Єдиний державний реєстр судових рішень Єдиний унікальний номер: 357/16321/25
Провадження № 2/378/110/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 січня 2026 року Ставищенський районний суд Київської області в складі:
головуючого - судді: Скороход Т. Н.
за участю секретаря: Соколової О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Ставище справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, -
ВСТАНОВИВ:
До суду з вказаним позовом звернулося ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» з посиланням на те, що 10 вересня 2024 року між ТОВ «Макс кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 00-9957107.
19.03.2025 між ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «ФК«ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 19032025-МК/ЄАПБ, у відповідності до умов якого ТОВ «Макс Кредит» передає (відступає) ТОВ «ФК«ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК«ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Макс Кредит» права вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників, у тому числі і до відповідача по вищевказаному кредитному договору.
Відповідач зобов`язання за вказаним кредитним договором не виконує, у зв`язку з чим має заборгованість у сумі 10535,28 грн., з яких 5040 грн. - залишок по тілу кредиту, 3395,28 грн. залишок по відсотках, 2100 грн. штрафні санкції згідно умов договору.
Позивач просить суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 00-9957107 в розмірі 10535,28 грн. та понесені судові витрати.
Ухвалою судді Ставищенського районного суду Київської області від 8 грудня 2025 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (а. с. 63-64).
В судове засідання представник позивача ТОВ «ФК «ЄАПБ» не з`явився, про час і місце розгляду справи товариство повідомлене належним чином (а. с. 68-71), в позовній заяві справу просить розглядати без участі представника товариства (а. с. 1-3).
Відповідач в судове засідання не прибула, про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином (а.с. 72), про причини неявки суд не повідомила, відзиву на позов не подала.
Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши подані письмові докази, приходить до наступного.
Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.
10 вересня 2024 року між ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 00-9957107 (а.с. 4-8).
Відповідно до п. п. 1.1. - 1.4. кредитодавець надає позичальнику кредит у національній валюті у вигляді кредитної лінії на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язується одержати та повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісією, а також виконати інші обов`язки, передбачені договором. Сума кредитного ліміту складає 4200 грн., тип кредиту - кредитна лінія (безвідклична). Строк дії кредитної лінії (строк кредитування): 360 календарних днів. Позичальник зобов`язаний повернути суму кредиту кредитодавцю в останній день строку кредитування 5 вересня 2025 року. Позичальник зобов`язаний оплатити проценти в періодичну дату оплати процентів, а саме на 5 жовтня 2024 року, та на кожний 25 день після цієї дати за фактичне користування грошовими коштами протягом строку дії кредитної лінії (строку кредитування).
Відповідно до п. 1.5.1 договору стандартна процентна ставка складає 0,94 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом, застосовується у межах строку дії кредитної лінії, зазначеного в п. 1.3 цього договору.
Згідно п. 1.6 договору кредитодавець одноразово нараховує комісію за надання кредиту у розмірі 20 % від суми кредиту, що складає 840 грн..
Денна процентна ставка за цим договором при застосуванні стандартної процентної ставки з урахуванням комісії (у разі її наявності) дорівнює 1% (п. 1.7.1).
Орієнтовна реальна річна процентна ставка за стандартною процентною ставкою на дату укладання цього договору становить 2141,72% (п. 1.8).
Орієнтовна загальна вартість кредиту за стандартною процентною ставкою на дату укладення цього договору становить 19252,80 грн. (а. 1.9).
Згідно п. 1.13 договору, укладення цього договору не потребує укладання договорів щодо додаткових та/або супутніх послуг третіх осіб, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту. Цей тариф залишається незмінним протягом строку договору.
Згідно п. 2.2. договору цей договір укладається сторонами у вигляді електронного договору у розумінні Закону України «Про електронну комерцію».
Згідно п. 2.8. договору кредитодавець зобов`язаний надати кредит у дату надання/видачі кредиту 10 вересня 2024 року. Сума кредиту перераховується кредитодавцем в сумі 4200 грн. на рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 .
Згідно п. 3.1. договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на щоденній основі, починаючи з дати перерахування коштів у розмірі суми кредиту з поточного рахунку кредитодавця до дня фактичного повного повернення кредиту протягом строку дії кредитної лінії.
Відповідно до п. 9. договору сторонами вказаний договір підписаний одноразовим ідентифікатором.
Позивачем до позовної заяви також додано копії довідки про ідентифікацію (а.с. 11) та паспорту споживчого кредиту, в якому зазначена інформація, яка надавалася споживачу до укладення договору про споживчий кредит та яка зберігає чинність та є актуальною до 13.09.2024 (а.с. 9-10). Вказаний паспорт також підписаний сторонами одноразовим ідентифікатором.
19 березня 2025 між ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» був укладений договір факторингу № 19032025-МК/ЄАПБ, відповідно до якого останнє отримало право грошової вимоги до боржників, зазначених в реєстрі боржників (а. с. 13-14).
Згідно п. 2.1. вказаного договору факторингу, в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, фактор ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» зобов`язується передати (сплатити) клієнту ТОВ «Макс Кредит» суму фінансування, а клієнт зобов`язується відступити факторові права вимоги за укладеними кредитними договорами згідно реєстру боржників, і обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги.
Згідно п. 2.2 зазначеного договору факторингу перехід від клієнта до фактора прав вимоги до боржників відбувається в момент підписання сторонами реєстру боржників за додатком № 1 до цього договору та акта прийому-передачі реєстру боржників згідно Додатку № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованості та набуває відповідні права вимоги.
Відповідно до копії акту прийому-передачі Реєстру боржників від 19 березня 2025 року за вказаним Договором факторингу від 19 березня 2025 року ТОВ «Макс Кредит» передало, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» прийняло реєстр боржників (а. с. 15).
Згідно з витягом реєстру боржників від 19 березня 2025 року до договору факторингу (а. с. 17) ОСОБА_1 у вказаному реєстрі зазначена як боржник за вищевказаним договором № 00-9957107, заборгованість за тілом кредиту - 5040 грн., заборгованість за відсотками 3395,28 грн., штрафні санкції 2100 грн..
Факт сплати фактором клієнту ціни продажу підтверджується копією платіжної інструкції № 22588 від 28.03.2025 (а.с.16).
Відповідно до приписів ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Передбачено ст. 628 ЦК України, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Згідно зі статтею 10 Закону України «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (стаття 11 Закону).
Згідно положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Договір укладений між сторонами в електронній формі має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та первісними кредиторами не було б укладено.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 у справі №757/40395/20-ц, від12.01.2021 у справі №524/5556/19, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18.
Вищевказаний договір кредитної лінії № 00-9957107, укладений 10.09.2024 відповідачем з ТОВ «Макс Кредит» підписаний ОСОБА_1 електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора, а тому, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх (а.с. 4-8).
Таким чином, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами вищевказаних кредитних договорів.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
У частині першій статті 510 ЦК України передбачено, що сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.
Законодавство також передбачає порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) в зобов`язанні.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Згідно з частиною першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч.1 ст.1078 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 513 ЦК України).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини другої статті 516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (статті 517 ЦК України).
За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23.09.2015 у справі №6-979цсі5.
Згідно ч.1 ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Надаючи оцінку поданим позивачем доказам, суд вважає, що позивачем не надано, а вразі неможливості надати не заявлено клопотання про витребування, належних доказів, підтверджуючих виконання ТОВ «Макс Кредит» умов вищевказаного кредитного договору щодо здійснення безготівкового переказу грошових сум на банківський рахунок відповідача у справі ОСОБА_1 як позичальника шляхом використання реквізитів електронного платіжного засобу. Згідно акту Ставищенського районного суду Київської області від 22.01.2026 при надходженні даної справи виявлено відсутність додатку, а свме копії підтвердження перерахування коштів. Крім того, позивачем не надано суду доказів того, що платіжна картка №4149-62хх-хххх-4686 належить відповідачу. Детальний розрахунок заборгованості, наданий позивачем (а.с. 12) не може бути належним та допустимим доказом безготівкового переказу грошових сум на банківський рахунок відповідача у справі ОСОБА_1 .
Отже, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів підтверджуючих виконання ТОВ «Макс Кредит» умов вищевказаного договору кредитної лінії щодо здійснення безготівкового переказу грошових сум на банківський рахунок відповідача у справі ОСОБА_1 як позичальника шляхом використання вказаних нею реквізитів електронного платіжного засобу та не виконання відповідачем належним чином зобов`язання щодо погашення заборгованості за вищевказаними договорами.
Саме позивач звернувся до суду з позовом, а тому повинен був надати докази на підтвердження обставин, якими він обґрунтовував заявлені позовні вимоги, а саме обставин невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань, проте цей процесуальний обов`язок не виконаний позивачем.
Суд позбавлений можливості перевірити, як факт отримання відповідачем кредитних коштів так і правильність нарахування процентів за його користування та інших платежів.
Таким чином, суд приходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення сум за вищевказаними кредитними договорами.
Відповідно до змісту ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно із ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 79, 80 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, суд приходить до висновку, про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором кредитної лінії № 00-9957107 від 10.09.2025 в сумі10535,28 грн..
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до 141 ЦПК України витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.
Керуючись ст.ст. 205, 207, 510 512, 514, 626, 634, 638, 639, 1046-1049, 1054 ч. 1, 1077 ч. 1 ЦК України, ст. ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст. 12, 13, 77, 78, 80, 81, 83, 259, 263 - 265, 268, 272 - 273, 279, 354 - 355 ЦПК України, суд,
УХВАЛИВ:
Відмовити в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 35625014).
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ).
Повне рішення складено 22.01.2026.
Суддя Т. Н. Скороход
Судове рішення № 133519986, Ставищенський районний суд Київської області було прийнято 22.01.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 357/16321/25. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: