у розмірі 23 099,22 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 3 200,86 грн, три проценти річних у розмірі 843,82 грн, пені у розмірі 1 026,65 грн;

-заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 10 507,82 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 1 388,14 грн, три проценти річних у розмірі 360,23 грн, пені у розмірі 438,28 грн;

-заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1 517,13 грн;

-заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі - 807,40 грн;

-заборгованість з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 180,18 грн.

Встановивши, що відповідач отримував комунальні послуги з теплопостачання в повному обсязі, споживач не звертався з заявою про отримання комунальних послуг неналежної якості, однак платежі за фактично спожиті комунальні послуги не здійснював, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості за постачання теплової енергії/централізованого опалення.

Щодо стягнення заборгованості з постачання гарячого водопостачання

Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (частина перша, друга статті 77 ЦПК України).

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків дії принципу змагальності у цивільному процесі.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 78 ЦПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі № 129/1033/13).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже слід виснувати, що стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.

Варто звернути увагу, що засади доказування у цивільному судочинстві свідчать, що встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд зобов`язаний власні процесуальні дії належним чином обґрунтувати (мотивувати), враховуючи при цьому, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Процес доведення полягає в обґрунтуванні того, що певні дії або події неодмінно мають своїми наслідками настання інших дій або подій, при цьому обставини вважатимуться встановленими за умови, що настання таких наслідків не є вірогідним, а є обов`язковим за таких обставин та за таких умов.

Згідно із ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Верховний Суд у постанові від 13.05.2020 року у справі №219/1704/17 зазначив, що «Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він нівелюватиме можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача. За таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не позбавляє позивача його процесуальних обов`язків.»

Звертаючись з позовною заявою, позивач просив здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами справами без участі позивача.

Згідно частини другої статті 83 ЦК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Згідно з ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином позивач мав розуміти його право подання доказів разом з позовною заявою та не подання таких доказів вчасно.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач ОСОБА_1 вказував зокрема, що у квартирі АДРЕСА_2 встановлено електричний водонагрівач, у зв`язку з чим відповідач не користувався послугами гарячого водопостачання.

Аналізуючи надані відповідачем докази, суд враховує, що в рахунках - повідомлення станом на 01 квітня 2020 року та 01 жовтня 2021 року зафіксовано показник спожитого гарячого водопостачання у розмірі 8 куб м., під проведення повірки лічильника 23 жовтня 2025 року показник спожитого гарячого водопостачання зафіксовано у розмірі 15 куб м., вказані докази підтверджують дійсність споживання відповідачем обсягів гарячої води, та є належним доказом, який підтверджує, що відповідач не користується гарячим водопостачанням.

За приписами статті 20 Закону № 1875-IV, пунктів 18, 20, 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630, пункту 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 №572, споживач зобов'язаний оплачувати комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, квитанції тощо). Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 7 цього Закону обов`язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Отже спеціальним законом який регулює спірні правовідносини визначено, що споживач повинен сплачувати за фактично надані комунальні послуги.

Оскільки позивач не довів надання комунальних послуг з постачання гарячого водопостачання за квартирою АДРЕСА_2 в обсягах який визначено в розрахунку заборгованості, не надавши переконливих доказів, які можуть свідчити про зворотнє, суд приходить до висновку що позов Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 в частині стягнення заборгованості за послуги гарячого водопостачання є необгрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки суд не встановив порушення основного зобов`язання зі сторони відповідача, підстави для стягнення інляційних втрат та 3 % річних відсутні.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягає частковому задоволенню, ухвалюючи рішення суд присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість:

-за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 1 474,32 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 252,11 грн, три відсотки річних у розмірі 66,28 грн;

-за спожиті з 01 травня 2018 року до 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 15 888,15 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 2 716,87 грн, три проценти річних у розмірі 714,31 грн;

-заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання теплової енергії у розмірі 23 099,22 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 3 200,86 грн, три проценти річних у розмірі 843,82 грн, пені у розмірі 1 026,65 грн;

-заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1 517,13 грн;

-заборгованість з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 180,18 грн, а всього на загальну суму 50 979,90 грн.

В порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України суд присуджує стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 376,18 грн пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 68 Житлового кодексу України, ст. 625 Цивільного кодексу України, ст. 22 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», , ст. ст. 2, 4, 12, 76-81, 89, 263-265, ч. 2 ст. 247, ч. 1 ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

у х в а л и в:

Позов Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованість за надані житлово-комунальні послуги з урахуванням трьох відсотків річних та інфляційних збитків на загальну суму 50 979 (п`ятдесят тисяч дев`ятсот сімдесят дев`ять) гривень 90 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» судові витрати в сумі 2 376,18 грн.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 22 січня 2026 року.

Учасники справи:

Позивач - Комунальне підприємство Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (01001, м. Київ, вул. Площа І. Франка, буд. 5, код ЄДРПОУ 40538421);

Відповідач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Суддя -